Вклад руху опору в розгром фашизму

В 60 з’єднаннях і майже 2 тисячах партизанських загонах і групах прорадянського спрямування налічувалося до півмільйона бійців. Понад 100 тис. вояків нараховувала УПА. Вони дезорганізували тилові комунікації, зривали економічні і політичні заходи окупантів, здійснювали диверсії , вели розвідувальну й ідеологічну роботу.

За літо 1941р. – осінь 1944 р. партизани України здійснили на транспортних артеріях ворога близько 5 тис. великих операцій і масу дрібних диверсій. Партизанами підірвано 4959 залізничних ешелонів, 1566 танків і бронемашин, знищено 211 літаків, 915 складів, 248 вузлів зв’язку і т.д.

Визволення України від фашизму розпочалося безпосередньо в ході однієї з найбільших у 2-й світовій війні – Сталінградській битві. 18 грудня 1942 року радянські війська звільнили с. Півнівку Міловського району Луганської області. Це був перший український населений пункт. Бої за Україну тривали до осені 1944 р.

8 жовтня 1944 р. Радянські війська оволоділи с.Лавочне Львівської області. Завершилось звільнення України від окупації.

В ході війни відбулися значні події, які піднесли міжнародний авторитет України

Україна:

стала засновником і членом Організації Об’єднаних Націй;

створила Народний комісаріат закордонних справ (Д.Мануїльський);

організувала Народний комісаріат оборони (генерал-лейтенант В.Герасименко);

об’єднала всі свої етнічні землі. Завершився історичний процес збирання всіх українських земель в рамках однієї держави;

ліквідувала територіальні претензії сусідніх держав, що було причиною міжнародних конфліктів;

частково змінила державну символіку.

Все це було отримано виснажливими, марнотратними нераціональними в цілому методами керівництва.

Відлига

Після смерті Сталіна (1953 р., 5 березня) і засудження методів його керівництва на ХХ з’їзді КПРС М.С.Хрущовим настав період певної лібералізації системи і спроб її реформування.

Реформи Хрущова підірвали позиції сталінізму, але остаточно зруйновані не були. Жертвою став і сам реформатор. На жовтневому 1964 р. Пленумі ЦК КПРС він був усунутий від керівництва.

Політику реформування в Україні підтримували Перші секретарі ЦК КПУ:

1953-1957 рр. О.Кириченко

1957-1963 рр. М.Підгорний

1963-1972 рр. П.Шелест

Вони хоч не сміло, не послідовно виступали за:

надання Україні більших прав у внутрішній і зовнішній політиці;

розширення вживання української мови;

розвиток української літератури, мистецтва;

запровадження українських звичаїв і обрядів.

Найбільш наполегливим в цьому плані виявився П.Ю.Шелест. Його курс дратував Москву. Він був усунутий з посади І секретаря ЦК КПУ. Л.І.Брежнєв закинув йому надмірну самостійність, місництво, прояви націоналізму. Книга Шелеста “Україна наша радянська” (1970 р.) зазнала гострої критики за “ідеологічні помилки” та “ідеалізацію минулого”, за обстоювання самобутності УРСР. Видана 100 тис. тиражем вона була заборонена для поширення і вилучена із бібліотек. Шелесту заборонили оселятися в Україні. Він перебував під посиленим наглядом.

Проти існуючих порядків виступили шестидесятники – ядро українського дисиденства.

Дисидентський рух:

Поети: Л.Костенко, В.Симоненко, І.Драч, М.Вінгржановський. Критики: І.Дзюба, І.Світличний, Є.Сверстюк; художник: А.Горська, режисер Лесь Танюк, кінорежисер С.Параджанов, історик В.Мороз, журналіст В.Чорновіл, генерал П.Григоренко, слюсар І.Гель та інші.

З приходом до керівництва в 1972 р. В.Щербицького розпочався новий етап розправи з інакомислячими. У січні-травні 1972 р. Україною прокотилася чергова хвиля арештів опозиційної інтелігенції. За різними джерелами було репресовано до 1000 чоловік.

Наростання застійних та кризових явищ

Після усунення Хрущова реформи не припинилися, а набрали іншого характеру. Владні структури намагалися запровадити в практику 2 взаємовиключні явища:

І –посилити централізм в економіці;

ІІ – задіяти ринкові економічні регулятори.

В результаті реформа перетворилася в розмови про реформу. В країні почали проявлятися застійні і кризові явища. Про це свідчила:

однобокість, непропорційність економіки. На долю важкої промисловості припадало майже 90% виробничих фондів країни, легкої – 3,7%, агропромислового комплексу – 6,3%;

закупівля зерна за кордоном. Щорічно на суму майже 50 млрд. крб.;

падіння продуктивності праці. В Україні за 15 років (з 1961-80 рр.) більш ніж вдвоє;

загострення демографічної ситуації. Природній приріст населення перестав забезпечувати просте відтворення поколінь. За 30 років зменшилася кількість українців в Україні з 76,8% до 72,7% зате частка росіян збільшилась з 16,7 до 22,1%;

мілітаризація економіки. На початку 90-х років країна мала 64 тис. танків. Це більше ніж в усіх країнах світу разом взятих. Гонка озброєнь штовхала країну в економічну безодню;

залишкова система фінансування освіти, медицини, культури;

шалені витрати коштів на підтримання закордонних прорадянських сил. Тільки Нікарагуа обходилась СРСР по 3 млн. доларів в день;

неприйняття командно-адміністративною системою вимог і змін викликаних науково-технічною революцією.

Падіння життєвого рівня населення. Вже в 1977 році СРСР за рівнем споживання продовольства посідав 77 місце в світі, а за дитячою смертністю – 50.

Прихід до влади М.С.Горбачова (березень 1985 р.)

Початок змін в економічній, соціальній та зовнішній політиці

Знецінення теоретичних засад діяльності КПРС;

Політика “прискорення” в економіці;

Курс на перебудову і гласність;

Спроба радикальної економічної реформи;

Нове мислення і міжнародне співробітництво;

Демократизація суспільства і виникнення багатопартійної системи;

Суверенізація республік.

Після спроби державного перевороту 19-21 серпня 1991 року були остаточно скомпрометовані прихильники тоталітарного режиму. Верховна Рада України 24 серпня прийняла Акт, яким проголосила незалежність України. Процес дезінтеграції СРСР набрав незворотного характеру.

1 грудня 1991 р. Всеукраїнський референдум – 90,34% виборців підтвердили Акт проголошення незалежності України.

8 грудня 1991 р. Президенти Росії, України і Білорусії підписали угоду про припинення існування СРСР і утворення Співдружності Незалежних Держав (СНД).