Н о р м а т и в н і а к т и т а л і т е р а т у р а. Про підсумки парламентських слухань “Суспільство, засоби масової інформації, влада: свобода слова і цензура в Україні”: Постанова Верховної Ради України від

Про підсумки парламентських слухань “Суспільство, засоби масової інформації, влада: свобода слова і цензура в Україні”: Постанова Верховної Ради України від 16.01.2003 № 441-IV // Відомості Верховної Ради України від 18.04.2003. – N 1. - .Ст.. 130.

Даценко К. Свобода слова (Научно-практический семинар «свобода выражения взглядов на Украине. Доступ к информации». В. Речицкий о модельном проекте международной конвенции «О защите интеллектуальной свободы») // Юридическая практика. – 2002. - № 10.-С. 1,4.

Кушакова Н. Конституційне право на інформацію в Україні: Сучасний період // Право України. – 2002. - № 12.С. 51-55.

Кушакова Н. Конституційне право на інформацію правомірні та неправомірні обмеження // Вісник Конституційного Суду України. – 2002. - № 3.- С. 66-70.

Куц Г.Г. Стан виконання в Україні ст..10(1) Конвенції про захист прав людини щодо свободи вираження поглядів // Вісник Верховного Суду України. – 2000. - № 4. – С.56-60.

Питання свободи думки та слова в рішеннях Європейського суду з парв людини // Вісник Верховного Суду України. – 2000. - № 5. – С.61-63.

Речицький В. Нова культурна ситуація потребує нових форм правового регулювання (Свобода думки + свобода слова = демократія) // Юридичний вісник України. – 2002. – № 13. – С.7.

Слінько Т.М., Кушниренко О.Г. Правовой статус і перспективи розвитку друкованих та аудіовізуальних засобів масової інформації в Україні. // Проблеми активізації конституційно-правових досліджень і вдосконалення конституційного права: Зб.наук. статей / Голова редколегії В.Я.Тацій. – Харків: Нац. Юрид. Акад.. України, 1999. С. 116.

Слінько Т.М. Конституційно-правові аспекти забезпечення права на інформацію в Україні // Проблеми законності: Респ.між від.наук.зб. Вип..40: Республ.міжвід.наук.зб.: для викладачів, аспірантів, студентів, працівників правоохоронних органів.: Научное издание. – Х.: Нац.юрид.акад. України, 1999.-217 с.

Перепадя О.В. Питання свободи думки та слова в рішеннях Європейського суду з прав людини // Вісник Верховного Суду України.- 2000.-№ 5.- С.61-63.

Т е м а 24. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРАВА НА ІНФОРМАЦІЮ В УКРАЇНІ

П л а н

1. Правове регулювання права на інформацію в Україні.

2. Конституційно-правові гарантії права на інформацію.

3. Підстави обмеження конституційного права на інформацію.

4. Проблеми реалізації права на інформацію в Україні.

При висвітлені першого питання необхідно проаналізувати законодавство в сфері доступу до інформації, насамперед процедуру та форми реалізації права на інформацію, що передбачені Конституцією України, Законом України «Про інформацію», Конвенцією про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля, Указом Президента України «Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості органів державної влади», Постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади» та іншими нормативно-правовими актами. Розглянути питання щодо відповідності ст. 34 Конституції України положенням ст. 19 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст. 10 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод.

У другому питанні слід дати визначення та розкрити гарантії забезпечення права на інформацію.

У третьому питанні слід встановити межі, умови та підстави за яких можливо обмеження права на інформацію. Розкрити питання, які обмеження передбачені Конституцією України, Законом України «Про інформацію», Законом України «Про державну таємницю», з’ясувати чи можливо обмежити право на інформації на підставі підзаконних нормативно-правових актів.

Наприкінці роботи (четверте питання) слід зупинитися на основних проблемах реалізації та захисту права на інформацію в Україні, факторах, що негативно впливають на забезпечення права на інформацію.

Н о р м а т и в н і а к т и т а л і т е р а т у р а

Про інформацію: Закон України від 02.10.1992 р. № 2657-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – № 48. – Ст. 650.

Про державну таємницю: Закон України вiд 21.01.1994 р. № 3855-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1994. – № 16. – Ст. 93.

Про порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади: Постанова Каб. Міністрів України від 04.01.2002 р. № 3 // Офіц. вісн. України. – 2002. – № 2. – Ст. 57.

Інформаційне законодавство: Зб. законодав. актів: У 6 т. / За заг. ред. Ю.С. Шемшученка, І.С. Чижа. – К.: Юрид. думка, 2005. – Т. 1. Інформаційне законодавство України. – 416 с.

Кушакова Н.В.щ Конституційне право на інформацію: правомірні та неправомірні обмеження // Вісн. Конституц. Суду України. – 2002. – № 3. – С. 66 – 70.

Право на доступ до інформації: теорія та практика / Авт. О. Нестеренко, О. Северин; Харківська правозахисна група. – Х.: Права людини, 2008. – 348 с.

Нестеренко О.В. Підстави обмеження права на доступ до інформації // Проблеми законності: Республік. міжвід. наук. зб. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2007. Вип. 86 – С. 49–55.

Речицкий В.В. Символическая реальность и право. – Львов: ВНТЛ-Класика, 2007. – 732 с.

Слінько Т.М. Конституційно-правові аспекти забезпечення права на інформацію в Україні // Проблеми законності: Республік. міжвід. наук. зб.– Х.: Нац. юрид. акад. України, 1999. – Вип. 40 – С. 32–38.

Т е м а 25. ПИТАННЯ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРАВОВОГО СТАТУСУ НАЦІОНАЛЬНИХ МЕНШИН

План

1. Права людини і права національних меншин.

2. Поняття та головні складові елементи правового статусу національних меншин.

3. Характеристика основних прав та обов’язків національних меншин в Україні.

4. Механізм реалізації прав і свобод національних меншин та проблеми його подальшого удосконалення.

Потрібно всебічно дослідити співвідношення понять «права людини» і «права національних меншин», встановити, чому виникла необхідність виокремлення, визнання та правового закріплення системи особливих прав національних меншин.

Необхідно встановити поняття правового статусу національних меншин та дати загальну характеристику його основних елементів, зосередивши при цьому головну увагу на аналізі основних прав і обов’язків національних меншин.

Розглядаючи питання про механізм реалізації прав національних меншин, слід розкрити систему загальних і особливо правових гарантій реалізації прав національних меншин, навести приклади реалізації прав національних меншин в Україні.

На основі проведеного дослідженні важливо викласти власну точку зору щодо подальшого удосконалення правового регулювання статусу національних меншин в Україні.

Н о р м а т и в н і а к т и т а л і т е р а т у р а

Декларація прав національностей України від 1 листопада 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 53. – Ст. 799.

Про національні меншини в Україні // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 36. – Ст. 529.

Про мови в УРСР // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1989. – № 45. – Ст. 631.

Рамкова конвенція про захист національних меншин // Права людини в Україні. Інформаційно-аналітичний бюлетень Українсько-американського бюро захисту прав людини. – К., 1998. – Вип. 21. Права меншин. – С. 135-143.

Беліцер Н. Європейський досвід вирішення проблем національних меншин. – Український часопис прав людини. – 1996. – № 3-4. – К.: Українська правнича фундація, 1997. – С. 41-46.

Биков О. М. Конституційно-правовий статус національних меншин в Україні: Монографія. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. – 354 с.

Колісник В. П. Національно-етнічні відносини в Україні: теоретичні засади та конституційно-правові аспекти. – Харків, Фоліо, 2003. – 240 с.

Панчук М. І., Войналович В. А., Галенко О., Геник М., Горбань Т. Національні меншини України у ХХ столітті: політико- правовий аспект / Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України / І.Ф. Курас (голов.ред.) . — К. : ІПЕіНД, 2000. — 358с

Римаренко Ю., Волошин Ю. Конституційно-правові засади національно-культурної автономії національних меншин в Україні: проблеми теорії та практики // Вісник Академії правових наук. – 2001. - № 2. – С. 42-51.

Товт М. Міжнародно-правовий захист національних меншин в Україні та система контролю Ради Європи // Право України. – 2001. – № 7. – С. 28-31.

Мицик В.В. Співвідношення спеціального національного законодавства щодо захисту національних меншин їхніх країн походження з вимогами основних принципів міжнародного права // Запорізький національний університет Вісник Запорізького національного університету. Юридичні науки. 2006. №2.- Запоріжжя: ЗНУ, 2006.- C.56-63.

Т е м а 26.ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ЯК СУБ’ЄКТИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

П л а н

1. Поняття політичної партії. Місце і роль політичних партій в політичній системі України та їх закріплення в Конституції та законах України.

2. Створення політичних партій, їх реєстрація. Регулювання партійного членства.

3. Порядок формування та припинення діяльності депутатських фракцій та їх коаліції у Верховній Раді України. Участь коаліції депутатських фракцій у формуванні Кабінету Міністрів України. Погоджувальна рада депутатських фракцій у Верховній Раді України.

4. Гарантії діяльності і права політичних партій. Свобода опозиційної діяльності.

5. Кошти та інше майно політичних партій, їх фінансування.

6. Державний контроль за діяльністю політичних партій.

З’ясувати політико-правову природу політичних партій, їх місце і роль в політичній системі України, особливо у взаємовідносинах громадянського суспільства і держави, звернувши увагу на їх закріплення в Конституції і відповідних законах. Висвітлити порядок створення політичних партій та їх реєстрації, регулювання партійного членства, детально розібратися у третьому питанні. Це допоможе зрозуміти органічно єдиний парламентсько-правовий та парламентсько-партійний механізм перетворення представницької функції Верховної Ради України у її законодавчу та інші функції. Показати, чому для ефективного функціонування політичної та партійної систем в Україні актуальними є гарантії діяльності політичних партій, їх права, свобода опозиційної діяльності. З’ясувати джерела фінансування політичних партій та форми державного контролю за їх діяльністю.

Н о р м а т и в н і а к т и т а л і т е р а т у р а

Про політичні партії в Україні: Закон України від 05.04.01 // Відом. Верхов. Ради України.- 2001.- №23. – Ст. 118.

Про вибори народних депутатів України: Закон України від 25.03.2004 // Там само. – 2004.- №27-28. – Ст. 366.

Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів: Закон України від 06.04.2004 // Там само. – 2004.- №30-31.- Ст.382.

Колісник В.П., Веніславський Ф.В., Кичун В.І. Конституційно-правові аспекти формування коаліції депутатських фракцій в українському парламенті // Права людини. – 2006.- №19.- С.6-7.

Лукаш С.Ю. Політичні партії в системі взаємовідносин держави і народу: конституційно-правовий аспект// Там само. – Вип. 50.- С. 34-40.

Лук’янов Д.В. Політичні партії в системі взаємодії громадянського суспільства та держави (роль та правове регулювання). Монографія. – Харків: Право, 2007.- 320 с.

Т е м а 27.РЕЛІГІЙНІ ОРГАНІЗАЦІЇ В УКРАЇНІ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС

П л а н

1. Право людини на свободу світогляду і віросповідання.

2. Види релігійних організацій та основи їх правового статусу.

3. Порядок створення релігійних організацій та припинення їх діяльності.

4. Принципи взаємовідносин держави і релігійних організацій.

Розкриваючи перше питання необхідно дати поняття «свобода совісті», «свобода віросповідання», проаналізувати в чому різниця. Дайте стислу характеристику міжнародно-правових актів та поточного законодавства, які регулюють право на свободу совісті та віросповідання.

Розглядаючи друге питання треба визначити поняття та дати перелік та стислу характеристику видів релігійної організації, з якою метою вони створюються, яку ієрархічну структуру вони мають.

Трете питання курсової роботи слід розкрити на підставі аналізу Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації». Хто здійснює реєстрацію Статутів (положень) релігійних організацій, які вони повинні містити відомості про релігійну організацію, в якому випадку релігійна організація припиняє свою діяльність.

У четвертому питанні потрібно розкрити на яких принципах базуються взаємовідносини державних релігійних організацій, дати характеристику цих принципів.

Н о р м а т и в н і а к т и т а л і т е р а т у р а

Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» від 23 квітня 1991 року // Відомості Верховної ради Української РСР. – 1991. - №25. – ст. 283.

Сергієнко Г.Л. Конституційно-правове регулювання відносин Української держави і релігійних організацій та гарантування свободи віросповідання: до питання їх взаємозв’язку // Право України. – 2004. - №12. –с.12-16.

Сергієнко Г.Л. Питання правового статусу релігійних організацій в Україні // Юридична Україна – 2004.- №9 – с.10-14.

Шевченко О.М. Сучасний стан та шляхи вдосконалення правового забезпечення державно- церковних відносин в Україні // Вісник Запорізького державного університету. – 2004. - №1. –с. 33-36.

Т е м а 28.ФУНКЦІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

П л а н

1. Поняття та система функцій Верховної Ради України.

2. Представницька функція в системі функцій парламенту.

3. Загальна характеристика законодавчої функції Верховної Ради України.

4. Установча функція як напрямок діяльності парламенту України.

5. Функція парламентського контролю: сутність, форми здійснення.

При розкритті цієї теми слід зважати на різноманіття поглядів, які існують стосовно напрямків діяльності парламенту, тому при аналізі першого питання необхідно звернути увагу на існуючу в науковій літературі класифікацію функцій Верховної Ради України. Друге питання стосується сутності парламенту як представницької установи, тому треба показати на прикладах, в яких випадках Верховна Рада виступала саме, як представник Українського народу. При розкритті третього питання слід висвітлити зміст законодавчого процесу в Україні та особливості такої форми нормативно-правових актів як закони (порядок їх прийняття, предмет виключно законодавчого регулювання тощо). Четверте питання стосується ролі парламенту у формуванні органів влади та посадових осіб. При аналізі п'ятого питання слід пам'ятати, що функція парламентського контролю має свої особливості, насамперед, в частині інституціонального механізму її здійснення.

Н о р м а т и в н і а к т и т а л і т е р а т у р а

Про комітети Верховної Ради України: Закон України від 04 квіт.1995 р. //Відом. Верхов. Ради України. – 1995. –№ 19. –Ст.134.

Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: Закон України // Там же. – 1998. –№ 20. – Ст.99.

Про Рахункову палату: Закон України // Там же. –1996. – № 43. – Ст.212. зі змінами. – Там же. – 1998. –№ 24. – Ст.137.

Барабаш Ю.Г. Парламентський контроль в Україні (конституційно-правовий аспект).–Х., 2004.

Наливайко Л.Р., Приходько Х.В. Функції Верховної Ради України: критерії класифікації та види // Бюлетень Міністерства юстиції України.- 2003.- № 11.- C.5-14

Колесник К.О. Парламентська процедура: порівняльно-правовий аналіз - Х., 2002.

Парламентське право України / За ред. О.Н. Ярмиша. – Х., 2007.

Тема 29. ПРАВОВІ ОСНОВИ ВЗАЄМОВІДНОСИН ДЕРЖАВИ І ДРУКОВАНИХ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ

П л а н

1. Поняття друкованих засобів масової інформації (преса) в Україні.

2. Порядок реєстрації та припинення діяльності друкованних засобів масової інформації.

3.Юридичні аспекти взаємовідносин редакцій друкованих засобів масової інформації з громадянами та організаціями.

4.Відповідальність за порушення свободи діяльності друкованих засобів масової інформації.

5.Питання вдосконалення правового регулювання статусу друкованих засобів масової інформації в Україні.

Розглядаючи перше питання визначити поняття друкованих засобів масової інформації та форми їх прояву, а також правової основи їх діяльності. При викладенні другого питання визначити порядок реєстрації та припинення діяльності друкованих засобів масової інформації.

Далі слід проаналізувати юридичні аспекти взаємовідносин редакцій друкованих засобів масової інформації з громадянами та організаціями. Пояснити, в яких випадках на практиці виникає необхідність спростування опублікованої інформації.

Розкриваюи четверти питання вказати, яка відповідальність настає за порушення свободи діяльності друкованих засобів масової інформації.

Завершуючи розкриття теми необхідно викласти власну думку щодо перспектив розвитку правого статусу друкованих засобів масової інформації.