Особливості підготовки блокування незаконних збройних формувань механізованим взводом у визначеному районі.

Київ-2015

Тема № 14. Застосування підрозділів в стабілізаційних діях.

Заняття № 3. Підготовка участі механізованого взводу до проведення

Стабілізаційних дій.

Література:

Бойовий статут Сухопутних військ, частина ІІ (батальйон, рота).- К.: Варта, 2012, розділ 9.

Бойовий статут Сухопутних військ, частина ІІІ (взвод, відділення, екіпаж танка). – К.: КСВ - 2010 р,. розділ 8.

І.В. Рєпін, Є.В. Вірко. Основи застосування механізованого відділення (танка) в сучасному загальновійськовому бою. Навчальний посібник. Л.: ЛІСВ, 2013.– с. 73-82.

Єфімов Г.В. Дії механізованих (танкових) підрозділів під час боротьби з незаконними збройними формуваннями і диверсійно-розвідувальними групами / Єфімов Г.В. -Л.:ЛІСВ, 2008.

Є.В. Вірко, М.В. Годій, В.А. О.Ю. Железник, А.А. Степаненко. Тактика механізованих підрозділів (механізований взвод): Навчальний посібник – Львів: АСВ, 2014, розділ 8.

Завдання на самостійну роботу:

1. Вивчити матеріали заняття.

2. Накреслити в робочих зошитах схеми дій механізованих (танкових) підрозділів при участі в спеціальних операціях.

Вступ

Зростання кількості війн і воєнних конфліктів, які розпочиналися на підґрунті внутрішньодержавних протиріч з метою зміни політичного устрою, силового відокремлення від держави окремих районів, досвід збройних конфліктів у колишній Югославії, Афганістані, Чечні, сучасні події в Іраку призвели до подальшого розвитку поглядів на застосування збройних сил держав в боротьбі у незаконноствореними збройними формуваннями.

Для України на сьогоднішній день проблеми розв’язання внутрішніх конфліктів у зв’язку із ситуацією на Донбасі та анексією Криму є актуальними, що підтверджується фактами проявів сепаратизму та відкритого збройного протистояння і періодичному виникненню напруженої обстановки в окремих регіонах у стосунках окремих верств населення з державними установами та закладами, при законодавчо невизначеному порядку залучення підрозділів Збройних Сил до участі у внутрішньому збройному конфлікті.

За цих умов ЗСУ повинні бути готові до виконання завдань за призначенням щодо захисту територіальної цілісності України, у тому числі під час внутрішнього збройного конфлікту, особливо при організації протидії НЗФ.

Особливості підготовки блокування незаконних збройних формувань механізованим взводом у визначеному районі.

Підготовка до виконання завдань у стабілізаційних, специфічних діях військ та у спеціальній операції,як правило, здійснюється за алгоритмом підготовки загальновійськового бою. Вона включає:

1) організацію дій

- з’ясування завдання;

- визначення (уточнення) заходів, які необхідно провести негайно для якнайшвидшої підготовки підрозділів до виконання отриманого завдання;

- проведення розрахунку часу;

- орієнтування підлеглих командирів щодо отриманого завдання і віддання необхідних попередніх вказівок на підготовку до дій;

- оцінку обстановки;

- прийняття рішення щодо участі в проведенні спеціальних (стабілізаційних, специфічних) дій;

- доповідь рішення старшому командиру;

- рекогносцировку (у разі потреби);

- віддання бойового наказу (постановку завдань);

- участь в організації взаємодії старшим командиром;

- організацію взаємодії, управління, бойового забезпечення та елементів тилового, технічного та медичного забезпечення (у тому числі з доданими силами, включаючи підрозділи ІВФ та ПрО);

2) підготовку особового складу, озброєння, техніки до виконання завдань;

3) практичну роботу в підрозділах (надання допомоги та перевірки готовності до визначених дій);

4) доповідь у встановлений час старшому командиру про готовність та інші заходи.

Крім цього, може здійснюватися прийом у тимчасове підпорядкування визначеного особового складу, техніки та озброєння ІВФ та ПрО або тимчасовий перехід в їх оперативне підпорядкування під час виконання спільних завдань у спеціальних операціях, у тому числі в системі територіальної оборони, відповідно до отриманого розпорядження (наказу).

Організація дій

Під час усвідомлення отриманого завдання щодо участі в стабілізаційних, специфічних діях військ та спеціальній операції, командир взводу повинен зрозуміти, крім звичайних питань:

- мету майбутніх дій,

- склад підрозділів, що залучаються,

- роль і місце свого взводу,

- межі району дій,

- особливості виконання завдання і застосування ОВТ (це, насамперед:

характер участі в стабілізаційних заходах, виконанні завдань територіальної оборони, особливо порядок посилення охорони (прикриття) державного кордону;

участі в блокуванні, очепленні, пошуку (прочісуванні), переслідуванні НЗФ (ДРГ);

підтриманні режимних заходів;

ліквідації наслідків НС, антитерористичних заходах;

у взаємодії (підпорядкуванні) з якими підрозділами ІВФ та ПрО, органами державної влади і місцевого самоврядування повинен діяти, їхні можливості та повноваження;

у якому правовому полі передбачені дії, обмеження на застосування зброї, норми міжнародного гуманітарного права,

порядок спільної підготовки до виконання завдань, організації взаємодії та підтримання зв’язку;

види і порядок застосування озброєння або техніки);

- час початку дій та інші питання.

Під час визначення першочергових заходів щодо підготовки до виконання завдання, крім звичайних питань, визначаються:

- порядок забезпечення майбутніх дій;

- особливості морально-психологічного стану особового складу;

- завдання з доведення особовому складу умов і способів ведення дій;

- завдання з підготовки спільних дій, доданих і взаємодіючих сил і засобів, особливостей всебічного забезпечення.

Під час оцінювання обстановкикомандир взводу (відділення, танка) повинен додатково вивчити противника:

- наявність ССО противника, у тому числі НЗФ, їх склад, озброєння, імовірний характер дій;

- можливі місця проведення провокацій (зокрема на державному кордоні), їх мета, склад учасників та можливий розмах;

- напрямки (об’єкти) дій та можливі маршрути руху (у тому числі через державний кордон) ДРГ, НЗФ;

- можливе їх посилення під час дій;

- способи і форми збройної боротьби, які застосовувалися противником раніше, можливий характер подальших дій, його сильні і слабкі сторони;

- система організації охорони й оборони зайнятого противником району, (бази, табору), наявність загороджень, шляхів маневру і можливість його виходу з бою або ухилення від нього,

- джерела та шляхи постачання озброєння, боєприпасів та інших матеріальних засобів НЗФ, населені пункти, які можуть забезпечувати їх тривалі дії.

На основі оцінювання противника командир робить висновки, у яких визначає:

- можливі способи дій противника і що необхідно додатково розвідати на напрямку дій;

- слабкі місця і шляхи нейтралізації сильних сторін противника;

- об’єкти, які потрібно знищити (подавити) в першу чергу;

- заходи, які необхідно здійснити щодо попередження та недопущення захоплення життєво важливих об’єктів, проведення яких забезпечить захоплення й утримання ініціативи;

- які способи дій обрати для локалізації і примушення НЗФ скласти зброю;

- які заходи провести щодо захисту місцевого населення та недопущення його загибелі;

- яку роботу провести з місцевим населенням з метою припинення допомоги НЗФ;

- руйнування яких об’єктів (цивільних, промислових, адміністративних, екологічних та інших) неприпустимо або обмежено.

Під час виконання гуманітарних завдань замість оцінки противника здійснюється оцінка обсягу робіт у районі виникнення НС, з відповідними висновками щодо кількості залучення особового складу, техніки, матеріальних засобів.

Під час оцінювання своїх підрозділів командир взводу (відділення, танка) повинен врахувати: склад, стан, можливості (наявність в особового складу бойового досвіду, морально-психологічний стан військовослужбовців); захищеність і забезпеченість своїх підрозділів, їхню злагодженість і готовність до виконання отриманого завдання; склад, стан сусідів, інших силових структур, які залучаються до виконання завдань; завдання, що виконуються їх силами й засобами, порядок підпорядкування, підтримання зв’язку і взаємодії з ними; яким чином і в якому обсязі забезпечують виконання поставленого завдання місцеві органи влади та самоврядування.

Під час оцінювання місцевості: уточнити наявність і місця розташування екологічно небезпечних, культурних, історичних і найважливіших об’єктів життєзабезпечення, які не підлягають руйнуванню (знищенню), а також об’єктів, оволодіння якими знижує бойові можливості НЗФ(ДРГ) та їх спроможність до ведення тривалих бойових дій; наявність на напрямку дій взводу (відділення, танка) об’єктів місцевої промислової бази та інших ресурсів, які можуть бути використані в умовах правового режиму воєнного стану в інтересах виконання поставлених завдань; наявність схованих підступів і полів невидимості до об’єктів, які підлягають охороні, та ділянок маршрутів руху; наявність шляхів обходу імовірних місць блокування маршрутів висування (маневру, забезпечення) місцевим населенням, можливих районів завалів, руйнувань і затоплень; характер природних перешкод, для подолання яких необхідне спеціальне обладнання; вплив місцевості на проведення заходів аварійно-рятувальних і відновлювальних робіт з метою ліквідації наслідків аварій і катастроф.

Під час оцінювання населення необхідно вивчити: соціально-політичну та криміногенну обстановку в районі конфлікту, наявність спеціальних закладів, установ виконання покарань та їх контингент, національний склад населення, його настрій, ставлення до військ та НЗФ.

На основі оцінки обстановки(противника, своїх підрозділів, місцевості та населення) командир робить відповідні висновки щодо впливу на виконання завдань з урахуванням часу доби, погодних умов та пори року.

У рішенні командир взводу визначає:

- способи виконання отриманого завдання (сили і засоби, що залучаються; район дій і в якій послідовності виконується завдання залежно від характеру майбутніх дій);

- особливості побудови бойового порядку, завдання підрозділів (елементів бойового порядку, шикування, розташування);

- час зайняття позицій (місць, рубежів) і початку дій;

- організацію взаємодії, управління, бойового та елементів тилового, технічного і медичного забезпечення.

При цьому з урахуванням вказівок старшого командира визначаються порядок дій щодо припинення можливої протидії з боку місцевого населення та обмеження із застосування засобів озброєння і техніки.

Бойовий порядок (шикування, розташування) створюється з урахуванням завдань, які вирішуються підрозділами інших міністерств (відомств), та їхньої тактики дій.

Рекогносцировкаможе проводитися залежно від рішення старшого командира, умов обстановки, необхідності або доцільності та відведеного часу на підготовку до виконання поставлених завдань.

У бойовому наказіпід час постановки бойових завдань, залежно від характеру дій, підрозділам додатково вказуються:

при участі в посиленні охорони ділянок державного кордону:порядок виставлення та несення служби на постах спостереження, у секретах, засідках, під час патрулювання (блокування, очеплення) вказаних ділянок місцевості, проведенні пошуку відповідно до поставлених завдань старшим командиром ДПС;

при участі в прикритті визначених ділянок державного кордону:порядок облаштування опорного пункту та позицій відповідно до організації оборонного бою, звертаючи особливу увагу на організацію тісної взаємодії з відділами прикордонного контролю прикордонних загонів ДПС;

при участі в знищенні, ліквідації НЗФ: розвідувальні дані щодо місць імовірного знаходження НЗФ та можливих дій; місце в бойовому порядку; сектор (район) відповідальності та завдання підрозділу; маршрут висування та район (ділянку, рубіж) призначення; основні напрямки (ділянки) перехоплення шляхів виходу НЗФ із заблокованого району; завдання щодо заборони підходу збройних формувань противника до заблокованого угруповання ззовні; завдання і рубежі його вогневого ураження, ділянки (напрямки), які необхідно прикрити веденням оборонних дій; розпізнавальні знаки; сигнали управління на кожну добу; способи і час доповідей обстановки в зоні відповідальності;

при участі у пошуку (ДРГ, підрозділів НЗФ): порядок та характер пошуку, вихідний район; ділянка пошуку; вихідний рубіж для пошуку; напрямок (смуга) пошуку; рубіж зустрічі; зрівняльний рубіж; кінцевий рубіж та порядок застосування зброї;

при участі у супроводженні колон та охороні маршрутів руху: місце взводу в складі колони (розподіл підрозділів взводу або на маршруті) та особливості дій;

при організації охорони та оборони важливих об’єктів:порядок взяття під охорону та оборону, несення служби, особливості застосування озброєння;

при участі у встановленні та підтриманні режимних заходів: порядок організації комендантської служби;

при участі у ліквідації наслідків НС: порядок виконання ремонтно-відновлювальних робіт та надання допомоги цивільному населенню;

при участі в антитерористичних заходах: порядок дій у складі чергового підрозділу посилення варт; підрозділу посилення охорони й оборони об’єкта частини або гарнізонного об’єкта; протидиверсійного резерву; у складі додаткових варт, сторожових постів, засідок, секретів, нарядів патрулів; загону ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій тощо.

Під час організації взаємодії та управління командир взводу додатково погоджує: порядок спільних дій штатних, доданих, підтримуючих і взаємодіючих органів та підрозділів; доводить частоти, позивні, сигнали управління, взаємодії, оповіщення та впізнання і порядок дій за ними; уточнює кодування карт і порядок обміну інформацією.

Усебічне забезпечення організується з метою надання більшої самостійності підрозділам, які діють на дальшій відстані один від одного (у відриві від головних сил).

Під час організації бойового забезпечення командир взводу додатково вказує: особливості виконання завдань щодо ведення розвідки і доповіді результатів; порядок використання умов обмеженої видимості, а також прихованих шляхів для руху у вихідний район, на рубежі блокування, у район проведення пошуку; порядок використання місцевості і місцевих предметів для розташування особового складу і вогневих засобів на зазначених рубежах (позиціях, місцях); способи дій на замінованій місцевості і під час виявлення замінованих об’єктів; виділення підрозділам аерозольних і запалювальних засобів, порядок їх застосування; заходи щодо підтримки у військовослужбовців високого морально-психологічного стану, бойової настороженості, подолання розгубленості і політичної дезорієнтації військовослужбовців.

У подальшому вказує порядок тилового, технічного та медичного забезпечення з використанням місцевої цивільної бази, а також час, обсяг і порядок проведення технічного обслуговування ОВТ, хто виділяється для надання допомоги; норми додаткових запасів матеріальних засобів при бойових машинах і військовослужбовцях; особливості організації харчування, водопостачання, підвозу матеріальних засобів і надання медичної допомоги.

Висновок: Головною особливістю підготовки до бойових дій є проведення її в стислі терміни в місцях постійної дислокації або в зазначеному районі, на штатному полігоні або на непідготовленій ділянці місцевості.

Прискорена підготовка підрозділів до бойових дій здійснюється протягом 9-10 днів і закінчується за 1-2 дні до виходу у район збройного конфлікту.

У ході практичної роботи в підпорядкованих підрозділах особлива увага приділяється роботі в тих підрозділах, які починають дії першими та мають вирішувати найбільш складні завдання. У цих підрозділах командир роти працює особисто.