Гей могили, могили, високі могили! Скільки промайнуло в моїй душі високих прекрасних думок, коли я дивився на вас, темні німі пам'ятки минулої народної слави і неслави

Рік

Найплідніший для Шевченка-поета: протягом жовтня-грудня

Ø – п’ять поем: «Єретик» (10.10), «Сліпий» (16.10), «Великий льох» (без точної дати), «Наймичка» (13.11), «Кавказ» (18.11),

Ø «І мертвим…» (14.12),

Ø «Холодний Яр» (17.12),

Ø «Псалми Давидові» (19.12),

Ø «Минають дні…»(21.12),

Ø «Три літа» (22.12),

Ø «Заповіт» (25.12).

Хоч основний тон творчості цієї богоданої осені дає політична лірика, що сягає апогею поетичного пафосу, все-таки Шевченко залишається навдивовижу багатогранним і розкутим, «багатоголосим» у виявленні своєї спонтанної особистості. І всупереч своїй розпачливій декларації, він не тільки «виє совою», а й плаче, і сміється, і бачить навколо себе не тільки «зміїв».

І.Дзюба. Тарас Шевченко… - С.265

“Розрита могила ” (1843)

Найраніший твір з альбому “Три літа ”.

Перший зразок політичної сатири (за Н.Чаматою).

Життєва основа: спостереження за діяльністю археографічних комісій:

Начетверо розкопана,

Розрита могила.

Чого вони там шукали?

Основа твору – монолог України.

Вірш побудований у формі діалогу-медитації на тему драматичної історичної долі України: між ліричним героєм, який звертається до України, з’ясовуючи у неї, що спричинило до такого трагічного її стану.

Основною причиною трагедії, на думку автора., є договір 1654 р., підписаний з Росією. Це призвело до:

1. територіального розпорошення України, братовбивчих воєн (Руїни);

2. втрати її національних скарбів;

3. втрати народом державно-національної свідомості, появи “перевертнів ”.

образ розритої могили символізує одночасно і втрачене вікове прагнення українського народу до волі,

а це для автора і є втраченим скарбом народу:

Якби-то найшли те, що там схоронили,

Не плакали діти, мати б не журилась.

Мотив національної зради: ставлення до Богдана Хмельницького:

Ой Богдане!

Нерозумний сину!…

Ой Богдане, Богданочку!

Якби була знала,

У колисці б задушила,

Під серцем приспала.

А тим часом перевертні

Нехай підростають

Та поможуть москалеві

Господарювати,

Та з матері полатану

Сорочку знімати.

У трагедії України обвинувачує і сам народ, і його провідників: “Стоїть в селі Суботові”, де прямо обвинувачує Б.Хмельницького :

Отак-то, Богдане! Занапастив єси

вбогу сироту Украйну!.

І хоча царські сатрапи, приведені на землі України Хмельницьким, пограбували її, та знайти найбільший скарб – волю України вони ніколи не зможуть, тому незабаром

Церков-домовина

розвалиться …

І з-під неї встане Україна.

І розвіє тьму неволі,

Світ правди засвітить,

І помоляться на волі

Невольничі діти.

Могили як пам’ятки старовини стануть предметом спеціальних розшуків і зарисовок Шевченка, коли він за дорученням Київської археографічної комісії (1845) мандруватиме Полтавщиною та Чернігівщиною.

Образ могили:

· невід'ємна частина українського ландшафту, української природи, України в цілому, її історії та її сучасності;

· невід'ємна частина всього світосприйняття Шевченка як поета, маляра і людини.

Гей могили, могили, високі могили! Скільки промайнуло в моїй душі високих прекрасних думок, коли я дивився на вас, темні німі пам'ятки минулої народної слави і неслави.

На засланні.

Образ могили: пам’ятка епохи козаччини.

Могила – уособлення духовної сили українського народу, його боротьби за волю, священні пам’ятки епохи козаччини – символ героїчного минулого України, невід’ємна частка буття народу.

Образ могили
Романтики	Шевченко
Метлинський: символ безнадії.	Складовий елемент образу Батьківщини. Мотив вітчизняної слави, яка похована в могилі, руїни України та міф про відважне козацтво, що перебуває в могилі. Уособлення духовної сили українського народу, його боротьби за волю.

“Єретик”[1]

Ідеологічна основа

У Петербурзі - знайомство із діячами різних визвольних слов’янських організацій Þ пройнявся ідеями слов’янофільства (панславізму), хоч це захоплення і не було досить тривким: цих ідей уже немає у творах періоду заслання.

Особливо вразила його діяльність діяча чеського і словацького відродження Павла Йосифа Шафарика - прихильника відродження укр. культури (заочне знайомство через О.Бодянського[2]).

Шанував Шафарика за його працю "Славянское народописание”:

v ідея права кожної нації на самовизначення,

v теза про самобутність укр. нації, її культури, історії, пов’язаної з іншими націями.

ßßß

Одним із перших висловив опозиційну офіційній думку: українці – це не діалектне плем’я російського народу.

ßßßßß

Присвята Шафарикові поеми “Єретик”, в якій символом протиставлення гноблення нації

є чеський патріот ХV ст. – Ян Гус.