Аспекти засвоєння англіцизмів у сучасній українській мові новітнього періоду
Слова іншомовного походження - невід’ємна частина української лексики. Їх запозичення тісно пов’язане з історією нашого народу, що на різних етапах формування та розвитку власної державності вступав у багатоманітні політичні, соціально-економічні та культурні відносини з іншими народами світу і, таким чином, збагачував та змінював свою мову. Лексичні запозичення з англійської мови в українську проникли пізніше, ніж з французької чи німецької, головним чином у ХІХ та ХХ ст.; засвоювалися вони в основному через російську мову. [5, с.140]
Курс на інтеграцію України в ЄС, процес глобалізації, перебудова економіки, орієнтація на країни Заходу спричинили тісну культурну, політичну та соціально-економічну взаємодію українського народу з народами світу, яка не могла не відбитися на мовному рівні, тому кількість англіцизмів сьогодні дуже швидко зростає. [4, с.130]
Початком перших широких контактів англійців з Україною можна вважати XVI століття. У цей час посилюються контакти України з Англією, внаслідок чого українці відвідують Англію у зв’язку з навчанням, подорожами, працюють у дипломатичних службах, переймаючи певну кількість англійських слів, які активно вживали у своїй мовленнєвій практиці. Отже, такі мовні контакти мали переважно індивідуальний характер, а запозичання з англійської в українську були епізодичними. Проте саме в цей період було закладено початок фахового ви вчення англійської мови з науковою та практичною метою. Історія проникнення англізмів до української мови тісно пов’язана з істо-рією їх проникнення до російської. Тому другий період потрапляння англізмів до української мови за посередництвом російської починається в добу петрівських реформ ( реформ за часів правління Петра І, який намагався встановити більш близькі й регулярні зв'язки Росії з рядом західних держав, наблизити її до західноєвропейських стандартів, що супроводжувалося відчутними змінами у лексиці), у результаті яких українська мова зазнала значних обмежень у своєму розвиткові та функціонуванні. У цей час спостерігається активізація запозичень попереднього періоду, а також подальше збагачення лексики за рахунок англійських запозичень зі сфер морської та загальноінженерної наук: баркентина (barguentinе) – морське вантажне судно із багатьма щоглами; бриг (brig) – дво- щоглове судно; ботдек (bot-deck) – палуба.[4]
Третій період появи англійських слів в українській мові через посередництво російської як основної, а також польської та німецької припадає на 20-ті роки XIX століття, що пов’язано з “англофільною” спрямованістю політичної діяльності Катерини II та підтриманням нею тісних зв’язків з Великою Британією після війни з Францією 1812 року, у зв’язку з чим було засновано перекладне товариство іноземних (англійських) книг, посилено на високому дипломатично- му рівні міжнародні стосунки з Великою Британією. Поповненню української лексики англізмами сприяли також переклади українських культурних і громад- ських діячів (П. Куліш, С. Руданський, І. Франко, Ю. Федькович) англомовної літератури. Отже, лексична система української мови поповнилася назвами оди- ниць англійської грошової системи: пенс, фунт, стерлінг, шилінг; англійських мір і ваги: фут, акрем; словами-звертаннями до чоловіків і жінок, назвами різ- номанітних титулів: міс, містер, леді, лорд тощо.[4]
Не забуваймо, що саме на цей період припадає формування української національної літературної мови, якій через відомі імперські укази (1863 р., 1876 р.) часто доводилося користуватися надбаннями російської мови, оскільки друк українською мовою шкільних підручників, науково-популярних видань та оригінальних літературних творів і перекладів був заборонений. Значну частину запозиченої в той період лексики складали так звані інтернаціоналізми - слова, представлені в схожій фонетичній оболонці, зі схожим значенням у різних, навіть не дуже споріднених мовах. Серед них такі слова, як бойкот, бокс, бюджет, генетика, гумор, експрес, експорт, імпорт, танк, чек. [7. C. 474-481.]
Два наступні етапи впровадження англійського мовного матеріалу відбуваються у ХХ столітті – 20-ті роки та після здобуття Україною незалежності. На початку ХХ століття Англія почала прискорено розвивати свою промисловість, науку й техніку, оснащувати армію, через що вона стала однією з провідних кра- їн світу, а її мова, особливо після 1925 року, у зв’язку з економічною потугою англомовних США дістала головну роль як лінгвістичного донора для всіх європейських мов. У ці роки до мови потрапили такі англійські слова: combine – комбайн, container – контейнер, tanker – танкер, trolley-bus – тролейбус і т. д.
З другої половини 20-х років процес запозичення активізується за рахунок наукових та технічних термінів, спортивної та культурної лексики, назв предметів побуту. В результаті статистичної обробки Словника іншомовних слів за редакцією І.В.Льохіна та Ф.М.Петрова виявлено, що до його складу включено 707 англомовних слів, що становить 3,54% усього словникового реєстру (20000 одиниць). [7, с. 474-481.]
З середини 50-х років на фоні явища так званої соціально-політичної "відлиги" проникнення англомовних запозичень в російську й українську мови знову посилюється. Цього разу їх частка серед усіх інших західноєвропейських запозичень є найбільшою [ 3: 269]. З 1955 до 1985 року кількість англомовних слів у мовному обігу збільшилася на 34% (за даними аналізу Словника іншомовних слів за ред. О.С.Мельничука). Словник поповнився такими словами, як автостоп, бестселер, біг-біт, Бітлз, біфштекс, брифінг, вельвет, вестерн, детектив, джип, дизайн, дисплей, інтерв'ю, кемпінг, комікс, комп'ютер, концерн, менеджер, міксер, монітор, ноу-хау, офіс, піджак, прес-реліз, радіола, рефрижератор, рок-н-рол, смог, спідометр, стрес, стюардеса, тайм-аут, таймер, твіст, тест, тостер, транзистор, трейлер, фен, фломастер, хіппі, хобі, чипси, шорти, шоу тощо. [7, с. 474-481.]
Сучасний період (кінець ХХ – початок ХХІ століть) – особливий етап запозичання з англійської мови, який позначений значними процесами державотворення в Україні після розпаду СРСР, а також змінами орієнтирів на- ціонального розвитку у мовній сфері зокрема – українська мова набула реального статусу державної. Тобто першою особливістю сучасного процесу запозичання є те, що Україна стала відкритою для взаємин, а українська мова – для широкого проникнення іншомовної лексики [4]
За підрахунками О. Стишова [9, с. 289–331.], у 80–90-х роках ХХ ст. англізми й американізми становили близько 75–80 % серед усіх нових запозичень в українській мові. Дослідниця Є. Говердовська говорить про «вибух запозичень» у середині 1980-х рр. у російській мові, причому найбільша кількість запозичених слів із соціально- економічної, спортивної та музичної сфер – англіцизми (брифінг, брокер, дайджест, імідж, ноу-хау, кік-боксинг, саміт, менеджер, спонсор) [8, С. 46–48.].
Під час «перебудови» та особливо після проголошення незалежності в Україні поширювалися завезені з Канади або відтворені друковані джерела, мові яких притаманні особливості канадсько-українського діалекту. Ставлення української громади до такого мовного вторгнення було неоднозначним: частина науковців, літераторів, журналістів, освітян із радістю зустріла оновлення словникового запасу та широко вживала терміни і граматичні конструкції, які були відсутні в українській мові радянської доби. З особливою прихильністю до такого розширення меж літературної норми ставилися носії української мови західного регіону. Це сприймалося як можливість віддалитися від російських мовних запозичень і кальок, як можливість уживання деяких спільних для материкових (що мали місцеві діалекти та мовну традицію дорадянських часів) і канадських українців: часопис, світлина, дереворит, число (у значенні номер) тощо. У той же час переважна більшість україномовної (хоча б у фаховій сфері) спільноти Центральної та Східної України стримано зустріла перспективи канадсько-українського мовного впливу. І після короткотривалої моди на канадську «екзотику» майже повністю відкинула спроби вкорінити особливості канадсько-українського діалекту в галузях науки, освіти, журналістики своїх регіонів. З канадсько-українського діалекту в українську мову все ж таки потрапили певні лексеми, які, у свою чергу, запозичилися з англійської мови. Наприклад: файно (англ. fine) – добре, шузи (англ. shoes) – взуття, черевики, айскрім (англ. ice-cream) – морозиво . На телебаченні Центральної та Східної України транслюється фільм «Файна Юкраїна», у перекладі американського фільму «Містер і місіс Сміт» використано слово шузи. [4]
Головним чином доплив запозичень/англіцизмів збагачує словниковий корпус української мови і змінює її. Вплив англійської мові є беззаперечним. Основними причинами зростаючого впливу англійської мови уже в ХХI столітті є:
- беззаперечно Велика Британія займає одну з лідируючих позицій у світі;
- зростання ролі Сполучених Штатів Америки у світовому масштабі;
- посилення взаємодії України з країнами Заходу;
- англійська мова залишає за собою статус міжнародної;
- набуття англійською мовою статусу мови світової науково-технічної літератури; - англомовними є провідні засоби масової інформації ( теле- і радіокомпанії, Інтернет) та кіноіндустрія;
- стрімкий розвиток інформаційних технологій. [5]
Велику роль у поширенні англізмів у сучасному українському лексиконі відіграють ЗМІ, які “досить оперативно передають різноманітні зміни в світі, контакти між державами і народами у широкому спектрі соціально-політичного, еко- номічного, науково-технічного, культурного життя” , що пов’язано зі своєрідністю ЗМІ, яка виявляється у найшвидшому і постійному контакті мас- медіа із широкими колами мовців. До того ж, як усні, так і письмові різні форми діяльності мас-медіа – це й перші апробаційні джерела на доцільність використання запозичень і їх засвоєння, а також на відповідність системі мови. Тож ще однією особливістю є інтенсивне надходження англізмів з підмови засобів масової інформації.[4]
РОЗДІЛ 3
ДОСЛІДЖЕННЯ АНГЛІЦИЗМІВ У МОЛОДІЖНОМУ СЕРЕДОВИЩІ
3.1.ДОСЛІДЖЕННЯ АНГЛІЦИЗМІВ В УКРАЇНСЬКИМИ МОВОЗНАВЦЯМИ
Дослідження іншомовних слів в українській мові набуває актуальності на тлі глобалізації суспільства. За останній час через розширення політичних, економічних і культурних зв’язків та у зв’язку з глобалізацією економіки і культури різних країн проблема запозичень і взаємозбагачення мов привертає все більшу увагу лінгвістів, хоча це питання загалом не нове.
У новітній період з’явилися праці, присвячені проблемам нових запозичень в українській мові (Б. Ажнюка, В. Акуленка, Л. Архипенко, Я. Битківської, М. Бондар, Н. Босак, Л. Гонтарук, С. Гриценко, О. Дьолог, Г. Зимовець, І. Каминіна, Є. Карпіловської, Л. Кислюк, Н. Клименко, І. Кочан, М. Кочергана, Г. Кьорян, О. Лисенко, А. Ломовцевої, В. Лопушанського, В. Скачкової, І. Скорейко-Свірської, О. Степанюк).
Так, В. Сімонок [11,10] аналізує лексичні запозичення в сучасній українській літературній мові як важливий елемент структури її мовної картини світу, вважає процес запозичення слів ефективним способом збагачення лексичного складу мови. Предметом дослідження науковця є запозичені слова з англійської, німецької та французької мов, які потрапили до словникового складу сучасної української літературної мови. Науковець характеризує слова іншомовного походження за їх місцем в українській мовній картині світу, розкриває семантичну організацію запозичень, їхні лексико-семантичні зв’язки із власне українськими та запозиченими з інших мов словами. Різноманітні погляди на ключові аспекти запозичення висвітлені в працях О. Стишова . Мовознавець розглядає запозичення слів як ефективний сучасний спосіб збагачення лексичного складу мови. Науковець вважає, що чим глобальніші зміни в житті, тим інтенсивніше змінюється лексика, тим вона плинніша. Адже відомо, що лексичний склад мови зазнає модифікацій не лише поступово та безперервно, а й нерівномірно. Це відбувається переважно в часи значних соціально-культурних зрушень. Нові лексеми відіграють основну роль у збагаченні словникового складу української мови. Л. Струганець [12, c.352] стверджує, що розвиток словникового складу літературної мови це “…діалектично взаємопов’язані процеси, результатами яких є: поповнення новими лексичними одиницями; поступове звуження вживання, а згодом і вихід окремих номенів, що з певних причин виявилися застарілими; семантична трансформація; стилістична транспозиція слів, що уже існують…” [12, с. 46]. До найважливіших способів оновлення лексичної системи сучасної української мови авторка зараховує такі: творення неологізмів на базі власних мовних одиниць; запозичення слів з інших мов; залучення лексичних елементів із периферійних ділянок мовної системи [12, с. 57].
У своїх наукових дослідженнях Л. Кислюк [13, c.51-53] комплексно описала словотвірний потенціал англійських та німецьких запозичень у сучасній українській літературній мові. Мовознавець виявляє інтернаціоналізми у складі запозиченої лексики; здійснює морфемний аналіз запозичень; описує деривати, мотивовані запозиченнями та впорядковує словотвірні гнізда від запозичень, аналізує особливість засвоєння запозиченої лексики словотвірною підсистемою мови-реципієнта.
Цікавим з наукового погляду є дослідження Н. Попової [14, c.48-52], яка розглядає історію становлення корпусу запозичень з англійської мови в українську; визначає склад англіцизмів, які потрапили до української мови в останнє десятиліття ХХ й на початку ХХІ ст.; здійснює лексико-семантичний аналіз новітніх англіцизмів; досліджує динаміку потрапляння лексичних елементів з англійської мови до лексико-семантичної системи української; аналізує мовні процеси, пов’язані з функціонуванням англійських запозичень за останнє десятиліття; фіксує сфери використання запозичень в усній та писемній формах української мови. Зроблено висновок, що для української мови останнього десятиліття в запозиченій лексиці характерними є два процеси: 1) збільшення кількості англомовних за походженням слів;
2) розширення актуальності слів англійського походження, що функціонували в українській мові обмежено для характеристики певних сфер життя зарубіжних країн.
Б. Ажнюк [15, С. 190–207.] досліджує англійські запозичення в сучасній українській, російській та чеській мовах. Висловлює думку про те, що англійські запозичення в слов’янських мовах виявляють відмінності й подібності щодо характеру й ступеня їхньої адаптованості в мовах- реципієнтах. Науковець стверджує, що явища міжмовної інтерференції, які спостерігають на різних рівнях мовної ієрархії, взаємно стимулюють одне одного, часто приводячи
Науковці визначають основні причини виникнення слів німецькомовного походження в сучасній українській літературній мові, вивчають історію німецьких лексичних запозичень та шляхи потрапляння іншомовних лексем до словникового складу української мови.
Мовознавець В. Акуленко [16,С. 20–29.] досліджує іншомовний уплив на розвиток сучасної української мови, торкаючись проблем методології, аналізує українську мову в європейському контексті. Доведено, що в пошуках номінаційних засобів для втілення нового поняттєво-семантичного змісту мовець може не лише спиратися на можливості системи та норми української мови, а й знаходити стимул і взірець для створення знака в тій чи тій формі за межами української мови, у мові іноземній.
Отже, наявність запозичень із різних мов у тій чи тій мові не ослаблює, а, навпаки, збагачує словниковий склад. Лексична система мови має невичерпні резерви для безперервного розвитку словникового складу.