Розкажіть про причини вфр?

Перебіг ВФР.

Велика французька революція — одна з найважливіших подій в історії Франції, що вважається головним переломним моментом в історії західної демократії — як епоха переходу від віку абсолютизму і аристократії, до віку демократії і участі широких верств населення в житті країни.

В історії Великої Французької революції виділяють такі основні етапи:

1) 1789р. - 1792р. - перетворення Франції на конституційну монархію. Провідну роль відігравала велика буржуазія, що переважали в Установчих зборах;

2) 1792 р.- 1793 р. -утвердження республіки, проведено більш радикальні антифеодальні заходи, домінувала торговельно-промислова буржуазія;

3) 1793 р. - 1794 р. - завершення ліквідації феодальної системи, встановлюються капіталістичні відносини, етап найвищого піднесення революції, її кульмінація.

Чим відрізняється аграрне від індустріального суспільства?

Індустріальне суспільство — суспільство, в якому закінчено процес створення великої, технічно розвиненої промисловості (як основи і провідного сектора економіки) та відповідних соціальних і політичних структур; етап розвитку суспільства, коли основна маса населення зайнята на заводах і фабриках (в індустрії).

Аграрне суспільство — поняття, що характеризує доіндустріальну стадію розвитку суспільства від виникнення продуктивного господарства до промислового перевороту, промислової революції. Синоніми аграрного суспільства — «традиційне суспільство» та «селянське суспільство». Поняття почало активно вживатися у 1950—60-ті роки внаслідок поширення концепції індустріального суспільства.

Чим відрізняється етнос від нації?

Нерідко між поняттям «нація» і поняттями «народ», «етнос» ставлять знак рівності.У дійсності ж етнос і нація - явища, які відносяться до різних соціальних сфер. Сутність етнічної спільності найбільш яскраво проявляється в етнічних процесах. Вони відбуваються стихійно і багато в чому незалежно від свідомості і волі людей. Сутність же нації найбільш чітко виражається в національних рухах, які представляють собою діяльність мас людей, спрямовану до досягнення певних цілей, причому частіше за все політичних. Кожне таке рух має певну програму. Національні рухи на відміну від етнічних процесів відносяться до сфери політики. Вони являють собою один з видів політичних рухів. Нація в цих рухах виступає як певна громадська, перш за все політична, сила, з якою треба рахуватися.

Розкажіть про причини ВФР?

Аналіз причин Французької революції досі викликає суперечки істориків.

У 18-му столітті Франція була абсолютною монархією, що спиралася на постійне військо. Проте, між королівською владою, яка була абсолютно незалежна від панівних класів, і привілейованими станами суспільства існував свого роду союз — за відмову духівництва і дворянства від політичних прав державна влада всією своєю силою і всіма засобами, що були в її розпорядженні, охороняла соціальні привілеї цих двох станів суспільства. Водночас зростав вплив третього стану — усіх, хто не належав до перших двох.

У кінці XVIII століття Франція була однією з найбагатших країн Європи. Водночас у країні, яка була абсолютною монархією не було жодного громадського контролю над бюджетом, що протягом багатьох століть був дефіцитним. Збільшення податків лягало тягарем на плечі третього стану, оскільки перші два були звільнені від оподаткування.

Шукаючи виходу зі скрутного становища, 1789 року король вирішив скликати французький парламент, скликання їх мало на меті встановлення нової системи податків, які включали б податки на землю, і які повинні були б платити також перші два стани. Звісно, дворянство й духівництво зустріло таку ідею супротивом. Розгорнулася боротьба за представництво й систему голосування в французькому парламенті.

Розкажіть про Віденський конгресс.

Віденський конгрес — конференція послів великих держав Європи, очолювана австрійським дипломатом Клементом фон Меттерніхом, яка проходила у Відні з 1 листопада 1814 р. до 8 червня 1815 р.

Ще в березні 1814р., уклавши у Шомоні союзний договір, головні учасники анти французької коаліції – Росія, Австрія, Англія і Пруссія домовилися скликати дипломатичний конгрес, який мав підвести підсумки тривалих війн у Європі. Його мета полягала в тому, щоб врегулювати питання і перекроїти континентальну політичну карту після розгрому Наполеонівської Франції, яка також відображатиме зміни після розпуску Священної Римської імперії.

Незвичайною особливістю «Віденського конгресу» є те, що він не був традиційним конгресом — учасники ніколи не зустрічалися на пленарному засіданні, і велика частина обговорень відбулася протягом неофіційних засідань серед великих держав, без великої кількості делегатів від менших держав.

Конгрес був стурбований з визначенням стану всієї Європи після Наполеонівських війн, — та переробка умови миру між Францією і Шостою коаліцією, які вже були визначені Паризьким договором.