Правосвідомість і правова культура

24.1. Правосвідомість, її структура та ^£

Функції

Правосвідомість— це сукупність ідей, поглядів, уяв­лень, почуттів, оцінок і установок, що виражають ставлен­ня людей і соціальних спільнот до чинного, минулого і ба­жаного права.

Правосвідомість є одним з різновидів суспільної свідо­мості; вона відображає правову дійсність. Об'єктом пізнан­ня правосвідомості, як правило, є чинне право у всьому різноманітті його проявів. Разом з тим вона може включа­ти оцінку минулого права або формувати уявлення про право бажане, майбутнє.

Носіями правосвідомості є різні суб'єкти права: особа, громадські об'єднання, політичні партії, державні органи та їхні посадовці, юристи-учені, юристи-практики, суспіль­ство в цілому.

Правосвідомість служить саморегулятором поведінки людей і надає їй цілеспрямований характер. Вона орієнтує суб'єктів права в різних правових ситуаціях, дозволяє зро­бити правильний вибір, ухвалити юридично значуще рі­шення.

Правосвідомість виявляється на всіх стадіях механізму правового регулювання, впливає на функціонування прак­тично кожного елемента правової системи.

Правосвідомість є одним із найважливіших чинників розвитку права і праворозуміння. Право, яке формується як суспільний компроміс, не може бути досконалим. У ньо­му неминуче виникають певні прогалини, внутрішні роз-

біжності. Аналіз, оцінка права і практики його застосуван­ня дозволяє виявити існуючі недоліки.

Будучи однією з форм суспільної свідомості разом з мо­раллю, релігією, мистецтвом, наукою, правосвідомість виступає як спосіб духовного пізнання дійсності.

Структура правосвідомості:

1) правова психологія — переживання, почуття, на­
строї, звички, стереотипи, які виникають у людей у зв'язку
з правовими нормами і практикою їх реалізації. Вона є
стихійним пластом правової свідомості. Так, проявами
правової психології є почуття справедливості, повага до
прав і свобод людини, нетерпимість або, навпаки, байду­
жість до беззаконня, страх перед відповідальністю, емоцій­
на реакція на правові явища. Правова психологія, разом із
раціональними елементами, містить елементи несвідомого
і підсвідомого (інтуїція, афект, звичка, паніка тощо). Ірра­
ціональний компонент правової психології може активно
впливати на формування як правомірної, так і протиправ­
ної поведінки.

Помилково було б оцінювати цю складову правової сві­домості як щось другорядне. Ігнорування правової психо­логії може призвести до гальмування або навіть провалу правової політики в певній галузі. Прикладом такої зне­ваги з'явилася антиалкогольна кампанія в останні роки існування СРСР;

2) правова ідеологія — ідеї, теорії, погляди, які відобра­
жають та оцінюють правову реальність. Це більш глибоке
осмислення суб'єктами правових явищ, що характеризує
раціональний рівень правових оцінок.

Для правової ідеології характерним є цілеспрямоване наукове, зокрема філософське, осмислення права не на рівні його окремих проявів, а як цілісного явища, яке має свою власну цінність. Прикладом правової ідеології є учен­ня природно-правових, позитивістських, історичних та інших шкіл права. Частину цієї ідеології складають сучас­ні наукові погляди на право.

У правовій ідеології можуть відображатися інтереси великих соціальних спільнот (класів, професійних, релі­гійних, етнічних груп), хоча конкретна правова теорія або концепція завжди формулюється безпосередньо тим або іншим мислителем.

Правова ідеологія — головний елемент у структурі пра­восвідомості. Відмінність правової ідеології від правової

психології полягає в наступному. Правова психологія но­сить емоційний характер, складається стихійно, переваж­но на основі повсякденного досвіду людей. Правова ідеоло­гія є перш за все знанням про право, складається на основі досліджень нормативно-правового матеріалу, наукової та навчальної літератури. Правова ідеологія прагне, виявивши суть і закономірності в бутті права, представити ці знання у вигляді певної догми. Разом із тим правова психологія і правова ідеологія тісно взаємопов'язані. Правова психоло­гія є необхідним фоном, на якому складаються правові погляди, ідеї, теорії.

Правова свідомість виконує ряд основних функцій, а саме:

1) гносеологічна (пізнавальна) функція, яка передбачає
накопичення знань про право і осмислення правових
явищ;

2) регулятивна функція, яка реалізується через систе­
му мотивів, ціннісних орієнтацій, правових установок,
котрі виступають специфічним регулятором (внутрішнім
регулятором) поведінки людей;

3) оцінна функція, яка передбачає оцінку правових
явищ: правової поведінки людей (зокрема власної поведін­
ки), правових норм, правозастосовчих органів та їхньої
діяльності. Оцінки можуть бути позитивними і негативни­
ми. Негативна оцінка права може носити конструктивний
характер, коли пропонуються заходи з удосконалення пра­
ва і юридичної практики, і деструктивний характер, коли
право відкидається як таке.