І. Характеристика дисципліни
Методичні вказівки до вивчення дисципліни
„Історія України”
для студентів технічних спеціальностей
Частина IV
Дніпропетровськ
Методичні вказівки до вивчення дисципліни „Історія України” для студентів технічних спеціальностей. Частина ІV. / Укладачі: Г.Г.Кривчик, Г.І. Карпенко, С.П.Волкова, – Дніпропетровськ: ПДПБА, 2012. – 34 с.
Методичні вказівки розраховані на студентів технічних спеціальностей і містять перелік всіх тем курсу «Історія України», а також контрольні запитання для самостійної перевірки засвоєного матеріалу, теми рефератів, хронологічгі таблиці, питання до модульних контрольних робіт, перелік екзаменаційних питань тощо.
Укладачі:Г.Г. Кривчик, доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри українознавства ПДАБА;
Г.І. Карпенко, кандидат історичних наук, доцент кафедри українознавства ПДАБА;
С.П. Волкова, асистент кафедри українознавства ПДАБА.
Відповідальний за випуск:Г.Г. Кривчик, доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри українознавства ПДАБА.
Рецензенти:В.М. Калашников, доктор історичних наук, професор кафедри права Дніпропетровського національного університету;
В.В. Білополий, кандидат історичних наук, доцент завідувач кафедри філософії та політології ПДАБА.
Затверджено на засіданні кафедри українознавства,
Протокол №4 від 1.12.2011
Затверджено на засіданні
методичної ради ПДАБА
Протокол № 3 (77) від 07.12.11
Зміст
І. Характеристика дисципліни............................................................4
ІІ. Зміст навчальної програми.............................................................8
Модуль І. Русь–Україна у ІХ – середині ХVІІ ст..............................8
Тема І. Стародавні народи й держави на території
сучасної України у II тис. до н.е. – IХ ст. н.е.....................8
Тема ІІ. Утворення і розвиток ранньофеодальної держави
“Київська Русь”......................................................................8
Тема ІІІ. Галицько-Волинська держава..............................................9
Тема ІV. Україна під владою Литви та Польщі.
Українське козацтво. Запорозька Січ...............................10
Тема V. Українська національна революція (Визвольна війна)
середини ХVІІ ст..................................................................11
Модуль ІІ. Україна у другій половині ХVІІ–ХІХ ст........................15
Тема VІ. Занепад козацької держави. Руїна.....................................15
Тема VІІ. Україна наприкінці ХVІІ–ХVІІІ ст...................................16
Тема VІІІ. Українські землі під владою Російської і
Австрійської імперій у першій половині ХІХ ст...........16
Тема ІХ. Україна в другій половині ХІХ ст........................................17
Модуль ІІІ. Новітня історія України (ХХ–ХХІ ст.)..........................21
Тема Х. Україна на початку ХХ ст.....................................................21
Тема ХІ. Українська національно-демократична
революція 1917–1920 рр.......................................................22
Тема ХІІ. Соціалістичні перетворення і формування тоталітарного режиму (1921–1939)......................................23
Тема ХІІІ. Українська РСР у роки Другої світової та Великої
Вітчизняної війни..................................................................24
Тема ХІV. Україна у складі радянської
супердержави (1946–1965)....................................................25
Тема ХV. Україна в умовах загострення протиріч
у радянському суспільстві (1965–1990)...............................26
Тема ХVІ. Проголошення державної незалежності України.
Розбудова Української держави...........................................26
Питання до іспиту з курсу «Історія України»....................................31
ІІІ. Список рекомендованої літератури...............................................33
І. Характеристика дисципліни
Однією з найважливіших гуманітарних дисциплін є курс «Історія України», який вбирає в себе важливі етапи історичного шляху українського народу. Цей курс не є повторенням шкільної програми, а становить концептуально нову навчальну дисципліну, що поглиблює та систематизує історичні знання студентів. Основу курсу складає суспільно-політична та державницька проблематика, внутрішня та зовнішня політика України, діяльність партій, рухів, громадських об’єднань, соціально-економічний та культурний розвиток України.
Метою вивчення історії України у вищій школі є:
– виховання майбутніх спеціалістів як свідомих громадян України;
– розвиток почуття патріотизму та глибоких морально-етичних переконань, усвідомлення молоддю власної причетності до тисячолітньої історії українського народу;
– сприяння усвідомленню студентами належності України до європейського історико-культурного простору та важливості її інтеграції до Європи;
– прищеплення майбутнім спеціалістам навичок самостійного аналізу історичних джерел і наукової літератури, уміння самостійного осмислення закономірностей розвитку українського народу в контексті історії людської цивілізації;
– вироблення умінь застосування набутих знань у повсякденній діяльності, для самостійної орієнтації в суспільно-політичному житті, визначення власної оцінки суспільних явищ і подій.
За змістом і формами організації навчального процесу курс «Історія України» побудовано відповідно до вимог Болонського процесу. Вони спрямовані на зближення національних систем освіти країн Європи та досягнення загальноєвропейських освітніх стандартів. Реалізація цих підходів сприятиме підвищенню мобільності і конкурентноспроможності випускників на вітчизняному та європейському ринках праці.
Дізнавшись з навчального плану і розкладу занять, що у Придніпровській державній академії будівництва та архітектури, як і в інших вузах, доведеться вивчати курс «Історія України», вчорашній абітурієнт, а наразі студент-першокурсник, можливо, поставить під сумнів доцільність цієї навчальної дисципліни. Мовляв, ми ж її вже вивчали в школі, та й взагалі для чого майбутньому інженеру-будівельнику, архітектору або економісту марно витрачати час на вивчення речей, що будуть не потрібні у майбутній професійній діяльності.
І дійсно, історія України вивчається в середній школі, причому у значно більшому обсязі годин, ніж у ВНЗ. І знання історичних дат чи характеристик історичних персонажів навряд чи можуть безпосередньо вплинути на міцність архітектурної споруди, на надійність залізобетонної конструкції або на визначення економічної користі управлінського рішення. Проте фахівець з вищою освітою має бути не тільки знавцем техніки та технології виробництва, йому доведеться бути й організатором виробництва, керівником виробничого колективу, вихователем і наставником підлеглих йому людей. А люди, як відомо, не машини, не роботи, і будь-яке управлінське рішення повинно прийматися з урахуванням психології кожної людини, зокрема, і трудового колективу в цілому. Відтак людині з дипломом про вищу освіту слід обов’язково мати, окрім спеціальної, ще й гуманітарну підготовку. Йому слід володіти навичками організаторської роботи і громадської діяльності, знанням людської психології, зрештою бути загально освіченою, культурною, інтелігентною людиною. Без цього неможливо здобути справжній авторитет у своїх колег і підлеглих, ефективно керувати колективом, займатися бізнесовими справами.
Не буде зайвим також зауважити, що в провідних країнах Заходу суспільні (політичні) науки давно вже займають важливе місце в підготовці спеціалістів. Наприклад, в технічних коледжах США на їх вивчення відводиться до 30 процентів навчального часу. До того ж, багато хто з керівників фірм, зокрема будівельних, мають взагалі гуманітарну освіту – юридичну, філософську, історичну тощо. І, до речі, непогано справляються зі своїми професійними обов’язками.
Кожна людина, незалежно від того, є у неї диплом про вищу освіту чи ні, мусить бути справжнім громадянином своєї країни, тобто володіти політичною культурою, вміти розбиратися у складних проблемах суспільного життя, свідомо обирати своїх представників до органів влади всіх рівнів, а при наявності відповідних власних вольових та інтелектуальних якостей – і бути готовим самому зайняти ту чи іншу державну посаду. До речі, в академії (колишньому Дніпропетровському інженерно-будівельному інституті) отримали перші навички роботи з людьми колишній прем’єр-міністр України В.П.Пустовойтенко, міський голова І.І.Куліченко, багато інших державних і політичних діячів. Тож суспільні знання їм знадобилися бодай не меншою мірою, ніж професійні. Ясна річ, гуманітарні знання студенти нашої академії отримують упродовж усього навчання, в процесі вивчення всіх навчальних дисциплін гуманітарного профілю. Однак підвалини цих знань закладає саме вивчення вітчизняної історії на першому курсі.
Вивчення історії своєї країни має особливе значення у формуванні людини і громадянина. Давайте спитаємо у себе: чи може будь-яка людина відчувати себе щасливою або принаймні задоволеною життям, якщо не любить країну, в якій живе? Звичайно, ні. І тоді постає інше запитання: чи можна полюбити країну, якщо не знаєш її минулого, традицій прийдешніх поколінь? Запитання також риторичне. Традиції слід не тільки поважати, але й знати. Причому важливо зауважити: від того, що в історії твого народу були не тільки перемоги і досягнення, але були й біди, і негаразди, поразки і невдачі. Але любов до країни не може стати меншою. Навпаки, вона стає більш зрілою, усвідомленою. Адже об’єктивне і повне знання про своє минуле робить людей мудрішими, досвідченішими, допомагає людям запобігти багатьом помилкам у вдосконаленні суспільства. Україна не матиме майбутнього, якщо у її громадян не буде любові до неї. Вона не матиме майбутнього, якщо її еліта не буде володіти знанням минулого, історичним мисленням.
Безумовно, на кафедрі українознавства, яка забезпечує викладання історії України на першому курсі, взятий до уваги той факт, що наші студенти вже вивчали історичні дисципліни в середній школі (як і те, що реальні знання випускників шкіл, а наразі наших студентів, м’яко кажучи, не завжди відповідають оцінкам в атестаті про середню освіту), а тому ми не ставимо собі за мету протягом лише одного семестру, у лекціях, що відводяться на викладання курсу, переказати увесь фактологічний матеріал. В курсі історії України (теми лекцій і семінарів кожного модуля додаються) ми виділяємо лише її етнополітичні аспекти, тобто аспекти, що пов’язані з традиціями української державності, історією формування української нації, визвольними змаганнями на різних історичних етапах, розбудовою сучасної Української держави. Відповідні вимоги до знання основних проблем етнополітичної історії нашої країни висуваються й перед студентами.
Разом з тим вивчення історії України вимагає від студентів значно більшої глибини знань, ніж від школярів. Тут мало просто знати фактологічний матеріал, слід вчитися аналізувати історичні джерела і порівнювати різні точки зору, робити власні судження, узагальнення і висновки, застосовувати історичні знання щодо сучасних подій в Україні і світі. У загальноосвітній школі історія викладається так, як її розуміли ще стародавні греки. Слово «історія», як відомо, означає розповідь про минуле. У вищій школі студенти мусять оволодіти історією як наукою, що має свої закони й принципи. Студенти мусять навчитися історичному мисленню, без якого неможливо осягнути і сьогодення, і майбутнє.