У часі, у просторі та за колом осіб

Нормативно-правові акти мають часові, просторові та суб'єктивні межі свого функціонування.

Дія нормативно-правового акта в часі обмежена періо­дом між набранням актом чинності та припиненням його дії. Нормативно-правовий акт починає діяти:

1) з моменту ухвалення або видання;

2) з моменту публікації;

3) з моменту, вказаного в тексті самого нормативно-
правового акта;

4) за відсутності вказівок в нормативно-правовому акті
про час набуття нормативно-правовим актом чинності діє
загальне правило: він набуває чинності після спливу пев­
ного строку після публікації. Наприклад, для закону в
Україні такий термін складає 10 днів.

Набрання чинності нормативно-правовим актом відбу­вається відповідно до таких трьох правил:

1) негайна дія, коли акт поширюється тільки на юридич­
ні факти, що виникли після набрання актом чинності. Це
типовий, нормальний в умовах законності варіант часової
дії закону. Інакше кажучи, нормативно-правовий акт зво­
ротної дії не має;

2) зворотна дія (зворотна чинність), коли нормативно-
правовий акт поширює свою дію на всі випадки «вперед» і
«назад». Надання закону зворотної чинності є винятком і
є можливим у двох випадках; якщо про це є вказівка в са­
мому законі; якщо закон пом'якшує або зовсім усуває
відповідальність;

3) переживання нормативно-правового акта, коли акт,
що втратив юридичну чинність, за спеціальною вказівкою
нового акта, продовжує діяти з окремих питань. Наприклад,
відповідно до приписів Сімейного кодексу України майнові
відносини подружжя, що одружилося до набрання чинності
нового кодексу (до 1 січня 2004 p.), продовжують визнача­
тися Кодексом про шлюб і сім'ю, що втратив чинність.

Нормативно-правові акти втрачають свою чинність (при­пиняють дію) з таких підстав:

1) після закінчення терміну діїакта, на який він був
прийнятий;

2) у зв'язку з виданням нового акта, що замінив раніше
чинний акт (непряме, або фактичне, скасування);

3) на підставі прямої вказівки конкретного органу про
скасування цього акта (пряме скасування).

Дія нормативного акта в просторівизначається терито­рією, на яку поширюються владні повноваження органу, що його видав. Під територією держави розуміється її су­хопутний та водний простір усередині державних кордонів, повітряний простір над ними, надра. До неї належить також територія дипломатичних представництв за кордоном, військові та торгові судна у відкритому морі, повітряні кораблі, що перебувають у польоті за межами держави, якщо вони несуть на борту державні символи, а також де­які інші об'єкти.

За дією в просторі розрізняють загальнодержавні (загаль­ні) та локальні нормативно-правові акти. Перші поширю­ють свою дію на всю без винятків територію держави, а другі — тільки на строго визначений регіон. Наприклад, закон про створення і функціонування вільної економічної зони носить локальний характер, а Кодекс про адміністра­тивні правопорушення — загальний.

Дія акта за колом осібпідкоряється таким правилам. Нормативно-правові акти загального характеру поширю­ють свою дію на все населення держави (громадяни, іно­земці, апатриди). Спеціальні нормативно-правові акти розраховані на певне коло осіб (діти, пенсіонери, військо­вослужбовці). Виняткові закони роблять вилучення із за­гальних і спеціальних законів (наприклад, для диплома­тичних представників).

Юридична техніка

Юридична техніка— це система науково обґрунтованих і практично підтверджених засобів, правил і прийомів під­готовки і впорядкування правових актів, яка використову­ється з метою забезпечення їх досконалості і підвищення ефективності.

Основним об'єктом юридичної техніки є текст правових актів, інформаційне втілення юридичних приписів. При їх

ухваленні важливо враховувати, щоб зміст таких приписів (дух) і форма (буква) відповідали один одному, щоб не було неясності, двозначності.

Юридична техніка визнана структурувати правовий матеріал, удосконалювати мову правових актів, робити її зрозумілішою, точнішою і грамотною. Багато в чому саме рівень юридичної техніки символізує певний рівень право­вої культури конкретного суспільства.

Засоби юридичної техніки:

1) юридичні терміни — словесний вираз понять, ви­
користовуваних при викладі змісту правового акта. Види
юридичних термінів: загальновживані (будинок, стіл, ма­
шина); спеціальні неюридичні (епідемія, експертиза);
спеціальні юридичні (прокурор, підозрюваний, позивач).
У свою чергу юридичні терміни поділяються на загально-
правові (наприклад, правопорушення), міжгалузеві (напри­
клад, адвокат) і галузеві (наприклад, грабіж, авторське
право);

2) юридичні конструкції— типові моделі побудови
нормативного матеріалу, що включають ряд однопорядко-
вих правових понять. Наприклад, юридичною конструкцією
є склад правопорушення (включає об'єкт, суб'єкт, об'єктив­
ну сторону і суб'єктивну сторону правопорушення);

3) системна побудова— забезпечує вираз норми права
у вигляді логічної норми, що включає три елементи (гіпо­
теза-диспозиція-санкція) .

Правила юридичної техніки:

1) ясність і чіткість, простота і доступність мови
правових актів. В юридичних текстах слід уникати вико­
ристання іноземних слів, якщо є їхні національні аналоги.
Прекрасним прикладом слідування цим правилам є мова
Цивільного кодексу Франції. Наполеон Бонапарт, який
керував його створенням, поставив перед його розробника­
ми завдання, щоб кодекс був зрозумілий «рядовому бать­
кові сімейства», а суддям було заборонено відмовляти в
розгляді справи під приводом неясності закону;

2) поєднання лаконічності з необхідною повнотою,
поєднання конкретності та абстрактності виразу від­
повідних правових приписів. Юридичні приписи мають
охоплювати всі ознаки регульованої ситуації, при цьому не
будучи громіздкими і складними для розуміння. У більшос­
ті правових систем прийнято абстрактну форму викладу
приписів, але в деяких випадках вони мають бути конкре­
тизовані. Наприклад, ч.2 ст.115 Кримінального кодексу

України перераховує всі можливі склади вбивств з обтяжу­ючими обставинами;

3) директивність та офіційність. Правові приписи
мають бути владними і недвозначними. Такий характер
мають тексти більшості законів і підзаконних актів Укра­
їни. Ця вимога поширюється і на інші правові акти, при­
кладом є вирок суду у кримінальній справі, свідоцтво про
реєстрацію громадської організації тощо;

4) стиль правового акта має бути діловим, тобто рівним,
спокійним, стриманим, а не художнім. Якщо мова адвока­
та в суді може рясніти метафорами, алегоріями, порівнян­
нями, оскільки вона покликана викликати правові емоції,
то в законі, підзаконному акті, рішенні суду, адміністрати­
вного органу ці художні засоби недопустимі;

5) послідовність викладу, узгодженість і внутрішня
єдність правового матеріалу. Наприклад, у Цивільному
кодексі України спочатку розташовані правові норми, що
встановлюють загальні положення договору, а потім — нор­
ми, що регулюють конкретні види договорів.

Прийоми юридичної техніки:

1)способи, що фіксують офіційні реквізити (наймену­
вання правового акта, назва органу-видавця, дата і місце
його ухвалення/видання, підписи посадовців тощо);

2) структурна організація правового акта (преамбула,
частини, книги,.глави, розділи, статті, пункти, їхня нуме­
рація тощо). В українській правовій системі кодифіковані
нормативно-правові акти включають загальну та особливу
частину, тобто виклад матеріалу будується за принципом
від загальних положень до конкретних. До структури де­
яких правових актів пред'являються особливо строгі вимо­
ги. Наприклад, ст.332 Кримінально-процесуального кодек­
су України вимагає, щоб вирок у кримінальній справі
складався із логічно пов'язаних між собою вступної, моти­
вувальної та резолютивної частин.

4. Дайте визначення підзаконного акта та назвіть його
види.

5. Знайдіть відповідність між стовпцями таблиці «Дія
нормативно-правових актів у часі, просторі та за колом
осіб».

1. Негайна дія	А. Нормативно-правовий акт поши­рює свою дію на всі ситуації, що виникли як до, так і після набрання чинності актом
2. Зворотна дія	Б. Нормативно-правовий акт поширю­ється на все населення країни
3. Переживаюча дія	В. Нормативно-правовий акт поширю­ється на окремі категорії населення
4. Загальнодержавна дія	Г. Скасований нормативно-правовий акт За спеціальною вказівкою нового акта продовжує діяти з окремих питань
5. Локальна дія	Д. Нормативно-правовий акт поши­рюється тільки на юридичні факти, що виникли після набрання актом чинності
6. Загальна дія	Е. Нормативно-правовий акт поширю­ється на всію територію держави
7. Спеціальна дія	Є, Нормативно-правовий акт робить вилучення для окремих категорій осіб
8. Виняткова дія	Ж. Нормативно-правовий акт поши­рюється тільки на окремий регіон держави

6. Дайте визначення юридичної техніки.

7. Користуючись текстом Конституції України, складіть
таблицю «Юридичні терміни», в якій наведіть приклади
відповідних термінів.

Питання, завдання та тести для

самоконтролю*

1.Дайте визначення нормативно-правового акта.

2. Складіть схему видів нормативно-правових актів.

3. Дайте визначення закону та охарактеризуйте йоґо
ознаки. ',;

Загальновжи­вані терміни	Спеціально-юридичні терміни
	Загально правові терміни	Галузеві терміни	Міжгалузеві терміни

8. Охарактеризуйте правила юридичної техніки.

Конституція України: Прийнята на V сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р.// Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № ЗО. — Ст. 141.

Про внесення змін до Конституції України: Закон Укра­їни від 8 грудня 2004 р.// Відомості Верховної Ради Укра­їни. — 2005. — № 2, — Ст.44.

Додаткова література

Власенко Н.А. Язык права. — Иркутск: Восточно-Си­бирское кн. изд-во, 1997. — 176 с.

Ерасов A.M. Обратная сила уголовного закона и принци­пы уголовного права //Правоведение. — 2005. — № 3. — С.75-89.

Законодательная техника: Научно-практическое посо­бие /Под ред. Ю.А.Тихомирова. — М.: Городец, 2000. — 271с.

Каратеев П.Ю. Законодательная техника: некоторые те­оретические вопросы //Правоведение. — 2004. — № 6. — С.137-144.

Котелевская И.В. Закон и подзаконный акт // Журнал российского права. — 2000. — № 1. — С. 34.

Правовые акты. Учебно-практическое и справочное по­собие / Под ред. Ю.А. Тихомирова, И.В. Котелевской. — М.: Изд-во М.Ю. Тихомирова, 1999. — 381с.

Працюк І.В. Види законів України // Проблеми закон­ності. — X., 2002. — Вин. 52. — С 3-9.

Ромашов Р.А., Сергевнин С.Л. Проблемы структуриро­вания и функционирования системы современного россий­ского законодательства в контексте федерализма // Право­ведение. — 2005. — № 3. — С.4-12.

Селиванов В. Нетотожність права і закону (методологіч­ний аспект) // Право України. — 2005. — №5. — С.7-11.

Тихомиров Ю.А. Теория закона. — М.: Юрид.лит., 1982. —256 с.

■ЛЗВ..-К