Ліберальні реформи 1860-1870 їх наслідки.Особливості капіталістичної модернізації
Поразка Росії в Кримській війні змусила правлячі круги провести буржуазне реформування в країні. У лютому 1861 р. царським маніфестом селяни оголошувалися вільними, проте зберігалася їх економічна залежність поміщика. Ця реформа відкрила перед селянами широкі можливості для підприємницької. Але в сільському господарстві зберігалися різні феодальні повинності. Капіталізація сільського господарства вела до розшарування селянства на заможних, середнього достатку і бідноти, яка складала більшість.У 1866 р. уряд провів земську реформу, що сприяло формуванню місцевої адміністрації на виборній основі, певній самоврядності і децентралізації управління. Судова реформа 1864 р. зробила суд відкритим, незалежним. Реформи в системі освіти відкрили для нижчих шарів більший доступ до нього. Час служби скоротився з 25 років до 6 і військова повинність поширювалася на всі верстви населення.Реформи відкрили для України епоху переходу від феодального до буржуазного суспільства. Проте вони були неповними і не торкнулися форми політичного устрою Росії - вона залишалася монархією.
Заподій скасування кріпосного права: 1) кризу феодально-кріпосницького ладу в 1859-1861 р. досяг вищої крапки, що висловилася біля величезному відставанні Росії від країн Заходу, біля принизливій поразці в Кримській війні, біля рості селянських повстань; 2) необхідність зміцнення оборони країни після поразки в Кримської воїні, що було нездійсненно без капіталістичного перетворення країни; 3) кріпосницька Росія виглядала в очах Європи відсталою. Біля результаті; біля 1859-1861 р. біля Росії укладається революційна ситуація і у умовах, коли була ясна безперспективність кріпосницької системи, Олександр II для запобігання можливого революційного вибуху в Росії 19 лютого 1861 р. підписує «Маніфест» про скасування кріпосного права. Принципі скасування кріпосного права. Позитивне: а) селяни одержували особисті свободу, можливість вільно розпоряджатися своїм майном, виступати в суді, укладати догоди й ін.; би) селяни звільнялися із землею. Кріпосницькі риси: а) поміщики залишилися власниками більшості земель біля державі; б) у особисті користування селянин одержував тільки землі, на яких знаходилася його садиба з господарськими будівництвами; у) протягом 20 років; г) зберігалася община, як засіб суворого виконання селянами повинностей перед поміщиком; але поміщик давав селянинові землю в такій малій кількості, щоб економічно змусити селянина потрапити в нову економічну залежність.Все ж реформа сприяла більш швидкому капіталістичному розвитку країни.Буржуазні реформи 60-х років XIX ст., відміна кріпака права в Російській імперії створили умови для модернізації господарства України.Промисловому перевороту присуши риси: слабкість внутрішнього ринку, недолік приватного капіталу, незначний прошарок приватних власників.Першим на Україні розвивалося залізничне будівництво В 1866-71 р. р. прокладені перші дороги між Одесою і Балтою, в 70-і р. залізниці об'єднали українські міста і Україну з Москвою. Розвиток добувної (вугільною), металургійної і машинобудівної промисловості став характерною рисою індустріалізації України, До 1900г. -Данбасс давав 70 % всього вугілля Росії. В середині 80-х років - широкомасштабний видобуток залізняку в Кривому Розі. У 80-90-х будуються машинобудівні заводи Промисловий переворот мав свої особливості - це високі темпи індустріалізації. Другою рисою слід назвати переважаючу присутність в економіці іноземного капіталу.Йшов нерівномірний обмін товарів в рамках загальноросійського ринку. Імперська політика ціноутворення вела до перекачування капіталів з України до Росії. Царська влада позбавила промислові круги України самостійності, можливості маневрування. У в результаті промислового перевороту Україна стала індустріально-аграрною.
Культура УКр ХІХ ст.
Царський уряд усіляко перешкоджав розвиткові української культури. Школа в Наддніпрянській Україні — від початкової до вищої — слугувала знаряддям русифікації. Цьому сприяла і загальна військова повинність, введена з 1872 р., бо українців засилали на службу переважно за межами України.У Галичині Українці гуртувалися в товариства, влаштовували збори й віча, пропагували українську мову та культуру. Зв'язки діячів культури Галичини й Наддніпрянщини були плідними. Як відомо, наддніпрянці, що не мали можливості вільно друкуватися в Росії, широко користувалися допомогою галицьких письменників і суспільних діячів, насамперед І. Франка. Речником літературного життя довгий час у Галичині був часопис «Зоря», в якому активну участь брали представники Наддніпрянської України. У 1864 р. була здійснена реформа освіти. Усі типи початкових шкіл дістали назву початкових народних училищ. На терені освіти чимало корисного робили земства. Наприкінці XIX ст. в Україні працювало вже 127 гімназій та 19 училищ. Було засновано кілька вищих навчальних закладів — Новоросійський університет (1865 р., м. Одеса), Чернівецький університет (1875 р.), Харківський, Київський та Львівський політехнічні інститути тощо. В Україні того часу активно розвивалася наука.. Вагомий внесок у розвиток української освіти та науки зробило Наукове товариство ім. Т. Г. Шевченка у Львові. Відомі вчені М. Костомаров, О. Лазаревський та інші багато зробили для формування концепції української історії. Плідно працювали в цьому напрямі й представники молодої генерації істориків — О. Єфименко, Д. Багалій, Д. Яворницький, М. Грушевський. Попри переслідування української мови після появи Валуєвського циркуляра 1863 р. та Емського указу 1876 р. українське мовознавство продовжувало розвиватися. Чимала заслуга в цьому належала П. Житецькому, О. Потебні, П. Чубинському, Б. Грінченку. Значний вплив на розвиток української літератури справляли І. Франка, В. Стефаник, О. Кобилянська, Марко Вовчок, Панас Мирний, П. Грабовський, М. Коцюбинський, Леся Українка, П. Куліш, О. Пчілка, О. Кониський. Вийшли в світ повісті й оповідання І. Нечуя-Левицького, В. Винниченка.Розвиток української культури цього періоду важко уявити без драматургії. М. Старицький написав «Тараса Бульбу», «За двома зайцями», М. Кропивницький — «Доки сонце зійде, роса очі виїсть», І. Карпенко-Карий — «Бурлаку», «Сто тисяч», «Хазяїна» та ін. Розвивалося театральне мистецтво. У 1864 р. у Львові почала свою діяльність перша в Галичині українська професійна трупа «Руська бесіда» на чолі з О. Бачинським. У 1882 р. М. Кропивницький створив у Єлисаветграді першу на Лівобережній Україні національну професійну трупу за участю М. Заньковецької, М. Садовського, А. Максимовича Свої досягнення мала й українська музична культура. С. Гулак-Артемовський створив першу українську оперу «Запорожець за Дунаєм». Цілу епоху в музичному житті України становить творчість М. Лисенка, який обробив понад 600 зразків українського музичного фольклору. Він був автором музики до п'єси І. Котляревського «Наталка Полтавка», творцем народних музичних драм «Тарас Бульба», «Різдвяна ніч», «Утоплена» та ін. Важливою складовою української культури другої половини — кінця XIX ст. було образотворче мистецтво, зокрема твори С. Васильківського («Степ на Україні», «Ранок» та ін.), академіка М. Пимоненка («Проводи рекрутів», «Сінокіс», «Ярмарок»). Домінуючим напрямом в архітектурі був еклектизм — поєднання елементів різних стилів. У другій половині XIX ст. в Києві споруджено будинки Міської думи (О. Шімме), політехнічного інституту і 1-ої гімназії (О. Беретті), Володимирський собор (Г. Штром, П. Спарро, О. Беретті), в Одесі — новий оперний театрОтже, незважаючи на спротив влади, в українському народі визрівали й діяли патріотично налаштовані сили, в усіх сферах суспільства поступово, але невпинно розвивався процес національного самоствердження