Тема 18. Злочини проти правосуддя

1.Поняття та система злочинів проти правосуддя, критерії їх відмежування від суміжних суспільно-небезпечних діянь і адміністративних проступків.

2.Характеристика злочинів, які посягають на життя, здоров’я, особисту безпеку, майно суддів, народних засідателів, присяжних та інших учасників судочинства.

3.Характеристика злочинів, які посягають на конституційні принципи діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури й суду.

4.Характеристика злочинів, які перешкоджають одержанню достовірних доказів та істинних висновків у справі.

5.Характеристика злочинів, які перешкоджають своєчасному розкриттю та присіченню злочинів.

Задача № 1

У ході розгляду цивільної справи відповідач К. неодноразово висловлював погрози на адресу судді З., обвинувачуючи його в необ'єктивності й упередженому ставленні, ображав позивача Г. і свідків, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності (ст. 185-3 КпАП). Після оголошення судового рішення, винесеного на користь позивача Г., К. пообіцяв “влаштувати таке, що всім погано стане”. Через три місяці суддя Ж. був побитий і перебував на лікуванні протягом двох тижнів. У день побиття був також підпалений будинок, у якім проживав Г. У ході слідства кримінальної справи було встановлено, що зазначені дії вчинили ніде непрацючи С., Р. і Т, яким К. сплатив по 100 доларів США кожному.

Кваліфікуйте дії С., Р, Т. і К.

Задача № 2

Суддя районного суду П. на прохання свого двоюрідного брата С., виніс рішення на користь Б., визнавши за останньої право власності на ½ домобудівництва. Після постанови судового рішення С. передав П. “благодарность” від Б. у вигляді кольорового телевізора вартістю 3800 гривень.

Дайте кримінально-правову оцінку вчиненому.

Задача № 3

Ц., яка ніде не працювала й була без певного місця проживання, у стані алкогольного сп'яніння, задушила свою двомісячну дочку, а її співмешканець Б. відніс труп дівчинки в лісопосадку й закопав. Через кілька днів після вчиненого, Ц. звернулася до дільничного інспектора міліції із заявою про пропажу доньки. За цим фактом була порушена кримінальна справа, в ході слідства Ц. була викрита у вбивстві своєї доньки.

Кваліфікуйте дії винної.

Задача № 4

Б., відбуваючи покарання у виправній установі, неодноразово злісно порушував режим, за що піддавався заходам впливу. 23 жовтня 2007 року, після відбуття стягнення у вигляді тримання у приміщенні камерного типу, Б. прийшов у санчастину й став вимагати в днювального Р. свою медичну картку. Коли днювальний Р. відмовився виконати ця вимогу, Б. побив його, заподіявши легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.

Кваліфікуйте дії Б.

Тема 19. Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини).

1.Поняття та система злочинів проти встановленого порядку несення військової служби, критерії їх відмежування від дисциплінарних проступків.

2.Характеристика злочинів проти порядку підлеглості та військової честі.

3.Характеристика злочинів проти порядку проходження військової служби:

4. Характеристика злочинів проти порядку користування військовим майном і його зберігання.

5. Характеристика злочинів проти порядку експлуатації військової техніки.

6. Характеристика військових службових злочинів:

Задача № 1

Військовозобов'язані Р. та Ч., під час проходження ними навчальних зборів, знаходячись в наряді по роті, зайшли до побутового приміщення, де зустріли свого командира взводу лейтенанта Б. Р., підійшовши до Б., запропонував йому відпустити їх з Ч. до міста з метою купівлі горілчаних напоїв, пояснюючи, що сьогодні день народження Ч. Б. відмовився та пояснив, що він повинен за вказівкою командира роти заступати в караул та готувати добовий наряд.Після цього,Р. двічі вдарив Б. в обличчя, а Ч., висловлюючи погрозу „розібратися” під час нічного чергування Б., наказав йому тимчасово зняти їх з наряду та особисто супроводжувати до міста. Побоюючись погроз, Б. супроводив Р. та Ч. за межі військової частини. Під час знаходження в місті вони були затримані комендантським патрулем.

Кваліфікуйте дії Р. і Ч.

Задача № 2

Військовослужбовець строкової служби Я., повертаючись з відпустки з міста Одеси до військової частини, зустрів на залізничному вокзалі свого шкільного товариша К. Той розповів йому, що дівчина, з якою раніше зустрічався Я., у теперишній час виїхала до міста Кіровограда на навчання та зустрічається там з хлопцем. Я., з метою побачення з дівчиною, не повернувся до військової частини, а виїхав до міста Кіровограда, де пробув дванадцять діб. Після цього, Я. самостійно повернувся до військової частини. Намірів ухилитися від військової служби Я. не мав. Слідчі органи кваліфікували дії Я. за ч. 1 ст. 408 КК України.

Чи правильно було кваліфіковано дії Я.?

Задача № 3

Інспектор режимного відділу військової частини капітан Ч., особисто отримавши в штабі документи, які містять відомості військового характеру, прямував до місця служби. Проходячи біля кафе, він зайшов туди пообідати. Знаходячись в приміщенні кафе, Ч. побачив там військовослужбовця строкової служби зі своєї військової частини сержанта К., який знаходився у звільненні. Підійшовши до нього, Ч. залишив на столі папку з вищеозначеними документами, а сам пішов до вбиральні. Повернувшись, Ч. побачив, що папка з документами відсутня. Сержант К. повідомив, що сам відходив від столу і не бачив де знаходиться папка з документами.

Кваліфікуйте дії Ч. і К.

Тема 20. Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку

1.Загальна характеристика та види злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.

2.Характеристика злочинів проти миру:

а) пропаганда війни;

б) планування, підготовка, розв’язування та ведення агресивної війни;

в) порушення законів та звичаїв війни;

г) найманство.

3. Характеристика злочинів проти безпеки людства:

а) застосування зброї масового знищення;

б) розроблення, виробництво, придбання, зберігання, збут, транспортування зброї масового знищення;

в) екоцид;

г) геноцид.

4. Характеристика злочинів проти міжнародного правопорядку:

а) посягання на життя представника іноземної держави;

б) злочини проти осіб та установ, що мають міжнародний захист;

в) незаконне використання символів Червоного Хреста і Червоного Півмісяця;

г) піратство.

Задача № 1

Громадянин України З. розмістив оголошення в Інтернеті, в якому пропонував працевлаштування в охоронне агентство людей зі спеціальною військовою підготовкою. Прочитавши це оголошення, М. звернувся за вказаною адресою з метою працевлаштування. Під час співбесіди З. запропонував М. завербуватися найманцем в іноземний легіон за „хороші”, за його словами, гроші. М. спочатку погодився та домовився з З. про час та місце наступної зустрічі, але, проаналізувавши все ретельніше, зрозумів небезпечність цього заробітку та подав заяву в міліцію.

Кваліфікуйте дії З. та М.

Задача № 2

Громадянин України Л. займався перевезенням та торгівлею власної сільськогосподарської продукції, для цього він використовував автобус марки Mercedes Sprinter, на якому була зображена символіка Червоного Хреста. При затримані його працівниками ДАЇ він пояснив, що коли придбав машину на ній вже були ці знаки і він не знав нічого про заборону користування ними.

Дайте оцінку вчиненому Л.

Задача № 3

Під час святкування 8 березня в ресторані «Чорне Море» виникла суперечка між громадянином Грузії А. та громадянином Польщі Б., який працює в Польському посольстві в Україні. В наслідок драки А. наніс Б. тяжкі тілесні ушкодження.

Кваліфікуйте дії А.

РОЗДІЛ 6 .Організація і зміст поточного і підсумкового контролю.

6.1 ПИТАННЯ ДО ЗАЛІКУ З КУРСУ « Кримінальне право».

1. Дії , спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади.

2. Об’єктивні ознаки посягання на територіальну цілісність і недоторканність України.

3. Поняття кваліфікації злочинів та її види.

4. Поняття сукупності злочинів та кваліфікація сукупності злочинів.

5. Конкуренція кримінально-правових норм.

6. Кваліфікація злочинів у співучасті у злочині.

7. Поняття Особливої частини КК України та її значення .

8. Поняття кримінальної норми та її види.

9. Види кваліфікації злочинів.

10. Функції та значення складу злочину.

11. Державна зрада ( ст.. 111 кк ).

12. Посягання на життя державного чи громадського діяча ( ст..112 КК).

13. Диверсія та її ознаки. ( ст.. 113 КК ).

14. Шпигунство ( ст.. 114 КК ).

15. Об’єкт посягання злочинів розділу II Кримінального кодексу України.

16. Поняття вбивство та його види.

17. Кваліфіковані вбивства.

18. Привілегіровані вбивства.

19. Поняття тілесного ушкодження.

20. Види тілесних ушкоджень.

21. Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини.( ст.. 149 КК ).

22. Побої і мордування.( ст.. 126).

23. Зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби.

24. Зараження венеричною хворобою( ст..133).

25. Залишення в небезпеці ( ст.. 135).

26. незаконна лікувальна діяльність ( ст..138).

27. Насильницьке донорство ( ст.. 144).

28. Незаконне позбавлення волі або викрадення людини (ст.. 146).

29. Захоплення заручників (ст..147).

30. Експлуатація дітей ( ст..150).

31. Незаконне поміщення в психіатричний заклад (ст.. 151).

32. Згвалтування (ст..152).

33. Насильнипцьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом (ст..153).

34. Примушування до вступу в статевий зв’язок (ст..154).

35. Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості ( 155).

36. Перешкоджання здійсненню виборчого права або права брати участь у референдумі, роботі виборчої комісії або комісії з референдуму чи діяльності офіційного спостерігача ( ст..157).

37. Голосування виборцем на виборчій дільниці більше ніж один раз (ст.. 158-1).

38. Порушення таємниці голосування (ст..159).

39. Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії ( 161).

40. Порушення таємниці голосування (ст..163).

41. Злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування (166).

42. Зловживання опікунськими правами ( ст..167).

43. Незаконні дії щодо усиновлення ( удочеріння) ( ст.. 169).

44. Грубе порушення законодавства про працю ( ст.. 172).

45. Невиплата заробітної плати, стипендії,пенсії чи інших установлених законом виплат.

46. ППошкодження релігійних споруд чи культових будинків (ст.. 178).

47. Посягання на здоров’я людей під приводом проповідування релігійних віровчень чи виконання релігійних обрядів (181).

48. Порушення права на отримання освіти(ст.. 183).

49. Крадіжка (ст.. 185).

50. Грабіж ( ст.. 186).

51. Розбій ( ст..187).

52. Вимагання (ст.. 189).

53. Шахрайство (ст..190).

54. Привласнення і розтрата майна або заволодіння шляхом зловживання службовим становищем (ст..191).

55. Умисне пошкодження об’єктів електроенергетики ( ст.. 194-1).

56. Незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнання для їх виготовлення (ст.. 200).

57. Контрабанда (ст.. 201).

58. Зайняття гральним бізнесом (ст..203-1).

59. Фіктивне підприємство(ст..205).

60. Протидія законній господарській діяльності (ст..206).

61. Умисне порушення вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації(відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом (209-1).

62. Ухилення від сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ( 212-1).

63. Виготовлення,зберігання, придбання, перевозка, пересилка,ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених, державних цінних паперів і білетів державної лотереї (ст.199 ).

64. Ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) (ст.. 212).

65. Порушення порядку здійснення операцій з металоломом (ст.. 213).

66. Доведення до банкрутства (ст..219).

67. Шахрайство з фінансовими ресурсами (ст.. 222).

68. Умисне введення в обіг на ринку України ( випуск на ринок України) шкідливої продукції (ст.. 227).

69. Розголошення комерційної чи банківської таємниці (ст..232).

70. Незаконна приватизація державного, комунального майна (ст..233).

71. Порушення правил екологічної безпеки ( ст.236).

72. Неприйняття мір по ліквідації наслідків екологічного забруднення (ст..237).

73. Забруднення земель (ст..239).

74. Незаконне заволодіння земельним покриттям ( ст.. 239-1).

75. Незаконне заволодіння землями водного фонду в особливо великих розмірів (ст.. 239-2).

76. Порушення правил охорони чи використання надр (ст..240).

77. Забруднення атмосферного повітря( ст..241).

78. Порушення правил охори вод (ст..242).

79. Забруднення моря(ст..243).

80. Незаконна порубка лісу (ст..246).

81. Поняття бандитизму і його ознаки.

82. Створення злочинної організації .Ознаки злочинної організації.

83. Створення терористичної групи чи терористичної організації.

84. Поняття терористичного акта та його юридичні ознаки.

85. Незаконне поводження зі зброєю, боцовими припасами чи вибуховими ревинами.

6.2 ПИТАННЯ ДО ЕКЗАМЕНУ 3 КУРСУ "КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО" .

1. Поняття, значення та система Особливої частини кримінального права.

2. Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади.

3. Кримінальна відповідальність за виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї.

4. Кримінальна відповідальність за бандитизм.

5. Дії, що дезорганізують роботу виправних установ, відмінність цього злочину від злісної непокори вимогам адміністрації виправних закладів.

6. Кваліфікація незакінчених злочинів та злочинів, здійснених у співучасті.

7. Кримінальна відповідальність за контрабанду. Види цьогозлочину.

8. Навмисне тяжке тілесне ушкодження. Аналіз складу злочину.

9. Протидія законній господарській діяльності.

10. Ухилення від повернення виручки у іноземній валюті. Аналіз складузлочину.

11. Поняття та значення кваліфікації злочинів.

12. Експлуатація дітей. Аналіз складу злочину.

13. Крадіжка та її відмінність від грабежу.

14. Загальна характеристика військових злочинів.

15. Привласнення, розтрата майна або заволодіння нимшляхом зловживання службовим становищем. Аналіз складу злочину.

16. Розбій та його відмінність від вимагання.

17. Форми викрадення чужого майна.

18. Спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності.

19. Кримінальна відповідальність за знищення абопошкодження майна.

20. Транспортні злочини. Загальна характеристика.

21. Загальна характеристика злочинів проти виборчих, трудових та іншихособистих прав і свобод людини і громадянина.

22. Кримінальна відповідальність за доведення до самогубства.

23. Конституція України про права людини на життя. Кримінальна відповідальність за злочини проти життя.

24. Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи.

25. Залишення в небезпеці та ненадання допомоги особі, яка перебуває у небезпечному для життя становищі. Аналіз складів злочинів.

26. Масові заворушення та їх відмінність від групового порушення громадського порядку.

27. Злочини у сфері службової діяльності. Поняття службової особи.

28. Кримінальна відповідальність заздалегідь не обіцяне приховування злочину,

29. Загальна характеристика злочинів проти довкілля.

30.Державна зрада та її відмінність від шпигунства.

31. Кримінальна відповідальність за порушення обов'язків щодоохорони майна.

32. Кримінальна відповідальність за ненадання медичної допомоги.

33. Види вбивств при пом'якшуючих обставинах.

34. Порушення порядку здійснення операції з металобрухтом. Аналіз складу злочину.

35. Хабарництво та його види.

36. Зараження ВІЛ або іншою невиліковною інфекційною хворобою. Аналіз складу злочину.

37. Порушення порядку заняття господарською та банківською діяльністю. Аналіз складу злочину.

38. Кримінальна відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину. Відмінність цього злочину від завідомо неправдивого показання.

39. Кримінальна відповідальність за втручання у діяльність правоохоронних органів.

40. Кримінальна відповідальність за посягнення на життя судді та робітників правоохороннихорганів.

41. Легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом.

42. Захоплення заручників та незаконне позбавлення волі або викрадення людини. Аналіз складів злочинів.

43. Кримінальна відповідальність за зґвалтування.

44. Терористичний акт.

45. Приховування або перекручення відомостейпро екологічний стан або захворюваність населення. Аналіз складу злочину.

46. Грубе порушення законодавства про працю. Аналіз складу злочину.

47. Випуск або реалізація недоброякісної продукції. Аналіз складу злочину.

48. Тілесні ушкодження середньої тяжкості. Легкі тілесні ушкодження. Аналіз складів злочинів.

49. Шахрайство та його відмінність від крадіжки.

50. Зловживання владою або службовим становищем та його відмінність від службової недбалості.

51. Порушення законодавства про бюджетну систему України. Аналіз складу злочину.

52. Фіктивне підприємство. Аналіз складу злочину.

53. Ухилення від сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів. Аналіз складу злочину.

54. Кримінальна відповідальність за збирання та розголошення відомостей, які складають комерційнутаємницю.

55. Кримінальна відповідальність та заподіяння майнового збитку шляхом обману або зловживанням довірибезознак розкрадання.

56. Порушення правил адміністративного нагляду. Аналіз складу злочину.

57. Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність. Аналіз складу злочину.

58. Перевищення влади та службових повноважень та його відмінність від самовільного присвоєння владних повноважень або звання службової особи.

59. Аналіз предмету злочину у посяганнях, пов'язаних із наркотизмом.

59. Організація притонів та їх види. Аналіз складів злочину.

60. Вимагання. Аналіз складу злочину.

61. Обман покупців та замовників. Аналіз складу злочину.

62. Ухилення від сплати аліментів. Аналіз складу злочину.

63. Завідомо незаконне затримання, привід або арешт та йоговідмінність від притягнення свідомо невинного до кримінальної відповідальності.

64. Створення злочинної організації.

65. Загальна характеристика злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.

66. Незаконне виготовлення, виробництво, придбання, зберігання, перевезення,пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів. Аналіз складу злочину.

67. Викрадення, привласнення, вимагання наркотичних або психотропних речовин,або їх аналогів чи заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем. Аналіз складузлочину.

68. Проституція або примушування чи втягнення до заняття проституцією. Аналіз складу злочину.

69. Кримінальна відповідальність за втечу з місця позбавлення волі або з-під варти.

70. Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовинчи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовимстановищем.

71. Недбале зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів. Аналіз складу злочину.

72. Незаконне поводження з радіоактивними речовинами.

73. Статеві зносини із особою, яка не досягла статевої зрілості. Відмінністьцього злочину від зґвалтування.

74. Побої та мордування і їх відмінність від легкого тілесного ушкодження.

75. Кримінальна відповідальність за тілесні ушкодження при пом'якшуючих обставинах.

76. Угин або захоплення повітряного, морського, річкового судна або залізничного рухомого складу. Аналіз складу злочину.

77. Кримінальна відповідальність за навмисне вбивство.

78. Створення або утримання місць розпусти та звідництво. Аналіз складузлочину.

79. Загальна характеристика злочинів проти безпеки виробництва.

80. Опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу,члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві.

81. Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховимиречовинами. Аналіз складу злочину.

82. Придбання або збут майна, завідомо добутого злочинними шляхом, відмінність цього злочину від співучасті у злочині.

83. Примушування давати свідчення та його відмінність від перешкоджання явленню свідка, експерта, примушування їх до відмови від давання свідчень чи висновку.

83. Свідомо неправдиве повідомлення про загрозу небезпецігромадян, знищення або пошкодження об'єктів власності. Аналіз складу злочину.

84. Шахрайство з фінансовими ресурсами. Аналіз складу злочину.

85. Хуліганство. Аналіз складу злочину.

в) Оцінювання знань студентів.

При оцінюванні знань студентів з гуманітарних дисциплін необхідно враховувати такі компоненти:

- рівень знань;

- обсяг знань;

- зв’язок з сучасністю;

- знання лекційного матеріалу;

- знання першоджерел.

В свою чергу кожний компонент необхідно детально конкретизувати. Так, стверджувати, що оцінка „відмінно” ставиться за глибокі знання, недостатньо. Виникає питання, а які знання ми вважаємо глибокими. А саме, необхідно дати загальну оцінку рівня кругозору студента.

Їх може бути три:

1) рівень репродуктивного мислення – це, коли студент висвітлює матеріал, як правило, із одного першоджерела, а при додаткових питаннях має утруднення з відповіддю, не завжди може зробити самостійне узагальнення і висновки;

2) рівень самостійного мислення – це коли студент у своїх відповідях виходить за рамки навчальної програми, на основі додаткового матеріалу робить конкретні узагальнення, висновки, що носять елементи новизни, вдало володіє прийомами аналізу і синтезу суспільних явищ.

Важливим компонентом рівня знань є наявність у відповіді студента структурного аналізу учбового матеріалу (знання структури курсу, теми, питання і т.д.), уміння складати тезисний план відповіді, правильно користуватися понятійним апаратом, давати конкретні формуліровки і тлумачення законів; уміння синтезувати знання з ряду тем, проблем, питань. Даний компонент, як і зазначалося, передбачає мету іспиту.

І останнє, компонентом рівня слід вважати мовленнєву культуру, а саме нормативність мовних засобів, логічність і послідовність висвітлення питання.

Рівень знань нерозривно пов’язаний з глибиною їх засвоювання. На екзамені можна і потрібно визначити глибину набутих знань за допомогою, так званих спеціальних (конкурсних) питань. І якщо студент зволікає з відповіддю, допускає неточності і помилки, відсутня понятійна деталізація відповіді, то даний матеріал засвоєно недостатньо.

Студент повинен оволодіти навичками і способами виконання практичних завдань. На даний час в курсах гуманітарних дисциплін використовуються завдання, вправи, ділові ігри, написання рефератів, завдань з соціологічних досліджень. Виконання таких завдань вимагає від студента набуття навичок, які є основним компонентом його індивідуальних знань.

Слід особливо підкреслити, що рівень знань є одним з визначальних компонентів.

Обсяг знань визначає кількісну характеристику засвоєння опрацьованого програмного матеріалу. Він характеризується числом розділів курсу, темами і питаннями внутрі мікротеми. При оцінці обсягу знань екзаменатор може констатувати, що програмний матеріал засвоєно повністю, засвоєна лише основна частина програмного матеріалу, або виявлені несуттєві помилки в знаннях і т. інш.

Зв’язок із сучасністю характеризує вміння використовувати набуті знання, аналізуючи сучасну дійсність і явища в розвитку суспільства.

Для підготовки до успішної здачі підсумкового кон­тролю необхідно повторити весь матеріал навчального ку­рсу. В цьому вам допоможуть тези лекцій, методичні реко­мендації до семінарських занять, завдання для самостійної роботи, словник термінів і понять, контрольні питання, ре­комендована до кожної теми додаткова література.

Підсумковий контроль проводиться у формі індиві­дуальної співбесіди шляхом постановки викладачем пи­тань, розв’язування студентом задач, вправ тощо. Щоб ус­пішно скласти його, студенти, повинні:

а) знати:

І. Термінологію курсу, тобто тлумачення різних термінів. У цьому допоможе сло­вник термінів і понять, складений протягом всього періоду вивчення навчальної дисципліни.

б) вміти:

І. Порівнювати різні точки зору, робити власні ви­сновки.

ІІ. Класифікувати юридичні факти; проаналізувати міжнародні угоди, та дати їм оцінку.

ІІІ. Диференціювати або інтегрувати знання за окремими проблемами;

IV. Застосовувати правила, методи, принципи, нор­мативно-правові акти для вирішення конкретної ситуації.

V. Будувати схеми, графіки, діаграми, інтерпрету­вати їх.

КОРОТКИЙ СЛОВНИК 3 КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА

Амністія — це повне чи частковевідповідальності та покарання певної категорії ненні злочинів. Амністія оголошується В( законом про амністію (ч. З ст. 92 Констт від 1 жовтня 1996 р. "Про застосування амністії, про амністію може бути також передбачене рання або не відбутої частини більш м’якіше.

Аналогія — застосування до відносин, безпосередньо, інших законодавчих норм, найближчі за своєю сутністю.

Вина — психічне ставлення особи до в ності, передбаченої Кримінальним кодексе у формі умислу або необережності (ст. 231

Згідно зі ст. 62 Конституції особа вваж ненні злочину і не може бути піддана кр доки її вину не буде доведено в законному винувальним вироком суду. Це положення КК. Однією з основних засад судочинства і вини (п. З ч. З ст. 129 Конституції). Постам нен виріщити питання: чи винен підсудни ч. 1 ст. 324 КПК). Отже відповідальності нальне право не знає.

Відповідальність кримінальна —дальності (поряд з адміністративною, ди правовою тощо). Відповідальність кримі набрання обвинувальним вироком суду з;

Конституційного Суду України рішенням і лягає в передбаченому законом обмеженні і Зазначена відповідальність може поляг;

дом без призначення їй покарання (ч. 4 сі покарання зі звільненням від його відб (ст.ст. 75-79, 104 КК), і зі звільненням неп карання із застосуванням примусових зах (ст. 105 КК), і з призначенням винній особі його реальному відбуванні. Останнє є наї

Добровільна відмова є підставою для звільнення особи від кримі­нальної відповідальності, якщо фактично вчинене нею діяннянемістить складу іншого злочину (ст.ст. 18, 31 КК).

Закон кримінальний — нормативний акт, прийнятий Верховною Радою України як законодавчим органом і такий, що містить у собі правові норми, які встановлюють принципи і підставу кримінальної відповідальності, призначення покарання, звільнення від криміналь­ної відповідальності і покарання, а також акт, що визначає, які сус­пільне небезпечні діяння є злочинами і які покарання можуть бути призначені за їх вчинення. Всі кримінальні закони зосереджені в Кри­мінальному кодексі (ч. 1 ст. З КК).

Звільнення від покарання — рішення суду про звільнення особи від відбування покарання або від подальшого його виконання за умови, що мета покарання досягнута вже під час винесення вироку або в. результаті часткового відбуття призначеного покарання. Таке ж рішення суд може прийняти і за неможливості подальшого виконан­ня покарання у зв'язку з хворобою засудженої особи (ст. 74-84 КК).

Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі —

згідно зі ст. 58 Конституції України закони не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відпові­дальність особи. Це положення розвинуте у ст. 5 КК, яка зазначає, що закон, який скасовує злочинність діяння або пом'якшує кримі­нальну відповідальність, має зворотну дію у часі, тобто поширюєть­ся на осіб, що вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності. Закон, що встановлює злочинність діяння або посилює кримінальну відповідальність, не має зворотної дії в часі.

Зґвалтування — злочин проти статевої свободи і статевої недо­торканності особи. Це статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпо­радного стану потерпілої особи (ст. 152 КК).

Злочин — це діяння (дія або бездіяльність), що характеризується:

а) суспільною небезпечністю (об'єктивна властивість спричиняти шкоду суспільним інтересам); б) протиправністю (передбачення в Особливій частині КК); в) винністю (наявністю психічного ставлення особи до вчиненого у формі умислу або необережності); г) кара­ністю (передбачення покарання як міри державного примусу); д) вчиненням тільки суб'єктом злочину (тобто особою, здатною нести кри­мінальну відповідальність). Законодавче визначення злочину наведене у ч. 1 ст. 11 КК.

Злочинна організація — це стійке ієрархічне об'єднання декількох осіб (три і більше), члени якого або структурні частини якого за по­передньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочин­ної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп (ч. 4 ст. 28 КК).

Кваліфікація злочину — кримінально-правова оцінка фактичних обставин діяння, яке містить ознаки складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.

Класифікація злочинів — залежно від ступеня тяжкості злочини поділяються на злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі (ст. 12 КК).

Конкуренція кримінально-правових норм — ситуація, коли одне й те саме діяння підпадає під чинність двох або більше кримінально-правових норм. При цьому одна норма, що охоплює більше коло діянь, є загальною щодо Другої, спеціальної, яка стосується тільки конкретного діяння або вужчої групи діянь. За наявності конкуренції норм кваліфікація здійснюється за спеціальною нормою. Приміром, п. 8 ч. 1 ст. 115 КК є загальною нормою щодо ст. 348 КК, яка є спе­ціальною і саме остання застосовується при посяганні на життя, ска­жімо, працівника міліції у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.

Контрабанда кримінально-правова — злочин у сфері господарсь­кої діяльності, це найнебезпечніші випадки переміщення товарів, пев­них цінностей та речовин, вилучених з цивільного обігу, через мит­ний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю (ст.ст. 201, 305 КК).

Крадіжка — злочин проти власності. Полягає у таємному викра­денні чужого майна (ст. 185 КК).

Крайня необхідність — обставина, що виключає суспільну небезпечність пеку діяння, яке хоч і підпадає під ознаки діяння, передбаченого кримінальним законом, але вчинене для усунення небезпеки, що безпо­середньо загрожує охоронюваним законом правам конкретної особи чи інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути інши­ми засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності (ст. 39 КК).

Легалізація (відмивання) грошових коштів — це вчинення фінансо­вих операцій та інших угод з грошовими коштами та іншим майном, здобутими завідомо злочинним шляхом, а також використання зазначе­них коштів та іншого майна для здійснення підприємницької або іншої господарської діяльності, а також створення організованих груп в Ук­раїні чи за її межами для легалізації (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих завідомо злочинним шляхом (ст. 209 КК).

Мета злочину — результат, якого прагне досягти особа, яка вчи­няє злочин з прямим умислом. Мета тісно пов'язана з мотивом зло­чину. Мотив — це внутрішнє спонукання, мета — бажаний кінцевий результат злочинного діяння.

Мета є факультативною ознакою суб'єктивної сторони складу злочину.

Множинністьзлочинів— випадки, коли однією особою вчиняєть­ся два і більше злочинів, що зумовлює особливості їх кваліфікації та призначення покарання.

Множинність злочинів може проявлятись як сукупність (розріз­няється сукупність ідеальна, коли одним діянням вчиняється два та більше злочинів, і реальна, коли між вчиненими діяннями є певний проміжок часу), повторність (розрізняють повторність ідентичних і однорідних злочинів) і рецидив (новий умисний злочин вчиняється особою, яка має судимість за умисний злочин).

Мотив злочину — зумовлені певними потребами, емоціями та інтересами внутрішні спонукання, які породжують у особи рішення вчинити злочин.

Мотив є факультативноюознакою суб'єктивної сторони складу злочину.

Незакінчений злочин — попередня злочинна діяльність, можлива у злочинах з прямим умислом. Закон називає такі її види: готування до злочину та замах на злочин. Разом із закінченим злочином вони становлять стадії злочину (ст. 13 КК).

Необережність — одна з двох форм вини (порядз умислом), перед­бачених у кримінальному законодавстві (ст. 25 КК).

Необережність поділяється на злочинну самовпевненість і злочин­ну недбалість. Особа вчиняє діяння із злочинною самовпевненістю, якщо вона передбачала можливість настання суспільне небезпечних наслідків своєї дії або бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення.

Особа вчиняє діяння зі злочинною недбалістю, якщо вона не пе­редбачала настання суспільне небезпечних наслідків своєї дії або без­діяльності, хоча повинна була і могла їх передбачити.

Таким чином, зазначені два види необережності розрізняються насамперед інтелектуальною ознакою: при злочинній самовпевне­ності особа передбачає (абстрактно, на відміну від умислу, де перед­бачення має конкретний характер) можливість настання суспільне небезпечних наслідків як результат свого діяння, а при злочинній недбалості таке передбачення взагалі відсутнє.

Звідси-відмінність і між вольовими моментами: у першому випад­ку наявний легковажний розрахунок на відвернення суспільне небез­печних наслідків, що не виправдався; у другому випадку — обов'язок особи передбачити ці наслідки (об'єктивний критерій) і можливість їх передбачення (суб'єктивний критерій).

Необхідна оборона — дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільне небез­печного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, не­обхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущення пере­вищення меж необхідної оборони (ст. 36 КК).

Неосудність — підстава визнання особи, яка вчинила суспільне небезпечне протиправне діяння, такою, що не підлягає кримінальній відповідальності. Полягає у тому, що особа під час вчинення діяння не могла усвідомлювати своєї дії (бездіяльності) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розла­ду психічної діяльності чи недоумства або іншого хворобливого ста­ну психіки (тобто була у стані неосудності). До такої особи за при­значенням суду можуть застосовуватися примусові заходи медичного характеру (ст.ст. 19,94 КК).

Об'єкт злочину — сторона (елемент) складу злочину. Це блага, інтереси, на які посягає злочинне діяння і які охороняються кримі­нальним законом. Одночасно існує предмет злочину як річ (су­купність речей) зовнішнього світу, впливаючи на які, особа здійснює злочинне посягання на відповідний об'єкт (при крадіжці — об'єктом є відносини власності, предметом — викрадена річ).

Об'єктивна сторона (елемент) злочину складається з ознак, які ха­рактеризують його зовнішній прояв: а) суспільне небезпечне діяння;

б) суспільне небезпечні наслідки; в) причинний зв'язок між діянням і наслідками; г) об'єктивні обставини вчинення діяння (час, місце, спосіб, знаряддя і засоби, а також обстановка скоєння злочину).

Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання — пере­лічені в законі (ст.ст. 66, 67 КК) чинники, що стосуються особи зло­чинця або вчиненого нею злочину і які, за їх наявністю, дають підста­ви суду в межах санкції статті, за якою кваліфікується вчинене вин­ним діяння, призначати справедливе покарання з урахуванням усіх особливостей конкретного злочинного прояву.

Обмежена осудність — визнаний судом стан особи, яка під час вчинення злочину через наявний у неї психічний розлад, не була здат­на повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керу­вати ними.

Визнання особи обмежено осудною враховується судом при при­значенні покарання і може бути підставою для застосування приму­сових заходів медичного характеру (ст. 20 КК).

Організатор — один із видів співучасників у вчиненні злочину. Це особа, яка організувала вчинення злочину (злочинів) або керувала його (їх) підготовкою чи вчиненням. Організатором також є особа, яке утворила організовану групу чи злочинну організацію або керу­вала нею, або особа, яка забезпечувала фінансування чи організову­вала приховування злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації (ч. З ст. 27 КК).

Організована (злочинна) група — це декілька (три і більше) осіб, які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення од­ного та іншого (інших) злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи (ч. З ст. 28 КК).

Підбурювач — один із видів співучасників у вчиненнізлочину. Цеособа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чи­ном схилила іншого співучасника до вчинення злочину (ч. 4 ст. 27 КК).

Покарання — це захід державного примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудже­них, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або прини­зити людську гідність (ст. 50 КК).

Види покарання перелічені в ст. 51 КК і описані в ст.ст. 53-64КК.

Примусові заходи медичного характеру — це надання амбулатор­ної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспіль­не небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК, в спеціальний лікувальний заклад з мстою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею сус­пільне небезпечних діянь (ст. 92 КК).

Помилування — акт Президента України (п. 27 ч. 1 ст. 106 Кон­ституції), що стосується індивідуально визначеної особи (групи осіб), яка вчинила злочин будь-якої тяжкості. Цим актом особа (як прави­ло, вже засуджена) повністю або частково звільняється від відбуван­ня покарання або його невідбута частина замінюється м'якшим по­каранням (ст. 87 КК).

Пособник — один з видів співучасників у вчиненні злочину. Це особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасни­ками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети або іншим чином сприяти приховуванню злочину (ч. 5 ст. 27 КК).

Призначення покарання — згідно з вимогами ст.ст. 65-72 КК виз­начення судом в обвинувальному вироку відповідного виду покарання і його розміру стосовно особи, визнаної винною у вчиненні одно­го чи кількох злочинів.

Принципи кримінального права — основоположні засади, на яких базується кримінально-правове регулювання і якими керується сис

6. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА :

а) Основна література

.

1. Кузнецов В. В. Кримінальне право України: Посіб. для підготовки до іспитів / В. В. Кузнецов, А. В. Савченко; За заг. ред. д. ю. н., проф. О. М. Джужи. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А. В., 2012.

2. Ковальський В. С., Стрюк М. В., Шкелебей О. В. Кримінальне право України: Посібник. – К.: Прецедент, 2012.

3. Уголовное право Украины. Общая и особенная части: Учебник / Отв. Редактор заслуженный деятель науки и техники Украины, доктор юридических наук, професор Е. Л. Стрельцов. – Х.: ООО «Одиссей», 2012.

4. Кримінальне право України: Загальна та особлива частини: Навч. посіб. / В. О. Кузнєцов, М. П. Стрельбицький, В. К. Гіжевський. – К.: Істина, 2012.

5. Бажанов М. І. Кримінальне право : Юрінком Інтер, 2011.

6. Харченко В. Б. Уголовное право Украины : Скорпион, 2012/

б) Додаткова література

Закони і міжнародно-правові акти

1. Конституція України. - Київ: Просвіта, - 1996.

2. Кримінальний Кодекс України. - Київ, 2012.

3. Науковий коментар Кримінального кодексу України / Проф. Коржанський М. Й. - К., 2013.

4. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / М. І. Мірошник, М. І. Ховранюк, - К., 2013.

5. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / Видання п’яте, перероблене та доповнене / Відп. Ред.. Є.Л. Стрельцов. – Х.: ТОВ «Одіссей», 2012. – 800с.

6. Кримінальний кодекс України. Коментар / Під ред. К. А. Кармазину, Е. Л. Стрельцова. - X.: 000 "Одиссей", 2010.

7. Науково-практичний коментар до кримінального кодексу України / Під ред. Яценко В. В. - К., 2013.

8. Кримінально-процесуальний кодекс України., станом на 19 листопада 2012р..

9. Кодекс України про адміністративні правопорушення/. станом на 2012р.з змінами та доповненнями.

10. Кримінально-виконавчий кодекс України.: - Київ,2012 р.

11. Кодекс законів України про надра.

12. Лісовий кодекс України.

13. Водяний кодекс України.

14. Земельний кодекс України.

15. Про міліцію (20.12.90).

16. Про реабілітацію жертви політичних репресій на Україні (17.04.91).

17. Про захист прав споживачів (12.05.91).

18. Про прокуратуру України (05.11.91).

19. Про оперативно-розшукову діяльність (18.02.92).

20. Про службу безпеки України (25.03.92).

21. Про адвокатуру (19.12.92).

22. Про охорону навколишньої природного середовища.

23. Про атмосферне повітря.

24. Про природно-заповідний фонд.

25. Про державну таємницю.

26. Про органи і служби в справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх // Відомості Верховної Заради. - 1995. -№ 6. - С. 35. - Від 24.01.95 р.

27. Про виконавче провадження // Відомості Верховної Заради -1999. - № 24. - С. 207.

28. Про застосування амністії в Україні // Відомості Верховної Заради. - 1996. - № 48. - С. 263. - Від 01.10.96.

29. Про амністію від 05.07.2001 долі № 2593-Ш

30. Про психіатричну допомогу // Відомості Верховної Заради - 2000. - № 19. - С. 143. - Від 22.02.00 р.

31. Європейська конвенція про передачу провадження в кримінальних справах (15.05.72).

32. Європейська конвенція про взаємну допомогу в кримінальних справах (20.04.59).

33. Конвенція про передачу засуджених осіб (21.03.83).

34. Конвенція Організації Об'єднаних Націй по морському праву.

35. Європейська конвенція "Про взаємну допомогу по кримінальних справах" (15.05.59).

36. Європейська конвенція про видачу правопорушників (17.03.78).

37. Європейська конвенція з прав людини (04.11.50).

Укази Президента України

38. Про Комплексну програму профілактики злочинності на 2001-2005 роки (25.12.00).

39. Про Положення про порядок здійснення помилування (№ 588/2000 від 12.04.00)

40. Положення про дисциплінарний батальйон у Збройних Силах України (№139/94 від 5.04.94).

Указ Президії ВР УРСР

41. Положення про порядок і умови виконання кримінальних покарань, не пов'язаних із заходами виправно-трудового впливу на засуджених (№ 10 від 29.07.84).

Інструкції

42. Тимчасова інструкція про порядок виконання кримінального покарання у вигляді позбавлення права займати певні посади, або займатися певною діяльністю. Затверджена наказом ДДПВП та МВС № 91/565 від 17.06.99 р.

43. Тимчасова інструкція про порядок виконання кримінального покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі підтверджена наказом ДДПВП та МВС № 91/565 від 17.06.99.

Постанови Пленуму Верховного Суду України

44. Про судову діяльність в умовах загострення в Україні кпи міногенної ситуації (30.09.94).

45. Про судову практику по справам про необхідну оборону (28.06 93)

46. Про практику призначення судами карного покарання (22.12.1995)

47. Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя (1.11.1996).

48. Про посилення суднового захисту прав та воль людини і громадянина (30.05.97).

49. Про практику застосування судами загальних початків призначення покарання (29.06.1997).

50. Ухвали із загальних питань судової діяльності та в кримінальних справах: Станом на 1 січ. 1999 р. / За ред. В. Т. Маляренка. - К.: Юрінком Інтер, 1999. - 720 с.

51. Про стан здійснення правосуддя в 2000 р. та заходи щодо його вдосконалення з метою реалізації положень Конституції України (19.01.2001).

52. Ухвали Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах (1973—1998). // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. — 1998. — № 11.

53. Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України. У 2 т. -К., 1995.

54. Коментар судової практики в кримінальних та адміністративних справах. Ухвали Пленуму Верховного Суду України. -К., 1998.

55. Андрусів Г. В., Бантишев О. Ф. Відповідальність за злочини проти держави. - Київ: Редакційно-видавничий центр "Київський університет", 1997. - 162 с.

56. Андрушко П. П. Фіктивне підприємництво: проблеми кваліфікації та вдосконалення законодавства // Підприємництво, господарство і право - 1998. - № 10. - С. 16-22.

57. Андрушко П. П. Поняття види і значення кваліфікації злочинів // Вісник Київського університету. Суспільно-політичн. Вип. 5. - К.: Либідь. 1992. - С. 87-94.

58. Соціально-правові проблеми вной відповідальності і форм її реалізації: ч. Перша

- БАХВА, 1998. - 192 с.

59. Багрий-Шахматов Л. В. Соціально-правові проблеми головної відповідальності і форм її реалізації: ч. Друга. - Одеса: БАХВА, 2000. - 412 с.

60. Кримінальна відповідальність за незаконне звертання з наркотичними засобами / Баулин Ю. В., Орлів П. И., Перепелица А. И., Устименко В. В. - К., 1988. - 78 с.

61. Баулин Ю. В. Обставини, що виключають злочинність діяння. - Харків, 1991.

62. Борзенков Г. Н. Відповідальність за шахрайство. М., 1971.

63. Брайнин Я. М. Карний закон і його застосування. - М., 1967.

64. Борисов В. И. Кримінальна відповідальність за порушення правил при виробництві будівельних робіт. - Харків, 1977. -113 с.

65. Борисов В. И. Відповідальність за порушення техніки безпеки на виробництві. - К., 1984. - С. 3-70.

66. Борисов В. И., Куцийі В. Н. Злочини проти життя і здоров'я: питання кваліфікації. X., 1995.

67. Борисов В. І. Кримінальна відповідальність за порушення правил охорони праці. К., 1991.

68. Бородін С. В. Відповідальність за убивство: Кваліфікація і покарання по російському праву. - М„ 1994. - 216 с.

69. Бородін С. В. Кваліфікація злочинів проти життя.

70. Бородін С. В. Злочину проти життя. - М.: Юристъ, 1999. У. Брич Л. П., Навроцъкий В. О. Кримінальне право України. Особлива частина. Тесті: Навчальний посібник. К., 2000.

71. Брич Л. П., Навроцъкий В. О. Кримінально-правова кваліфікація ухилення від оподаткування в Україні: Монографія / Авт. Я. Азаров. - К.: Атіка, 2000. - 288 с.

72. Бурчак Ф. Г. Кваліфікація злочинів. – Політіздат Україна. Київ. – 1983.

73. Бурчак Ф. Г. Співучасть: соціальні, кримінологічні правові проблеми. К.: Вища школа. - 1986.

74. Васильєв Н. В. Принципи радянського карного права.1983. 21. Васильєв А. С., Стрільців Є. Л. До питання про поняття ознаки і функції службової особи// Вісник академії правових няиі* України. - 1995. - № 3. - С. 125-136.

75. Вєтров Н. И. Охорона інтересів родини кримінально-правовими засобами. М., 1989.

76. Владимиров В. А. Кваліфікація викрадень особистого майна. М„ 1974.

77. Владимиров В. А., Ляпунов Ю. И. Відповідальність за корисливі зазіхання на соціалістичну власність М 1986.

78. Волобуєв А. Ф. Розслідування і попередження розкрадань майна в сфері підприємництва. Навчальний посібник Х 2000.

79. Волков В. С. Мотив і кваліфікація злочинів. - Казан, 1968.

80. Волков В. С. Мотиви злочинів. - Казан, 1982.

81. Горобець П. А. Теорія і практика кримінально-правового ставлення в провину. - К., 1996.

82. Верин В. П. Злочину в сфері економіки: Учеб. посібник. - М.: Справа, 1999. - 200 с.

83. Василенко С. Ю. та ін. Викриття злочинів у сфері оподаткування: Монографія / Василенко С. Ю., Сервецький I. В., Юрченко О. М. - К.: Просвіта, 2000. - 400 с.

84. Волженкин Б. В. Економічні злочини. - Спб.: Юридичний Центр Пресс, 1999. - 312с.

85. Гавриш С. Б. Кримінально-правова охорона природного середовища України. Проблеми теорії і розвитку законодавства. - Харків: Основа, 1994. - 639 с.

86. Гальперин И. М. Покарання: соціальні функції і практика застосування. М.: Юрид. літ., 1983. - 208 с.

87. Галиакбаров Р. Груповий злочин: постійні і перемінні ознаки. - Свердловськ, 1973.

88. Галиакбаров Р. Р. Система і види покарань. - Горький. Изд-во ГВШ МВС СРСР, 1986. - 39 с.

89. Глистин В. К. Проблема уголовно-правовои охорони суспільних відносин. - Л.: Изд-во Ленингр. ун-та. - 1979.

90. Глушков В. А. Відповідальність за злочини в області охорони здоров'я. - К.: Наукова думка, 1987. - 200 с.

91. Грищук В. К. Кодифікація кримінального законодавства України. - Львів, 1992.

92. Гуторова Н. А., Харченко В. Б. Карне право України. Особлива частина. - X., 1998.

93. Дагель П. С., Котів Д. П. Суб'єктивна сторона злочину і її встановлення. - Воронеж: Изд-во Воронеж, ун-ту, 1974.

94. Данъшин И. Н. Кримінально-правова охорона суспільного порядку. - М., 1973. - 200 с.

95. Данъшин И. Н. Відповідальність за хуліганство по радянському карному праву. - Харків, 1971. - 192 с.

96. Дудоров О. О. Кваліфікація одержання хабара, поєднаного з вимагательством // Право України. - 1994. - № 5-6. - С. 34-37.

97. Дудоров О. О. та ін. Злочини в сфері підприємництва / Дудоров О. О., Мірошник М. Т., Хавронюк М. I. - К.: Атіка, 2001. - 608 с.

98. Ємельянов В. П. Злочинність неповнолітніх із психічними аномаліями. - Саратов: Изд-во Саратовск. ун-та, 1980.

99. Ємельянов В. П. Кваліфікація злочинів проти власності: Навч. посібник. X., 1996.

100. Ємельянов В. П. Злочини терористичної спрямованості. - X.: Рубікон, 1997. - 160 с.

101. Жеребкин В. Е. Логічний аналіз понять права. - К., 1992.

102. Закон про кримінальну відповідальність за військові злочини. коментар. - М., 1986. - 160 с.

103. Зинченко О. Н. Кримінальна відповідальність за порушення правил безпеки гірських робіт. - Київ-Донецьк, 1979. - 146 с.

104. Стрельцов Е. Л. Уголовный кодекс Украины. – Х.: ООО «Одиссей», 2012.

105. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. 3-тє вид., переробл. Та доповн. / За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – К.: Атіка, 2012.

106. Сучасне кримінальне право України: нормативно-правові документи та судово-слідча практика: Хрестоматія / Упоряд. А. В. Савченко та ін.; За заг. ред. В. В. Кузнецова. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А. В., 2005.

106. Уголовный кодекс Украины: Научно-практический коментарий. Издание третье, переработанное и дополненное / Отв. ред. Е. Л. Стрельцов. – Х.: ООО «Одиссей», 2012.