Журналістика та соціальний захист.

У тоталітарному суспільстві систему ЗМІ владні структури розглядали надто спрощено: мовляв, журналістика – це виробництво і поширення інформації, причому інформації, що стояла на сторожі існуючого ладу.

Зміни у політичному та економічному житті країни позначилися і на всьому спектрі діяльності журналістики. саме життя покликало журналістику стати на сторожі інтересів кожної людини. Особливо важливо відстоювати ці інтереси у перехідний період, коли нелегкі процеси державотворення, утвердження ритнкових відносин справляють величезний вплив не лише на соціальні почуття груп населення, але й позначаються на долі кожної людини.

Журналістська творчість, присвячена насамперед соціальному захисту людей, має привертати увагу владних структур до нагальних проблем, як-от:

Ø хід економічної реформи, її оцінка людьми, недоліки, наданнгя субсидій;

Ø фінансово-кредитна політика;

Ø грошовий обіг;

Ø споживчий ринок, його залежність від лібералізації цін та підприємницької свободи та інші проблеми.

Один із основних напрямів висвітлення проблем соціального захисту населення – конкретні поради читачам про те, як вижити у непростих сучасних умовах.

Особливу увагу важливо приділяти найменш соціально захищеним групам населення – пенсіонерам, інвалідам, дітям-сиротам – подавати матеріали про їхнє життя, про добродійну допомогу, відповіді на листи, коментарі, роз’яснення.

У ЗМІ важливо публікувати матеріали, що розповідають про людей, які знаходять вихід зі складних ситуацій, виявляють підприємливість, допомагають малозахищеним тощо.

Важливо залучати спеціалістів, які б давали конкретну пораду. Слід відстоювати думку про те, що малозахищені категорії населення повинні більше отримувати допомоги від держави, бо зубожіння населення – результат державної політики.

З метою визначення характерних інтересів громадської думки важливо в ЗМІ проводити соціологічні дослідження проблем соціальної напруженості.

Стосовно посилення політичної нестабільності важливо з’ясовувати причини виявів у майбутньому масової непокори, протесту тощо

Варто зазначити, що в нас не розроблено ще механізму соціального захисту і працівників преси, радіо та телебачення.

Підставами для застосування окремих і особливих норм соціального захисту журналістів є такі специфічні риси та умови журналістської діяльності:

Ø творчий характер, інтелектуальна інтенсивність праці, її нерегульована тривалість через жорстку регламентацію редакційної роботи;

Ø суспільство впливове за наслідкамизначення роботи, висока соціальна відповідальність за свою працю та її результати;

Ø виконання службових обов’язків та реалізація творчих планів у стресових ситуаціях, постійність великого морально-психологічного навантаження і напруженості;

Ø систематичне перебування у відрядженнях та роз’їздах, включаючи відрядження до місць надзвичайних подій, професійна творча діяльність в екстремальних умовах, виконання спеціальних завдань з ризиком для здоров’я та життя;

Ø необхідність здійснювати власний творчий пошук нової, потрібної інформації та її джерел, наявність об’єктивних та суб’єктивних труднощів таперешкод у добуванні такої інформації;

Ø фактичні вияви морально-психологічного тиску, погроз та безпосередні загрозливі дії у зв’язку з виконанням професійного обов’язку.

Права журналістів на соціальний захист гарантуються державою на підставі Закону Укроаїни “Про охорону праці”.

До складу заробітної плати журналіста зараховуються посадовий оклад, встановлені нормативними актами надбавки, доплати та премії. Гонорар як винагорода за індивідуальну позапосадову авторську творчу роботу до загальної суми заробітної плати журналіста не зараховується.

Розмір заробітної плати журналіста визначається з урахуванням статусу ЗМІ, його форми власності, джерел фінансування, на підставі законів та інших нормативно-правових актів галузевими та регіональними угодами з профспілками, колективними договорами і не може бути нижчим від середнього розміру заробітної плати працівників галузі, яку обслуговує ЗМІ.

Методику та порядок прирівняння розміру заробітної плати журналіста державного або муніципального ЗМІ до заробітної плати працівеика відповідної кваліфікації та посадового рівня в органі державної влади, місцевого самоврядування, який є засновником (співзасновником) ЗМІ, виробляє і коригує Кабінет Міністрів України.

ЗМІ можуть відряджати журналістів для виконання професійних завдань у місця надзвичайних подій за умови гарантування власником усіх відшкодувань, обов’язкових виплат і пільг, інших відшкодувань та виплат відповідно до законодавства про охорону праці та соціальний захист громадян.

До журналістів за умовами і нормами прирівнюються інші працівники ЗМІ (кіно- і телеоператори, режисери, артисти, освітлювачі, реквізитори та ін.), якщо вони за необхідності входять до складу відряджених творчих груп.

У разі неможливості забезпечення визначених на такі випадки гарантій ЗМІ не мають права відряджати своїх працівників у місця надзвичайних подій.

ЗМІ зобов’язані забезпечити відряджуваних журналістів та інших своїх працівників належними документами, знаковими, сигнальними та іншими засобами позначення представників преси.

Працюючи в місцях збройних конфліктів, здійснення терористичних акцій, при ліквідації небезпечних злочинних угруповань журналіст (учасник творчої групи) зобов’язаний дотримуватися вимог щодо нерозголошення планів спеціальних підрозділів, відомостей, що становлять таємницю слідства, не допускати фактичної пропаганди дій терористів та інших злочинних угроповань, їхніх вчинків і заяв, спеціально інспірованих для ЗМІ, не виступати в ролі арбітра, не втручатися в самий інцидент, не створювати штучну психологічну напругу в суспільстві.

За порушення цих вимог журналіст несе відповідальність за нормами чинного законодавства України.

У разі поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час виконання службових обов’язків у місцях надзвичайних подій, відшкодовуються.

Вчинені у зв’язку зі службовою діяльністю журналіста, прирівняного творчого працівника, посягання на їх життя і здоров’я, знищення або пошкодження їх майна, погроза вбивством, насильством чи пошкодженням майна, перешкоджання законній службовій і професійній творчій діяльності журналіста, образа або наклеп на нього, а також посягання на життя та здоров’я його близьких родичів (батьків, дружини, чоловіка, дітей), погроза їм вбивством, насильством або пошкодженням майна тягнуть за собою відповідальність згідно із чинним законодавством України.

Професійна творча діяльність журналіста не може бути підставою для його арешту чи затримання.