Соціально-економічні відносини. Криза кріпосництва

На початок ХІХ ст. економіка України залишалася феодально–кріпосницькою, економічну основу якої складала приватна власність поміщиків на землю (на 1861 р. понад 70% всієї землі перебувало у власності поміщиків). Селяни, прикріплені до поміщицької землі, були власністю поміщиків, їх кріпаками. Всі поміщицькі землі ділилися на власне поміщицькі та селянські наділи, які перебували у користуванні селян, за що ті змушені були відробляти панщину або платити оброк.

У першій половині ХІХ ст. відбувався інтенсивний розклад феодально-кріпосницької системи. Його ознаками були: розвиток товарно-грошових відносин і підрив натурального характеру господарства; розвиток капіталістичної й занепад поміщицької промисловості; розшарування селянства і поступове складання нових класів – найманих робітників і буржуазії.

Панівною галуззю економіки України залишається сільське господарство, яке дуже гальмувалося кріпосним ладом. Селяни обробляли грунт плугом, сохою, ралом, бороною. Орали грунт переважно важким двоколісним плугом, у який впрягали волів або коней. Сіяли зерно в основному вручну, скошували хліба серпами й косами, а обмолочували ціпом або котками. Середнім вважався урожай сам-4, а вище – добрим.

Зростання попиту на сільськогосподарські продукти та розширення внутрішнього і зовнішнього ринку вели до перетворення поміщицького господарства в товарне виробництво. Цей процес найінтенсивніше відбувався в Степовій Україні, повільніше на Правобережжі і найслабіше – на Лівобережжі. Втягуючись у товарно–грошові відносини, поміщицькі господарства передусім збільшували виробництво та продаж хліба. В середині ХІХ ст. вони давали 90% товарного хліба, а селянські господарства – лише 10%. Поряд з тим розвивалося й торгове тваринництво, насамперед вівчарство. Все це підривало натуральний, самодостатній характер поміщицьких господарств, свідчило про розклад феодально-кріпосницької системи і формування нових, капіталістичних відносин.

Зі збільшенням на внутрішньому й зовнішньому ринку попиту на сільськогосподарську продукцію, поміщики, щоб більше виробити цієї продукції, посилювали феодальну експлуатацію своїх селян. Панщина складала 4 - 5 - 6 днів на тиждень, а то й у неділю. Щоб зацікавити селян працювати інтенсивніше, поміщики вдалися до урочної системи, при цьому визначали такі “уроки” на день, що їх потрібно було відробляти по 2 - 3 дні. Врешті решт поміщик повністю розпоряджався особою селянина–кріпака: він міг його продати, подарувати, програти в карти, віддати в рекрути.

У промисловості також відбувалося формування капіталістичних відносин. Спочатку виникла проста капіталістична кооперація – майстерня, в якій на капіталіста працювали кілька найманих робітників, що виконували однакову роботу. Потім створювалася мануфактура, яка також була заснована на ручній техніці, але в ній існував уже розподіл праці. З появою і застосуванням машин виникало велике підприємство – капіталістична фабрика. Перехід від дрібного товарного виробництва й мануфактури до великої машинної індустрії називається промисловим переворотом (промисловою революцією). Промисловий переворот в Україні почався наприкінці 30-х – на початку 40-х рр. і закінчився після реформи 1861 р. Характерним є скорочення поміщицьких, кріпосницьких мануфактур і перемога капіталістичної мануфактури й фабрики. Якщо в 1828 р. поміщицьких підприємств було 54%, а купецьких понад 46%, то на 1861 р. – поміщицьких підприємств лишилося 6% проти 94% купецьких. Разом з тим кріпацька праця витіснялася вільнонайманою. В 1828 р. кріпаки становили 74% всіх робітників, а в 1861 р. уже вільнонайманих робітників було близько 74%.

Робітничий клас України створювався за рахунок розшарування селян, збільшення зубожілих селян, що змушені у пошуках заробітку йти працювати на промислові підприємства. Умови праці й життя робітників були жахливими. Робочий день тривав 13-18 годин, плата була мізерною, штрафи – великими, а житлові умови були неймовірно поганими.

Буржуазія виростала з власників промислових підприємств, купців, скупників, заможної верхівки селян, ремісників, а також з частини поміщиків, що перетворилися на капіталістів.

Тема 22. СУСПІЛЬНІ РУХИ В УКРАЇНІ В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТ.

Перша хвиля національного відродження.

Перші таємні товариства. Повстання декабристів на Україні.

Селянські виступи під проводом Устима Кармалюка.

Т.Г.Шевченко і його роль в українському національному русі.

Діяльність Кирило-Мефодіївського товариства.