Виборча кампанія як форма політичної діяльності.роль виборів у демократичному суспільстві.принципи виборів

Вибори - найважливіший компонент сучасної політики. Вони уявляють собою спосіб формування органів влади й управління з допомогою висловлювання за правилами (відповідно до виборчої системою) державної волі громадян.Через війну виборів обрані кандидати наділяються владними повноваженнями. Вибори використовують у різних демократичних організаціях: партіях, профспілках, добровільних асоціаціях, кооперативах, акціонерних товариствах тощо.Вибори завжди пов'язані з голосуванням. Проте за всієї близькості цих понять вони теж мають і значні відмінності. Вибори зазвичай розуміються як закріплений у конституції та інших законах щодо регулярний,периодичний процес обрання складу органів чи посадових осіб. Голосування ж ми завжди пов'язані з виборами. Воно використовують і у різних формах прямий демократії: в референдумах, опитуваннях, прийнятті колективних рішень зборах тощо.

Вибори як невід'ємний елемент демократії несуть у собі відбиток її різної форми грають у її різних моделяхнеравноценную роль. Порівняно низька значимість виборів у політичних системах, які базуються на прямих формах демократії, особистої участі громадян, у підготовці та прийнятті найважливіших державних рішень. У разі владні повноваження обраних громадянами керівників держави сильно обмежені, що знижує і політичну значимість самих виборів. Прикладом що така держав була давньогрецька Афінська республіка у періоди безпосереднього правління більшості, рішення плебсом майданами питань розміру податків, війни і миру, зміни суддів і воєначальників тощо.У разі сучасних демократій вибори - їх стрижневою механізм, головна форма прояви суверенітету народу, його політичної ролі як джерела влади. Вони є також найважливішим каналом подання у органах влади інтересів різних громадських груп. Загальні вибори припускають право участі у них кожного громадянина. Багатьом, а деяких країн і більшість громадян є єдиною формою їхньої реальної участі у політиці. Вони дозволяють здійснювати найбільший вплив на влада: зберігати чи міняти парламенти й уряду, забезпечувати їх перед народом, змінювати політичного курсу тощо.. Основними типами виборчих систем є:· система більшості чи мажоритарна;

· система пропорційного представництва (пропорційна);· змішана (мажоритарно-пропорційна) система;

· консенсусна система.

Дотримання загальних принципів, що визнаються світовим співтовариством, дозволяє надати виборам дійсно демократичного характеру.

1. Обов'язковість виборів означає, що вибори є єдино легітимним способом формування державної влади.

2. Періодичність виборів, дозволяє гарантувати змінність виборних осіб за підсумками голосування.

3. Загальність виборчого права. Цей принцип означає, що всі громадяни, які досягли віку соціально-політичної дієздатності, незалежно від їхньої статі, раси, національності, соціального становища, релігійних і політичних переконань, мають право вибирати (активне виборче право) і бути обраними (пасивне виборче право) в органи влади. Вік соціально-політичної дієздатності визначається законом. У більшості держав громадяни отримують виборчі права з вісімнадцяти років. Це свого роду обмеження принципу всезагальності виборчого права - ценз. Існують і інші цензи, які обмежують виборче право (особливо пасивне) додатковими умовами.

Типи виборчих систем

Типи виборчих систем головним регулятором виборів є виборча система.Виборча система — це сукупність правил, прийомів, процесів, що забезпечують і регулюють легітимне формування органів політичної влади..Мажоритарна виборча система характеризується тим, що обраним у той або інший виборний орган вважається кандидат (або список кандидатів), що набрав передбачену законом більшість голосів. Залежно від того, яка більшість потрібна для перемоги на виборах, мажоритарні виборчі системи діляться на систему відносної й абсолютної більшості.Мажоритарна система відносної більшості — це система, при якій обраним уважається той кандидат, який одержав найбільшу кількість голосів, тобто більше голосів, ніж кожний з його суперників. Це найпростіша система. Вона завжди результативна, тому що хто-небудь завжди набирає відносну більшість голосів. Величезна перевага цієї системи — виключення другого туру.Мажоритарна система абсолютної більшості вимагає для обрання абсолютної більшості голосів виборців, тобто більше половини (50 % + 1) загального їхнього числа. Достоїнство даної системи в порівнянні із системою відносної більшості полягає в тім, що обраними вважаються кандидати, підтримані дійсною більшістю виборців, що проголосували, навіть якщо ця більшість становила один голос. У випадку, якщо жоден кандидат не одержав понад половину голосів, проводиться другий тур виборів, на якому, як правило, представлені два кандидати, що одержали найбільшу кількість голосів. У другому турі переможець, як правило, визначається по системі відносної більшості.Пропорційна система припускає розподіл мандатів пропорційно голосам, отриманим партіями або партійними блоками. Як і мажоритарна, пропорційна система має різновиди. Існує два її види:• голосування по закритих партійних списках. У цьому випадку виборець голосує за партійний список у цілому, не міняючи порядку розташування кандидатів; голосування за відкритими партійними списками. У цьому випадку виборець має право голосувати не тільки за партійний список у цілому, але й переставляти кандидатів у списку за своїм вибором.Для того, щоб перебороти надмірне партійне дроблення складу парламенту, обмежити можливість проникнення в нього дрібних партій, багато країн використовують так звані «виборчі пороги», що встановлюють необхідний для одержання депутатських мандатів мінімум голосів виборців. У різних країнах, що використовують пропорційну систему цей «поріг» коливається від 1 % до 10 % (в Україні — 3 %). Кандидати тих партій або партійних блоків, які не перебороли цей «поріг», автоматично виключаються зі списку претенденті. Мажоритарна й пропорційна системи мають свої достоїнства й недоліки.При мажоритарній виборчій системі населення голосує за конкретних депутатів. У результаті виникають міцні стійкі зв’язки між депутатами й виборцями. Разом з тим мажоритарна виборча система створює можливість формування уряду, що опирається на більшість у парламенті, але не користується підтримкою більшості населення. Вона сильно обмежує доступ у парламент представників меншості. У результаті мажоритарна виборча система може послабити легітимність влади, викликати в громадян недовіру до політичного ладу, пасивність на виборах.До достоїнств пропорційної виборчої системи відноситься те, що в сформованих за її допомогою органах влади представлена реальна картина розміщення політичних сил. До недоліків цієї системи варто віднести відносно меншу стабільність уряду. Характерне для неї широке представництво в парламенті різних політичних сил дуже часто не дозволяє якій-небудь партії сформувати однопартійний уряд і спонукає до утворення коаліцій. Об’єднання ж різнорідних по своїм цілям партій може приводити до загострення протиріч між ними, до розпаду коаліцій і відставки уряду.