Поняття, предмет та система науки муніципального права

Тема № 2. Муніципальне право як наука і навчальна дисципліна

План

1. Поняття, предмет та система науки муніципального права.

2. Функції та завдання науки муніципального права.

3. Сучасні теорії місцевого самоврядування.

4. Муніципальне право як навчальна дисципліна: поняття, предмет, система.

Поняття, предмет та система науки муніципального права

Наука муніципального права являє собою сукупність знань, наукових ідей, концепцій, теорій про місцеве самоврядування, про форми й методи його здійснення, про історію розвитку, співвідносний з державною владою тощо, тобто вчення про муніципальне право як галузь національного права. Вона є органічною частиною юридичної науки. Наука муніципального права належить до числа галузевих наук, основною ознакою яких є вивчення однойменної галузі права. Вона розкриває притаманні даній галузі закономірності, формулює основні поняття і категорії, якими оперує чинне муніципально-правове законодавство, аналізує функції і роль муніципально-правових інститутів. Наука про місцеве самоврядування вивчає не тільки муніципально-правові норми та інститути, а й процеси, пов'язані з їх реалізацією. Тому об'єктом наукового дослідження цієї галузі є муніципальні (комунальні) відносини, відповідні правові норми та інститути [62].

Наука муніципального права вивчає історичний і сучасний вітчизняний досвід місцевого самоврядування з метою розробки наукових рекомендацій, спрямованих на вдосконалення законодавства про місцеве самоврядування, а також на підвищення ефективності організації та діяльності місцевого самоврядування. Значне місце в муніципальній науці посідають політичні, філософські та правові погляди й уявлення про місцеве самоврядування.

Це нова галузь наукових знань, яка базується на принципово інших, аніж наука радянського будівництва, поглядах та ідеях про організацію публічної влади на місцях.

Предметом муніципального права як науки насамперед є місцеве самоврядування як особливий вид публічної влади, проникнення в його сутність, вивчення його принципів і соціального призначення, причому об'єктом особливої уваги мають бути фундаментальні, основоположні суспільні відносини, які визначають правову природу локальної демократії, її найголовніші характеристики. Виходячи зі змісту предмета галузі, особливостей суспільних відносин, які складають його, визначається і характер основних теоретичних концепцій науки муніципального права. До них належать такі фундаментальні теоретичні проблеми, як проблеми природи й сутності місцевого самоврядування, його місця в системі поділу влад, автономності в конституційному механізмі держави, дослідження особливостей правового статусу особи в місцевому самоврядуванні тощо [64].

Таким чином, наука муніципального права – це система наукових ідей, теорій, концепцій, знань про суспільні відносини, пов'язані з виникненням, формуванням та організацією місцевого самоврядування, формами й методами роботи територіальних громад, їх органів і посадових осіб у процесі вирішення питань місцевого значення, а також реалізації делегованих місцевому самоврядуванню повноважень виконавчої влади.

Наука муніципального права, як і будь-яка інша, – це система знань. Це означає, що до її складу входять відносно відокремлені комплекси теоретичних положень, які містять висновки, зроблені на основі пізнання сутності, змісту та закономірностей розвитку різних аспектів урегульованих галуззю муніципального права суспільних відносин. Дані теоретичні комплекси не тільки органічно пов'язані між собою в силу єдності предмета галузі, а й перебувають у певній супідрядності. Одні теоретичні висновки слугують основою для інших.

Система науки муніципального права – це впорядкована сукупність відносно самостійних комплексів теоретичних положень, логічний зв'язок між ними. В її основі лежить структурність самого предмета наукового пізнання. Саме предмет науки муніципального права, а також послідовність вивчення муніципально-правової проблематики детермінує систему даної науки. Оскільки предметом науки є однойменна галузь права, природно, що кожному з елементів системи галузі кореспондує самостійний розділ муніципально-правової науки. Однак перед наукою стоять завдання більш складні, чим пізнання кожного із складових елементів галузі. Вона повинна досліджувати загальні риси, притаманні галузі в цілому, специфіку і характер її предмета, різновиди її норм, засоби їх реалізації, особливості виникаючих на їх основі муніципально-правових відносин, її джерела, систему. Наука повинна теоретично визначити і свій власний предмет, систему, методи дослідження, джерела тощо [62].

Сукупність теоретичних висновків, положень по всіх названих проблемах і складає загальну частину в системі науки муніципального права. Ці питання є найпершими в силу того, що без пізнання означених проблем не можна правильно зрозуміти зв'язки, що існують між окремими муніципально-правовими інститутами, а звідси – повною мірою розкрити їх функціональне призначення, роль в загальній системі муніципально-правового регулювання.

Органічною частиною системи науки муніципального права є знання про такі інститути, як правові, організаційні, територіальні, фінансово-економічні основи місцевого самоврядування, функції і повноваження суб'єктів місцевого самоврядування, гарантії їх діяльності, відповідальності тощо.

Таким чином, система науки муніципального права у своїй основі відповідає певній системі галузі права. Однак є більш широкою, тому що наука не може зосередитися тільки на конкретних муніципально-правових інститутах, вона досліджує ще й загальні характеристики галузі, її специфіку, місце і роль у системі права. Вивчає наука також і практику реалізації муніципально-правових норм та інститутів, прагнучи розкрити закономірності їх розвитку й дати обґрунтовані рекомендації законодавцю та правозастосувальникам щодо вдосконалення і застосування відповідних правоположень, а окремим особам — рекомендації стосовно використання цих положень. З цією метою вивчаються також теорії і погляди, розроблені дослідниками місцевого самоврядування, умови, що впливають на їхню еволюцію, тобто наука вивчає і сама себе.

Конкретний перелік проблем тієї чи іншої частини науки не є сталим. З розвитком суспільства, держави, зі змінами суспільно-соціальних умов втрачають актуальність старі концепції, виникають нові, які потребують свого наукового обґрунтування.