Сутність та складові місцевих бюджетів. Місце місцевих бюджетів у бюджетній системі.
Тема 2. Місцеві бюджети – визначальна ланка місцевих фінансів
Місцеві бюджети посідають провідне місце в системі місцевих фінансів. Їх визначають:
– як систему грошово-економічних відносин;
– як матеріальний фонд;
– як правову категорію;
– за територіальною ознакою.
Отже, за економічним змістом місцевий бюджет як невід'ємний елемент бюджетної системи країни окреслює економічні відносини між територіальною громадою, суб'єктами господарювання та фізичними особами, спрямовані на формування фонду грошових коштів та фінансування місцевих і громадських потреб, підвищення соціально-економічного розвитку територій та поліпшення добробуту територіальної громади.
Місцевий бюджет як економічна категорія має певні, властиві лише йому особливості:
– зосередження частини національного доходу в руках органу місцевого самоврядування
– її подальше використання на загальнодержавні потреби
– перерозподіл національного доходу між галузями виробництва та адміністративно-територіальними одиницями.
Статус бюджету як правової категоріїполягає у закріпленні в ньому норм, обов'язкових до виконання.
Бюджет як нормативний документ визначає склад, структуру та обсяг доходів, а також видатків в розрізі напрямів фінансування та головних розпорядників коштів, затверджує перелік захищених статей видатків та об'єктів, видатки на які будуть здійснюватися за рахунок бюджету розвитку, регламентує міжбюджетні відносини тощо.
За формою місцевий бюджет – це основний фінансовий план органів місцевого самоврядування.
За матеріальним змістом місцевий бюджет – централізований фонд фінансових ресурсіворганів місцевого самоврядування
Бюджетний кодекс України встановлює, що «до місцевих бюджетів відносять бюджет Автономної Республіки Крим, бюджети міст Києва та Севастополя, обласні, районні бюджети, бюджети районів в містах, бюджети місцевого самоврядування. Бюджетами місцевого самоврядування виступають бюджети територіальних громад – сіл, селищ, міст та їх об’єднань».
До місцевих зведених бюджетів в Україні відносять:
–бюджет Автономної Республіки Крим;
–бюджет області;
–бюджет району;
–бюджет міста з районним поділом.
Побудова системи місцевих бюджетів ґрунтується на принципах побудови всієї бюджетної системи України, а саме:
– принцип єдності бюджетної системи України — єдність бюджетної системи України забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів;
– принцип збалансованості — повноваження на здійснення витрат бюджету мають відповідати обсягу надходжень бюджету на відповідний бюджетний період;
– принцип самостійності — Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов'язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування коштами відповідних місцевих бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов'язання одне одного, а також за бюджетні зобов'язання держави;
– принцип повноти — до складу бюджетів мають бути долучені всі надходження бюджетів та витрати бюджетів;
– принцип обґрунтованості — бюджет формується на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку України та розрахунках надходжень бюджету і витрат бюджету;
– принцип ефективності та результативності — залучення мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів;
– принцип субсидіарності — розподіл видів видатків між державним бюджетом та місцевими бюджетами ґрунтується на необхідності максимально можливого наближення надання гарантованих послуг до їх безпосереднього споживача;
– принцип цільового використання бюджетних коштів — бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями;
– принцип справедливості і неупередженості — бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами;
– принцип публічності та прозорості — інформування громадськості з питань складання, розгляду, затвердження, виконання державного бюджету та місцевих бюджетів.
У структурі місцевих бюджетів виділяють:
1) доходи та видатки, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів – це так звані делеговані повноваження;
2) доходи і видатки, що не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів – власні повноваження.
Бюджетним кодексом установлено, що бюджет може складатися з загального та спеціального фондів.
Складовими частинами загального фонду бюджету є:
– всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду бюджету;
– всі видатки бюджету, що здійснюються за рахунок надходжень загального фонду бюджету;
– кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету без визначення цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок надходжень загального фонду бюджету);
– фінансування загального фонду бюджету.
Складовими частинами спеціального фонду бюджету є:
– доходи бюджету (включно з власними надходженнями бюджетних установ), які мають цільове спрямування;
– видатки бюджету, що здійснюються за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету (у тому числі власних надходжень бюджетних установ);
– кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету з визначенням цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету);
– фінансування спеціального фонду бюджету.
Крім того, за рішенням місцевої ради у бюджеті може створюватися резервний фонд. За законодавством України, він має не перевищувати 1% обсягу видатків загального фонду бюджету.
Кошти резервного фонду бюджету можуть використовуватися на здійснення:
– заходів з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, природного, соціально-політичного характеру або заходів, пов'язаних із запобіганням виникненню надзвичайних ситуацій;
– інших непередбачених заходів, які можуть здійснюватися за рахунок коштів бюджету, але не мають постійного характеру і не могли бути передбачені під час складання проекту бюджету.
Місцевий бюджет поділяється на:
– поточний бюджет. Кошти поточного бюджету спрямовуються на фінансування установ і закладів виробничої і соціальної інфраструктури, що утримуються за рахунок бюджетних асигнувань, а також на фінансування заходів стосовно соціального захисту населення;
– бюджет розвитку – є складовою частиною спеціального фонду місцевих бюджетів і створюється з метою фінансування програм соціально-економічного розвитку відповідної території, пов’язаних із розширеним відтворенням. В основному фінансує витрати на розвиток інфраструктури, громадські споруди, обладнання та викуп земельних ділянок.
Надходження до бюджету розвитку місцевих бюджетів включають:
- кошти від відчуження майна, що перебуває в комунальній власності, у тому числі від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення;
- надходження дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, що є власністю відповідної територіальної громади;
- кошти, які передаються з іншої частини місцевого бюджету за рішенням відповідної ради;
- запозичення, здійснені в порядку, визначеному Бюджетним кодексом та іншими законами України;
- субвенції з інших бюджетів на виконання інвестиційних проектів.
До витрат бюджету розвитку місцевих бюджетів належать:
- погашення основної суми боргу АРК і місцевого самоврядування;
- капітальні вкладення;
- внески органів влади АРК та органів місцевого самоврядування у статутні фонди суб’єктів підприємницької діяльності.
Місцеве самоврядування як і держава є інструментом, що надає суспільні послуги, для чого необхідна стабільна та фінансово потужна дохідна база:
– Доходна база місцевих бюджетів є важливим інструментом фінансового регулювання.
– Доходна база місцевих бюджетів найбільш швидко реагує на зміни, що відбуваються в економічному житті даної території.
– Стабільна дохідна база місцевих бюджетів сприяє пропорційному розвиткові територій. У взаємодії з доходною базою державного бюджету вона є інструментом фінансового вирівнювання.
– 3 доходної частини місцевих бюджетів фінансується більшість державних витрат, головним чином соціальних. 3а її допомогою впроваджуються у життя більшість загальнодержавних програм, пов’язаних з розвитком господарської і соціальної інфраструктури регіону.
– Доходна база місцевих бюджетів має регулюючі, закріплені і власні доходні джерела її формування. Місцевим органам влади також надано право самостійно визначати напрями використання власних коштів.
На формування доходної бази місцевого бюджету виливають різні фактори, які можна об’єднати у три групи:
– економічні. До них можна віднести обсяги ВВІІ, НД, економічний підйом (спад) виробництва, інфляцію, безробіття, податкову і бюджетну політику, інвестиційні витрати на розвиток народного господарства;
– соціальні. Сюди слід віднести: кошти, що спрямовуються на соціально-культурні заходи; соціальний захист; обсяг і рівень заробітної плати різних категорій громадян; розмір споживчого кошика; контингент учнів, студентів, хворих, осіб, що потребують соціальної допомоги тощо;
– політичні – пов’язані із забезпеченням обороноздатності держави і підтримкою внутрішнього правопорядку, організації управління державою, зміцненням законодавчої, виконавчої і судової влади.
Характерною ознакою сучасної бюджетної системи України є самостійність усіх бюджетів. Самостійність місцевих бюджетів, згідно з чинним законодавством, гарантується:
– власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом, загальнодержавними доходами;
– правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону;
– не включенням місцевих бюджетів до державного та інших бюджетів;
– правом самостійного використання вільних бюджетних коштів, а також законодавчого обмеження можливості їх вилучення;
– компенсацією державою додаткових видатків органів місцевого самоврядування, які виникають унаслідок рішень, що ухвалюють органи державної влади.