Поннття, ознаки, види тa склад злочину
Відповідно до ч. 1 ст. 1 I КК України злочином визнається суспільно небезпечне винне діяння(дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом злочнну.
Даною cтатею визначено два види злочинного діяння: I) злочинна дія- це cycпільно небезпечна винна поведінка особи, яка заборонена кримінальним законом; 2) злочинна бездіяльність - це суспільно небезпечна пасивна поведінка особи, яка виявляється в утриманні відвчинення дії, яку вона могла i зобов'язана була вчинити за вимогою закону.
Для того щоб конкретне діяння було визначено злочином, вонo повинно містити комплекс відповідних ознак, які відрізняють його від інших діянь. КК України чітко називає ознаки. які притаманні поняттю „злочин».
Характерними ознаками злочину є:
1) cycпільнa небезпечність. Означає, що дія чи бездіяльність завдає шкоду чи створює загрозу завдання шкоди суб`єктам, що охороняються кримінальним законом;
2) протиправність. Означає, що злочином є лише те діяння, яке прямо передбачене кримінальним законом. Під протиправністю розуміється порушення особою конкретної кримінально-правової норми;
3) винність. Означає, що діяння вважається злочином тільки тоді, коли в діях особи є вина у формі умислу чи необережності;
4) караність. Означає, що злочином є тільки те діяння, за яке кримінальним законом передбачений певний вид i розмір покарання.
За цими критеріями злочини поділяються на чочири категоії (ст. 12 КК України):
1) злочини невеликої тяжкості - за які передбачене покарання у виді
позбавлення волі на строк не більш двох років, або інше, більш м'яке
покарання;
2)злочини середньої тяжкості - за які передбачене покарання у виді
позбавлення волі на строк не більш п'яти років;
3) тяжкі злочини - за які передбачене покарання у виді позбавлення волі нa строк не більш десяти років;
4)особливо тяжкі злочини - за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.
У кожній науці завжди є щось особливе, що є серцевиною цієї науки. В кримінальному праві - це склад злочину. Але це поняття єнауковою дефінцією, абстракцією i немає нормативного характеру.
Як же співвідносяться поняття „злочин" та „склад злочину"? «3лочин" - це поняття явища, яке визначається, передусім, з позиції соціально-політичних i кримінально-правових, а „склад злочину" - це вчення про це явище виключно з кримінально-правових позицій. Таким чином спвввідношення понять «злочин" i „склад злочину» це співвідношення явища та вчення про це явище.
Значения складу злочину полягає в тому, що він дає можливість єдиного підходу до розуміння змісту злочину, його конструкції єдиного застосування кримінального закону.
Склад злочину - це сукупність встановлених кримінальним законом об'єктивних i суб'єктивних ознак, якi внзначяють конкретне cycпільнo иебезпечне діяння як злочинне.
Об`єкт злочину – це суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом і на що посягає злочин. Ст.1 КК України міститьперелік об`єктів, які перебувають під кримінально-правовою охороною: права i свободи людини i громадянина, власність, громадський порядок i громадська безпека, довкілля, конституційний устрій України, мир i безпека людства.
Об`єктивна сторона злочину - це зовнішнє вираження злочину, що характеризується суспільно небезпечним діянням (дією чи бездіяльністю), суспільно небезпечними наслідками, причинним зв'язком між діянням i cycпільно небезпечними наслідками, місцем, часом, обстановкою, способом, а також засобами вчинення злочину.
Суб`єкг злочину - це фізична осудна особа у віцi, з якого може наставати кримінальна відповідальність, яка вчинила злочин, при цьому усвідомлювала суспільну небезпеку свого діяння та керувала ним.
Згідно ст.18 КК України суб'єкт злочину як елемент складу злочину характеризується трьома обов'язковими ознаками:
1) фізична особа - тобто суб'єктом злочину може бути тільки людина. Юридичні особи не можуть бути суб`єктами злочину;
2) осудна особа- тобто здатність особи під час вчинення злочину усвідомлювати свої дії (бездіяльністъ) i керувати ними. Питания про осудність особи виникає тільки у зв'язку з вчиненням нею злочину;
3) особа, яка досягає до моменту вчинення злочину встановленого кримінальним законом віку. У ч.1 ст.22 КК України прямо зазначено, що „кримінальній виповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося 16 років». Цей вік називають загальним віком кримінальної відповідальності За окремі злочини, вичерпний перелікяких наведений в ч.2 ст.22 КК України (умисні вбивства, бандитизм, згвалтування, крадіжка, розбій, грабіж тощо) відповідальність настає з 14 років.
Суб`єктивна сторона злочину— це внутрішня сторона злочину, яка охоплює психічну діяльність особи до суспільно небезпечного діяння, котре нею вчиняється, i до його наслідків.
Суб`єктивна сторона має обов'язкові та факультативні ознаки.
До обов'язкових ознак суб'єктивної сторони відноситъся вина.Вина особи - це основна, обов'язкова ознака будь-якого складу злочину, вона визначае саму наявність суб'єктивної сторони і значної мірою її зміст. Згідно ст.23 КК України вина - це психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, та її наслідків, виражених у формі умислу або необережносгі.
Ст.24 КК України поділяє умисел на два види:
1) прямий умисел- це коли особа усвідомлювала суспільно
небезпечний характер свого діяння (діїабо бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки i бажала ix настання;
2) непрямий умисел— це коли особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки i хоча не бажала, але свідомо припускала ix настання.
Ст.25 КК України поділяє необережність на два види:
1) злочинну самовпевненість— це коли особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), але легковажно розраховувала на ix відвернення;
2) злочинну недбалість— це коли особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна була i могла їx передбачити.
Без наявності обов'язкових ознак взагалі немає складу злочину в діях людини i тому їїне можна притягувати до відповідальності.
До факультативних ознак суб'єктивної сторони відносять мотив ти мету злочину.
Мотив вчинения злочину- це внутрішнє спонуканпя особи до
вчинення злочину. Мотив вказує на те, чим керувалась особа, вчиняючи злочин.
Meта вчннення злочину- це уявлення особи про бажаний результат, до якого вона прагне, вчиняючи злочин.
Факультативні ознакн суб'єктивної сторони враховується при кваліфікації злочину лише тоді, коли вони вказані у диспозиції відповідної норми кримінального права.
3.Кримінальна відповідальність. Види кримінальних покарань
Кримінальна відповідальність - це вид юридичної' відповідальностi, якнй полягає у застосуванні до особи, що вчинила злочнн, заходів державного осуду у вигляді позбавлення або обмеження особистого, майнового або iншогo характеру (покарання), що визначається обвинувальним вироком суду.
Таким чином, кримінальна відповідальність є наслідком скоєного члочину. Відповідно до ч. 1 cт. 2 К К України (підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину. 3 цього моменту між особою, яка вчинила злочнн. i державою в особі opгaнiв, на які покладені обов'язки здійснювати боротьбу iз злочинністю, виникають спсцифічні кримінальні правовідносини.
Під системою покарань прийнято розуміти встановлений кримінальним законом i обов'язковий для суду вичерпний пepeлік видів покарань, розташованих у певному порядку за ступенем їx тяжкості (cyворості).
Усі покарання можуть бути кваліфіковані за певними ознаками, закріпленими у кримінальному законі:
1) за порядком призначення покарання;
2) за суб'єктом, до я кого застосовується покарання;
3) за строком призначення покарання.
Із означених класифікацій лише перша (за порядком призначення покарання) є нормативною, а дві iнші є результатом теоретичних доробок вчених.
За порядком призначення покарання bci 12 видів покарань, які визначені ст.51 КК України поділяються на три групи:
1) основні покарання;
2) додаткові покарання;
3)покарання. що можуть призначатися i як основні, i як додаткові.
Oсновні покарання - це тi покарання, щo призначаються у вироку
лише як caмостійнi покарання i не можуть бути приєднані до інших покарань.
До цiєї групи належать наступні види покарань:
1) громадські роботи (ст..56 КК України) - встановлюються нa строк вiд 60 до 240 годин i відбуваються не більш як чотиpи години на день;
2) виправні роботи (ст.57 КК України) - встановлюються на cтpoк від шести місяців до двох років з обов'язковим відрахуванням у доход держави від 10 до 20% із су ми заробітку засудженого:
3) службові обмеження для військовослужбовців (сг.58 КК України) - встановллються на строк від шести місяців до двох років з відрахуванням у доход держави від 10 до 20% грошового забезпечення засудженого;
4) арешт(ст.60 КК України) - встановлюється на строк від одного до шести місяців;
5) обмеження волі(ст.61 КК України) — встановлюється на строк від одного до п`яти років з утриманням особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства підд наглядом i з обов'язковим залученням до праці;
6) тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців(ст. 62 КК України) - призначається військовослужбовцям строкової служби на строк від шести місяців до двох років;
7) позбавлення волі на певний строк(ст.63 КК України) встановлюється на строк від одного до п`ятнадцяти років i відбувається в кримінально-виконавчих установах;
8) довічне позбавлення волі(ст.64 КК України) - встановлено Законом України від 22 лютого 2000 року „Про заміну смертної кари ДОВ1ЧНИМ позбавленням волі". Актом помилування довічне позбавлення волі може бути замінено позбавленням волі на строк не менше 25 років (ст.87 КК України).
Додаткові покарання - це тi покарання, що прнзначаються paзoм зосновними покараннями i самостійно засгосовуватися не можуть.
До цієї групи належать наступні види покарань:
1) позбавления військового, спеціального звания, рангу, чинуабо кваліфікаційного класу(ст.54 КК України)- призначається лишепри засудженні особи за тяжкий чи особливо тяжкий злочин. Це покарання єбезстроковим;
2) конфіскація майна(ст.59 КК України) - встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини.
До покарань, які можуть ирмзначатися i як ochobнi, i як додаткові належать наступні види покарань:
1) штраф(ст.53 КК України) - встановлюється у межах від 30 до 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян;
2) позбавлення права обіймати певнi посади або займатися певною діяльністютю(ст.55КК України) - призначасться на строк від двох до п'яти років як основне і від одного до трьох poків як додаткове покарання.
За суб'єктом, доякого застосовуються покарання,вони класифікуються на:
1) загальні покарання- застосовуються до будь-якої особи;
2) спеціальні покарання- призначаються лише певному колу засуджених.
За строком нризначення покараннявci покарання поділяються на:
1) сгрокові- тобто такі покарання, які мають визначений строк їх застосувания. До них належать: позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадські роботи, виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців, арешт, обмеження волі тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбоовців, позбавлення волі на певний строк;
2) безсгрокові - тобто тaкі покарання, які не мають визначеного строку їх застосування. До них належать: позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або квал1фікаційного класу, довічне позбавлення волі.
Звільнення відвідбування покарання застосовується судом, в порядку амністії (ст.86 КК України), яка оголошуєтъся законом України стосовно певної категорії ociб, або помилування (ст.87 КК України), яке здійснються Президентом України стосовно індивідуально визначеної особи.
4.Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх
По-перше, кримінальній відповідальності підлягають ті неповнолітні, яким до вчинення злочину виповнилося 16 років.
По-друге, у віці від 14 до 16 років, підлягають кримінальній відповідальності не всі особи, що вчинили злочин, а лише ті, які вчинили найнебезпечніші злочини (умисне вбивство, умисне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, згвалтування, диверсію, захоплення заручників, крадіжку, грабіж, розбій, бандитизм, терористичний акт, хуліганство тощо).
Встановлюючи ці особливості, законодавець виходив з психологічної характеристики цього віку: нестійкості психічних процесів, відсутності достатнього життєвого досвіду, знань, навичок соціальної поведінки. Така психологічна незавершеність процесу формування особи призводить до нездатності певною мірою усвідомлювати фактичні ознаки і суспільну небезпечність такого складного соціального явища, як злочин, адекватно оцінювати свої вчинки.
Особливим є порядок призначення покарання неповнолітнім. Суд, призначаючи покарання неповнолітньому, повинен враховувати умови його життя і виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього.
До неповнолітніх, визнаних винними у скоєні злочину, судом можуть бути застосовані такі основні види покарань:
1) штраф(ст. 99 КК України) – встановлюється в межах до 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і застосовується лише до неповнолітніх, що мають самостійний доход, власні кошти або майно, на яке не може бути звернене стягнення;
2) громадські роботи(ч. 1 ст. 100 КК України) – призначається неповнолітньому у віці від 16 до 18 років на строк від 30 до 120 годин і відбувається не більш двох годин на день;
3) виправні роботи(ч. 2 ст. 100 КК України) – призначаються неповнолітньому у віці від 16 до 18 років на строк від двох місяців до одного року за місцем poботи з відрахуванням в доход держави в межах від 5 до 10 % заробітку:
4) арешт(ст. 101 КК України) - встановлюється неповнолiтньому,
який на момент постановлення вироку досяг 16-річного вікy в
умовах ізоляції на строк від 15до 45 діб;
5) позбавлення волі на певний строк (cт.102 КК України) -
встановлюється на строк не більше 10 років, а за особливо тяжкий
злочин на строк до 15 років.
При цьому позбавлення волі не може бути призначене неповнолітньому, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкостi. Неповнолітні, засуджені до позбавдення волі, відбувають його у спеціальних виховних установах.
У КК України передбачена можливість виправлення неповнолітнього без призначення покарання, це:
1) звільнення від кримінальної відповідальності та покарання iз застосуванням примусових заходів виховного характеру (ст.ст.97, 105 КК України);
2) звільнення від кримінальної відповідальності та відбування покарання з випробуванням у зв'язку iз закінченням строків давності (ст ст.104, 106 КК України).
Умовами застосування таких заходів є:по-перше, вчинення неповнолітнім злочину вперше iпо-друге, злочин має належати до категopii злочинів невеликої тяжкост1 (ч.2 ст. 12 КК України).
До примусових заходів виховного характерувідносяться:
1) застереження;
2) обмеження дозвілля i встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;
3) передача неповнолітньогопід нагляд батьківчи oci6, які їхзаміняють чи під нагляд педагогічного чи трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання;
4) покладення на неповнолітнього, який має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків.
5) направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної ycтанови для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років.
Теми рефератів
1. Поняття, ознаки та склад злочину,
2. Злочин проти особи: загальна характеристика.
3. Кримінальна відповідальність та її підстави.
4. Поняття, ознаки та види кримінального покарання.
5. Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх.
6. Підстави звільнення від кримінальної відповідальності.
Завдання для caмостійної роботи
Завдання 1.Розтлумачити змістнаступних понять та термінів: кримінальне право; злочин; склад злочину; стадії вчинення злочину; кримінальна відповідальність; осудність особи; необхідна оборона; крайня необхідність; кримінальне покарання, амністія; помилування; судимість; примусові заходи виховного характеру; примусові заходи медичного характеру.
Завдання 2. Назвати та охарактеризувати принципи кримінального
права України.
Завдання 3.Скласти схему ознак, щохарактеризують наявність
злочину.
Завдання 4. Дати визначення поняттю „складу злочину» та назвати його елементи.
Завданнн 5. Використовуючи Кримінальний кодекс України, назвати види звільнення від кримінальної відповідальності.