Порядок перегляду Конституції

Французька Конституція належить до числа жорстких. Відповідно до Конституції, передбачені дві різні процедури внесення змін до її тексту. Перша передбачає схвалення конституційного закону на референдумі, інша – можливість прийняття поправок на основі рішення Конституційного конгресу, що спеціально для цього скликається.

Суб’єктами права конституційного перегляду є: Президент Республіки, який діє за пропозицією Прем’єр-міністра, а також депутати. Законопроект, внесений Президентом, або пропозиція закону, внесена членами Парламенту, повинні бути схвалені більшістю голосів кожної з Палат Парламенту. Після цього схвалений у Парламенті акт передається на референдум і стає конституційним законом, якщо він отримає підтримку абсолютної більшості виборців, що беруть участь у голосуванні.

Водночас після схвалення поправки в Палатах Президент вправі вдатися і до іншої процедури: він може скликати спільне засідання Палат Парламенту як Конституційного конгресу й передати вирішення питання про конституційний перегляд на його розсуд. У цьому випадку, для того, щоб проект або пропозиція були схвалені, необхідно, щоб за нього проголосувала кваліфікована більшість у 3/5 парламентарів від загального числа поданих голосів.

Практика державно-правового розвитку Франції підтверджує, що в залежності від конкретних обставин, від загальнополітичної ситуації, що складається у країні, використовуються різні процедури перегляду, передбачені Основним Законом. Специфіка ситуації, що складається у сфері конституційної нормотворчості, полягає у виникненні своєрідного інституту відкладального перегляду. Суть його полягає у тому, що проект або пропозиція закону про перегляд Конституції можуть бути схвалені більшістю кожної з Палат Парламенту, що є необхідною умовою для застосування наступної процедури перегляду. Однак це не зобов’язує Президента Республіки вдатися до наступної процедури. У результаті цілий ряд проектів конституційного перегляду пройшли стадію схвалення у Палатах, але не були в подальшому представлені на схвалення ні на референдум, ні в Конгрес. Відповідно, виникають відкладені рішення, причому ніякого терміну давності в цьому випадку не встановлюється.

За роки існування П’ятої Республіки Основний Закон держави не раз піддавалася конституційному перегляду. Здійснені у згаданий період конституційні перегляди внесли певні зміни й у структуру державних органів, і в порядок їхнього функціонування, і навіть деякою мірою у міжнародно-правовий статус Французької Республіки. Однак основні принципи демократії, побудови і функціонування системи органів влади не зазнали суттєвих змін. Конституційні зміни засвідчили той факт, що в умовах П’ятої Республіки простежується тенденція до деякого підвищення ролі Парламенту й авторитету Уряду як колегіального органу.

Конституційний контроль

Французька П’ята Республіка використовує систему квазісудового конституційного контролю, що здійснюється двома окремими органами. Таким квазісудовими органами у Франції є Конституційна Рада та Державна Рада.

Конституційна Рада у Франції є органом, який втілює наступництво французького досвіду конституційного контролю. Уперше інститут конституційного контролю у Франції був запроваджений Конституцією 1799 р, у структурі якої була окрема глава про охоронний сенат. Цей орган міг скасовувати законодавчі акти з підстав їх неконституційності до моменту їх вступу в силу (попередній конституційний контроль). Конституційний сенат уперше запровадив також практику прийняття інтерпретаційних (правотлумачних) актів. Інститут конституційного контролю був передбачений і Конституцією 1852 р., яка передбачала утворення сенату, уповноваженого вирішувати питання про конституційність актів законодавчого органу. Конституція 1946 р. наділяла відповідними повноваженнями конституційну комісію. Продовжуючи усталені французькі традиції, сучасна Конституційна Рада здійснює лише попередній конституційний контроль і лише за проектами актів представницького органу.

Конституційна Радаявляє собою незалежний державний орган, що здійснює свою діяльність на колегіальній основі. Вона складається з дев’яти членів, призначуваних терміном на 9 років. Три члени Конституційної Ради призначаються Президентом Республіки, три – Головою Національних Зборів, три – Головою Сенату. Крім призначуваних членів до складу Конституційної Ради входять по праву також усі колишні президенти Французької Республіки.

Відновлення складу Ради провадиться по третинах кожні три роки. Мандат члена Конституційної Ради після закінчення терміну повноважень не відновлюється. Член Конституційної Ради вправі подати у відставку до закінчення терміну своїх повноважень. Він може бути звільнений Конституційною Радою від свого мандата у випадку, якщо не виконує належним чином своїх обов’язків або якщо його фізичний стан не дозволяє продовжувати роботу в Раді.

Голова Конституційної Ради призначається Президентом Республіки. Голова керує роботою Конституційної Ради і представляє її на офіційних церемоніях, призначає доповідачів по справах, що розглядаються у Конституційній Раді, визначає дату й порядок дня засідань. У випадку поділу голосів порівну голос Голови є вирішальним. Голова Конституційної Ради займає п’яте місце в офіційній ієрархії посадових осіб Республіки після Президента, Прем’єр-міністра і голів Палат представницького органу.

Конституційна Рада Франції здійснює тільки превентивний контроль за відповідністю законопроектів і законопропозицій Конституції. Правом звернення до Конституційної ради наділені 60 депутатів, 60 сенаторів, Президент та Уряд. У випадку одержання відповідного звернення від офіційних осіб, наділених таким правом, Конституційна Рада виносить своє рішення протягом одного місяця. Уряд може оголосити про необхідність термінового винесення рішення, і тоді термін розгляду скорочується до 8 днів. Якщо законопроекти або законопропозиції визнані такими, що суперечать Конституції, вони не можуть бути схвалені як закон, промульговані й набути чинності. Рішення, винесене у цьому випадку Конституційною Радою, є остаточним і оскарженню не підлягає. Воно є обов’язковим для усієї державної влади, адміністративних і судових органів. Якщо запит спрямований Президентом Республіки щодо закону, схваленого Парламентом, то перебіг терміну промульгації закону припиняється аж до винесення рішення Конституційною Радою. Автоматично передаються на розгляд Конституційної Ради, незалежно від того, має місце чи ні оскарження, такі акти, як регламенти Палат та органічні закони – закони, що приймаються на основі прямого уповноваження Конституції і в розвиток конституційних положень.

У Конституційну Раду також може надійти запит про те, чи відповідає міжнародний договір або міжнародна угода Конституції, хоча ні Конституція, ні законодавство прямо про таке повноваження Ради не говорять. У тому випадку, якщо Конституційна Рада визнає наявність розбіжності або несумісності, ратифікувація міжнародного договіру можлива лише після внесення відповідних змін у Конституцію. У зв’язку з розглядом таких питань Конституційна Рада вправі висловити також певні судження із приводу умов прийняття і здійснення міжнародних зобов’язань.

Конституційна Рада не має права приймати до свого розгляду питання про конституційність чинних законів. Однак, оскільки Конституція 1958 р. ввела обмеження сфери застосування закону, Уряд може просити Конституційну Раду визначити, чи є діючий закон, прийнятий до вступу в силу Конституції 1958 р. таким, що підпадає під обмеження чи ні. Якщо Конституційна Рада визнає, що чинний закон відноситься до регламентарної сфери, він може бути змінений і замінений актом виконавчої влади.

Конституційна Рада у Франції наділена деякими іншими повноваженнями, безпосередньо не зв’язаними зі здійсненням функцій конституційного контролю. Цей орган є суддею з виборів. Він здійснює нагляд за правильністю проведення президентських виборів, проводить офіційну реєстрацію кандидатів, підтверджуючи тим самим законність їхнього висування, визначає результати голосування і прокламує обрання Президента Республіки. Рада також розглядає скарги щодо правильності проведення виборів Президента Республіки, депутатів і сенаторів. У випадку, якщо Конституційна Рада констатує грубе порушення, допущене в ході виборів, вона може скасувати результати голосування. Ті ж наглядові функції здійснюються Конституційною Радою і при проведенні референдуму.

Державна Рада – орган, що здійснює контроль за конституційністю актів Уряду.