Підзаконні акти: поняття і види

Підзаконні акти — це нормативно-правові акти, видані на основі, на виконання, з метою конкретизації та деталі­зації положень законів.

Підзаконні акти, подібно до законів, обов'язкові для виконання і мають необхідну юридичну чинність. Але їхня дія обмежена законом: вони не можуть виходити за межі законодавчого регулювання; їхні норми мають вторинний у порівнянні із законом характер. Підзаконні акти не мо­жуть змінювати або скасовувати норми законів.

Підзаконні акти є різноманітними за формою і джерелам походження. У нашій країні існують такі види підзаконних актів:

1) нормативні укази Президента України. Окремі укази (наприклад, про введення воєнного, надзвичайного стану) підлягають затвердженню Верховною Радою Укра-

їни. Конституційність актів глави держави може бути пере­вірена Конституційним Судом України;

2) постанови Кабінету Міністрів України — акти
виконавчого органу держави, наділеного широкою компе­
тенцією з управління суспільними процесами. Постанови
Кабінету Міністрів України підписуються Прем'єр-міні­
стром і підлягають офіційній публікації не пізніше 15 днів
із дня їх ухвалення;

3) інструкції та нормативні накази міністерств і ві­
домств регулюють, як правило, суспільні відносини, що
перебувають у межах компетенції цих виконавчих струк­
тур. Проте є серед них і такі, які мають загальне значення,
виходять за рамки конкретного міністерства і відомства,
поширюються на зовнішнє коло суб'єктів. Наприклад,
такими є акти Міністерства фінансів, Міністерства внутріш­
ніх справ, Національного банку, Державної податкової
адміністрації, Митного комітету. Нормативні накази мо­
жуть видаватися кількома суб'єктами спільно. Наприклад,
наказ « Про порядок взаємодії органів і установ виконання
покарань, територіальних органів внутрішніх справ і цен­
трів зайнятості населення про надання особам, звільненим
від відбування покарання, допомоги в трудовому і побутово­
му влаштуванні, соціальній адаптації» від 12 грудня 2003 р.
був виданий спільно Департаментом з питань виконання
покарань, Міністерством внутрішніх справ і Міністерством
праці та соціальної політики;

4) нормативні акти місцевих державних адміністра­
цій. Наприклад, глави ряду обласних державних адміні­
страцій затвердили положення про заснування обласних
премій у галузі літератури і мистецтва, стипендій спортс­
менам і тренерам тощо;

5) нормативні акти органів місцевого самоврядуван­
ня. Наприклад, багато територіальних громад в Україні
прийняли власні статути. Нормативними є рішення місце­
вої ради про встановлення місцевих податків і зборів (по­
даток на рекламу, курортний збір тощо);

6) нормативні накази адміністрації підприємств,
установ, організацій (наприклад, правила внутрішнього
трудового розпорядку).

Особливе місце в системі нормативно-правових актів України займають акти, що видаються органами влади Автономної Республіки Крим. Верховна Рада АРК має право видавати нормативно-правові акти (постанови) з ряду питань, визначених Конституцією України, зокрема має

право приймати і змінювати Конституцію Автономної Рес­публіки Крим (але з подальшим затвердженням Верховною Радою України). Проте слід мати на увазі, що ці акти не є законами: закони має право приймати тільки Верховна Рада України.