Тема 21. Правове регулювання та його механізм. План семінарського заняття

Семінар

План семінарського заняття

1. Поняття правового регулювання. Типи і способи правового регулювання.

2. Механізм правового регулювання та характеристика його елементів.

3. Ефективність правового регулювання суспільних відносин.

Під правовим регулюванням мають на увазі здійснюваний усією системою юридичних засобів вплив на суспільні відносини з метою їх впорядкування. Правові засоби - це всі ті юридичні інструменти, за допомогою яких задовольняються інтереси суб'єктів права, досягаються поставлені цілі. Правовий вплив - це взятий в єдності і різноманітті весь процес впливу права на суспільне життя, свідомість і поведінку людей.

При правовому регулюванні найбільш поширені імперативний і диспозитивний методи.

В основі імперативного методу лежить субординація між учасниками правовідносин (один суб'єкт правовідносин знаходиться в підпорядкуванні по відношенню до іншого). Імперативний метод правового регулювання найчастіше застосовується в публічно-правових галузях (в конституційному, адміністративному, кримінальному праві).

Диспозитивний метод припускає рівність учасників правовідносин, відсутність між ними владних відносин і підпорядкування. Диспозитивний метод зазвичай застосовується в приватно-правовій сфері (в цивільному праві).

В процесі правового регулювання використовуються три способи регулювання: дозвіл, зобов'язання і заборона.

1. Дозвіл пов'язаний з наданням суб'єктам можливості здійснювати певні дії у власних інтересах (наприклад, працівник підприємства має право на гідну винагороду за свою працю).

2. Зобов'язання пов'язане з покладенням на особу необхідності здійснити активні вказані в законі або договорі дії (наприклад, боржникові необхідно виконати свої зобов'язання перед кредитором).

3. Заборона пов'язана з необхідністю утримуватися від конкретних дій, з пасивною поведінкою (наприклад, працівники правоохоронних органів не мають права застосовувати недозволені методи розслідування).

Під типами правового регулювання розуміються ті або інші поєднання способів регулювання при домінуванні або дозволів, або зобов'язань із заборонами. Виділяють два типи правового регулювання: загальнодозвільний і спеціально-дозвільний.

Механізм правового регулювання - це система юридичних засобів, організованих найбільш послідовним чином в цілях впорядкування суспільних відносин, сприяння задоволенню інтересів суб'єктів права.

Можна виділити наступні основні елементи механізму правового регулювання : норма права; юридичний факт або фактичний склад (особливо організаційно-виконавчий правозастосовчий акт); правовідносини; акти реалізації прав і обов'язків; акти застосування норм права. Своєрідними додатковими елементами механізму правового регулювання можуть виступати акти офіційного тлумачення норм права, правосвідомість, режим законності та ін.

Ефективність правового регулювання - це співвідношення між результатом правового регулювання і метою, що стоїть перед ним.

Самостійна робота

Особливості правового регулювання податкової системи в Україні

Правове регулювання податкової системи України являє собою правову форму діяльності органів держави, що виражається в здійсненні юридичних дій у справі спостереження і перевірки відповідності виконання і додержання підконотрольними суб'єктами правових розпоряджень і припинення правопорушень певними оорганізаційно-правовими засобами.

Характерною рисою податково-правового регулювання є юридична нерівність суб’єктів податкового права. Особливості таких відносин визначається державним примусом, специфічними санкціями.

Індивідуальна робота

Юридична техніка

Юридична техніка - це система засобів, правил і прийомів підготовки і впорядкування правових актів, вживана в цілях забезпечення їх досконалості і підвищення ефективності. Юридична техніка покликана структурувати правовий матеріал, вдосконалювати мову правових актів, робити її зрозумілішою, точнішою і грамотною. Технічними засобами є юридичні терміни (словесне вираження понять, що використовуються при викладі змісту правового акту) і юридичні конструкції (специфічна будова нормативного матеріалу, що складається з певного поєднання суб'єктивних прав, пільг, заохочень, обов'язків, заборон, припинень, покарань тощо). Юридичними конструкціями виступають ті або інші правові режими, юридичний склад правопорушення тощо.

Питання для самоконтролю

1. В чому полягає відмінність між правовим регулюванням і правовим впливом?

2. За допомогою яких явищ досягаються цілі правового регулювання?

3. Яким чином можна виявити зв'язок між методами та типами правового регулювання?

4. Що являє собою механізм правового регулювання та яка його структура?

5. Які шляхи підвищення ефективності правового регулювання?

Тема 22. Юридичний процес

Семінар

План семінарського заняття

1. Юридичний процес: поняття, ознаки та види.

2. Характеристика стадій юридичного процесу.

32.Система процесуального права та її співвідношення з системою процесуального законодавства.

4. Основні ознаки норм процесуального права.

Юридичний процес - це врегульований процесуальними нормами порядок діяльності компетентних державних органів, що полягає в підготовці, прийнятті і додокументальному закріплені юридичних рішень загального та індивідуального характеру.

В сучасній юридичній літературі, як правило, класифікують юридичний процес на такі види: установчий, правотворчий, правозастосовчий, судовий і контрольний. Існує думка щодо необхідності виділення інтерпретаційного процесу, тобто процесу тлумачення норм права. Також юридичний процес поділяють за галузевою ознакою: адміністративний, цивільний, господарський та кримінальний.

Принципи юридичного процесу - це основні ідеї, вихідні засади його формування, розвитку і функціонування.

Стадія юридичного процесу - це сукупність взаємопов'язаних дій встановлених процесуальними нормами. Кожний вид юридичного процесу складається з певної кількості етапів. Так, наприклад, процес правотворчості включає: 1) дослідження, аналіз суспільних явищ і процесів, виявлення об'єктивної потреби у правовій регламентації; 2) визначення суб'єкта уповноваженого прийняти правове рішення; 3) прийняття рішення про підготовку проекта правового акта тощо.

Система процесуального права - це відносно самостійна від системи матеріального права, об'єктивно зумовлена, збалансована і внутрішньо несуперечлива сукупність процесуальних норм, що диференціюються на галузі, інститути і норми.

Процесуальне законодавство складає окрему, самостійну галузь, яка регулює порядок діяльності органів розслідування, прокуратури та суду. В залежності від того в якій галузі було вчинено правопорушення, виділяють різні види процесуального законодавства (наприклад: кримінальне, цивільне, господарське).

Норма процесуального права характеризується тим, що встановлює оптимальний порядок застосування норм матеріального права: містить правило, на підставі якого можливо вирішення справи по суті. Призначення процесуальної норми - встановити процедуру, що визначає здійснення прав або виконання обов'язків, закріплених у матеріальних нормах; сприяти досягненню результату, передбаченого нормою матеріального права. Норми процесуального права відрізняються від норм матеріального права: змістом, який виражається у своірідністі їх розпоряджень; особливостями адресата; структурою побудови.

Характеризуючи сутність норм процесуального права слід враховувати наступне: по-перше, всі приписи процесуальних норм мають процедурний характер, тобто вони визначають найбільш доцільний порядок здійснення правотворчої, правозастосовної, судової, установчої і контрольної діяльності; по-друге, приписи процесуальних норм, як правило, адресуються суб’єктам, які наділені владними повноваженнями для застосування норм матеріального права; по-третє, процесуальні норми характеризуються специфічним змістом структури

Самостійна робота

Співвідношення матеріального і процесуального права.

Процесуальне і матеріальне право співвідносяться як форма і зміст. Норми всіх галузей права спрямовані на регулювання суспільних відносин та на їх захист від протиправних дій. Встановлюючи правові норми, держава одночасно визначає форми їх здійснення. Матеріальні норми містять в собі самі правила поведінки. Але для їх ефективної реалізації необхідні особливі правові норми, що за своїм характером відрізняються від матеріальних розпоряджень й іменуються процесуальними. Процесуальні правові норми служать формою реалізації норм матеріального права. Особливості процесуального права визначаються потребами організації процесу реалізації норм матеріального права. Так предметом правового регулювання процесуальних норм виступають суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації норм матеріального права.

Індивідуальна робота

Правозастосовчий процес та його характеристика

В Україні процесуальні норми, які встановлюють порядок застосування матеріальних норм, складають цілі галузі законодавства, наприклад, кримінально-процесуальне, цивільно-процесуальне тощо. Це пов'язано з тим, що саме у порядку правозастосування здійснюється основна функція держави - охорона і забезпечення права, а також застосування державного примусу. Притягнення державою суб'єкта суспільства до певного виду відповідальності має наслідком обмеження його у відповідних правах і свободах, тому державний примус повинен застосовуватись лише уповноваженим органом, діючим суворо у межах закону, на підставі закону та відповідно до встановленого процесуального порядку. Враховуючи вище викладене саме юридичний процес застосування правових норм є найбільш врегульованим та деталізованим у демократичному суспільстві.

Питання для самоконтролю

1. Які критерії використовуються для класифікації юридичного процесу?

2. В чому полягає співвідношення матеріального і процесуального права?

3. Які види юридичного процесу існують в Україні?

4. Які існують стадії юридичного процесу і від чого вони залежать?

5. Чим відрізняються норми матеріального і норми процесуального права?

6. Які принципи юридичного процесу?

7.Визначіть поняття «система процесуального права» та «система процесуального законодавства».