Інформаційна концепція інтелектуалізації суспільства
Безперечно, інформаційне середовище відіграє домінуючу роль у процесі соціалізації людини. Ще в кінці XIX - на початку XX століття Дж. Мід, а пізніше американський соціолог Г. Гордон обґрунтували інформаційну концепцію соціалізації особистості. В основі концепції лежить ідея, що інтелект людини, тобто соціальний інтелект має інформаційну основу.
Не викликає сумнівів і те, що інтелектуальна взаємодія базується на принципах наукової комунікації, де важливе значення має процес структурування та самоорганізації суспільства. Свого часу - у 70-і - поч. 80-х років минулого сторіччя Нобелівські лауреати, фізики І. Пригожий і І. Стенгерс заснували нову науку синергетику. Вони розглядали процеси утворення різних структур у відносно відкритих фізико-хімічних системах, тобто умови саморганізації і структурування матерії у неживій природі. Якщо формулювати точніше, то синергетика - наука про складні системи, що самоорганізуються, і розглядаються у контексті цілого й утворюють специфічний ефект акумуляції взаємодіючих елементів. Нині - це фундаментальна категорія інформатики і системного аналізу.
Надалі суспільствознавці (саме під впливом робіт І. Пригожина та І. Стенгерса) стали застосовувати синергетичний підхід до аналізу соціальних систем, розглядаючи їх з позицій самоорганізації. Так, відомий філософ К. Поппер використав і розвинув ідеї І. Пригожина щодо формування відкритого суспільства, де він аналізує природу тоталітарного суспільства і визначає принципи демократичного устрою держави.
Спираючись на ці праці, український наукознавець Ю. Канигін за аналогією із синергетикою вводить поняття сінтелектики - науки про функціонування об'єднаного (колективного) інтелекту, який створює специфічний ефект акумуляції творчих (інтелектуальних елементів складної системи, наділеною розумом (когнітивним рівнем). Окрім терміну "інтелект особистості" він виділяє таку категорію як "інтелект нації". Розуміючи останнє як суму раціонального знання і духовності (філософія буття, ментальність, естетичні та морально-етичні характеристики, вірування, ідеали та інші ціннісні орієнтації людей). Дослідник вводить таке поняття як соціополіс - концентрація інтелекту на певній території (наприклад, такими центрами можуть бути університети, академічні заклади тощо). Все це, на його думку, дає підстави для формування так званої когнітивної етнології - науки про природу, структуру, механізми функціонування соціального (народного) розуму, який є складною цілеспрямованою системою, що має здатність до самоорганізації.
Причому сінтелектуальні системи можна розділити на три класи.
1. Ті системи, що складаються з природних інтелектуальних елементів - людей та їх групп. Це соціальні системи загалом або їх підсистеми (соціуми), у які "вбудовано" соціальний (колективний) інтелект, що утворюється в результаті системної взаємодії індивідів.
2. Такі, що складаються з машинних (штучиитх) елементів - ЕОМ високих поколінь, інтелектуальних роботів.
3. Ерготехнічнї (Людино-машинні, гібридні) системи - надскладні інтелектуальні комплекси, що реалізують взаємодію природного і штучного інтелекту.
Розглядаючи цей складний процес саморганізації системних взаємодій, варто ще раз звернути увагу на так звані горизонтальні та вертикальні інформаційні потоки. Горизонтальні інформаційні потоки (перенесення), які утворюються внаслідок взаємного інтелектуального обміну всередині соціуму (колективу) і поза ним - як обмін новинами. Тут зазвичай має місце рівноцінний за рівнем обмін знаннями ("біт" на "біт"). Вертикальні інформаційні потоки - це переважно однобічний потік ідей "згори вниз", який здебільшого збагачує "низи" - як учитель збагачує учнів (див. Сх. 1).
_______________________Інтелектуальний потенціал
↓↓ ↓↑ ↓↓ верхнього поверху соціуму
_______________________Інтелектуальний потенціал
нижнього поверху соціуму
Схема 1.
Різниця інтелектуальних потенціалів верхнього і нижнього поверхів соціуму характеризує управлінську вертикаль суспільства та ступінь необхідної інтенсифікації вертикальних потоків інформації. Вертикальний інформаційний потік забезпечує інтенсивне зростання сукупного інтелектуального потенціалу соціуму, переведення знань усіх осіб на рівень нової ідеї (нового розуміння завдань і шляхів розв'язання).
В історичному аспекті — це передача інформації від покоління до покоління, що забезпечує спадкоємність поколінь.
Якщо ж брати до уваги цивілізаційні (соціокультурні) цикли, зміну суспільних формацій і зміну структури й потенціалу, інтенсивності комунікацій, то вирізняються три інформаційні парадигми (революційні зміни):
1) виникнення писемності;
2) винайдення книгодрукування;
3) створення потужних інтелектуальних систем, заснованих на сучасній комп'ютерній і телекомунікаційній техніці.
Інформаційна концепція соціалізації особистості передбачає бачення конкретного механізму "переливання" знань особистості в соціальну інформацію і, навпаки, перетворення соціальної інформації на знання окремої людини. Нині наявне протиріччя - очевидний розрив між запасом знань та їх реалізацією, між накопиченою інформацією та її опрацюванням, аналізом та використанням. Виникає потреба створення національної (етнотериторіальної) системи інформації. В цій системі Інтернет має виступити як новий, універсальний засіб комунікації.