Політичний символізм, як спосіб маніпулювання свідомістю
Політичний символізм — невід’ємна частина ідеології, політики, культури. Під політичною символікою здебільшого розуміються символи, що існують і використовуються в політиці. Докладне визначення подає словник “Політологія”: “Політична символіка — це сукупність виразних засобів, що надають політичному життю, політичній дії, різним формам матеріальної політики явний, особливо очевидний або навпаки, прихований сенс.” [39]
Існує декільна класифікацій політичної символіки, проте доречно було б навести лише ті її різновиди, які використовуються найчастіше в політичній рекламі і антирекламі зокрема:
o Наглядно-агітаційна символіка (засоби наглядної агітації, що стосуються політичної реклами: гасла: „Прийди і проголосуй за Росію”, „Так, Ющенко”, „Тому, що...”; плакати мітингуючих, передвиборчі листівки, спалювання опудал і прапорів, портрети і карикатури, тощо)
o Політико музична символіка (гімни, революційні і народні пісні, присвячені революції пісні. Виступи відомих співаків на підтримку тієї, чи іншої політичної сили).
o Люди-політичні символи (політичні лідери — Ющенко, Янукович, Путін; прирівнювання їх до легендарних героїв: Ілля Муромець, Робін Гуд...).
o Умовно-графічні символи (підкова, наколоті апельсини... Їх можна зустріти в поєднанні з іншими символами.)
o Політична мова (різноманітні мовні звороти, що використовуються в політичній сфері, зокрема, звертання: “панове”, “товариші”, „друзі”, „любі друзі”...);
o Політична мода (особливості висловлювання чи поведінки, характерні для прихильників певної політичної ідеології чи окремого політичного діяча часто використовуються у карикатурах, пародіях, сатиричних програмах, таких як «Куклы» на каналі НТВ);
o Символи місця і часу (звороти, такі як “сталінська епоха”, “радянські часи”, „помаранчевий майдан”, тощо — як з позитивним, так і з негативним відтінком).
Особливість політичної символіки — в тому, що її символи не належать до якоїсь однієї категорії. Вони не є лише природніми і не є лише образними, за присутності іконічних моментів — у портретах, листівках, тощо.
Звичайно, аналіз політичної символіки не є остаточним вердиктом: саме вчинки політиків визначають їх сутність, а не логотип на сайті. Але взаємозв'язок все ж таки існує навіть на рівні кольорів. Недарма Гітлер одягав людей у коричневе та чорне, а Махатма Ганді завжди асоціюється з білим кольором. Тож, очевидно, варто серйозніше поставитися до червоного фону для „Так” і білого „пухнастого” фону для „Тому що” (до речі, в році 2002 газета „2000” іронічно питала Ющенка, чому він вибрав білий фон для свого прапору, якщо це колір поразки, здачі без бою... хто тепер питає Януковича?).
Першим елементом для кандидата є слоган. Нібито саме він визначає сутність політика і коротко характеризує його політичну програму. Насправді завдання слогану – створити чіткий якір (умовний рефлекс) на політика. Як у Павлова: чуєте слово „Так”, і думаєте про Ющенка. Читаєте в газеті „Тому що справедливий” і думаєте про прем'єр-міністра.
У новачка Віктора Януковича спочатку було одне гасло: „Моє життя належить народу України”. Але це нагадало образ Павла Лазаренка, згадалася фраза, яку він якось сказав у парламенті: „Україна належить мені”. Відтоді стосовно Януковича почали жартувати: „Мої гроші належать народу України” і т.д. В штабі Януковича відмовилися від цієї ідеї і озброїлися чітким „Вибір-2004, тому що лідер/справедливий/патріот/надійний і т.д.”. Це не переконування, а скорше ствердження і констатація того факту, що вибір замість нас уже зроблено. Цей слоган претендує на статус найбільшої невдачі в кампанії 2004 року. По-перше, він висвітлив те, що посилено намагаються сховати у Януковича (його однозначність, нетолерантність, авторитаризм). По-друге, слоган просто ідеальний для жартів, іронії, фантазії.
Ющенко пропонує однозначне „Так”, над яким дуже складно познущатися і водночас сподівається на магічну силу підкови. „Так” є „Так” (хоча міг би казати „Ні — злочинній владі!”, але це проти самої особистості Ющенка), крім того, зручне для вигукування. До того ж, кажуть, що цей лозунг придумав сам лідер блоку. А далі вже було створено легенду: віра в майбутнє, віра у власні сили, ствердження, а не заперечення. В рамках цієї ідеї було створено ще один лозунг — точніше пояснення основного гасла. „Вірю. Знаю. Можемо”. Насправді — це класичний трьохелементний заклик, який має дуже сильний спонукальний стиль, однак на рівні такту і було зроблено помилку: або всі три частини слогану мають бути в одному часі, роді тощо („прийшов, побачив, переміг”), або являти певну прогресію („було, є і буде”). У Ющенка іде порушення числа дієслів, тому сам лозунг є сильним і спонукальним, але його запам'ятовуваність і внутрішня структура звучання є далекими від ідеальності. Краще звучть: „Вірю. Знаю. Можу”, але він занадто самовпевнений. На відміну від Ющенка, Янукович рідко хвалить себе — зазвичай мова йде про здобутки Кабміну України.
Для порівняння розглянемо ще й вибори 2004 року в Росії, де державна пропаганда ввела в обіг лозунг „Прийти і проголосувати за Росію”. Здавалося б, це зовсім нейтральний заклик, що діє виключно на патріотичні почуття громадян. Але в ньому легко можна помітити нахабну підміну понять і спекуляцію на державному інстинкті російського народу. Якщо прийняти дані правила, то всі хто бере участь у виборчому шоу прирівнюються до прибічників Росії. А всі ті хто з якихось причин не бажає брати в цьому участь автоматично переходить до лав байдужих до долі країни. Це гарно продуманий крок, жоден громадянин, який в між виборчий час нікому не потрібен, раптом починає відчувати себе необхідним, та ще й усій державі. Такій спокусі, що грає на почутті власної гідності, протистояти може далеко не кожен...
Іншим важливим елементом політичної реклами є підбір кольорової гамми. Всім відомо, що кольори теж справляють певний вплив на психологічне сприйняття інформації. Так, наприклад, блакитний або синій — це кольори неба, спокою, прохолоди, здатні знімати біль, заспокоювати, знижувати прояви емоційності. Однак важливе значення відіграє і поєднання кольорів. З психологічного погляду, найкращим супутником для синього кольору є білий. Саме таке поєднання й можна було споглядати в рекламній кампанії В. Януковича. Помаранчевий і жовтий кольори, які були застосовані в рекламних зверненнях В. Ющенка, становлять джерело світла і, на відміну від відтінків синього кольору, збуджують, уселяють надію на краще, полегшують сприйняття нових ідей, викликають почуття свободи і віру в можливість досягнення вершин та подолання перешкод. Велику роль відіграють і супутні символи: червоний знак оклику — символ упевненості, а чорна, неправильно підвішена, підкова — знак “на щастя”.
У рекламних роликах демонструвалися кадри із сім’ями претендентів, що позитивно впливало на психологічне сприйняття їх глядачами; також широко використовувались образи звичайних робітників, студентів, викладачів. Таким чином, кожен міг прирівняти себе до персонажів реклами, оскільки людині властиво ототожнювати себе з героями рекламних роликів чи текстів. У виборчій кампанії обох кандидатів використовувалася така психотехнологія, як “звертання до авторитету”, тобто показ відомої й шанованої людини (Ані Лорак, Н. Могилевської, братів Кличків, Руслани та ін.), яка з певних причин віддає перевагу (в даному випадку) тому чи іншому кандидатові.
Також можна відзначити застосування всім відомої психотехнології під назвою “персеверація”, тобто багатократного повторення одних і тих само висловлювань (особливо це стосується рекламних телероликів та біг-бордів). Цікавою знахідкою виборчої кампанії В. Януковича стало те, що мова рекламного звернення залежала від частини України, де поширювалася реклама. Як відомо, однією з основних пропозицій цього кандидата було надання російській мові статусу другої державної. Саме це питання зацікавило значну частину населення Східної та Південної України і привернуло її на сторону даного кандидата. Для посилення притягального ефекту рекламні звернення на біг-бордах та плакатах, розміщуваних у відповідних містах, були надруковані російською мовою, тоді як у Центральній та Західній Україні ті само сюжети викладались українською.
Висновки
Маніпуляція є явищем ані корисним, ані шкідливим, окреслюючи тільки спосіб здійснення комунікації. Її механізми глибоко інтегровані в комунікаційні процеси та складають органічну частину процесів переконання, навчання, виховання, частину комунікаційних практик різних сфер суспільного життя.
Негативні наслідки маніпуляцій зумовлені технологізацією процесу впливу, що може спричинити зростання недовіри аудиторії до окремих каналів чи сфер комунікації. Подальша технологізація впливу може призвести до спрощення соціальної свідомості через зростання маніпулятивних зусиль, а також до відчуження людини від частини інформаційних процесів суспільства, зменшення інновативної активності внаслідок включення її в комунікацію як пасивного об’єкта маніпуляції.
Точка зору дослідників психології мас та психології реклами співпадає у тому, що емоційна сфера є головною та першою сферою, на яку має бути спрямований вплив реклами. Виходячи з того, що з п’яти органів почуття людини для сприйняття реклами найбільше значення мають зір та слух (візуальний та аудіальний канали сприйняття), а зорове сприйняття має активний характер, зроблено висновок, що найбільш ефективним в рекламі є вплив на аудиторію через зоровий або візуальний комунікативний канал.
Оскільки з усіх засобів масової інформації для телебачення характерні охоплення найбільшої аудиторії, поєднання впливу на аудиторію через два головних для сприйняття реклами канали — аудіальний та візуальний можна зробити висновок, що телебачення надає можливість вплинути на свідомість та підсвідомість аудиторії найбільшою кількістю засобів, а тому є найбільш ефективним засобом розповсюдження політичної реклами.
Проблема психологічного впливу на населення загострюється напедодні кожних наступних виборів. Виборці розгублюються у розмаїтті кандидатів та програм, обіцянок та реалій, що створює сприятливі умови для маніпуляторів. Щоб цього уникнути необхідно широко інформувати населення про сам факт існування маніпулятивнх психотехнологій, проводити відповідні заходи в школах, вищих навчальних закладах, тренінги на робочих місцях. Навчаючи, тим самим, ідентифікувати спроби цілеспрямованого вторгнення у свідомість. Наприклад, у вищих навчальних закладах дану тему слід розглядати в межах таких дисциплін, як психологія, конфліктологія, політологія,теорія і практика комунікацій, журналістика, інформаційно аналітична діяльність, тощо. Найефективнішим засобами передачі та розповсюдження таких відомотей є засоби масової інформації, Інтернет, безпосередні виступи спеціалістів, які повинні організовуватися за фінансового сприяння держави.