Деякі поради щодо збору інформації та її документування

Більшість людей, до яких Ви могли б звернутися за допомогою, дуже завантажені на роботі. Важливо дотримуватися деяких рекомендацій, щоб Ви не забирали багато часу та не завдавали клопоту тим людям, до яких звертатиметеся за інформацією.

1. Якщо Вам для збору інформації треба відвідати бібліотеку чи іншу установу

Ви можете це зробити індивідуально або групою із двох-трьох чоловік. Те саме стосується й інших державних, громадських чи приватних установ, де Ви могли б отримати інформацію щодо досліджуваної проблеми.

2. Якщо треба зателефонувати до якоїсь установи

Якщо в групі Вам доручено зв’язатися із кимось по телефону, не забудьте відрекомендуватися. Чітко поясніть цій людині, у чому полягає Ваше завдання і чому Ви звертаєтеся саме до неї. Важливо, щоб Ви записали отриману інформацію.

3. Якщо треба організувати зустріч

У більшості випадків про зустріч домовляються зазделегідь по телефону чи іншим шляхом. Цим має займатися один учень. Можете відрекомендуватися за таким зразком:

Мене звати... Я – учень(учениця) 9 (10,11) класу школи № __ .

Я – вихованець(вихованка) (прізвище вчителя (вчительки).

Ми досліджуємо місцеві проблеми: які вони, як їх розв’язують відповідні державні інституції, і яким чином ми могли б взяти участь у їх розв’язанні.

Наш клас досліджує... (короткий опис проблеми).

Мені треба зібрати інформацію з цієї проблеми, щоб потім ознайомити з нею свій клас.

Чи можу я поставити Вам декілька запитань зараз, чи, можливо, краще зателефонувати іншим разом або прийти на ділову зустріч?

У разі позитивної відповіді не забудьте уточнити та записати точну дату й час подальшої телефонної розмови чи візиту. Після того самому або у складі невеликої групи (2-3 особи) треба вчасно завітати до потрібної установи і попросити когось із співробітників надати необхідну інформацію.

В усіх інших випадках попросіть хоча б надіслати Вам якісь матеріали з цієї проблеми, які б Ви могли використати. Не забудьте при тому вказати свою поштову адресу.

4. Якщо треба написати листа з проханням надати необхідну інформацію чи організувати зустріч

Від стилю написання листа, його зовнішнього вигляду великою мірою залежить успіх справи. Попросіть когось із дорослих згідно з правилами ділового етикету скласти офіційного листа, у котрому чітко та лаконічно викладається суть Вашої проблеми. Колективний лист надасть поважності Вашому зверненню, а відправлення його поштою може стати ґарантією отримання відповіді. У верхній частині аркуша неодмінно вкажіть назву організації, до якої звернений лист, а також дату відправлення. Не забудьте написати свою зворотню адресу.

І найголовніше: будьте завжди тактовні та ввічливі. Дякуйте за надану допомогу.

Результатом Вашої роботи на цій стадії проекту повинен стати збір повної інформації, котра різнобічно характеризує проблему. Зібрані матеріали дозволять учням класу компетентно аналізувати можливі шляхи її розв’язання.

ІV-Етап.
Аналіз різних шляхів розв“язання проблеми. Наш вибір

Головним завданням цього етапу є систематизація та опрацювання отриманого матеріалу, його розподіл по відповідних розділах проекту.

Розподіліть зібраний матеріал по таких розділах:

1. актуальність та важливість цієї проблеми для села, міста, району чи області;

2. інформація про різні підходи до розв’язання проблеми;

3. обрана Вами програма дій.

Даний етап має на меті визначення найбільш прийнятного альтернативного плану розв’язання проблеми, котрий підтримується більшістю класу. Ви можете підтримати вже існуючий варіант вирішення проблеми, змінити його чи запропонувати зовсім інший. На окремому аркуші паперу, який згодом можна буде використати також при представленні проекту, опишіть:

· Чому цей шлях розв’язання проблеми Ви вважаєте найефективнішим?

· Чи відповідає Ваша альтернатива вирішення проблеми законодавству України?

· Обгрунтуйте економність власного шляху розв’язання проблеми;

· Вкажіть на можливі негативні сторони практичного втілення Вашої програми дій;

· З’ясуйте, яка державна установа прямим чином відповідає за розв’язання цієї проблеми.

Наочно зобразіть запропонований механізм реалізації Вашої програми дій. Можете розповісти про те, як підтримують Ваш план органи місцевого самоврядування, недержавні структури, громадськість, хто відхиляє Ваші пропозиції і чому тощо.

V-Етап.
Наші дії. Розв“язання проблеми.

Реалізація цього етапу проекту передбачає спробу повністю чи частково реалізувати свій варіант розв’язання проблеми. Ви можете звернутися із офіційним листом до місцевих органів законодавчої чи виконавчої влади, опублікувати свої пропозиції у засобах масової інформації, виступити по радіо чи телебаченню, звернутися до громадських організацій, залучити до цієї роботи комерційні структури, різноманітні фонди тощо).

З іншого боку, якщо це Вам під силу, Ви можете спробувати самостійно розв’язати проблему шляхом особистої участі у різноманітних толоках, доброчинних акціях, фестивалях тощо.

Найбільш оптимальним є такий шлях розв’язання проблеми, котрий поєднує Вашу власну практичну участь із діяльністю владних структур, громади тощо.

Можливо також, що саме презентація результатів Вашої роботи над проектом перед широкою громадськістю стане успішною завершальною стадією практичної реалізації проекту.

VI-Етап.
Підготовка до представлення проекту

Презентація матеріалів дослідження перед широкою аудиторією є неодмінною. Це може бути участь у конкурсі таких проектів у своїй школі, місті, районі, області. Представлення проекту може відбутися також перед учнівським колективом школи, громадськістю свого населеного пункту або безпосередньо перед державними чи іншими структурами (робоча нарада представників місцевої влади, сесія народних депутатів тощо). Необхідно лише чітко узгодити це питання зі старшими. Успішне представлення результатів дослідження може дати поштовх для подальшого розв’язання проблеми.

Для кваліфікованої підготовки до представлення матеріалів проекту перед журі чи іншою аудиторією, учням класу необхідно розділитися на 4 групи. Кожна група відповідає за формування однієї частини презентаційного стенду. Сюди потрібно включати кращі матеріали, які зібрала при дослідженні проблеми кожна дослідницька група і клас загалом. Логічно розміщена композиція із різноманітних документів, написаних на їх основі висновків, створених наочних матеріалів може бути основою Вашої презентації проекту .

Характеристика складових частин презентаційних матеріалів.

Робота всіх робочих груп буде відображена у впорядкованому зібранні усіх матеріалів, що стосуються досліджуваної проблеми. Воно міститиме два розділи: розділ документації і розділ демонстрації.

1. Розділ документації (окрема папка, до якої входять важливі матеріали з усіх етапів дослідження проблеми).

У розділ документації треба вносити всі найважливіші матеріали, зібрані у ході дослідження. Цими матеріалами можуть бути:

· вирізки з газет і журналів;

· статті, написані на підставі опитувань місцевих жителів;

· короткі конспекти про висвітлення проблеми у пресі, по радіо чи телебаченню;

· пропозиції громадських організацій;

· уривки з повідомлень державних установ тощо.

Якщо використовувалися матеріали великого обсягу чи розміру, то достатньо буде копій титульних листів чи їхнього короткого опису. Всі документи бажано покласти в папку з твердою обкладинкою. Кожен розділ відповідно до етапів пошуку можна відокремити позначкою окремого кольору чи якось інакше. У папці повинен бути опис чи зміст її вмісту.

2. Демонстраційний розділ (стенд, на якому розміщені узагальнюючі висновки та наочні матеріали)

Демонстраційний розділ складається з 4-х планшетів, кожен із яких відповідно зображає ІІ, ІІІ, ІV та V стадії роботи над проектом. Кожен із планшетів може мати такий орієнтовний розмір: ширина ~ 60-80 см., висота ~ 80-100 см, та бути зробленим з цупкого паперу чи іншого матеріалу. Практикується для зручності виготовлення демонстраційного стенду у вигляді «розкладачки».

Під час демонстрації планшети виставляються на столі або прикріплюються до стіни. Кожен із чотирьох планшетів відображає роботу однієї групи.

На демонстраційному стенді розміщуються невеликі текстові повідомлення, карти, діаграми, фотографії, заголовки статей, статистичні таблиці, карикатури, ілюстрації. Їх можна взяти з друкованих видань або намалювати самому. Кожен малюнок повинен мати назву або підпис. Планшети Вашого стенду виглядатимуть переконливо, якщо Ви помістите на них списки з переліком джерел отриманої інформації.

На початку роботи усі зібрані матеріали розподіляються між окремими групами відповідно до напряму їхньої роботи. Хоча кожна група має своє окреме завдання, важливо, щоб члени робочих груп у процесі діяльності обмінювалися між собою новими ідеями та інформацією. Оскільки кожна група має включити свої матеріали до розділів демонстрації та документації, то така співпраця гарантує відбір найкращих і найвідповідніших матеріалів, а також дає змогу уникнути повторення однієї і тієї ж інформації. Паралельно ведеться робота щодо підготовки усних виступів команд під час презентації (2-3 особи від кожної команди), опрацьовується сценарій виступу, можливі варіанти відповідей на запитання аудиторії. Корисними для Вас будуть також тренувальні вправи з ораторського мистецтва.

Для того, щоб група навчилася добре виступати, можна звернутися за допомогою до батьків чи інших дорослих, які мають досвід публічних виступів, наприклад, вчителів, журналістів, керівних посадових осіб. Напередодні презентації свого проекту виступіть перед своїми однокласниками – потренуйтесь!

VII-Етап.
Представлення матеріалів дослідження

У ході презентації проекту кожна група школярів представляє результати окремого етапу проекту, використовуючи відповідний планшет. Представники аудиторії слухачів додатково можуть переглядати матеріали, котрі зібрані в папці документів, а також ставити запитання доповідачам.

Кожна група готує усне повідомлення і протягом 4-5 хвилин подає найважливішу інформацію про один із етапів розв’язання проблеми, використовуючи для цього демонстраційний стенд та папку документів. Належить у загальних рисах охопити зміст демонстраційного розділу та розділу документації, але не можна читати їх дослівно. Під час презентації потрібно використовувати демонстраційні матеріали, які допоможуть краще сприймати зміст повідомлення. Дозволяється використовувати матеріали, що містяться у папці документів.

Беручи участь у презентації матеріалів дослідження, Ви отримаєте цінний досвід, оскільки навчитеся переконувати інших людей у правильності свого рішення.

Деякі поради

· Під час представлення проекту доцільно брати участь усім членам групи. Це буде переконливим свідченням того, що Ви всі разом працювали над проектом. Виберіть найважливішу інформацію та аргументи і говоріть вільно й невимушено, уникайте простого читання. Не перебивайте один одного.

· Під час виступу можна використовувати зазделегідь підготовлені нотатки, але не бажано ними користуватися, відповідаючи на запитання. Якщо ваш виступ займе менше чотирьох хвилин, то зекономлений час можна використати для запитань аудиторії. Загальний час виступу кожної групи має складати не більше десяти хвилин.

· Представляючи проект, можна використовувати тільки ті матеріали, що розміщені на стенді або знаходяться у папці документів.

VII-Етап.
Підсумок. Оцінка своїх дій

Після закінчення будь-якої роботи завжди корисно подумати над тим, що Вам вдалося найкраще, яких помилок можна було б уникнути, чого Ви навчилися. Таким чином здобувається життєвий досвід, який допоможе Вам уникнути помилок у майбутньому і діяти дедалі краще.

Після завершення проекту Вам належить критично оцінити свою роботу. Обмірковуючи досвід, набутий у процесі реалізації проекту, дайте відповідь на такі запитання:

- чого і як Ви навчилися разом із однокласниками?

- якщо Вам треба було б розпочинати новий проект, щоб Ви зробили інакше?

- яких умінь і навиків я набув (набула), працюючи над цим проектом?

- яких умінь і навиків ми набули, працюючи над цим проектом?

- які переваги роботи в команді?

- які недоліки групової роботи?

- що я зробив (зробила) добре?

- що ми зробили добре?

- як я міг (могла) би покращити свої навики і вміння із розв’язання проблеми?

- як наш клас міг би покращити свої навики і вміння розв’язувати проблеми?

Ви можете запросити на обговорення результатів роботи над проектом усіх дорослих, які допомагали Вам чи безпосередньо брали участь у процесі практичного розв’язання проблеми.

Висновки

Важливо, щоб Ви продовжували свою суспільну активність і надалі, виробляли навики та вміння, які допоможуть Вам брати участь у розв’язанні суспільних проблем і впливати на цей процес. У майбутньому це згодиться Вам обов’язково. Пам’ятайте, що суспільну політику повинен формувати кожен із нас своїми реальними практичними діями.

ЗАГАЛЬНА ДЕКЛАРАЦІЯ ПРАВ ЛЮДИНИ
(скорочено)

Стаття 1

Право на рівність

Стаття 2

Свобода від дискримінації

Стаття З

Право на життя, свободу і персональну безпеку

Стаття 4

Свобода від рабства

Стаття 5

Свобода від тортур і невідповідного поводження в ув’язненні

Стаття 6

Право на визнання особи

перед законом

Стаття 7

Право на рівне ставлення закону до прав людини

Стаття 8

Право на розгляд компетентним судом

Стаття 9

Свобода від свавільного арешту і вигнання

Стаття 10

Право на справедливе публічне слухання

Стаття 11

Право на презумпцію невинності і доведення провини

Стаття 12

Свобода від втручання в приватне життя, сім’ю, оселю і листування

Стаття 13

Право на вільне пересування в країні і за її межами

Стаття 14

Право на притулок від переслідування в інших країнах

Стаття 15

Право на національність і свободу її зміни

Стаття 16

Право на шлюб і сім’ю

Стаття 17

Право на володіння власністю

Стаття 18

Свобода віросповідання і релігії

Стаття 19

Свобода висловлювань та інформації

Стаття 20

Право на мирні зібрання і об’єднання

Стаття 21

Право на участь в управлінні державою і вільні вибори

Стаття 22

Право на соціальну безпеку

Стаття 23

Право на бажану роботу і створення профспілок

Стаття 24

Право на відпочинок і дозвілля

Стаття 25

Право на відповідні стандарти життя

Стаття 26

Право на освіту

Стаття 27

Право на участь в культурному житті суспільства

Стаття 28

Право на соціальний устрій, визначений цим документом

Стаття 29

Суспільна відповідальність за вільний і повний розвиток людини

Стаття З0

Свобода від втручання держави чи приватних осіб в права, названі вище

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ

РОЗДІЛ ІІ

ПРАВА, СВОБОДИ ТА ОБОВ’ЯЗКИ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА(скорочено)

Стаття 21. Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах.

Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Стаття 22. Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Стаття 23. Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не пору­шуються права і свободи інших людей, та має обов’язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості.

Стаття 24. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Стаття 25. Громадянин України не може бути по­збавлений громадянства і права змінити громадянство.

Стаття 26. Іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, кори­стуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Стаття 27. Кожна людина має невід’ємне право на життя.

Ніхто не може бути свавільно позбавлений жит­тя. Обов’язок держави — захищати життя людини.

Кожен має право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних пося­гань.

Стаття 28. Кожен має право на повагу до його гідності.

Ніхто не може бути підданий катуванню, жор­стокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Стаття 29. Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.

Ніхто не може бути заарештований або трима­тися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз’яснено його права та надано мож­ливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника.

Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.

Про арешт або затримання людини має бути не­гайно повідомлено родичів заарештованого чи затри­маного.

Стаття 30. Кожному гарантується недоторкан­ність житла.

Не допускається проникнення до житла чи до ін­шого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше, як за вмотивованим рішенням суду.

Стаття 31. Кожному гарантується таємниця лис­тування, телефонних розмов, телеграфної та іншої ко­респонденції.

Стаття 32. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбаче­них Конституцією України.

Не допускається збирання, зберігання, викори­стання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Стаття 33. Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обме­жень, які встановлюються законом.

Стаття 34. Кожному гарантується право на сво­боду думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, ви­користовувати і поширювати інформацію усно, пись­мово або в інший спосіб — на свій вибір.

Стаття 35. Кожен має право на свободу світогля­ду і віросповідання. Це право включає свободу сповіду­вати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безпе­решкодно відправляти одноособове чи колективно релі­гійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяль­ність.

Ніхто не може бути увільнений від своїх обо­в’язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі, як­що виконання військового обов’язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обо­в’язку має бути замінене альтернативною (невійсько­вою) службою.

Стаття 36. Громадяни України мають право на свободу об’єднання у політичні партії та громадські ор­ганізації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, куль­турних та інших інтересів, за винятком обмежень, вста­новлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Усі об’єднання громадян рівні перед законом.

Стаття 37. Утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, по­рушення суверенітету і територіальної цілісності держа­ви, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров’я населення, забороня­ються.

Заборона діяльності об’єднань громадян здій­снюється лише в судовому порядку.

Стаття 38. Громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обра­ними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Стаття 39. Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіща­ються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.

Стаття 40. Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, орга­нів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Стаття 41. Кожен має право володіти, користу­ватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Стаття 42. Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організа­цій споживачів.

Стаття 43. Кожен має право на працю, що вклю­чає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можли­вості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до сус­пільних потреб.

Використання примусової праці забороняється.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від виз­наченої законом.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Стаття 44. Ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів.

Заборона страйку можлива лише на підставі за­кону.

Стаття 45. Кожен, хто працює, має право на відпочинок.

Стаття 46. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездат­ності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають за­безпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Стаття 47. Кожен має право на житло.

Ніхто не може бути примусово позбавлений жит­ла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Стаття 48. Кожен має право на достатній життє­вий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Стаття 49. Кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування.

Стаття 50. Кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та: на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поши­рення. Така інформація ніким не може бути засекречена.

Стаття 51. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов’язки у шлюбі та сім’ї.

Батьки зобов’язані утримувати дітей до їх пов­ноліття. Повнолітні діти зобов’язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Сім’я, дитинство, материнство і батьківство охо­роняються державою.

Стаття 52. Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом.

Стаття 53. Кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов’язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної за­гальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студен­там.

Громадянам, які належать до національних мен­шин,. відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства.;

Стаття 54. Громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності.

Стаття 55. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжна­родних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Стаття 56. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незакон­ними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дер­жавної влади, органів місцевого самоврядування, їх по­садових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Стаття 57. Кожному гарантується право знати свої права і обов’язки.

Стаття 58. Закони .та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Стаття 59. Кожен має право на правову допо­могу.

Стаття 60. Ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази.

Стаття 61. Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Юридична відповідальність особи має індивіду­альний характер.

Стаття 62. Особа вважається невинуватою у вчи­ненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Стаття 63. Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, члена сім”ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

Підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист.

Засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду.

Стаття 64. Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Стаття 65. Захист Вітчизни, незалежності та тери­торіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов’язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відпо­відно до закону.

Стаття 66. Кожен зобов’язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Стаття 67. Кожен зобов’язаний сплачувати по­датки і збори в порядку і розмірах, встановлених зако­ном.

Стаття 68. Кожен зобов’язаний неухильно додер­жуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

ЗМІСТ

Вступ

Вступний урок.

1.Ми – громадяни України