Правовідносини, що виникають при виконанні обов'язків
Правовідносини органів внутрішніх справ та їх співробітників виникають, як правило, в галузі публічного права, тобто є
>>>375>>>
субординаційними відносинами (влада — підвладність) — відносинами по вертикалі.
Правовідносини органів внутрішніх справ за сферою поширення можна поділити на дві категорії:
• зовнішні;
• внутрішні.
Зовнішні правовідносини — це відносини між органами внутрішніх справ і громадянами, організаціями, підприємствами, установами, які виникають у ході забезпечення громадського порядку і безпеки особи, суспільства, держави.
Внутрішні правовідносини — це відносини усередині системи органів внутрішніх справ між: а) службами і підрозділами різних рівнів; б) між ними і вищими посадовими особами; в) по лінії «начальник — підлеглий» у службі, підрозділі.
Органи внутрішніх справ можуть вступати й у нетипові для них правовідносини. Вони виникають між несупідрядними органами і мають, як правило, договірний характер.
Нетипові правовідносини органів внутрішніх справ, що виникають у результаті договору:
- договори на охорону об'єктів підрозділами позавідомчої охорони МВС;
- договори на супровід;
- договори на організацію охорони громадського порядку на комерційній основі при проведенні масових заходів;
- договори, пов'язані з реалізацією права засуджених на свободу віросповідання в місцях виконання покарання у виді позбавлення волі та ін.
Види правовідносин у діяльності органів внутрішніх справ за галузями права:
- конституційно-правові;
- адміністративні правові;
- адміністративно-процесуальні;
- кримінально-правові;
— кримінально-процесуальні;
— кримінально-виконавчі;
— цивільно-правові;
- цивільні процесуальні та ін.
Види правовідносин у діяльності органів внутрішніх справ за функціями права:
охоронні — основні; регулятивні.
>>>376>>>
Суб'єкти правовідносин системи органів МВС:
• органи внутрішніх справ у цілому;
• органи міліції як складова частина органів внутрішніх справ;
• інші структурні підрозділи органів внутрішніх справ;
• окремі посадові особи органів внутрішніх справ. Компетенція органів внутрішніх справ включає:
1. Повноваження (правообов'язки):
а) забезпечення особистої безпеки громадян;
б) попередження і припинення злочинів та адміністративних правопорушень;
в) розкриття злочинів;
г) охорона громадського порядку і забезпечення громадської безпеки, надання допомоги громадянам, посадовим особам, підприємствам, установам, організаціям і громадським об'єднанням у здійсненні їх законних прав і інтересів.
2. Предмет відання — головний напрямок діяльності, тобто основне функціональне призначення (наприклад, у міліції це охорона громадського порядку).
3. Відповідальність за результати своєї роботи. Діяльність органів внутрішніх справ визначається законами
та іншими нормативно-правовими актами.
Об'єкти правовідносин системи органів МВС — діяльність (поведінка) учасників правовідносин:
а) адміністративно-правових відносин — поведінка громадянина і конкретного співробітника міліції;
б) кримінально-процесуальних відносин — поведінка учасників кримінального судочинства;
в) цивільно-правових відносин, низки адміністративно-правових відносин (організаційно-майнових) — поведінка учасників цих відносин і майно.
Юридичні факти можуть бути класифіковані залежно від правовідносин, в які вступає співробітник органів внутрішніх справ.
Загальні правовідносини органів внутрішніх справ та їх співробітників виникають, змінюються і припиняються на підставі їх компетенції, визначеної нормативно-правовими актами (організація охорони громадського порядку, охорона безпеки, боротьба зі злочинністю, організація роботи особового складу та ін.).
Юридичними фактами в процесі загальних відносин є:
1) заяви, повідомлення, скарги громадян, організацій у зв'язку з правопорушеннями, що готуються або вже вчинені, які
>>>377>>>
органи внутрішніх справ та їх співробітники зобов'язані вирішити і за наявності законних підстав задовольнити інтереси заявників;
2) звернення громадян до співробітників органів внутрішніх справ при реалізації ними своїх прав або виконанні обов'язків, наприклад, при одержанні паспорта, дозволу на прописку, на виїзд у прикордонну зону, на придбання зброї;
3) виявлення або встановлення фактів правопорушень (злочинів, проступків) і осіб, що їх вчинили;
4) договори, які укладають органи внутрішніх справ.
[1] Про правомочність див. § «Компетенція державних органів», про юридичну відповідальність — главу «Юридична відповідальність».
[2] В ряді країн нижня границя кримінальної дієздатності є високою (16—17 років), в інших — низькою (8-9 років).
[3] Третейський суд — одна з форм судового захисту прав громадян і організацій, альтернативний засіб вирішення спорів. Відповідно до ст. 12 Арбітражного процесуального кодексу України третейські суди, поряд з арбітражним судом, правомочні розглядати будь-які економічні спори, підвідомчі арбітражному суду, за винятком спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні і виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб. Крім того, третейському суду також не підвідомчі справи про банкрутство. Як процесуальна форма, третейський суд має цілу низку переваг у порівнянні з державними
[4] Інакше: предмет діяльності, функціональне призначення.