Причини змін у суспільно-політичному житті радянського союзу і україни 80-90 рр 20ст

У 1982 р вмер Брежнєв. У суспільстві оживилися надії на відновлення сфер життя і на зміни. Від політичний опіум, що зайняв Андропов очікували активної державної діяльності, здатної формувати лад. Зниження цін на горілку. За недовгі 11 місяців, що провів на політичному троні Черненко, відбулося відродження гірших традицій застійних часів. Зі смертю Черненка закінчилася ціла епоха, де роль головних стражів Системи виконували ці три Генсеки країни. Час вимагав реформаторів. Цю місію взяв на себе новий політичний Лідер – Горбачов, що став символом кардинальних перетворень у країни і «перебудови»

Проголошений у квітні 1985 р курс на прискорення соціально-економічного розвитку країни з традиційною ставкою на ентузіазмі працівників. Успіху не приніс. У 1987 р – проект економічної реформи. Ідея – переклад жорстокого централізованого, планово-державного господарства на ринкову товарно-грошову основу. Відмовлення від монополії зовнішньої торгівлі , інтеграція у світовий ринок. З 1988р почалося загальне скорочення виробництва. Почалася інфляція. З 1989р почалися масові стайки шахтарів найбільших вугільних басейнів. У 1988 р Горбачов вперше обнародував програму по перебудові політичної системи. Він запропонував змінити виробничий закон, створити новий вищий орган влади – Зїзд народних депутатів. Підсумком гласності стало духовне розкріпачення. 18 серпня 1991р президент СРСР Горбачов був ізольований на дачі в Криму. Путч почався 19 серпня і продовжувався три дні. Найважливішим з відходом Горбачова процес реформування суспільства не перервався, а набирав нові і нові обороти. Збереглися ті інститути, яким ми зобов’язанні «перебудові» - багатопартійність, воля преси. Вільні вибори, цивільне суспільство з поділом влади. Відбулася ідеологічна і духовна революція, це головний підсумок перебудови його влади.

45 Криза української державності та Руїна

Аналізуючи роботи деяких істориків, про ті часи, приходиш єдиного висновку, що період „Руїни” почався все ж зі смертю Богдана Хмельницького. Великий гетьман не зміг довершити і втілити в життя свої прагнення та ідеї, а його нащадки, взагалі, мали свої погляди на державність України, її суверенність та політичний стан, які різнилися між різними верствами в суспільстві.Руїна – так в українській історіографії називається період громадянської війни, яка розгорілася в Україні після того, як 27 червня 1657 року помер Богдан Хмельницький. Ця ганебна і жорстока війна, названа ще й „парадом честолюбств”, привела спочатку до того, що українська козацька держава, створена генієм народу і політичним талантом гетьмана Б. Хмельницького, що зміг консолідувати на її будівництво всі суспільні сили країни, була розірвана навпіл, по Дніпру, на Ліво- і Правобережну Україну, потім – і повним сплюндруванням Правобережної України іноземними загарбниками, після чого вона надовго перетворилася на суцільну пустелю, в якій тільки покинуті людьми селища і міста нагадували про те, що тут ще донедавна буяло заможне життя. Причини Руїн Велике діло почав Хмельницький – здобути державність і самостійність для своєї рідної України. Уся історія Гетьманщини – це безперервна боротьба за суверенітет і незалежність у своїх внутрішніх справах, боротьба героїчна, відчайдушна, але нерівна, боротьба - поразка, у якій коштувала українському народові свободи, а разом з її утратою обернулася різким зниженням рівня життя.Завершальний етап Національно-визвольної революції (серпень 1657 — вересень 1676) визначався двома основними тенденціями: з одного боку, різким загостренням соціально-політичної боротьби, посиленням втручання сусідніх держав у внутрішні справи України, що призвело до її розчленування на Правобережжя і Лівобережжя, а з другого — спробами відновити територіальну цілісність та державну незалежність українських земель. На жаль, наступники Б.Хмельницького не лише не зуміли довершити започатковану ним справу державотворення, але своїми безрозсудними вчинками, особливо протягом 1657—1665 pp., занапастили її, призвівши до т. зв. Руїни — гострої кризи української державності другої пол. XVII ст.

46 Реформи 60-х років 20 ст..

У процесі підготовки і проведення реформ чітко виділялися дві течії: одна обстоювала інтереси поміщиків і намагалася провести реформу так, щоб селяни дістали найменше землі і заплатили якнайбільший викуп за неї; друга певною мірою захищала інтереси селян. У кінцевому результаті перемогли представники першої. Реформа була проголошена у формі царського маніфесту 19 лютого 1861 р. Вона мала кріпосницький, антиселянський характер. Звільнення селян відбувалося протягом двох років, і в цей час вони ще працювали на поміщиків. Селяни діставали у власність значно менше землі, ніж обробляли, і то за викуп, який мали виплачувати протягом 20 років. Розмір селянського наділу залежав від якості ґрунтів. В області економічної. наша країна зробила новий великий крок уперед, зберігши позиції другий у світі промислової держави. В 1960 році в результаті успішної реалізації трьох післявоєнних п'ятирічок основні виробничі фонди зросли в порівнянні з 1940 роком в 3,3 рази. Зроблений національний доход збільшився в 4,4 рази, продуктивність суспільної праці в народному господарстві підвищилася в 4 рази. Була проведена житлова реформа. Тільки за період з 1950 по 1966 р. одержали квартири в нових будинках або поліпшили свої житлові умови 155 млн. ч. Такий «прорив» дійсно став одним з найважливіших соціальних завоювань цього часу. У жовтні 1961 р. XXII з'їзд КПРС прийняв третю партійну програму. Вона обіцяла радянським людям комунізм через 20 років. Це слово вживалося в тому значенні, яке внаслідок праці кількох поколінь компартійних пропагандистів міцно увійшло в народну свідомість: майбутнє суспільство загального благоденства.

47.Суспільно-політична діяльність гетьмана І Мазепи та конституція Орлика

Політична програма Мазепи визначилася ще в часи Дорошенка і Самойловича. Він твердо стояв на ґрунті української козацько-гетьманської державності і соборності українських земель. Основні цілі політики Мазепи як гетьмана України були: об’єднання українських земель, насамперед Гетьманщини, Правобережжя, Запоріжжя і, якщо можливо, Слобожанщини й Ханської України у складі єдиної української держави і встановлення міцної автократичної гетьманської влади у становій державі європейського типу, із збереженням традиційної системи козацького устрою. Завдяки близьким стосункам із Петром 1 Мазепа зміг скористатися великим козацьким повстанням, що вибухнуло на підлеглому полякам Правобережжі у 1702 р. Після того як цей район знову було заселено, польська шляхта спробувала вигнати звідти козаків. Іван Мазепа дбав про розвиток освіти та культури і всякими способами допомагав, сприяв їх розвитку в Україні. Саме за його правління Київський колегіум одержав високий статус академії, а саме у 1701 році, також за його підтримки з`явились нові корпуси і кількість студентів збільшилась до двох тисяч, чимало молодих людей вирушило за кордон здобувати знання в західноєвропейських університетах, Мазепа дбав про її розвиток Крім того, у Києві, Чернігові, Переяславі та в інших містах і навіть селах він заснував і фондував школи, бурси, шпиталі і друкарні.Конститу́ція Пили́па О́рлика — договір гетьмана Війська Запорозького Пилипа Орлика зі старшиною та козацтвом Війська (від усієї старшини та козацтва конституцію Орлика підписав кошовий отаман Кость Гордієнко), який визначав права і обов'язки усіх членів Війська. Укладений 1710 року. Законодавча влада надається Генеральній Раді, що виконує роль парламенту, до якої входять генеральні старшини, цивільні полковники від міст, генеральні радники (делегати від полків з людей розважливих і заслужених), полкові старшини, сотники та представники від Запорозької Січі (стаття 6). Генеральній Раді належало працювати сесійно, тричі на рік — в січні (на Різдво Христове), квітні (на Великдень) і жовтні (на Покрову). На своїх зборах Генеральна Рада розглядає питання про безпеку держави, спільне благо, інші громадські справи, заслуховує звіти гетьмана, питання про недовіру йому, за поданням гетьмана обирає генеральну старшину.Найвищу виконавчу владу мав гетьман, влада якого була довічною. У період між сесійними зборами Генеральної Ради виконував її повноваження. Можливості гетьмана і його владні повноваження було значно обмежені статтями 6, 7 і 8. Відповідно до цих положень гетьман не мав права розпоряджатися державним скарбом та землями, проводити власну кадрову політику, вести самостійну зовнішню політику. Йому також було заборонено створювати якусь власну адміністрацію, він не міг застосовувати покарання до винних. Для задоволення матеріальних потреб гетьманові виділялись певні рангові маєтності з чітко визначеними прибутками, проте лише на час його перебування на посаді.

48 причини суперечностей політичного життя України у 50-60-х рр. 20 ст

Після смерті Й. Сталіна у 1953 р. почався частковий відхід від сталінізму. Однак він не змінив тоталітарної суті суспільного ладу в СРСР. Критика на адресу Сталіна була непослідовною. Разом з тим у керівництва партії визрівало розуміння того, що без певної демократизації суспільного життя неможливе оновлення країни, її економічний розвиток, підтримання високого рівня воєнної могутності. На початку 1960-х рр. в Україні відбувся ряд судових процесів над незгідними з політикою КПРС, зокрема у 1961 р. над групою Г. Гайового у Донецьку. Такі ж процеси відбулися у Рівному, Тернополі, Чернівцях, Запоріжжі, Луганську, Києві. У середині 1960-х років українська опозиція формує політичні вимоги. Поштовхом до цього була хвиля арештів у серпні-вересні 1965 р. Було заарештовано і. Світличного, братів Горинів, М. Косіва, С. Караванського, П. Заливаху. Репресії обрушились і на одного з лідерів українського руху генерала П. Григоренка. На захист переслідуваних виступили представники української інтелігенції: М. Стельмах, А. Малишко, Г. Майборода, О. Антонов, С. Па-раджанов. Восени 1965 р. під чає демонстрації фільму «Тіні забутих предків» 1. Дзюба, В. Чорновіл та В. Стус закликали виступити проти арештів.

49 Договір з Москвою 1654 р

договір є персональною унією, яка об'єднувала дві держави під владою одного царя;договір закріплював протекторат Росії над Україною, перетворюючи її на васальну, залежну від Москви територію;

договір зумовив інкорпорацію (входження) українських земель до складу Московської держави;договір утворив військо-політичний союз Росії та України;договір утворив конфедерацію Московської держави та української Гетьманщини;договір зумовив возз’єднання України з історичними землями Росії; Новий договір був вигідний Росії:

під впливом Москви опинилися боєздатні українські війська (піхота, кіннота, артилерія), за допомогою яких пізніше буде завойований Смоленськ та інші міста, які належали Білорусі та Литві: родючі землі та сировинні родовища, які мали неабияке значення для подальшого економічного розвитку Росії;

на півдні Украна захищала Росію від турецько-татарських набігів;

царська скарбниця постійно поповнювалася за рахунок податків з України;

дав змогу Україні:

зберегти власну державність, військовий, адміністративний та судовий устрій, українські традиції;

успішно вести військові дії проти Польщі;

одержати сильного союзника для протистояння зовнішньому тискові з боку Туреччиним та Речі Посполитої;

позбавити від релігійних переслідувань православну церкву;

50 суспільно-політична ситуація в Україні у зв’язку з виборами Президента 2004 р. Зміна держави після них

Вибори Президента України 2004 р. стали переломними в історії держави. Кандидатом від влади став чинний Прем'єр-міністр України Віктор Янукович. Опозиційні сили згрупувалися навколо лідера «Нашої України» Віктора Ющенка, колишнього Прем'єр-міністра у 2000—2001 рр., прихильника реформ.У результаті голосування 31 жовтня 2004 р. голоси виборців розподілилися таким чином: Віктор Ющенко (39,26% голосів), Віктор Янукович (39,11%), Олександр Мороз (5,82%), Петро Симоненко (4,97%). Такий розподіл не виявив переможця, тому було призначено другий тур виборів — 21 листопада 2004 р. Після першого туру підтримати Ющенка закликали Олександр Мороз та Анатолій Кінах. Віктора Януковича підтримала Наталія Вітренко. Голосування другого туру відбулося зі значними порушеннями і фальсифікаціями. Оприлюднені ЦВК результати про перемогу В. Януковича разюче відрізнялися від даних екзит-полів, які засвідчували перемогу В. Ющенка. Обурені таким станом речей виборці відгукнулися на заклик опозиційного кандидата захистити свій вибір і вже ввечері 21 листопада зібралися на мітинг на центральній площі Києва — майдані Незалежності. З наступного дня мітинг переріс у масову мирну акцію протесту, яка тривала до 8 грудня 2004 р. і отримала назву «Помаранчева революція».Своїм рішенням від 3 грудня 2004 року Верховний Суд України визнав недійсними результати другого туру президентських виборів і призначив переголосування другого туру на 26 грудня 2004 р.Під час Помаранчевої революції Україна перебувала у центрі уваги світової преси. На переголосування до України приїхала рекордна кількість міжнародних спостерігачів — бл. 12 тисяч осіб. Переголосування 26 грудня 2004 р. дало такі результати: за Віктора Ющенка проголосувало 51,99% виборців за Віктора Януковича — 44,21%. Інавгурація нового Президента України Віктора Ющенка відбулась 23 січня 2005 року. 17 січня 2010 року відбувся перший тур президентських виборів в Україні, у результаті якого переможця виявлено не було. 7 лютого було проведено другий тур виборів, у якому перемогу з відривом у три відсотка над тодішнім Прем'єр-міністром України Юлією Тимошенко здобув опозиційний лідер Віктор Янукович. Це перший в історії України випадок, коли президента було обрано менше, ніж 50% голосів виборців.

21 квітня Віктор Янукович підписав угоду із президентом Російської Федерації Дмитром Медведєвим про продовження терміну перебування Чорноморського флоту Російської Федерації у Севастополі до 2042 року. 27 квітня цю угоду синхронно ратифікували Верховна Рада України і Державна дума Російської Федерації.

16 листопада 2010 року почалася Акція протесту проти Податкового кодексу, в багатьох містах проводяться масові мітинги і протести, на Майдані Незалежності в Києві розбите наметове містечко. На головній площі столиці зібралося близько 20 тисяч мітингувальників