Міжнародно-правове регулювання місцевого самоврядування
Міжнародно-правові стандарти у сфері місцевого самоврядування мають важливе значення для розвитку місцевої демократії, транскордонного економічного та соціального співробітництва територіальних громад та місцевої влади, інших аспектів функціонування цього інституту у світі. Вони закріплюються у відповідних міжнародно-правових документах, серед яких насамперед необхідно назвати Європейську хартію місцевого самоврядування (Страсбург, 15 жовтня 1985 року), Європейську рамкову конвенцію про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями (Мадрид, 21 травня 1980 року), Декларацію про принципи місцевого самоврядування в державах - учасниках Співдружності (29 жовтня 1994 року), Всесвітню декларацію місцевого самоврядування (Ріо-де-Жанейро, 23-26.IX.1985 року).
Положення цих документів дають поштовх для розвитку місцевої демократії в Україні, пошуку найбільш оптимальних і результативних форм місцевого самоврядування з урахуванням кращого європейського і світового досвіду.
У 1993 році Україна приєдналася до Європейської рамкової конвенції про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями (Мадрид, 21 травня 1980 р.). Її основною метою є сприяння транскордонному співробітництву, розвиток добросусідських відносин між територіальними громадами та укладання з огляду на це необхідних угод або домовленостей.
Міжнародне співробітництво здійснюється в межах визначеної внутрішнім законодавством компетенції територіальних громад або їх органів. Приєднання до цієї Конвенції оформило вже започатковані процеси становлення транскордонного співробітництва із суміжними державами («Карпатський Єврорегіон») та послужило правовою підвалиною для активізації нових напрямків такої діяльності. Правові, економічні та організаційні засади транскордонного співробітництва визначаються Законом України «Про транскордонне співробітництво» 2004 р. № 1861
Транскордонне співробітництво - спільні дії, спрямовані на встановлення і поглиблення економічних, соціальних, науково-технічних, екологічних, культурних та інших відносин між територіальними громадами, їх представницькими органами, місцевими органами виконавчої влади України та територіальними громадами, відповідними органами влади інших держав у межах компетенції, визначеної їх національним законодавством;
Стаття 9. Органи транскордонного співробітництва
Угоди про транскордонне співробітництво можуть передбачати утворення органів транскордонного співробітництва.
Статус, функції, повноваження та джерела фінансування органів транскордонного співробітництва визначаються міжнародними договорами України про транскордонне співробітництво, угодами про транскордонне співробітництво, законодавством держав, на території яких вони розміщені, статутами цих органів.
У разі коли угодою про транскордонне співробітництво передбачається розміщення органів транскордонного співробітництва на території України, вони можуть утворюватися як юридичні особи. В окремих випадках їхні функції можуть покладатися на відповідні виконавчі органи місцевого самоврядування та структурні підрозділи місцевих органів виконавчої влади.
Орган транскордонного співробітництва виконує завдання, покладені на нього територіальними громадами, їх представницькими органами, місцевими органами виконавчої влади, відповідно до його повноважень та у порядку, передбаченому законодавством України.
Ст. 14 Видатки на реалізацію проектів (програм) транскордонного співробітництва здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів на відповідний рік, а також інших джерел, не заборонених законом.
Для спільного фінансування проектів (програм) транскордонного співробітництва може використовуватися міжнародна технічна допомога, кредитні ресурси міжнародних фінансових організацій згідно із законодавством України.
29 жовтня 1994 р. Україна підписала Декларацію про принципи місцевого самоврядування у державах - учасниках Співдружності. Багато в чому вона перегукується з Європейською хартією, але є окремі відмінності. Зокрема, під місцевим самоврядуванням розуміється система організації діяльності населення (місцевих територіальних співтовариств) для самостійного і під свою відповідальність розв’язання питань місцевого значення згідно із законами держави (ст. 1). Рішення органів місцевого самоврядування, що прийняті в межах їх компетенції, обов’язкові для виконання і підлягають державному захисту (ст. 2). Цим документом передбачається право органів місцевого самоврядування за взаємною згодою передавати їх повноваження (ст. 3).
Європейська декларація міських прав, прийнята 18 березня 1992 року Постійною конференцією місцевої і регіональної влади Ради Європи, визначає завдання, які є загальними для всіх європейських міст. У декларації закріплюється те, що жителі європейських міст, розуміючи свою відповідальність за стан міст, виявляють солідарність і беруть на себе зобов’язання домагатися забезпечення всім мешканцям міст рівних прав на: правову і екологічну безпеку, роботу, житло, безпечний рух, охорону здоров’я, спорт і дозвілля, культуру, якісну архітектуру, інтеграцію різних культур, гармонійне життя, економічний і гармонійний розвиток, політичне життя, послуги і товари, раціональне використання природних ресурсів, розвиток особистості, співробітництво між містами, фінансову забезпеченість, рівноправність.
Міжнародні стандарти розвитку місцевого самоврядування закріплені й в інших міжнародно-правових документах, зокрема в таких, як Європейська хартія урбанізму 1993 р., Європейська хартія про участь молоді в муніципальному та регіональному житті 1994 р., Конвенція про участь іноземців у громадському житті на місцевому рівні 1992 р., Європейська конвенція про ландшафти 2000 р.
Питання про приєднання до них бажано розглянути найближчим часом, адже застосування положень зазначених докумен-тів могло б дати новий поштовх у розвитку місцевого самоврядування в Україні.