Критерій патогенності: зона раю, зона пекла

Усі спроби зонування масової комунікації доволі умовні, передусім через розвиток інтеграційних процесів. Не претендує на досконалість і наш поділ. Зони "пекла" і "раю" теж мають умовний характер і призначені радше для структурування авторського матеріалу, а також для кращого розуміння того, чому і за що критикують медіа.

ЗОНА "РАЮ": реклама - позитивна пропаганда – еротика.

Попри значні відмінності поміж цими інформаційними потоками, їх об'єднує група вельми подібних прийомів, які проектують в психіку реципієнта ситуацію умовного чи безумовного блаженства. Умовне блаженство можна висловити формулою: "Ось воно, щастя, воно дуже близько і стане вашим, якщо...".

Міркування, що сучасна телереклама наче намагається повернути людям втрачений рай належало Маршаллові Маклюену. Близькою до комерційної реклами є також позитивна пропаганда або політична реклама.

Далі ми докладніше розглянемо потоки еротично забарвленої інформації, беручи до уваги той факт, що ці потоки аж ніяк не обмежуються порнографією. Нема потреби нагадувати про широке використання еротичних мотивів у мистецтві та рекламі.

Еротичне мистецтво та порнографія: проблема межі.

Еротична символіка посідає значний відсоток медіапродукції як в Україні, так і за її межами. Психологія впливу порнографії будується на тому, що глядач зазнає легкого шоку від показу того, що не призначене для демонстрації.

Нас цікавить інший аспект цього явища, а саме – співвідношення реальної та віртуальної еротики. Тут можна окреслити щонайменше два підходи: а) порнографія "наелектризовує" психіку, викликаючи значне підвищення рівня сексуальної активності; б) еротичні сцени знімають надмірний еротичний тиск у психіці, тобто рівень реальної сексуальності знижується, вона ніби "перетікає" у віртуальність.

Апологетика і критика: чи можна вважати порнографію природною?

Дослідники цієї проблеми відзначають, що людська сексуальність позначена такою кількістю суперечок і дискусій, як жодний інший аспект нашого життя. Прихильники зняття заборон з порнографії апелюють до її природності.

Логіка голосів, які обстоюють легалізацію порнографії і проституції, зрозуміла. По-перше, заборони призводять до наслідків, протилежних до очікуваних, а по-друге, жінка має право розпоряджатися своїм тілом на власний розсуд, якщо це не становить небезпеки для інших і ніяк не обмежує їхні права. Обмеження, які накладає культура чи цивілізація, викликають відповідну реакцію психіки.

Відповідальність за сучасну порнографію лежить на цивілізації, культурі в найширшому розумінні слова, які наклали відповідні обмеження на еротичні вияви.

Бурхливе поширення порнографії у XX ст. зумовлене: а) розвитком новітніх засобів масової комунікації, зокрема успіхами в поліграфічній техніці, які забезпечили небачену раніше якість зображення у кольорі та величезні наклади друкованої продукції - сотні тисяч і навіть мільйони примірників, кінематографа, телебачення, відео; б) поширенням у світі ідей лібералізму та більшої терпимості до того, що раніше заборонялося з міркувань захисту суспільної моралі.

Інший підхід репрезентує нетерпимість до публічно експонованої еротики, а тим паче порнографії. Критичне ставлення до порнографії базується на тому, що вона нехтує соцільно-етичними нормами, оскільки демонструє неприйнятні форми сексуальної поведінки або такі, що є прийнятними лише тоді, коли вони не виходять за межі інтимного світу двох людей. Загалом, вважається, що порнографія вульгаризує життя людей у такий спосіб, який зазвичай викликає сором та відразу.

Серед сил, які активно критикують порнографію, можна виділити такі: консерватори, комуністи, феміністи і релігійні організації. Чимало релігійних діячів вбачають у порнографії витвір диявола. На думку консерваторів, які вважають порнографію складовою лібералізму, порнографія вульгаризує і тривіалізує глибокі людські почуття. Феміністична критика вважає порнографію вершиною айсберга, ймення якому патріархат і який глибоко вкорінився у політичному, економічному, релігійному житті.

Проблема межі

Наприкінці 2003 р. Президент України підписав Закон "Про захист суспільної моралі", який обмежує еротику і забороняє порнографію.

В науці дотепер нема єдиної думки щодо визначення порнографії. Одні вважають критерієм фронтальне зображення жіночої фігури, інші звертають увагу на стиль зображення, кут зору, ще інші апелюють до типу реакції, до якої спонукає зображення.

Існує кілька теорій, які роблять спробу пояснити закономірності функціонування порнографії у суспільстві. Психоаналітична теорія розглядає порнографію як неодмінний наслідок сексуальної сублімації. Тобто як цілком нормальне явище. Негативні аспекти порнографії, з погляду психоаналітиків, пов'язані зі спробами цензури обмежити чи заборонити її. Згідно із соціологічною теорією, платою за моногамну сім'ю є проституція. Порнографія ж розглядається як полегшений функціональний еквівалент проституції. Критики цих теорій послуговуються такими доводами:- зміни в сексуальній поведінці людей, а також краща поінформованість людей, доступ до будь-якої, у тому числі візуальної інформації мали би призвести до скорочення і занепаду порнографії. Ще одна теорія базується на гуманістичній психології. її творці припускають, що сексуальна поведінка здебільшого є продуктом навчання. Порнографія, на їхню думку, створює специфічну атмосферу і спонукає людей більш творчо експериментувати із сексом. При цьому освіченіша аудиторія вимагає порнографії вищої якості - чогось менш вульгарного, аніж звичні фільми для дорослих та ілюстровані таблоїди. Загалом, сучасна наука менш сувора щодо порнографії. Акцентується її нормальність і навіть терапевтичний ефект сексуальних фантазій.

Нарешті, ще одне міркування будується на циклічності моди. Така циклічність дозволяє припустити, що мода на все більше оголення і роздягання рано чи пізно набуде протилежного вектора - до приховування - тим більше, що в історії людської еротики цей вектор аж ніяк не новий.

Перехрестя еротики і насильства

Таким перехрестям є зокрема еротичне насильство, садомазохістська порнографія. Власне це перехрестя - еротичне насильство - вважається одним з доволі небезпечних феноменів.

Сексуально забарвлена лайка - ще один аспект, який нас цікавить, і який теж безумовно виходить за межі окресленої в цьому параграфі зони - вульгаризми, сексуально забарвлена лексика, яка впродовж останніх десятиліть поширилась навіть в інтелектуально орієнтованих молодіжних колах, наприклад, серед студентів. Повсюдне вживання цієї лексики може асоціюватися з порнографією - принаймні за рівнем вульгарності, здебільшого, зовсім неадекватним до ситуацій, у яких ця лайка застосовується, а ще деякою "механічністю" вживання.

ЗОНА "ПЕКЛА"

Емоційний зміст цієї зони пов'язаний з почуттями агресії, страху, болю, страждання, а основною проблемою є зв'язок віртуального і реального насильств. У демократичному суспільстві мову здебільшого ведуть про надмір екранного насильства, яке ніби переливається - через механізми психологічного сприйняття - у реальність. У тоталітарному суспільстві віртуальне насильство більше пов'язане з пропагандистськими кампаніями, пошуком і розвінчуванням "ворогів народу", "ворогів нації". Причому ці кампанії автоматично підкріплюються реальним насильством (широкомасштабними репресіями) державних каральних органів, а самі кампанії набувають абсурдних рис, нагадуючи атмосферу "страшної казки". Саме тому ми теж приєднали цей матеріал до зони "пекла".