Оголошення вільгельма оранського

ПОЗА ЗАКОНОМ (15 березня 1580 р.)

Будучи не в силі знищити авторитет Вільгельма Оранського і підірвати його зростаючу популярність, вороги Оранського вирішили позбутися його з допомогою найманих убивців.

Кардинал Гранвелла запропонував «оцінити голову заколотника». Ця пропозиція була прийнята Філіпом II, і за його вказівками був скла­дений спеціальний акт, який оголошував Оранського поза законом.

На початку цього документа перелічуються «злочини» Оранського: його обвинувачують в лицемірстві і чорній невдячності щодо короля, в зне­важанні ікон, в злочинах проти моральності, в публічних проповідях, на нього покладають відповідальність за повстання в Голландії і за жах­ливу різню, вчинену іспанцями над мирним населенням, яка нібито була неминучим наслідком його зради. Він оголошується «низьким лицеміром», який цілком заслуговує суворої кари.

Далі говорилось:

“За всі злочини ми оголошуємо його зрадником і бузувіром, ворогом нашим і нашої вітчизни, виганяємо його назавжди з на­ших володінь, забороняючи всім нашим підданим усіх станів мати з ним явні і таємні стосунки і давати йому їжу, питво, па­ливо або що-небудь інше, необхідне для підтримання його життя. Майно згаданого вище Вільгельма Нассауського дозволяється грабувати кожному з наших підданих. Дозволяється нападати на його майно і посягати на його життя.

Тому з наших підданих або чужоземців, хто через свою вели­кодушність звільнить нас від цієї болячки, доставивши його нам живим або мертвим, або уб’є його, ми зобов’язуємося негайно сплатити 25 тис. крон золотом, даруючи йому при цьому повне прощення за всякий вчинений ним злочин, хоч би який він був мерзенний, і обіцяючи зробити його дворянином, якщо він не дво­рянин”.

19. «ЗАХИСТ» ВІЛЬГЕЛЬМА ОРАНСЬКОГО (1580 р.)

У відповідь на оцінення його голови і погрозу убити Вільгельм опублі­кував спеціальний документ, який він назвав «Захистом». В цьому доку­менті Оранський відкрито заявляє про своє непідкорення королю. Свою діяльність Оранський вважає за служіння народним інтересам і заявляє, що тільки народна ухвала може вирішити його долю. «Захист» був прочитаний. 13 грудня 1580 р. на зібранні штатів у Дельфті і зустрів там гаряче співчуття.

Я цілком в руках божих. Давно вже я присвятив своє життя і все, що я маю, на служіння йому. Господь бог зуміє розпоря­дитися моїм життям і моїм майном на славу собі і на спасіння душі моєї.

Але коли будуть подані певні докази або хоч би надія, що моє усунення принесе користь країні, я готовий негайно ж покинути країну...

...Як би я хотів, щоб моє вічне вигнання або смерть могли вря­тувати вас [жителів Нідерландів] від ваших нещасть. Як би я тішився на вигнанні! Яка славна смерть! Навіщо витратив я своє майно ? Для того, щоб розбагатіти ? Чому я втратив своїх бра­тів ? Хто може заступити мені їх ? Чому син мій так довго в по­лоні ? Ви не можете дати мені другого! Навіщо я стільки разів наражав своє життя на небезпеку? Якої нагороди міг я чекати за мою довгу службу і остаточне моє розорення, крім солодкої впев­неності, що я з небезпекою для життя сприяв вашій свободі ?

Тому, панове, якщо ви вважаєте мій від’їзд або смерть для себе корисними, скажіть, – я готовий скоритися.

Наказуйте, посилайте мене на край світу, – цілком ваш. Ось вам моя голова; над якою ніякий государ у світі не має влади, крім вас. Використовуйте мене, як хочете, і коли ви вважаєте, що мої мізерні здібності і мій запас досвідченості можуть бути вам корисні так само, як решта мого майна і мого життя, – я знову пропоную їх вам і всій країні.

ІКОНОБОРСТВО В БЕЛЬГІЇ

Повідомлення з Антверпена від 2 травня 1581 р.

Вісім днів тому солдати і кальвіністи Брюсселя розбили на куски ікони і вівтарі в церквах та монастирях. Духовенство і до 500 католиків були вигнані і кинуті в тюрми. Таким чином в Брюсселі було скасоване католицьке віровчення і запрова­джене кальвіністське.

Услід за цим і тут [в Антверпені] цехові старшини від гільдій і братств і ремісників, попередники яких збудували в церкві св. Діви прекрасні хори і вівтарі, тепер зажадали, щоб образи у фарбах та інше оздоблення зняти з церков. На Вшестя вони почали розбивати вівтарі, зайняли церкви і до сьогоднішнього дня тримали їх на замку... Невідомо – чи розіб’ють вони все, що б в церквах. Гадають, що тут повториться все те, що було в Брюсселі... Через те що послідовники католицької релігії, кальвіністи, лютерани і анабаптисти не можуть договоритися один з одним, це не сприяє справі, і багато людей виїздить звідси.

Повідомлення a Антверпена від 5 липня 1581 р.

За минулі дні кальвіністи завдали тут шкоди. В день святого Якоба в церкві св. Діви, св. Якоба і в міській церкві, а також в монастирі св. Михайла, де католики досі молились і відправляли церемонії, вони так потрудились, що все звідти було винесене. Органи і нечисленні ікони розбиті на куски. Вони нічого не шко­дували і все повністю знищували. 27-го серед білого дня капітан бюргерів, художник з професії, з кількома робітниками, озброє­ними великими ковальськими молотами та іншими залізними інструментами, прийшли в усі монастирі, каплиці, госпіталі та інші богадільні, коротше кажучи, в усі місця, де ще були ікони і вівтарі, і все це розбили на куски. Багато ікон, зроблених з дерева, вони винесли на вулицю, де стояли на варті городяни, і там спалили. Проти цього ніхто не виступив, бо панування духо­венства повністю знищене.