Розділ 25 законність і правопорядок
Законність та її принципи
Законність — це режим суспільно-політичного життя, що заснований на правовому характері його організації і виражається у вимозі точного, строгого і неухильного дотримання і виконання чинних правових актів усіма суб'єктами права.
Сутність законності полягає в добросовісному і неухильному дотриманні і виконанні всіма суб'єктами права діючих законів, яке й забезпечує стан правомірності суспільних відносин. Мета законності в демократичній державі полягає в забезпеченні прав і свобод людини і громадянина. Засоби і методи реалізації вимог законності повинні носити правовий характер. Єдність сутності, мети і засобів реалізації вимог законності виражається в категорії правозаконності. За класичним визначенням англійського конституціоналіста Альберта Дайсі: «Право-законність — це абсолютний авторитет і верховенство чинного законодавства, що протиставлені довільним розпорядженням влади і виключають не тільки свавілля з боку уряду, а й саму можливість діяти в якихось ситуаціях на свій розсуд».
Принципи законності є основними ідеями, що розкривають зміст законності як стани правомірності суспільних відносин, законоподібності поведінки індивідів:
1) принцип верховенства закону передбачає, що закон очолює систему нормативно-правових актів, оскільки є актом вищого законодавчого органу, який безпосередньо виражає волю народу. Всі підзаконні акти не мають суперечити законам і повинні прийматися в строго встановленому законом порядку і формі, а правозастосовчі акти ма-
ють відповідати законам і виданим відповідно до них під- ■ законним актам;
2) принцип єдності законності, що означає одноманіт
не розуміння і застосування законів на всій території дер
жави. У демократичній державі не може бути законності
«калузької» або «рязанської», правосуддя «басманного»
або «печерського» — всі органи держави, їхні посадовці і
громадяни повинні однаково сприймати і виконувати ви
моги законів;
3) принцип загальності законності, який передбачає,
що вимоги законів і підзаконних актів поширюються на
всіх суб'єктів права без будь-якого винятку. Ніхто не має
права самостійно вирішувати, який обсяг вимог закону по
ширюється особисто на нього, ніхто не має права ставити
себе над законом або поза законом;
4) принцип рівності всіх перед законом, тобто наявність
рівних прав і обов'язків у кожного, незалежно від соціаль
ного стану, посади, раси, статі; рівна захищеність усіх і
кожного; однакові гарантії від зловживань із боку посадов
ців і органів державної влади;
5) принцип гарантованості основних прав і свобод
людини, що полягає в необхідності забезпечення пріорите
ту прав індивіда , а також гарантіях їх із боку держави;
6) принцип взаємозв'язку законності і демократії.
Законність є основою для становлення і розвитку демокра
тії, і навпаки, демократія є основним чинником зміцнення
режиму законності. Без демократії законність може пере
рости у свавілля держави щодо особи, без законності демо
кратія може виродитися в охлократію (влада натовпу),
анархію і свавілля натовпу щодо особи. Цей принцип по
в'язує дію законності тільки з правовими законами. Тоді
законність набуває якості правозаконності;
7) принцип доцільності, що розкриває, як співвідно
сяться цілі та засоби їх реалізації в діяльності держави.
Передбачається, що закон утілює в собі вищу суспільну
доцільність, тобто відповідає цілям і завданням суспільства.
В рамках закону слід обирати найбільш оптимальне рішен
ня. Неприпустимим є порушення закону під приводом до
цільності (житейської, місцевої, корпоративної), рівно як
неможливо досягти навіть найблагородніщих цілей шляхом
утиску і відчуження прав людини;
8) принцип невідворотності відповідльності, який
означає, що будь-яке протиправне діяння має бути своєчас-
но розкрите, а винні в його вчиненні особи повинні понести справедливе покарання. Усвідомлення неминучості відповідальності є головним стримуючим чинником для потенційних правопорушників.
Законність, у свою чергу, розглядається як загальнопра-вовий принцип, суть якого полягає в категоричній вимозі правомірної поведінки всіх суб'єктів права в усіх сферах правового життя.
•ті' |
Гарантії законності
Гарантії законності — це система умов і засобів, що забезпечує процес реалізації законності.
Законність як суспільний феномен є результатом взаємодії різних чинників, які й визначають її природу. За характером дії цих чинників на створення режиму законності їх можна умовно розділити на дві групи: загальні умови і спеціальні (юридичні) засоби.
Загальні умови впливають на формування законослухняної поведінки особи побічно, створюючи передумови для зміцнення режиму законності. У розряд загальних включаються такі умови:
1) економічні (безкризовий економічний розвиток су
спільства, ефективна організація системи господарювання,
стійка грошова система тощо);
2) політичні (стан державної влади, її легальність і
легітимність, здатність реагувати на потреби населення, а
також демократична політична культура і зрілість інсти
тутів громадянського суспільства — партійна система,
наявність опозиції, вільна преса тощо);
3) духовні (рівень духовної і правової культури, система
правових ціннісних орієнтації, організація правової про
паганди і виховання, характер ідеології, стан етичної сві
домості);
4) соціальні (достатній рівень життя і забезпечення со
ціальної захищеності населення).
Спеціальні (юридичні) засоби забезпечення законності — це сукупність умов і засобів, закріплених в чинному законодавстві, безпосередньо спрямованих на забезпечення : режиму законності, дотримання і захист прав і свобод особистості.
Серед юридичних гарантій слід зазначити: 'он
1) досконале і повне законодавство, що адекватно відо
бражає тенденції суспільної еволюції, ефективний механізм
реалізації правових норм, засоби правового регулювання.
Прогальне, колізійне законодавство, яке відстає від суспіль
них потреб, саме по собі є перешкодою для здійснення ре
жиму законності;
2) засоби попередження правопорушень, призначення
яких полягає у своєчасному запобіганні можливим право
порушенням (наприклад, митний огляд);
3) засоби виявлення правопорушень, спрямовані на
ефективне виявлення правопорушень правоохоронними
органами;
4) засоби припинення правопорушень (затримання,
арешт, обшук, підписка про невиїзд, скасування незакон
них актів посадовців і органів тощо);
5) засоби захисту і відновлення порушених прав, усу
нення наслідків правопорушень;
6) заходи юридичної відповідальності як заходи дер
жавного примусу за вчинене правопорушення;
7) процесуальні гарантії — наявність ефективного
механізму реалізації правових норм. Законодавчо закрі
плені права і обов'язки суб'єктів права можуть бути успіш
но реалізовані тільки за наявності надійних і доступних
юридичних процедур і юридичних процесів;
8) гарантії правосуддя — наявність незалежної судової
влади, що своєчасно вирішує цивільні та кримінальні
справи.
Загальні умови і спеціальні (юридичні) засоби забезпечення режиму законності мають існувати і функціонувати в комплексі, у взаємозв'язку один з одним.
З/І '