Психологічна надійність людини та її роль у забезпеченні безпеки.

Психіка людини і безпека життєдіяльності. Якби була можливість наочно порівняти сучасну людину з людь­ми, які жили 20 - 30 тис. років тому, то можна було б помітити, що за цей період людина зовні майже не змінилася. Більше того, дея-кі фізичні якості людини, можливо, навіть погіршилися: знизи-лася гострота зору і слуху, не стало колишньої сили, витрива-лості. Це пояснюється специфікою еволюційного розвитку лю-дини: він відбувався головним чином у психіці.

Психіка- це здатність мозку відображати об'єктивну дійс-ність у формі відчуттів, уявлень, думок та інших суб'єктивних образів об'єк­тивного світу.

Розвиток психіки - це ре­зультат еволюції нервової системи, її ускладнення під впливом навколишнього се­редовища.

Психіка людини проявляється у таких трьох видах пси­хічних явищ:

1. Психічні процеси- це короткочасні процеси отримання, пере­робки інформації та обміну нею (наприклад, відчуття, сприйняття, пам'ять і мислення, емоції, воля).

2. Психічні стани-відображають порівняно тривалі душевні переживання, що впливають на життєдіяльність людини (наст-рій, депре­сія, стрес).

3. Психічні властивості- сталі душевні якості, що утворюють-ся у процесі життєдіяльності людини і характеризують її здат-ність від­повідати на певні дії адекватними психічними діями (темперамент, досвід, характер, здібності, інтелект).

Психіка людини тісно пов'язана з безпекою її життєдіяль-ності. Небезпеки, які впливають на людину, не можна розціню-вати як подію, яка породжена тільки зовнішньою стимулюю-чою ситуацією, як результат рефлекторної реакції організму лю-дини на неї. Вплив цих небезпек зумовлюється психофізіологіч-ними властивостями людини.

Дослідами встановлено, що у 70% нещасних випадків, що трап­ляються у сфері виробництва, винуватцями є самі люди.

Звідси постає принципово важливе питання: чому люди, яким від народження притаманний інстинкт самозахисту, са-мозбережен­ня, так часто стають винуватцями своїх ушкод-жень?

Причинами можуть бути внутрішні фактори: індивідуальні психологічні або фізіологічні властивості, порушення емоційно-го стану, недостатність знань і досвіду, фактори зовнішнього середовища.

Усім живим істотам притаманна перша сигнальна система - ре­акція на подразнення органів чуття (дотик, нюх, смак, зір, слух). Людина має другу сигнальну систему - реакція на слова, словосполучення, які вона чує або промовляє.

Для людини слово - це не тільки поєднання звуків чи зобра­ження букв, насамперед форма відображення матеріальних явищ і предметів навколишнього світу в поняттях і думках. За допомогою слова утворюються загальні поняття, передаються сигнали про кон­кретні подразники. Слово служить принципо-вим подразником, сигналом сигналів. Воно може бути негатив-ним подразником і викликати негативні емоції, стре­сові ситуа-ції, розлади нервової системи, що призводить до пору­шення функціонування всього організму.

Рівні розвитку нервової системи визначають типи поведін-ки людини:

1. Інстинктивна поведінка- це дії, вчинки, які успадковують-ся видом «Ното заріепз». На цьому рівні концентрується вся ін-формація, нагромаджена у ході еволюції людства. До відомих дій та вчинків ін­стинктивної поведінки людини належать ті, які пов'язані із самозбе­реженням, продовженням роду.

2. Поведінка за навичками- це дії, які склалися і застосовую-ться у навчанні до автоматизму або шляхом спроб і помилок, або шляхом тренувань. Як наслідок людина виробляє навички, у неї формуються звички і під контролем свідомості (тренування), і без нього (спроби і помилки).

3. Свідомаповедінка- найвищий рівень психічного відобра-ження дійсності та взаємодії людини з навколишнім світом, що характеризує її духовну активність у конкретних історичних умовах.

Розрізняють:

1. Свідомість конкретної людини - це її знання про світ.

2. Самосвідомість конкретної людини – це її знання про са-му себе, свої реальні та потенційні можливості.

Індивідуальна свідомість спрямовується на зовнішній і внутрішній світ. Показники самосвідомості - самопізнання, са-моконтроль, самовдосконалення є вершиною розвитку особис­тості.

Властивості людини. До них належить все те, що:

1. Зумовлює її відмінність від інших - стать, темперамент, риси.

2. Виявляється у взаємодіях з іншими суб'єктами або пред-мета­ми навколишнього середовища - особливості поведінки, спілкуван­ня, поведінка в конфліктних ситуаціях.

Властивості людини характеризуються умо­вами появу, сту-пенем прояву, можливостями вимірювання.

Вони класифікуються за трьома основними ознаками:

1. Атрибути - це невід'ємні властивості, без яких людину не можна уявити, без яких вона не може існувати.

А) Стать- сукупність анатомо - фізіологічних ознак організ-му, яка забезпечує продовження роду, дає змогу розрізнити у більшості орга­нізмів жіночі і чоловічі особливості. Відмінності статей: генетичні, морфологічні, фізіологічні, психологічні. Це можна довести такими ознаками:

-дівчата переважають хлопців щодо вербальних здібностей;

- хлопці відрізняються більшою агресивністю, наочно – просто­ровими здібностями;

- міжпівкульні зв'язки у жінок більш численні, тому вони кра­ще синтезують інформацію обох півкуль, це пояснює фено-мен жіночої інтуїції;

- жінки мають вищі показники лінгвістичних функцій, па-м'яті, аналітичних здібностей, які пов'язують з більшою актив-ністю лівої півкулі мозку;

- перевага правої півкулі у чоловіків вирізняє їхні творчі, ху-дожні здібності, дає можливість краще орієнтуватись у просто-рі;

- «жіноче» має забезпечити незмінність нащадків від поко-ління до покоління, воно орієнтоване на збереження вже існу-ючих ознак, це пояснює більшу психічну стійкість жінок;

- «чоловіче» пов'язане з необхідністю адаптації до нових не-ві­домих умов, це пояснює більшу психологічну індивідуаль­ність, серед чоловіків частіше трапляються талановиті, але й психічно хворі особи;

- жінки легко пристосовуються на індивідуальному рівні до зов­нішнього світу;

- у чоловіків значно менші здібності до виживання у нес-прият­ливих умовах.

Б) Вік- характеризує період (тривалість) життя людини, стадії її життя. Відлік віку ведеться від народжен­ня до фізичної смерті.

Виділяють чотири підвиди віку: хроноло­гічний, біологічний, соціальний і психологічний.

Психологічний вік тісно пов'язаний з поняттям психологіч-ного часу, як людина сама оцінює у внутрішньому світі свій вік. Так, молоді люди (від 20 до 40 років) оцінюють себе стар-шими, ніж вони є. Після 40 років спостерігається зво­ротна тен-денція. І чим старшими вони стають, тим більше «молодша-ють», і лише біологічний вік нагадує про справжні роки.

Головна особливість психологічного віку - це взаємний вплив минулого, сьогодення та майбутнього на сприйняття су-часного, а через нього - і на поведінку людини. Людина сприй-має сучасність через вплив минулого.

Вікова психологія визначає - дорослою людина стає після 25 років – розуміння повної відповідальності за своє життя, за свої рі­шення, за свої дії.

Розрізняють періоди розвитку дорослої людини:

- рання зрілість, 25 - 35 років - включення до всіх сфер люд-ської діяльності, соціальна та професійна адаптація, перша психоло­гічна криза переоцінки життєвого шляху;

- середня зрілість, 35 - 45 років - пошуки відповіді на ос-новні питання. Що таке життя? Про що мріяв? Що досягнуто? Переоцінка цілей і досягнень, криза середини життя – усвідом-лення того, що не все реалізоване, цілі не досягнуті;

- пізня зрілість, 45 - 60 років - глибинне оновлення особис-тос­ті, відбувається концентрація інтересів на собі, з'являється надмір­на турбота про себе, 50 – 60 років - спостерігається ви-сока продуктивність, наяв­ність другого піку творчості;

- похилий вік, 60 - 75 років;

- старість, 75 - 90 років;

- довгожитель, після 90 років.

В) Темперамент- це риса, яка визначає нашу індивідуаль-ність.Люди відрізняються один від одного своєю поведінкою, по-різному прояв­ляють свої почуття, неоднаково реагують на подразники зовніш­нього середовища. Одні врівноваженні, об-мірковані, не показують зовні свої почуття, інші нервують, емоційно збуджуються та вибухають вул­каном почуттів з при-воду незначних подій. Одні комунікабельні, легко вступають у контакти з оточенням, життєрадісні, інші - навпаки, замкнуті та стримані. Одні легко перехо­дять від одних життєвих умов до інших, легко пристосовуються до змінених умов життя, інші – зміну життєвих умов переживають дуже гостро і з великими труднощами пристосовуються до нових умов.

Від типу темпераменту - холерик, сан­гвінік, флегматик, ме-ланхолік – залежить хід виконання, кінцевий результат діяль-ності.

При організації робочих пар враховують найбільш ефектив­ну роботу у парах: холерик - сангвінік; сангвінік - меланхолік; меланхолік - флегматик.

На базі темпераменту в людини формуються риси її якості, життя.

Г) Здоров'я, мова, спрямованість.

2. Риси- це стійкі властивості, що проявляються постійно.

А) Інтелект (глузд, розум, розсудливість)у загальному розу-мінні - це мислительні здібності людини.

Сутність інтелекту це вміння орієнтуватися в умовах, які склалися, та дії до них. Дозволяє забезпечити реалізацію здат-ності людини до оцінки ситуації, прийняття рішення та відпо-відної поведінки. Має особливе значення в нестандартних си-туаціях.

До найважливіших характеристик інтелекту належать: гли-бина, критичність, гнучкість, широта розуму, швидкість, оригі-нальність, допитливість.

Життєдіяльність та будь-яка діяльність людини неможливі без відповідальності її суб'єкта.

Б) Відповідальність- це поняття, яке відображає об'єктивний, кон­кретно-історичний характер взаємин між особистістю, ко-лективом, суспільством з погляду свідомого здійснення висуну-тих взаємних вимог.

Відповідальність визначає ставлення людини до обов'язку, наслідків своєї поведінки, виявляється у вчинках, діях, позиці-ях, рішеннях, намірах, планах людини. У різних видах діяль-ності та ситуаціях людина проявляє відповідні психічні влас-тивості - базові риси, які е бажані та не дуже бажані.

Для осіб чоловічої статі характерними є такі риси – суво-рість, реалістичність, наполегливість, відповідальність, базова готовність до зростання та змін, високий самоконтроль пове-дінки, формаль­ність у контактах.

Для жіночої статі - сердечність, гнучкість, низь­кий само-контроль поведінки, інтерес до участі в суспільних спра­вах, низький рівень самостійності, доброта.

В) Характер- це сталі риси особистості, що формуються і прояв­ляються в її діяльності і спілкуванні та зумовлюють типо-ві для неї способи поведінки.Характер є сукупністю певних рис особистості.Існує декілька підходів до класифікації характеру людиною. Нас цікавить класифікація за її ставленням до пев-них аспектів ді­яльності:

- до праці - працелюбство, старанність, відповідальність, ініці­ативність, настійливість, схильність до творчості, проти-лежні - пасивність, безвідповідальність, лінощі;

- до інших людей, колективу, суспільства - товариськість, чуй­ність, уважність, колективізм, протилежні - замкненість, презирство, індивідуалізм;

- до самого себе - самоповага, гордість, самокритичність, протилежні - са­молюбство, самовпевненість, егоїзм;

- до речей - акуратність, бережливість, щедрість, протилеж-ні – неохайність, недбалість, скупість.

Г) Наполегливість, сміливість, ніжність, самостій­ність.

3. Якості- це ті властивості, які мають різний ступінь вияву залежно від умов, ситуацій.

А) Здібності- це психофізіологічні властивості людини, які ре-алізу­ють функції відображення існуючого світу і регуляції пове-дінки - від­чуття, сприйняття, пам'ять, увага, мислення, психо-моторика (рухи, довільні реакції, дії, увага).

Розрізняють:

- загальні здібності - при­таманні багатьом людям;

- спеціальні здібності - да­ють змогу досягти високих резу-льтатів в якійсь галузі діяльності.

Особливі здібності, які виявляються в творчому розв'язанні завдань, називаються талантом, а людей, яким вони прита-манні - таланови­тими. Найвищий ступінь у розвитку здібнос-тей є геніальність.

Природні можливості розвитку здібностей кожної людини нази­вають задатками.

Задатки розвиваються у процесі виховання, навчання та практичної діяльності. Належать психологічні процеси, ступінь їх прояву. Однією з особливостей психологічного процесу є від-чуття.

Відчуття - це основа знань людини про навколишній світ, це відображення властивостей предметів, що виникають у людини при безпосередній дії їх на її органи чуття.

Б) Сприйняття- це відображення у свідомості людини пред-метів як цілісних образів при їхній безпосередній дії на органи чуття, початковий етап пізнавального процесу, відображення об'єктивної реальності, що діє на органи чуття в даний час.

Фізіологічною основою сприйняття є складна аналітико-синтетична діяльність усієї кори головного мозку. За допомо-гою сприйняття людина спроможна своєчасно вияви­ти небез-печну ситуацію і адекватно реагувати на неї. Особливості сприйняття - пороги зору, слуху, час реагування на небезпеки, надійність сприйняття в умовах дефі­циту часу, сприйняття простору.

В) Пам'ять- відображення реальності, що діяла в минулому, здатність людини фіксувати, зберігати і відтво­рювати інформа-цію, досвід (знання, навички, вміння, звички).

Людська пам'ять утримує два види інформації:

- генетичну- зберігає інформацію, накопичену в процесі еволюції впродовж багатьох тисячоліть. Виявляється безумов­ними рефлексами та інстинктами, передається спадково.

- набуту - зберігає інформацію засвоєну людиною в про­цесі життя, від народження до смерті. Реалізується в умовних рефлексах.

Поділяється за формами на:

- миттєву пам'ять - форма збереження інформації впро-довж незначної миті. Час збереження сліду інформації в миттє-вій пам'яті – 10 - 60 с.

- короткочас­ну пам'ять - форма збереження інформації впродовж декілька хвилин.

- проміжну пам'ять - форма збереження інформації до поя-ви можливості переводу її на довготривале утримання. Час збе-реження інформації – години.

- довготривалу пам'ять - форма збереження інформації без обмежень.

На розвиток якості пам'яті впливають фізичний і пси­хічний стан людини, тренованість, професія, вік. До 20 - 25 років па-м'ять покращується. До 30 - 40 років зали­шається на тому ж рівні. Потім йде на спад. Професійна пам'ять зберігається і в по­хилому віці.

Г) Мислення- це найвища форма відображення реальності та сві­домої цілеспрямованої діяльності людини, що направлена на опосеред­кування, абстрактне узагальнене пізнання явищ навко-лишнього світу, суті цих явищ і зв'язків між явищами. Найваж-ливіше значення в про­цесі мислення мають слова, мова, аналі-затори.

Мислення спрямовується на вирішення завдань – від най-простіших, елементарних, до складних.

Вся розумова діяльність складається з операцій:

- аналіз - мислений поділ предмета, явища на складові час-тини, ознаки, властивості та виділення цих компонентів.

- синтез - мислене поєднання в єдине ціле окремих частин, ознак, властивостей предметів, явищ або понять.

- узагальнення - виділення на підставі порівняння головного, загаль­ного, особливого або часткового, що є характерним для певного явища, предмета, об'єкта.

- абстракція - виділення суттєвих особливостей групи пред-метів, явищ або понять.

- конкретизація - перехід від загального до часткового, зв'я-зок тео­рії зпрактикою, перехід до конкретної дійсності, до чуттє-вого досвіду.

Для забезпечення надійності та безпеки в складних ситуаці-ях виділяють такі риси мислення, як винахідливість, кмітли-вість, швид­кість прийняття рішення, критичність, розсудли-вість.

Д) Увага- це спрямованість та зосередженість у свідомості на об'єк­тах або явищах, що сприяє підвищенню рівня сенсорної, інтелектуаль­ної та рухової активності.

Основні функції - вибір впливів, регулюван­ня і контроль діяльності до досягнення мети.

Характеризує увагу:

- концентрація - стан свідомості, необхідний для включан-ня в діяльність, зосередженості на завданні.

- стійкість уваги- тривалість привертання уваги до одного й того самого об'єкта або завдання. Стійкість мимовільної ува-ги – 2 - 3 с, довільної – досягається вольо­вим зусиллям, послаб-ляється через 15 хв. напруженої праці.

- розподіл уваги - здатність людини одночасно концентру-вати увагу на декількох об'єктах. Дає можливість виконувати одразу декілька дій.

- переключення уваги - зворотний бік розподілу уваги. Ви-мірюється швидкістю переходу від одного виду діяльності до ін­шого. Погане переключення уваги призводить до неуважнос-ті.

- обсяг уваги – одночасне утримання в свідомості людини кількості предметів або явищ.

Емоційні якості людини. Емоції - це психічні процеси, які відображають особисту значу­щість та оцінку зовнішніх і внутрішніх ситуацій для життєдіяльнос­ті людини у формі пере-живання.

Прояв емоційного життя людини відбувається у:

1. Афектах - найсильніша емоційна реакція. Повністю за­хоплює людину, підкоряє її думки, рухи. Постає як наслідок си-льного потрясіння.

2. Емоції- більш тривалі реакції, виникаючі внаслідок події, яка сталася та що передбачаються або згадуються.

3. Почуття- стійкі емоційні стани, які мають чітко означе-ний предметний характер і висловлюють ставлення як до кон-кретної події або людей, так і до уявлення.

4. Настрій- найстійкіший емоційний стан. Відображає за­га-льне ставлення щодо сприйняття або не сприйняття людиною сві­ту.

5. Стрес- це неспецифічна реакція організму у відповідь на не­сподівану та напружену ситуацію. Це фізіологічна реакція, що мобі­лізує резерви організму і готує його до фізичної актив-ності.

План-конспект склав

ст. викладач Миколаївського

державного аграрного університету В. М. Курепін.