Поняття і особливості правового статусу біженця.

Стаття 1 ЗУ «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»біженець — особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства підданства, належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства підданства і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоюваньУ даному визначенні, основою для звернення за отримання статусу біженця вступають обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань за ознаками, перерахованими вище.Особами, які клопочуть про визнання біженцями можуть бути:Іноземні громадяни, які прибули або бажають приїхати на територію України;Особи без громадянства, які прибули, або бажають приїхати на територію України;Іноземні громадяни чи особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах.В законі “Про біженців” визначені і умови, при яких особа не може бути визнана біженцем. Основні положення є такими:Біженцем не може бути визнаним:Особа, яка здійснила злочин проти миру і людства чи інші важкі злочини;Особа, яка винна у вчиненні дій, які суперечать межі і принципам Організації Об’єднаних Націй;Особа за якою компетентні органи влади держави, в якій вона проживала,

визнають права і обов’язки, пов’язані з громадянством цієї держави;Особи які користується захистом і чи допомогою інших організацій та установ ООН, окрім верховного комісара ООН по справам біженців.Особи, які залишили місце проживання з економічних причин, або внаслідок голоду, епідемії чи надзвичайних ситуацій природного, або техногенного характеру.

50 Умови і порядок придбання і втрати статусу біженця. Проблеми вимушених переселенців
1 Особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, перетнула державний кордон України в порядку, встановленому законодавством України, повинна протягом пяти робочих днів звернутися до відповідного органу міграційної служби із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. 2. Особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, під час вїзду в Україну незаконно перетнула державний кордон України, повинна без зволікань звернутися до відповідного органу міграційної служби із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. У разі якщо така особа під час незаконного перетинання державного кордону України звернулася із зазначеною заявою до посадової особи Державної прикордонної служби України, вона зобовязана надати цій посадовій особі пояснення про причини незаконного перетинання державного кордону України. У разі відсутності у такої особи документів, що посвідчують її особу, або якщо такі документи є фальшивими, вона повинна повідомити в поясненні про цю обставину, а також викласти причини зазначених обставин. Під час надання пояснень особою, яка не володіє українською або російською мовами, орган Державної прикордонної служби України повинен забезпечити перекладача з мови, якою така особа може спілкуватися. Після надання пояснень особа, яка звернулася із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, повинна бути протягом 24 годин передана посадовими особами Державної прикордонної служби України представнику органу міграційної служби. 3. У разі якщо державний кордон України перетинає чи перетнула дитина, розлучена із сімєю, і заявляє про намір бути визнаною біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про це повідомили інші особи, які не є її законними представниками, посадові особи Державної прикордонної служби України повинні невідкладно повідомити про це орган міграційної служби та орган опіки і піклування. Орган міграційної служби спільно з органом опіки і піклування зобовязаний вжити заходів для тимчасового влаштування такої дитини у відповідний дитячий заклад або сімю. 4. Особа, зазначена в частині другій цієї статті, не несе відповідальності за незаконне перетинання державного кордону України, якщо вона без зволікань звернулася із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Така особа не несе відповідальності за порушення правил перебування в Україні, якщо вона перебуває на території України протягом часу, необхідного для подання заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. 5. Особа, яка на законних підставах тимчасово перебуває в Україні, і під час такого перебування в країні її громадянської належності чи попереднього постійного проживання виникли умови, зазначені в пунктах 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, внаслідок яких вона не може повернутися до країни свого походження і має намір бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, повинна звернутися до відповідного органу міграційної служби із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, до закінчення строку перебування на території України. 6. Орган міграційної служби може прийняти рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, в разі, якщо заявник видає себе за іншу особу або якщо заявнику раніше було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, за відсутності умов, передбачених пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, якщо зазначені умови не змінилися. 7. Вимога про подання заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, установлена частиною другою цієї статті, а також вимога щодо строку подання такої заяви, передбаченого частиною пятою цієї статті, не поширюються на випадки, коли такі заяви подаються законними представниками дітей, розлучених із сімєю.

Втрата: 1 добровільно знову скористалася захистом країни громадянської належності ; 2 набула громадянства України або добровільно набула громадянства, яке мала раніше, або набула громадянства іншої держави і користується її захистом; 3 добровільно повернулася до країни, яку вона залишила чи за межами якої перебувала внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань; 4 будучи особою без громадянства, може повернутися в країну свого попереднього постійного проживання, оскільки обставин, за яких її було визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, більше не існує; 5 отримала притулок чи дозвіл на постійне проживання в іншій країні; 6 не може відмовлятися від користування захистом країни своєї громадянської належності, оскільки обставин, на підставі яких особу було визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, більше не існує

51. Особливості правового положення осіб,які отримали статус біженця.

Біженець — особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства підданства, належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства підданства і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.Біженці користуються тими самими правами і свободами, а також мають такі самі обовязки, як і громадяни України, крім випадків, установлених Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обовязковість яких надана ВРУ. Біженець має рівні з громадянами України права на:1пересування, вільний вибір місця проживання, вільне залишення території України, крім обмежень, встановлених законом; 2працю; 3провадження підприємницької діяльності, не забороненої законом; 4охорону здоровя, медичну допомогу та медичне страхування; 5відпочинок;6освіту; 7свободу світогляду і віросповідання;8направлення індивідуальних чи колективних письмових звернень або особисте звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб цих органів; 9володіння, користування і розпорядження своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності10оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб; 11звернення за захистом своїх прав до Уповноваженого ВРУ з прав людини; 12безоплатну правову допомогу в установленому порядку. Особа, яку визнано біженцем має рівні з громадянами України права у шлюбних та сімейних відносинах. Особа, яку визнано біженцем має право на одержання грошової допомоги, пенсії та інших видів соціального забезпечення в порядку, встановленому законодавством України, та користування житлом, наданим у місці проживання. Особа, яку визнано біженцем користується іншими правами і свободами, передбаченими Конституцією та законами України. Обовязки біженця:1повідомляти протягом десяти робочих днів органу міграційної служби за місцем проживання про зміну прізвища, складу сімї, сімейного стану, місця проживання, набуття громадянства України або іншої держави, надання притулку або дозволу на постійне проживання в іншій державі; 2знятися з обліку і стати на облік у відповідному органі міграційної служби за новим місцем проживання у разі зміни місця проживання і переїзду до адміністративно-територіальної одиниці України, на яку поширюється повноваження іншого органу міграційної служби; 3проходити щорічну перереєстрацію у строки, встановлені органом міграційної служби за місцем проживання. Порядок перереєстрації біженців або осіб, які потребують додаткового захисту, встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань міграції

52. Особливості правового статусу закордонних українців.

Закордонний українець — це особа, яка є громадянином іншої держави або особою без громадянства, а також має українське етнічне походження або є походженням з України. Умовами надання особі статусу закордонного українця є: 1 українська самоідентифікація; 2 українське етнічне походження або походження з України; 3 письмове звернення щодо бажання мати статус закордонного українця;4 досягнення особою 16-річного віку; 5 відсутність громадянства України. Особа, яка бажає набути статусу закордонного українця, подає письмову заяву про надання статусу закордонного українця: на території України — до Міністерства закордонних справ України, а за кордоном — до дипломатичних установ України за формою, встановленою КМУ. Закордонний українець, який перебуває в Україні на законних підставах, користується такими самими правами і свободами, а також несе такі самі обовязки, як і громадянин України, за винятками, встановленими Конституцією законами України чи міжнародними договорами, згода на обовязковість яких надана ВРУ. Захист основних прав і свобод людини і громадянина стосовно закордонних українців є невідємною частиною зовнішньополітичної діяльності України

53 конституційно-правовий статус об’єднань громадян.

Обєднанням громадян є добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод. Відповідно до ст. 36 КУ Громадяни України мають право на свободу об’єднань у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних,економічних,соціальних,культурних та інших інтересів,за винятком обмежень,встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку,охорони здоров’я,населення або захисту прав і свобод інших людей.Ст 37 КУ…утв і діяльність політичних партій та громадських організацій програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України,зміну конституційного ладу насильницьким шляхом,порушення суверенітету і територіальної цілісності держави та інше забороняються.