Кримінальна відповідальність за самовправство, його відмінність від самозахисту цивільних прав
Об'єкт злочину - встановлений законодавством порядок реалізації громадянами своїх прав та обов'язків, нормальна управлінська діяльність і авторитет органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
З об'єктивної сторони злочин характеризується сукупністю таких ознак: 1) самовільним, всупереч встановленому законом порядку, вчиненням будь-яких дій; 2) оспорюваністю правомірності цих дій з боку інших громадян або юридичних осіб; 3) заподіянням такими діями значної шкоди правоохоронюваним інтересам; 4) причинним зв'язком між діями винної особи та значною шкодою.
Самовільне вчинення будь-яких дій - це здійснення особою свого дійсного або удаваного права чи вчинення інших дій всупереч встановленому порядку і без законних повноважень.
Суб'єкт злочину загальний.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом. Психічне ставлення винного до суспільне небезпечних наслідків у вигляді значної шкоди, за загальним правилом також характеризується умислом.
Самозахист як спосіб захисту цивільних прав може застосовуватися за наявності відповідних умов. До таких умов можна віднести:
- відсутність законодавчої заборони застосовувати відповідні засоби протидії;
- відсутність суперечності засобів протидії моральним засадам суспільства;
- відповідність способу самозахисту змісту права, що порушено;
- відповідність способу самозахисту характеру дій, якими порушено право, та наслідкам, що спричинені цим порушенням.
45. Кримінальна відповідальність за створення злочинної організації (ст. 255 КК)
Об'єктом злочину є громадська безпека. Злочинні організації, оскільки вони створюються з метою вчинення злочинів, становлять потенційну загрозу для самих різноманітних правоохоронюваних інтересів.
З об'єктивної сторони злочин може виразитися у таких формах: 1) створення злочинної організації; 2) керівництво злочинною .організацією; 3) участь у злочинній організації; 4) участь у злочинах, вчинюваних такою організацією; 5) організація, керівництво чи сприяння зустрічі представників злочинних організацій або організованих груп для розроблення планів і умов спільного вчинення злочинів.
У ст. 255 вид злочинної організації не конкретизовано: це може бути будь-яка злочинна організація, метою якої є вчинення хоча б одного тяжкого чи особливо тяжкого злочину, або діяльність якої пов'язана із вчиненням декількох злочинів.
Під створенням злочинної організації слід розуміти дії, спрямовані на виникнення злочинної організації.
Суб'єкт злочину загальний. Особа віком від 14 до 16 років може нести відповідальність лише за окремі злочини, вчинені у .складі такої організації (наприклад, за грабіж, заподіяння тяжкого, чи середньої тяжкості тілесного ушкодження).
Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, Винний усвідомлює, що організація, яку він створює, якою керує, в якій чи у злочинах, вчинюваних якою, бере участь, є зло, чинною, або що його діяльність полягає в консолідації організованої злочинної діяльності, передбачає, що його дії створюють загрозу громадській безпеці, і бажає настання таких наслідків.
- Кримінальна відповідальність за створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань (ст. 260 КК)
Під воєнізованими слід розуміти формування, які мають організаційну структуру військового типу, а саме: єдиноначальність, підпорядкованість та дисципліну, і в яких проводиться військова або стройова чи фізична підготовка
Під збройними формуваннями слід розуміти воєнізовані групи, які незаконно мають на озброєнні придатну для використання вогнепальну, вибухову чи іншу зброю.
Об'єктом злочину є громадська безпека.
Об'єктивна сторона злочину виражається у таких формах:1) створення не передбачених законами України воєнізованих формувань; 2) участь у їхній діяльності; 3) створення не передбачених законом збройних формувань; 4| участь у їхній діяльності; 5) керівництво зазначеними формуваннями;6) їхнє фінансування, постачання їм зброї, боєприпасів, вибухових речовин чи військової техніки; 7) участь у складі вказаних формувань у нападі на підприємства, установи, організації чи на громадян.
Суб'єкт злочину загальний. За окремі злочини, вчинювані в ході нападів у складі воєнізованого чи збройного формувань, відповідальність настає з 14-річного віку.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом. Ставлення до наслідків у вигляді загибелі людини характеризується непрямим умислом або необережністю, а до наслідків у вигляді заподіяння особі тяжкого тілесного ушкодження - прямим або непрямим умислом або необережністю.
Кваліфікуючими ознаками злочинує: 1) загибель людей; 2) настання інших тяжких наслідків.
47. Кримінальна відповідальність за сутенерство або втягнення особи в заняття проституцією (ст. 303 КК), його відмінність від зґвалтування (ст. 152 КК) та від створення або утримання місць розпусти і звідництва (ст. 302 КК)
Основним безпосереднім об'єктом злочину є моральні засади суспільства в частині підстав задоволення статевих потреб.
Об'єктивна сторона злочину проявляється у таких формах:1) систематичне заняття проституцією; 2) примушування чи втягнений у заняття проституцією; 3) сутенерство
Сутенерство полягає у створенні, керівництві або участі в організованій групі, яка забезпечує: діяльність з надання сексуальних послуг особами чоловічої та жіночої статі з метою отримання прибутків.
Суб'єкт злочину загальний.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною виною. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони злочину є мета отримання доходу.
Кваліфікований вид злочину має місце, коли систематичне заняття проституцією здійснюється особою у складі організованої групи, а так само, коли примушування чи втягнення у заняття проституцією вчинені: 1) щодо неповнолітнього; 2) організованою групою.
Основний безпосередній об'єкт злочину- статева свобода чи статева недоторканість особи. Його додатковим факультативним об'єктом можуть бути здоров'я, воля, честь і гідність особи, нормальний розвиток неповнолітніх.
З об'єктивної сторони зґвалтування полягає у статевих зносинах, які поєднуються із: 1) застосуванням фізичного насильства;2) погрозою його застосування (воля потерпілої особи придушується) або 3) з використанням безпорадного стану потерпілої особи (ЇЇ воля ігнорується).
Суб'єктом злочину є осудна особа чоловічої або жіночої статі, яка досягла 14-річного віку. При цьому стать безпосереднього виконавця злочину має бути протилежна статі потерпілої особи,
Суб'єктивна сторона зґвалтування характеризується прямих умислом. Винний усвідомлює, що вчиняє природний статевий акт із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосуванн або з використанням безпорадного стану потерпілої особи, і бажає це зробити.
Кваліфікуючими ознаками зґвалтування є вчинення його:1) повторно; 2) особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених ККУ, а особливо кваліфікуючими:1) вчинення його групою осіб; 2) зґвалтування неповнолітньої особи; 3) спричинення особливо тяжких наслідків; 4) зґвалтування малолітньої особи.
Об'єктом злочину є моральні засади суспільства в частині встановлення зв'язків між людьми для задоволення їх статевих потреб.
Предметом злочину є місця розпусти. Ними є будь-які споруди чи інші об'єкти, в яких вчиняються розпуст дії. Об'єктивна сторона злочину проявляється у: 1) створенні місць розпусти; 2) їх утриманні; 3) звідництві для розпусти.
Суб'єкт злочину загальний. Відповідальності за ст. 302 підлягає й особа, яка, створюючи або утримуючи місця розпусти, займаючись звідництвом, сама бере участь у розпусних діях.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною виною.
Кваліфікований вид злочину має місце, коли вказані вище дії вчинено: 1) з метою наживи, 2) особою, раніше судимою за цей злочин; 3) організованою групою, а особливо кваліфікований - коли створення або утримання місць розпусти чи звідництво для розпусти вчинюються із залученням неповнолітнього.
- Кримінальна відповідальність за тілесні ушкодження
Об'єктом злочину є здоров'я особи.
З об'єктивної сторони злочин характеризується вчиненням тілесних ушкоджень двох видів: 1) легкого тілесного ушкодження; 2) легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності.
У першому випадку йдеться про легке тілесне ушкодження, що не спричинило таких наслідків, як короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності. Таким тілесним ушкодженнямє ушкодження, що має незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більш як шість днів (синець, подряпина тощо).
Легке тілесне ушкодження другого виду характеризується тим, що при його заподіянні потерпілому спричиняються короткочасний розлад здоров'я або незначна стійка втрата працездатності. Короткочасним слід вважати розлад здоров'я тривалістю понад шість днів, але не більш як три тижні (21 день). Під незначною стійкою втратою працездатності слід розуміти втрату загальної працездатності до 10%.
Суб'єктом злочину є осудна особа, яка досягла 16-річного віку.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим або непрямим умислом. Якщо умисел винного було спрямовано на заподіяння тяжких тілесних чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень, а в результаті його дій потерпілому було заподіяно лише легкі тілесні ушкодження, вчинене слід кваліфікувати за спрямованістю умислу.
49. Кримінальна відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) (ст. 212 КК)
Об'єктом злочину є встановлений законодавством порядок оподаткування юридичних і фізичних осіб, який забезпечує за рахунок надходження податків, зборів та інших обов'язкових платежів формування доходної частини державного та місцевих бюджетів, а також державних цільових фондів.
Предмет злочину - податки, збори, інші обов'язкові платежі, що входять в систему оподаткування і введені у встановленому законом порядку.
Об'єктивна сторона злочину характеризується сукупністю трьох ознак: 1) діяння - ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, що входять до системи оподаткування;2) суспільне небезпечні наслідки у вигляді фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних, великих або особливо великих розмірах; 3) причинний зв'язок між діянням і наслідками.
Суб'єкт злочину спеціальний. Це: 1) службова особа підприємства, установи, організації незалежно від форми власності; 2) особа, яка займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи; 3) будь-яка інша особа, яка зобов'язана сплачувати податки, збори, інші обов'язкові платежі.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом.
Про умисний характер поведінки порушника податкового законодавства можуть свідчити, наприклад, такі обставини: складання і використання підроблених документів; ведення "подвійного" обліку товарно-матеріальних цінностей; наявність у місцях реалізації документально неоформленої продукції; і т.д..
Мотиви ухилення від сплати обов'язкових платежів, що входять до системи оподаткування, можуть бути різними (корисливі спонукання, бажання задовольнити різноманітні виробничі потреби господарюючого суб'єкта, кар'єризм тощо) і на кваліфікацію діяння не впливають.
Кваліфікуючими ознаками злочину є: 1) вчинення його за попередньою змовою групою осіб; 2) фактичне ненадходження коштів у великих розмірах.
- Кримінальна відповідальність за фальшивомонетництво (ст. 199 КК), його відмінність від шахрайства (ст. 190 КК)
Об'єктом злочину є встановлений законом порядок формування і функціонування грошової системи України як частини економічної системи нашої держави.
Предметом злочину є; 1) гроші; 2) державні цінні папери; 3) білети державної лотереї.
Об'єктивна сторона злочину полягає у: 1) виготовленні; 2) зберіганні; 3) придбанні; 4) перевезенні; 5) пересиланні; 6) ввезенні в Україну або 7) збуті зазначених вище предметів.
Суб'єкт злочину загальний,
Його суб'єктивна сторона характеризується прямим умислом. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання ввезення в Україну підробленої національної валюти, іноземної валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї є злочинним лише тоді, коли ці дії вчинені з метою їх подальшого збуту.
Кваліфікуючими ознаками злочину є вчиненняйого: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) у великому розмірі.
Особливо кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: 1) організованою групою; 2) в особливо великому розмірі.
Особливістю предмета шахрайства є те, що ним може бути як чуже майно, так і право на таке майно.
Об'єктивна сторона шахрайства полягає у заволодінні майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. В результаті шахрайських дій потерпілий - власник, володілець, особа, у віданні або під охороною якої знаходиться майно, добровільно передає майно або право на майно винній особі.
Способами вчинення шахрайства є: 1) обман; 2) зловживання довірою.
Суб'єкт злочину загальний.
Суб'єктивна сторона шахрайства характеризується прямим умислом і корисливим мотивом.
Кваліфікованими та особливо кваліфікованими видами злочину є шахрайство: 1) вчинене повторно або 2) за попередньою змовою групою осіб, або 3) у великих розмірах, або 4) шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, або 5) в особливо великих розмірах, або 6) організованою групою; 7) що заподіяло значної шкоди потерпілому.
- Кримінальна відповідальність за хабарництво (ст. 368 КК та ст. 369 КК), його відмінність від незаконного збагачення (ст. 368-2 КК) та комерційного підкупу (ст. 368-3 КК)
Хабар - це незаконна винагорода матеріального характеру, тобто предмет хабара має виключно матеріальний характер. Ним можуть бути майно, право на майно, будь-які дії майнового характеру.
Об'єктивна сторона злочину полягає в одержанні хабара у будь-якому вигляді.
Суб'єктом одержання хабара може бути лише службова особа.
Суб'єктивна сторона одержання хабара характеризується лише прямим умислом і наявністю корисливого мотиву.
Особливістю суб'єктивної сторони складу цього злочину є тісний зв'язок між умислом хабарника і умислом хабародавця. Змістом умислу першого повинно охоплюватися, крім іншого, усвідомлення того, що хабародавець розуміє сутність того, що відбувається, і усвідомлює факт незаконного одержання службовою особою винагороди.
До кваліфікованих видів злочину закон відносить одержання хабара: 1) у великому розмірі; 2) службовою особою, яка займає відповідальне становище; 3) за попередньою змовою групою осіб;4) повторно; 5) поєднане з вимаганням хабара ; до особливо кваліфікованих - одержання хабара: 1) в особливо великому розмірі; 2) службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище.
Давання хабара з об'єктивної сторони полягає в передачі службовій особі матеріальних цінностей, права на майно чи вчинення на її користь чи користь третьої особи дій майнового характеру за виконання чи невиконання дії, які службова особа повинна була або могла виконати з використанням влади чи службового становища.
Суб'єкт злочину загальний.
З суб'єктивної сторони давання хабара характеризується лише прямим умислом.
Кваліфікуючою обставиною давання хабара закон визначає повторність.
1. Одержання службовою особою неправомірної вигоди у значному розмірі або передача нею такої вигоди близьким родичам за відсутності ознак хабарництва (незаконне збагачення) -
карається штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
2. Незаконне збагачення, якщо його предметом була неправомірна вигода у великих розмірах, -
карається обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
3. Незаконне збагачення, якщо його предметом була неправомірна вигода в особливо великих розмірах, -
карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
1. Пропозиція, надання або передача службовій особі юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми неправомірної вигоди за вчинення дій чи бездіяльність з використанням наданих їй повноважень в інтересах того, хто надає чи передає таку вигоду, або в інтересах третіх осіб - караються штрафом від п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб чи організованою групою, - караються штрафом від трьох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
3. Одержання службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми неправомірної вигоди за вчинення дій або бездіяльність з використанням наданих їй повноважень в інтересах того, хто передає чи надає таку вигоду, або в інтересах третіх осіб - карається штрафом від п'яти тисяч до восьми тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до двох років.
4. Діяння, передбачене частиною третьою цієї статті, вчинене повторно або за попередньою змовою групою осіб чи поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, - карається штрафом від десяти тисяч до п'ятнадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
5. Особа, яка пропонувала, надала або передала неправомірну вигоду, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо стосовно неї мало місце вимагання неправомірної вигоди або якщо після пропозиції, надання чи передачі неправомірної вигоди вона добровільно заявила про те, що сталося, до порушення кримінальної справи щодо неї органу, наділеному законом правом порушувати кримінальну справу.