Культура і духовне життя в роки непу.

План.

Економічне і соціальне життя в роки непу.

Утворення Союзу РСР і Україна.

Культура і духовне життя в роки непу.

Економічне і соціальне життя в роки непу.

Завдання.

Відповісти на запитання письмово.

· Визначити внутрішнє становище України на початку 20-х рр..

· Виписати причини голоду 1921-1923 рр. та його наслідки.

· Суть непу, наслідки.

На початку 20-х рр. внутрішнє становище України характеризувалося:

· економічною розрухою (збитки господарства становили 12 млрд. крб., обсяг промислового виробництва складав 10%, а валовий збір зерна — 38,5% довоєнного рівня.

Ця політика призвела до голоду 1921-1923 рр.

Причини:

1. Критичне становище народного господарства: наслідки війни та політики "воєнного комунізму".

2. Вимагання керівництва РКП(б) постачати хліб в Росію.

3. Засуха.

Державна політика:

1. Замовчування факту голоду в південних губерніях України;

2. Продрозкладка з залученням армії;

3. Виступи робітників і селян придушували.

4. В 1922р. уряд України уклав угоду з Американською адміністрацією допомоги (АРА) - неурядовою організацією США для надання допомоги потерпілим від світової війни європейськими країнами;

5. 13,5 млн. пудів хліба у 1922 - 1923р.р. з України продано за кордон, 9 млн. пудів - у сусідні республіки.

Наслідки:

кількість голодуючих під час голодомору1921–1923 р. становила 4–7 млн. чоловік, померлих — 1,5–2 млн. чоловік);

· політичною нестабільністю (антибільшовицькі настрої зросли серед селян і робітників: у складі повстанських формувань нараховувалося понад 100 тис. чоловік; на підприємствах Києва, Харкова, Одеси спалахнули страйки під гаслами «Ради без більшовиків»; радянська влада почала застосовувати Червону армію для боротьби з повстанцями).

Економічна і політична криза свідчила про неможливість продовження політики «воєнного комунізму» після завершення громадянської війни і необхідність переходу до нової економічної політики. У березні 1921 р. на Х з’їзді РКП(б) було затверджено основні напрямки непу:

· в промисловості — збереження державної власності на велику і значну частину середньої промисловості; денаціоналізація і здавання в оренду дрібних і середніх підприємств; об’єднання підприємств у госпрозрахункові трести («Донвугілля», «Південсталь», «Цукортрест»); децентралізація управління промисловістю; скасування загальної трудової повинності; запровадження добровільного найму робочої сили; перехід від зрівняльної до відрядної зарплати за результатами праці;

· сільському господарстві — заміна продовольчої розкладки продовольчим податком; дозвіл селянам продавати надлишки сільгосппродукції через кооперативні організації, базари, ринки; дозвіл оренди землі та використання найманої праці;

· торгівлі та фінансах — дозвіл приватної торгівлі; поява бірж, базарів, ринків; утворення синдикатів для закупівлі сировини і збуту продукції; проведення грошової реформи — введення червінця.

Наслідки непу:

Неп сприяв швидкій відбудові народного господарства України: у найкоротший термін було досягнуто довоєнного рівня промисловості (наприкінці 1925 р.) і сільського господарства (1926/1927 рр.); споруджено 50 електростанцій за планом ДЕЕЛРО; підвищено життєвий рівень населення.

Причини згортання непу:

Неп базувався на двох несумісних основах: ринкових відносинах в економіці й адміністративно-командній системі в політиці. Наприкінці 1920-х рр. керівництво ВКП(б)відмовилось від непу й повернулося до політики комуністичного штурму, яку провадило у 1918–1921 рр.

Утворення Союзу РСР і Україна.

Завдання.

Відповісти на запитання письмово.

· Які міжнародні угоди підписала Україна з Росією до утворення СРСР.

· Які були плани щодо утворення нового договору між республіками.

· Коли утворено СРСР і прийнято Конституції СРСР та УСРР.

Процес утворення єдиної союзної держави розпочався під час громадянської війни (1918–1920 рр.). У 1919 р. склався воєнно-політичний союз радянських республікРосії, України, Білорусії, Латвії, Литви, згідно з яким створювалося єдине керівництво армією, фінансами і найважливішими галузями народного господарства. У 1920 р. утворилася договірна федерація РСФРР та України, Білорусії, Грузії, Вірменії, Азербайджану, згідно з якою об’єднувалися наркомати військових і морських справ, Вищі ради народного господарства (ВРНГ), зовнішньої торгівлі, фінансів, праці, шляхів, пошти і телеграфу.

Радянські республіки, в тому числі й Україна, формально мали статус незалежних держав, однак фактично вся повнота влади належала РКП(б), яка визначала їх внутрішню і зовнішню політику.

У 1922 р. було створено комісію ЦК РКП(б) у складі В. Куйбишева, Й. Сталіна, Г. Орджонікідзе, Х. Раковського, Г. Сокольникова для підготовки проекту нового федеративного договору.

План автономізації (Й. Сталін) передбачав включення радянських республік до складу РСФРР на правах автономії.

План федерації (В. Ленін) передбачав входження усіх радянських республік на рівних правах до нового державного об’єднання — Союзу Радянських Соціалістичних Республік.

План конфедерації (Х. Раковський) передбачав створення союзу суверенних держав, які повністю зберігають незалежність і створюють об’єднані органи для координації дій.

З’їзди Рад радянських республік схвалили Декларацію про утворення СРСР, проекти союзного договору і Конституції СРСР. 30 грудня 1922 р. І з’їзд Рад СРСР проголосив утворення Союзу РСР у складі Російської Федерації, Української РСР, Білоруської РСР, Закавказької Федерації (Грузія, Вірменія, Азербайджан). 31 січня 1924 р. ІІ з’їзд Рад СРСР затвердив першу Конституцію СРСР. У травні 1925 р. ІХ Всеукраїнський з’їзд Рад вніс зміни в текст Конституції УСРР, які закріплювали входження Радянської України до складу СРСР і створення Молдавської АРСР у складі УСРР.

Значення:

1. Україна втратила рештки державного суверенітету.

2. Зберігла територіальну цілісність, власний адміністративний і державний аппарат.

Культура і духовне життя в роки непу.

Завдання.

Відповісти на запитання письмово.

· Які основні риси розвитку культури в роки непу.

· Суть політики «українізації».

· Наслідки «українізації».

Основними рисами розвитку української культури в роки непу були ідеологізація всіх сторін культурного життя, створення нової пролетарської інтелігенції, розширення сфери вживання української мови, посилення боротьби з неписьменністю, активізація антирелігійної кампанії. У 1923 р. на ХІІ з’їзді РКП(б) більшовицьке керівництво проголосило політику коренізаціі, яка в Україні дістала назву «українізація». Вона передбачала збільшення представництва українців в органах влади, державних, освітніх і культурних установах; розширення сфери застосування української мови; відродження та розвиток української культури. Найважливішу роль в здійсненні українізації відіграли керівники наркомату освіти Г. Гринько, О. Шумський, М. Скрипник.

Українізація поширилася на всі сфери життя:

· збільшилась до 54% кількість українців у партійних і державних органах;

· українською мовою проводилося навчання в 80% шкіл, 50% технікумів, 25% вузів;

· відроджувалася україномовна преса: українською мовою видавалося 90% газет, 50% книг, велося радіомовлення.

Українізація дала могутній поштовх розвитку науки, літератури та мистецтва.

Центром розвитку науки стала Всеукраїнська академія наук (ВУАН), де працювали історик М. Грушевський, мовознавець А. Кримський, біолог В. Лепський, математик Д. Граве, хімік Л. Писаржевський.

Розвивалися літературні напрямки: революційно-романтичний(П. Тичина, В. Сосюра, М. Бажан), неокласичний (М. Зеров, М. Рильський, М. Драй-Хмара), памфлетний (М, Хвильовий), футуристичний (М. Семенко, Г. Шкурупій), гумористичний (О. Вишня), виникали і розпадалися літературні організації («Плуг», «Гарт», ВАПЛІТЕ), розгорнулася започаткована М. Хвильовим літературна дискусія (гасла «Геть від Москви!», «Дайош Європу!»).

Театральне мистецтво було пов’язано з іменами режисерів-реформаторів Л. Курбаса (театр «Березіль») і Г. Юри (Державний драматичний театр ім. І. Франка), акторів П. Саксаганського, М. Крушельницького, Н. Ужвій.

У музичному мистецтві вирізнялися композитори Г. Верьовка, Л. Ревуцький, К. Богуславський, виступали хорова капела «Думка», народні хори, ансамблі.

В образотворчому мистецтві розвивалися соціалістичний реалізм (І. Їжакевич, Ф. Кричевський, М. Самокиш) і авангардизм (М. Бойчук, О. Богомазов, К. Гвоздик).

Помітних успіхів досягло кіномистецтво, в становленні якого важливу роль відіграв О. Довженко (фільми «Звенигора», «Арсенал»).

Активну роль у національно-культурному розвитку відігравала Українська автокефальна православна церква на чолі з митрополитом В. Липківським, створена у 1921 р., у якій богослужіння відправлялося українською мовою.

Українізація сприяла розвитку мови і культури українського народу. Однак наприкінці 1920-х — на початку 1930-х рр. радянська влада почала встановлювати контроль над сферою культури і згортати українізацію, більшість провідних діячів українізації було звинувачено в націоналізмі й репресовано.

Домашнє завдання:

1. конспект; 2. підготувати доповідь: Голод 1921-1923 рр. в Україні.