Правова політика: поняття, види, форми, принципи

Термін «правова політика» ввів до наукового обігу Л.І. Пе-тражицький. Але лише наприкінці XX ст. правова політика почала перетворюватися на відносно самостійний напрям державної політики. Правова політика значно впливає на всі види діяльності держави.

Правова політика— це діяльність суб'єктів політичної системи, спрямована на вдосконалення правової системи, підвищення ефективності механізму правового регулюван­ня, побудову правової держави.

Види правової політики:

1)за сферою здійснення вона може бути конституцій­ною, кримінальною, сімейною, фінансовою, податковою, митною, банківською тощо;

2) за змістом — законодавчою, виконавчою, судовою,
прокурорською, нотаріальною тощо;

3) залежно від цілей — поточною та перспективною;

4) залежно від функцій — праворегулятивною та право­
охоронною.

Форми правової політикисучасної держави:

1) правотворча форма втілюється в ухваленні, зміні
і скасуванні нормативних актів і договорів. Головна проб­
лема тут полягає не в кількості нормативних актів і до­
говорів, а в тому, щоб вони були пов'язані в єдину систе­
му. Законотворчість передбачає достатньо високий рівень
правосвідомості і правової культури депутатського кор­
пусу;

2) правозастосовча форма переважно утілюється в
застосовчих актах. Особливістю цієї форми є те, що всучас­
них умовах значно розширився суб'єктний склад правоза-
стосування. Тепер активно, але не завжди, на жаль, закон­
но застосовують право і недержавні структури: органи міс­
цевого самоврядування, керівники приватних фірм, банків,
громадських об'єднань тощо;

3) правоінтерпретаційна форма переважно втілюєть­
ся в актах тлумачення правових норм (інтерпретаційних
актах);

4) доктринальна форма переважно втілюється в кон­
цепціях і проектах правових актів, у науковому передба­
ченні розвитку юридичних ситуацій. Юридичні переконан­
ня і концепції є надзвичайно значущими для формування
моделі правового регулювання, для вдосконалення законо­
давства, для оптимізації методології тлумачення юридич­
них норм, для правореалізаційного процесу;

5) правонавчаюча форма виявляється в підготовці
юристів нового покоління, готових творчо діяти вновій
політико-правовій ситуації. Правова політика значною
мірою розробляється, фіксується, проводиться юристами,
тому студентам юридичних вузів необхідно знати основи,
специфіку, види і значення правової політики.

Питання, завдання та тести для самоконтролю

1.Дайте визначення правового регулювання.

2. Знайдіть відповідність між стовпцями таблиці «Пра­
вове регулювання».

Цїїт:-т "ttHSJt"

А. Правове регулюван­ня	1. Юридичний інструмент досяг­нення суб'єктами своїх цілей та рішення практично значущих задач суспільства
Б. Предмет правового регулювання	2. Прийоми і способи впливу права на суспільні відносини та поведін­ку людей
В. Метод правового регулювання	3. Цілеспрямований вплив на поведінку людей і на суспільні відносини за допомогою правових засобів та правових способів
Г. Правовий засіб	4. Специфіка юридичного регулю­вання визначених суспільних відносин за допомогою різних юридичних засобів і способів
Д. Правовий режим	5. Суспільні відносини, акти поведінки, стани

3. Знайдіть відповідність між стовпцями таблиці «Спо­соби і типи правового регулювання».

5. За наявності яких обставин постає необхідність у фа­
культативній стадії механізму правового регулювання?

6. Знайдіть відповідність між стовпцями таблиці «Озна­
ки правових актів».

А. Нормативно-правовий акт	1. Закріплюють правила розуміння норми права
2. Може бути самостійним спеціаль­ним документом, чи може бути вписаний до правозастосовчого акта
Б. Акти застосування правових норм	3. Є формально-обов'язковим волеви­явленням держави
4. Можуть мати письмову, усну, мовчазну форму виразу
5. Є формально-обов'язковими щодо персонально визначених суб'єктів
В.Інтерпретаційні правові акти	6. їх юридична чинність визначаєть­ся одноразовою реалізацією
7. Містять правила поведінки загального характеру

А. Дозвіл	1. Дозволено все, що прямо не заборонено законом
Б. Зобов'язування	2. Суб'єкт повинен утримуватися від визначених у законі дій
В. Заборона	3. Пропозиція обрати найбільш оптимальний варіант поведінки
Г. Заохочення	4. Заборонено все, що прямо не дозволено законом
Д. Рекомендації	5. Суб'єкт має право здійснювати певні позитивні дії або утримати­ся від них
Е. Загальнодозвільний тип	6. Нагородження суб'єкта за певну позитивну поведінку
Є. Спеціально-дозвіль­ний тип	7. Суб'єкт повинен здійснити певні позитивні дії

7. Порівняйте за допомогою таблиці правові пільги, за­охочення та обмеження.

Критерії порівняння	Правова пільга	Правове заохочення	Правове обмеження
Суб'єкти, до яких застосо­вується
Мета
Спосіб закріп­лення
Форма прояву

8. Охарактеризуйте форми правової політики.

4.Складіть таблицю «Стадії механізму правового регу­лювання».

№ стадії	Назва стадії	Зміст стадії

Додаткова література

Исаков Н.В. О содержании термина «правовая полити­ка» // Новая правовая мысль. — 2003.— № 2 (3). — С.10-16.

Корчевна Л. До критики поняття «механізм правового регулювання» //ПравоУкраїни. — 2003. — №1. — С. 118— 120.

Малько А.В. Льготная и поощрительная политика. — СПб: Юридический пресс Пресс, 2004. — 231 с.

Малько А.В. Механизм правового регулирования: Лек­ция // Правоведение. —1996. — № 3 (214). — С. 54-62.

Малько А.В. Стимулы и ограничения в праве. — 2-е изд., перераб. и доп., науч. — М.: Юрист, 2003. — 250 с.

Исаков Н.В., Малько А.В., ШопинаО.В. Правовые ак­ты: Общетеоретический аспект исследования //Правове­дение. — 2002. — № 3 (242). — С. 16-28.

Матвеева Л.Г. Інтерпретаційні акти як різновид пра­вових актів // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. — 2000. — № 2. — С.114-117.

Муромцев Г.И. Правовая политика: вопросы методоло­гии //Правоведение. — 2005 . — № 6. — С. 14-25.

Правовые акты: Учебно-практическое и справочное по­собие / Под ред. Ю.А. Тихомирова, И.В. Котелевской. — М.: Изд-воМ.Ю. Тихомирова, 1999. — 381 с.

Сорокин П. Преступление и кара, подвиг и награда: Со­циологический этюд об основных формах общественного поведения и морали. — СПб: Изд-во Русск. Христианск. гуманитарного института, 1999. — 448 с.

Шундиков К.В. Юридические средства реализации пра­вовой политики//Правоведение. —1997. — №4. — С.149— 150.