Лекція № 5. Міжнародний кримінальний суд: правова основа діяльності

1. Історичні передумови створення та функціонування постійно діючої інституції у сфері міжнародного кримінального судочинства.

2. Структура та компетенція міжнародного кримінального суду, порядок прийняття та виконання його рішень.

3. Співробітництво держав та Міжнародного кримінального суду.

1. Історичні передумови створення та функціонування постійно діючої інституції у сфері міжнародного кримінального судочинства. Згідно з Римським статутом (ст.3) місцем перебування Міжнародного кримінального суду є Гаага, Нідерланди («держава перебування»).

У лютому 2003 року було формально обрано на 9-річний строк перші 18 суддів МКС. Обрані судді є незамінними впродовж найближчих 9 років, окрім як за власним бажанням або за станом здоров’я. У процесі обрання перших 18 суддів брали участь кандидати, серед яких були й колишні судді міжнародних військових трибуналів ad hoc, колишні голови верховних національних судів, генеральні прокурори та міністри юстиції. Судді збираються на пленарні засідання якнайменше 1 раз на рік для виконання своїх функцій відповідно до Статуту, Правил процедури доведення та Регламенту Суду.

Міжнародний кримінальний суд є органом, де зосереджені майже всі стадії кримінального процесу, тобто органи попереднього розслідування та досудової підготовки, власне суд, що розглядає справу по суті, апеляційна інстанція, а також координуючі та допоміжні органи.

Та перш, ніж безпосередньо перейти до характеристики органів Суду, варто згадати і про інший орган, який, хоч і не входить до його складу, проте є не менш важливим, оскільки забезпечує формування суду. Йдеться про Асамблею держав-учасниць Римського договору (надалі – Асамблея).

Кожна з держав-учасниць Римського договору представлена в Асамблеї одним представником. Держави, які лише підписали Договір про створення Суду можуть бути присутніми у цій Асамблеї на правах спостерігачів.

Відповідно до Статуту (ст. 112) Асамблея обирає на своїх засіданнях суддів, прокурора та його помічників і, як випливає зі змісту п. 5 цієї статті, може за певних умов контролювати діяльність Суду.

До кандидатів на посаду судді Міжнародного кримінального суду застосовуються загальні та спеціальні вимоги. До загальних належать:

1) високі моральні якості;

2) незалежність та неупередженість;

3) знання хоча б однієї з робочих мов Суду (російської, англійської, арабської, іспанської, французької чи китайської);

4) наявність громадянства держави-учасниці.

Серед спеціальних (професійних) вимог до кандидатів на посаду судді можна відзначити володіння визнаною компетенцією:

а) у сфері кримінального та процесуального права та досвідом роботи в якості судді, прокурора, адвоката чи на іншій посаді у сфері кримінального судочинства;

б) у відповідних сферах міжнародного права – міжнародному гуманітарному праві, правах людини та з досвідом професійної юридичної діяльності, яка має відношення до предмету судової діяльності Суду.

При обранні суддів держави-учасниці повинні також враховувати дотримання в складі суду наступних критеріїв:

 представництва основних правових систем світу;

 справедливого географічного представництва;

 справедливого представництва суддів жіночої та чоловічої статей;

 осіб, що мають досвід юридичної діяльності в спеціальних сферах.

Отже, Президія – це незалежний орган в системі Міжнародного кримінального суду, безпосередньо не пов’язаний із здійсненням правосуддя та відповідальний за належне управління справами, що віднесені до його компетенції.

Після утворення Президії судді формують відділення Суду. Таких відділень Статутом передбачено три: відділення попереднього судочинства, судове відділення та апеляційне відділення.

Створення “трьохрівневого” судового органу є нововведенням у порівнянні з Міжнародними кримінальними трибуналами, що існували ad hoc. Так, Трибунали по колишній Югославії і Руанді складались із двох палат – Судової та Апеляційної, а Статут Нюрнбергзького воєнного трибуналу взагалі не передбачав жодної апеляції.

Наступним органом Суду відповідно до ст. 34 Статуту є Канцелярія прокурора. У п. 1 ст. 42 Статуту зазначено, що “Канцелярія прокурора діє незалежно як окремий орган суду”. Вона відповідає за отримання будь-якої обґрунтованої інформації про злочини, що підпадають під юрисдикцію Суду та здійснення розслідування і підтримання обвинувачення під час судового процесу.

Допоміжним несудовим органом Міжнародного кримінального суду, який відповідає за несудові аспекти управління справами та відає обслуговуванням інших органів є Секретаріат (п. 1 ст. 43 Статуту). Секретаріат очолює Секретар, що є головною адміністративною посадовою особою Суду. Він здійснює свої функції під керівництвом Голови суду.

Секретар обирається суддями шляхом таємного голосування на 5 років. Він повинен володіти високими моральними якостями, мати достатню кваліфікацію та досконало знати принаймні одну робочу мову Суду і розмовляти нею. Будь-яких особливих професійних вимог (стаж роботи в певній сфері діяльності тощо) Статутом для Секретаря не передбачено.

Матеріальна база МКС формується за рахунок обов’язкових членських внесків держав-учасниць, добровільних внесків міжнародних організацій, урядів, юридичних та фізичних осіб, а також за рахунок коштів, наданих ООН, зокрема таких, що пов’язані із передачею ситуації Радою безпеки. Порядок сплати членських внесків а також спосіб їх нарахування встановлюється у відповідності із спеціальною шкалою, яка є аналогічною до шкали ООН, прийнятою для формування її власного бюджету.

Отже, Міжнародний кримінальний суд, як будь-який інший міжнародний орган, має достатньо розгалужену внутрішню структуру .

2. Структура та компетенція міжнародного кримінального суду, порядок прийняття та виконання його рішень. Як було зазначено вище, Суд має чітко визначену Римським статутом структуру (ст.34). Кожний орган має певну специфіку роботи, тому буде доречно розглянути компетенцію кожного органу окремо.

Президія. Судді, що входять до складу Президії, виконують свої функції на постійній основі з моменту свого обрання. Голова та перший та другий заступники Голови обираються абсолютною більшістю голосів суддів. Вони виконують свої функції протягом 3-річного строку або до завершення строку їх повноважень як суддів, в залежності від того, який з цих термінів збігає раніше. Вони можуть бути переобрані лише один раз.

Перший заступник Голови виконує повноваження Голови у випадку, якщо Голова відсутній або відведений. Другий заступник здійснює функції Голови у випадку, якщо Голова або перший заступник Голови відсутні або відведені.

До компетенції Президії МКС належить:

• назначати державу відбування покарання щодо особи засудженої до позбавлення волі (далі – держава виконання вироку);

• вирішувати питання про виключення тієї чи іншої держави зі списку держав, які повідомили про готовність приймати засуджених на своїй території, якщо вона (Президія) не погоджується з висунутими вимогами такої держави. З приводу цього Президія має право робити запит щодо додаткової інформації від цієї держави до прийняття відповідного рішення;

• затверджувати будь-які поправки або додатки до вимог держав щодо питань, зазначених вище;

• розглядати питання щодо клопотання засуджених осіб або Прокурора про призначення або зміну держави виконання вироку. Має право зробити запит до держави виконання вироку, щоб та розглянула усне або письмове клопотання засудженої особи;

• визначаючи межі необхідності, надає дозвіл на отримання засудженою особою будь-якої допомоги, включаючи надання кваліфікованого усного перекладача;

• виконує нагляд за виконанням рішень Суду;

• делегує суддю Суду або його співробітника Суду, якому доручається – після повідомлення держави виконання вироку – зустрітися з осудженою особою та заслухати його думки без присутності національних представників влади;

• приймати рішення щодо дозволу тимчасової видачі засудженого до 3-ьої держави для здійснення переслідування лише при умові достатніх гарантій, що засуджений буде перебувати під вартою у цій державі та його буде повернуто до держави виконання вироку після здійснення переслідування;

• після проведення консультацій з Прокурором, засудженою особою, потерпілими або їх представниками приймає рішення щодо розпорядження майном чи активами або їхнього розподілу, що здійснюється під час впродовж виконання вироку Суду;

• встановлювати строки, в межах яких засуджені особи можуть можуть звертатися за наданням допомоги або оскаржувати рішення Суду.

Судові палати. Саме ці органи покликані забезпечити виконання головної мети створення Міжнародного кримінального суду – це притягнення до відповідальності осіб винних у скоєнні міжнародних злочинів. Як зазначалося раніше до складу МКС входить 3 судові палати: Палата попереднього провадження, Судова палата та Апеляційна палата.

Канцелярія прокурора діє незалежно як окремий орган Суду. Вона відповідає за отримання будь-якої інформації про злочини. Канцелярія очолюється Прокурором, який має усі повноваження щодо керівництва Канцелярією, включаючи персонал, приміщення та інші ресурсі. Прокурор розпочинає розгляд справи на підставі інформації про злочини, що належать до юрисдикції Суду. Він перевіряє серйозність отриманої інформації, а потім, якщо робить висновок про наявність достатніх підстав для порушення справи, звертається до Палата попереднього провадження з проханням видати санкцію на проведення розслідування.

Секретаріат відповідає за несудові аспекти управління справами та обслуговування Суду без нанесення шкоди для функцій та повноважень Прокурора відповідно до ст.42 Статуту. Секретаріат очолюється Секретарем, який є головною адміністративною посадовою особою Суду. Він виконує свої функції під керівництвом Голови Суду. Саме Секретар створює у структурі Секретаріату Групу з надання допомоги потерпілим та свідкам. Секретар за згодою Президії та Прокурора пропонує Положення про персонал, що містить умови, за яких персонал Суду призначається, отримує винагороди та звільнюється. Секретар бере участь у розробці Регламенту Суду та будь-яких додатків до нього шляхом проведення консультацій разом з Прокурором (п.2 ст.52). У Секретаря зберігається точний протокол з кожної справі, укладений Судовою палатою, а також перелік держав-учасниць, що готові надати свою територію для відбування покарання засуджених осіб.

Юрисдикція. Вище неодноразово з’являлося поняття «юрисдикції» Міжнародного кримінального суду. Розкрити його виявилося необхідним, адже жодна справа не порушується Судом, якщо діяння, яке засуджується, не входить до юрисдикції МКС.

Юрисдикція МКС є лише доповненням до національної юрисдикції та виступає як самостійна лише у випадку, коли національні системи правосуддя не діють. МКС діє лише у тих випадках, коли національні правоохоронні структури не здатні або навіть не намагаються боротися з підсудними їм злочинами проти миру та безпеки людства, наприклад, коли держава не зацікавлена у переслідуванні своїх громадян, особливо якщо вони займають «високі» посади, або коли правова система держави не функціонує внаслідок внутрішнього конфлікту, внутрішній суд відсутній, а суди іноземних держав не мають права розповсюджувати свою юрисдикцію. Окрім цього, повноваження МКС обмежені у часі та просторі. По-перше, Суд уповноважений розглядати лише ті злочини, що були скоєні після 1-го липня 2002 р. Усі злочини, скоєні до моменту вступу у силу Римського статуту, випадають з юрисдикції цього Суду (ст.11, 12 Статуту). До того ж, по відношенню до злочинів, що підпадають під юрисдикцію Суду, Статут не встановлює строку давності (ст.29), що відповідає духу Конвенції про незастосування строку давності до військових злочинів або злочинів проти людства, яка була прийнята Генеральною Асамблеєю ООН у 1968 р. По-друге, до Суду притягаються лише ті злочинці, що є громадянами держав, які ратифікували Статут, або ж ті, що скоїли злочини на території таких держав. По-третє, Суд має юрисдикцію щодо злочинів, які викликають обурення усього світового співтовариства . Останні викладені у ст.5 Статуту: злочини геноциду; злочини проти людяності; військові злочини; злочини агресії.

3. Співробітництво держав та Міжнародного кримінального суду.

Відповідно до Статуту Суд є постійно діючим органом, юрисдикція якого поширюється на фізичних осіб, відповідальних за “найбільш серйозні злочини, що викликають стурбованість міжнародного співтовариства і які визначені цим статутом” (стаття 1 Статуту МКС). Інакше кажучи, Статут визначає найбільш серйозні злочини, за вчинення яких може наступити міжнародна кримінальна відповідальність. Звідси випливає, що за інші злочини, не вказані в Cтатуті, така відповідальність не застосовується, тобто ці інші, злочини або не є серйозними, або вони не становлять загрози світовій спільноті. До таких злочинів, зокрема, відноситься міжнародний тероризм.

МКС наділений міжнародною правосуб’єктністю. Він має весь комплекс прав та обов’язків, що передбачені для суб’єктів міжнародного права. Більш того, правоздатність МКС є універсальною бо, як визначає ст. 4 Статуту “Суд має таку правоздатність, яка може бути необхідною для виконання ним своїх функцій”.

Статут визначає загальні принципи кримінального права, якими повинен керуватись МКС під час здійснення своїх повноважень. Такі принципи, в залежності від їх походження можна поділити на дві групи: 1) загальновизнані принципи внутрідержавного кримінального права, що знайшли своє відображення в Статуті, та 2) принципи міжнародно-правового характеру.

До перших належать такі основні засади здійснення кримінального правосуддя, як принцип nulum crimen sine lege “немає злочину без закону” (ст. 22 Статуту), відсутність зворотної дії положень Статуту (ст. 24) принцип nulum poena sine lege “немає відповідальності без закону” (ст. 23 вказує, що особа визнана винною у тому чи іншому злочині може бути покарана лише у відповідності до положень Статуту).

Не підпадають під юрисдикцію МКС, а, отже і не можуть бути визнані винними та піддані покаранню особи, котрі не досягли на момент скоєння злочину 18 років. Такий, відносно високий віковий ценз можна списати на особливий характер суспільно-небезпечних діянь, визначених Статутом. Ст. 29 Статуту також не передбачає строку давності для будь-якого із злочинів, на які поширюється юрисдикція МКС.

Щодо принципів міжнародно-правового характеру то сюди можна передусім віднести невизнання судом будь-яких імунітетів (національних або міжнародних) чи інших спеціальних норм, які можуть бути пов’язані із посадовим становищем особи та захищати її в певних випадках від кримінального переслідування і ставити поза межами юрисдикції національного (внутрідержавного) правосуддя (п. 2 ст. 27 Статуту).

Лекція № 6. Європейський суд з прав людини