Вдаль (удаль) - в (у) даль

Вдаль (удаль),присл. Те саме, що вдалину.Я рвався вдаль, як журавель у вирій (М.Рильський); Течуть кварта­ли, наче ріки, А будівник удаль руша. Та залишається навіки Убілім камені ду­ша (М.Нагнибіда).

В (у) даль, ім. з прийм. Пахне хвиля Дніпрова, мов сіно, І гойдається в даль степову. Україно, моя Україно, Я для тебе на світі живу!(Д.Павличко); Ди­влюся в даль безкраю І тужу (П.Кар­манський).

вдатнийдив. вдячний.

ВДАЧА- УДАЧА

Вдача,-і, ор. -ею. Сукупність пси­хічних особливостей людини, які ви­являються в її діях, поведінці, харак­тері; нахил, звичка (також про тва­рин). Варка була дуже бідна, але робо­тяща, тиха на вдачу, добра й смирна (І.Нечуй-Левицький); Андрій був весе­лої вдачі хлопець (О.Копиленко); Така вже людська вдача, що страх перед не-

вдв

безпекою гірший від самої небезпеки (Б.Лепкий).

Удача.Позитивний, бажаний на­слідок чогось; успіх. Чи вже ж то одні удачі та радощі складали його молоду силу(Панас Мирний); Все залежить від удачі (Г'.Чупринка); — Оце так ри­бина! — вирвалось у Костянтина. — Ще не було нам такої удачі/(М.Стель­мах).

ВДВАДЦЯТЬОХ (УДВАДЦЯ-

ТЬОХ) - В (У) ДВАДЦЯТЬбХ

Вдвадцятьох (удвадцятьох),присл. У складі двадцяти осіб.

В (у) двадцятьох,числ. з прийм.

ВДВІЧІ (УДВІЧІ),присл. У два ра­зи: вдвічі більше, вдвічі старший за нього, побіг удвічі швидше.

ВДВОЄ (УДВОЄ) - В (У) ДВбЄ

Вдвоє (удвоє),присл. У два рази; пополовині: удвоє збільшився урожай, зігнувшись удвоє, перегнув удвоє зо­шит. Бобренчиха лишилася вдовою, лютіша стала до роботи вдвоє (Л.Ко­стенко).

В (у) двоє, числ. з прийм.: у двоє відер набрали води.

ВДВОХ (УДВОХ) - В (У) ДВОХ

Вдвох (удвох),присл. У складі двох осіб. / дід і баба у неділю На присьбі вдвох собі сиділи (Т.Шевченко); Поса­дили ми вдвох при дорозі Ще малими дві парості віт (А.Малишко); Молодята про щось розмовляють удвох (О.Гон­чар).

В (у) двох, числ. з прийм. У них у двох., і ключі од комори (Г.Квітка-Ос-нов'яненко); Скінчу вже в двох словах (М.Коцюбинський); У двох місцях у натовпі рухнулися люди(А.Головко).

ВДЕВ'ЯТЕРО (УДЕВ'ЯТЕРО) -В (У) ДЕВ'ЯТЕРО

Вдев'ятеро (удев'ятеро),присл. У дев'ять разів.

В(у) дев'ятеро,числ. з прийм.

ВДЕВ'ЯТЬОХ (УДЕВ'ЯТЬОХ) -В (У) ДЕВ'ЯТЬОХ

Вдев'ятьох (удев'ятьох),присл. У складі дев'яти осіб: прийшли вдев'я­тьох.

В (у) дев'ятьох, числ. з прийм. В де-в ятьох випадках з десяти кінчалося на тім, що бабця брала миску в руки й ро­била сама (Г.Хоткевич).

ВДЕНЬ (УДЕНЬ) - В (У) ДЕНЬ

Вдень (удень),присл. У денний час. Вдень і вночі я усюди літатиму, Доки без сил не впаду, Всюди питатиму, всюди шукатиму, Доки тебе не знайду (О.Олесь); Надворі видко, як удень: місяць стоїть серед неба (І.Нечуй-Ле-вицький).

В (у) день,ім. з прийм. [Молода Парка:] Сестро/в серці б'ються звуки, рвуться мов із ночі в день/.. (О.Олесь); Чи думав я у день похмільний, Що з сер­цем скоїться моїм: По-справжньому я буду вільний Лише у карцері сирім? (М.Руденко).

ВДЕСЯТЕРО (УДЕСЯТЕРО) - В (У) ДЕСЯТЕРО

Вдесятеро (удесятеро),присл. У де­сять разів. Андрій стоїть не біля нього, а вдесятеро далі (Ю.Яновський); Ки­дається воїн вперед з удесятеро біль­шою снагою (О.Довженко); Люська давала порад удесятеро більше за інст­руктора(Ю.Мушкетик).

В (у) десятеро,числ. з прийм.

ВДЕСЯТЬОХ (УДЕСЯТЬОХ) - В (У) ДЕСЯТЬбХ

Вдесятьох (удесятьох),присл. У складі десяти осіб. Вдесятьох ледве на берег витягай [кита] (Григорій Тютюн­ник).

ВЕЖ

В (у) десятьох,числ. з прийм. ВДИВЛЯТИСЯ, ВДИВИТИСЯ,

-влюся, -вишся (УДИВЛЯТИСЯ, УДИВИТИСЯ).Дуже пильно, уваж­но дивитися кудись, на когось, щось. Усі очі козацькії вже у той бік вдивля­лися (Марко Вовчок); Шалматов мрійливо вдивлявся у далину, що мерех­тіла золотими хрестами(Р.Іваничук); — Ви вдивіться, вдумайтесь, скільки життя у кожного чоловіка, скільки гри, думок, почувань (В.Винниченко).

ВДРУГЕ (УДРУГЕ) - В (У) ДРУ­ГЕ

Вдруге (удруге),присл. У другий раз. Вже вдруге сниться мені хата (І.Нечуй-Левицький); Довгий час пан бунчуковий жив удівцем і нарешті взявшлюб удруге (М.Лазорський); Івась крикнув удруге ще дужче(Панас Мир­ний); — Не попадайся мені удруге на очі (А.Кащенко).

В (у) друге, числ. з прийм. Такий, що в одно вухо влізе, а в друге вилізе (при­казка); Тихович закінчив труїння — значить, можна було вирушати у друге село (М.Коцюбинський).