Тема 3. загрози економічній безпеці суб'єктів господарської діяльності

3.1. Сутність та класифікація загроз економічній безпеці суб'єктів господарської діяльності

3.2.Класифікація загроз економічній безпеці акціонерних товариств

5.3. Система управління загрозами акціонерному товариству

3.1. Сутність та класифікація загроз економічній безпеці суб'єктів господарської діяльності

Ґрунтуючись на діалектиці, як методі пізнання світу, автор стверджує, що народження нового є результатом взаємодії суперечностей, а джерелом життєдіяльності будь-якої системи можуть бути як внутрішні суперечностіміж елементами системи, так і зовнішні суперечності між системою та її середовищем [51].

У зв’язку з цим автор пропонує розглядати систему економічної безпеки акціонерних товариств з точки зору впливу на неї різноманітних загроз, які вступаючи у суперечність із іншими елементами системи, забезпечують її функціонування (рис. 1.9).

Рис. 5.1. Модель суперечливих зв’язків між елементами системи економічної безпеки акціонерного товариства та загрозами діяльності товариства

Складено особисто автором

Досліджуючи питання впливу загроз на економічну безпеку акціонерного товариства автор встановив взаємозалежність між поняттями «ризик» та «загроза».

Питанням ризику в діяльності підприємств присвячена велика кількість наукових праць зарубіжних та вітчизняних вчених. Так, у словнику Вебстера «ризик» визначається як «небезпека, можливість збитку чи втрат». У словнику Ожогова С.І. «ризик» визначається як «можливість небезпеки» чи як «дія наудачу в надії на щасливий результат» [65]. Кірейцев Г. під ризиком розуміє «імовірність виникнення збитків чи недоотримання доходів порівняно з прогнозованим варіантом».

На думку Донець Л., категорію «ризик» можна визначити як небезпеку втрат ресурсів чи недоодержання доходів порівняно з варіантом, розрахованим на раціональне використання ресурсів [66, С. 7]. Ліпкан В. визначає ризик, як «можливу небезпеку невдачі дій, що вживаються, або самі дії пов’язані із такою небезпекою» [67, С. 90]. Олейніков Є. під ризиком розуміє «можливість виникнення несприятливих або небажаних наслідків діяльності самого суб’єкта» [40, С. 10].

Автор погоджується із ВітлінськимВ.В., який наголошує, що під поняттям економічний ризик слід розуміти об’єктивно-суб’єктивну категорію, яка пов’язана зі стохастичністю у функціонуванні будь-якої економічної системи і відображає міру або ступінь досягнення сподіваного результату (або невдачі, або відхилення від цілей).

У ряді досліджених автором праць пропонуються наступні види ризику [66, 68]:

1) в залежності від масштабів та розмірів - глобальний та локальний;

2) в залежності від аспектів - психологічний, соціальний, економічний, юридичний, політичний, інформаційний, медико-біологічний, комбінований (соціально-економічний);

3) в залежності від міри об’єктивності та суб’єктивності рішень – з об’єктивною ймовірністю, з суб’єктивною ймовірністю, з об’єктивно-суб’єктивною ймовірністю;

4) в залежності від ступеня ризиконасиченості рішень – мінімальний, середній, оптимальний, максимальний або допустимий, критичний, катастрофічний;

5) в залежності від типів ризику – раціональний (обґрунтований), нераціональний (необґрунтований), авантюрний (азартний);

6) в залежності від часу прийняття ризикованих рішень – випереджаючий, своєчасний, застарілий;

7) в залежності від чисельності осіб, що приймають рішення – індивідуальний, груповий;

8) в залежності від ситуації – стохастичний (за умов невизначеності), конкуруючий (за умов конфлікту).

Окремі науковці схильні ототожнювати поняття «ризику» та «загрози». Різниця поміж економічною небезпекою та загрозою визначається зміною можливості втрати, перетворенням потенційної можливості у реальну дійсність. На думку Олейнікова Є., загрозу слід розуміти як «найбільш конкретну і безпосередню форму небезпеки або сукупність умов і факторів, що створюють небезпеку інтересам різних суб’єктів» [40, С. 10].

О. Бандурка, В. Духов, К. Петрова та І. Черв’яков [62, С. 10] розглядають економічну загрозу як потенційну можливість завдання шкоди суб’єктам господарюючої діяльності з боку окремих чинників внутрішнього та зовнішнього середовища, тобто поява загрози визначає потенційну можливість економічних втрат для підприємства. Реакція останнього на появу загрози повинна проявлятись у формуванні передумов для відбиття можливої небезпеки.

Під загрозою безпеки підприємству, на думку С. Дубецької [70, С. 157], слід розуміти потенційну чи реальну подію, процес чи явище, яке здатне порушити його стійкість та розвиток чи призвести до припинення його діяльності. Д. Зеркалов під поняттям «загрози економічній безпеці підприємства» розуміє дію дестабілізуючих природних і/або суб'єктивних факторів, пов'язаних з недобросовісною конкуренцією та порушенням законів і норм, що може спричинити потенційні або реальні втрати для організації [71, С.272].

Автор не погоджується із думками вищенаведених науковців та практиків щодо трактування поняття «загроза» та вважає за необхідне розмежувати такі поняття як «ризик» і «загроза».

Поняття «загроза», на думку автора, являє собою певну подію, що впливає на діяльність суб'єктів господарювання, в тому числі й акціонерних товариств, тоді як «ризик» виступає результатом впливу загроз на господарську діяльність суб'єктів господарювання (рис. 5.2).

Рис. 5.2. Модель взаємозв’язку загроз діяльності акціонерного товариств та ризику втрати його фінансових ресурсів

Складено особисто автором

Аналіз загроз, які розглядають зарубіжні та вітчизняні автори, показує, що основні з них носять, переважно, внутрішньодержавний характер і зосереджені у політичній, економічній, соціальній, екологічній, інформаційній і духовній сферах розвитку певної країни чи підприємства.

Різноманіття загроз діяльності підприємства зумовлює необхідність їх теоретичного узагальнення та систематизації за рядом ознак, що дасть змогу швидкої ідентифікації, моніторингу та оцінки ступеня загрози, а також визначення системи заходів щодо їх нейтралізації.

У вітчизняній та зарубіжній літературі перелік загроз діяльності підприємства характеризується достатнім рівнем визначення. Простежується навіть певне змагання щодо його кількісного набору. Так, А.В.Кирієнко [72, с.25] пропонує використання п’яти ознак для визначення 11 загроз діяльності підприємства. В.І. Ярочкін [27, с.17] сім критеріїв для ідентифікації вісімнадцяти загроз безпеці підприємства. Таку ж кількість ознак класифікації пропонує С.П. Дубецька [70, с.157-158] для визначення двадцять вісім різноманітних видів загроз безпеці підприємства. А.С.Соснін і П.Я.Пригунов [73, с.83] пропонують використання дванадцяти ознак для характеристики більш як тридцяти різних видів загроз. Тринадцять критеріїв систематизації загроз безпеці підприємству пропонує Е.І. Нізенко [74].

У більшості випадків автори наводять наступні види загроз економічній безпеці суб’єктів господарювання, в тому числі й акціонерних товариств, проте, вони, на жаль не враховують специфіку їх функціонування [62].

Так, залежно від можливості прогнозування загроз, варто виділити ті, які можна передбачати або передбачувані, і непередбачувані. До перших належать ті, які, як правило, виникають у певних умовах, відомі з досвіду господарської діяльності, вчасно виявлені і узагальнені економічною наукою.

Загрози економічній безпеці залежно від джерела виникнення поділяють на об’єктивні і суб’єктивні. Об’єктивні загрози виникають без участі і супроти волі суб’єкта господарювання або його службовців, незалежні від ухвалених рішень, дій менеджера. Це стан фінансової кон’юнктури, наукові відкриття, форс-мажорні обставини, тощо. Їх необхідно розпізнавати і обов’язково враховувати при прийнятті управлінських рішень. Суб’єктивні загрози породжені навмисними або ненавмисними діями людей, різних органів і організацій, у тому числі державних і міжнародних підприємств конкурентів. Тому і запобігання їм багато у чому пов’язане із впливом на суб’єктів економічних відносин.

Залежно від можливості запобігання, виділяють фактори форс-мажорні і не форс-мажорні. Перші відрізняються непереборністю впливу (війни, катастрофи, надзвичайні події, які змушують приймати рішення і діяти всупереч наміру). Другі можуть бути відвернені своєчасними і правильними діями [27].

За ймовірністю настання всі деструктивні фактори (поява зони ризику, виклик, небезпека, загроза) можна розділити на явні, тобто реально існуючі, видимі; і латентні, тобто сховані, ретельно замасковані, виявляти які важко. Вони можуть виникати раптово. Тому їх нівелювання потребуватиме вживання термінових заходів, додаткових зусиль і коштів [73].

Загрози можуть класифікуватися і згідно об’єкту зазіхання: загрози персоналу, майну, техніці, інформації, технологіям, діловому реноме, тощо.

За природою їх виникнення можна виділити: політичні, економічні, техногенні, правові, кримінальні, екологічні, конкурентні, контрагентські і ін.

Залежно від величини втрат або збитку, до якого може привести дія деструктивного фактору, небезпеки і загрози можна підрозділити на: чималі труднощі, значні і катастрофічні, за ступенем ймовірності виникнення - неймовірні, малоймовірні, імовірні, досить імовірні, цілком імовірні.

За ознакою їх віддаленості за часом: безпосередня, близька (до 1 року), далека (понад 1 рік); і за просторовою ознакою виникнення: на території суб’єкта господарювання; на прилеглій до нього території; на території регіону, країни; на закордонній території [70].

Найбільшого поширення у науці одержала класифікація загроз залежно від сфери їх виникнення. За цією ознакою розрізняють внутрішні і зовнішні небезпеки. Зовнішні небезпеки і загрози виникають за межами суб’єкта господарювання. Вони не пов’язані із його діяльністю. Як правило, це така зміна навколишнього середовища, що може завдати підприємству, установі чи організації збитків. Внутрішні фактори пов’язані з діяльністю суб’єкта, його персоналу. Найбільш значними з них є: якість планування і ухвалення рішення, дотримання технології, техніки ведення операційної діяльності, організація праці і робота з персоналом, фінансова політика, дисципліна і багато інших.

Як внутрішніх, так і зовнішніх факторів ризику величезна кількість. Це обумовлено насамперед тим розмаїттям зв’язків і відносин, у які обов’язково вступає суб’єкт господарювання. Вони виникають у конкретних політичних, соціально-економічних, природно-кліматичних і інших умовах, які склалися як у масштабах всієї країни, так і на рівні певного окремого регіону. Саме конкретна ситуація у тому або іншому населеному пункті, місцевості, де провадить свою діяльність суб’єкт господарювання, може вплинути на результати його діяльності [62].

До факторів, що впливають на результати усіх видів діяльності, можуть бути віднесені: стан ринків, на яких оперує даний суб’єкт, наявність необхідних для функціонування ресурсів, розвиток комунікацій, особливості конкурентного середовища, наявність вільних трудових ресурсів, рівень їхньої професійної підготовленості, міра соціальної і політичної напруженості, рівень життя населення, його платоспроможність, криміналізація господарської діяльності (корумпованість чиновників, рекет, економічна злочинність) і багато інших. Всі зовнішні фактори, що впливають на економічну безпеку суб’єктів господарювання, можна згрупувати, виділивши: політичні, соціально-економічні, екологічні, науково-технічні і технологічні, юридичні, природно-кліматичні, демографічні, криміналістичні та інші [73].

Автор вважає, що наведені класифікації загроз економічній безпеці акціонерних товариств, на жаль, недосконалі та потребують доопрацювання із врахуванням саме тих загроз, що впливають на діяльність акціонерних товариств як особливої організаційно-правової форми: корпоративного управління, інформаційної прозорості та взаємовідносин із фінансовими посередниками.