Тема 17 Політика і етнонаціональні відносини

17.1 Сутність етносу та нації

17.2 Роль і місце етнонаціональних відносин у політичному житті

17.3 Поняття та зміст етнонаціональної політики

17.4 Особливості етнонаціональних відносин та етнонаціональної політики в сучасній Україні

У формуванні політичного життя суспільства величезну роль відіграють такі суб'єкти політики, як нації та етнічні групи. Етнонаціональні процеси в багатьох регіонах світу спричиняють глибокі конфлікти , соціальні струси з численними жертвами. Усе це обумовлює актуальність даної теми, її теоретичне і практичне значення. Питання сутності, характеру, форм життєдіяльності етносів і націй вивчає складова політології – етнополітологія. У багатьох вищих навчальних закладах сучасних держав етнополітологія є самостійною галуззю знань і навчальною дисципліною, оскільки проблеми міжетнічних, міжнаціональних відносин є дуже гострими для більшості багатонаціональних держав світу.

Сутність етносу та нації

Поняття "етнос" (від. гр..ethnos – народ, плем'я) увійшло в історико-етнографічну науку з Давньої Греції, де воно вживалося для позначення окремих племен, народів. Народи-етноси виникають на певному етапі розвитку людства. Першим типом етнічної спільності був рід –кровно-родинна спільність людей. З розвитком родових відносин виникло плем'я –етносоціальна спільність людей із власною назвою, територією, мовою (діалектом племені), своїми звичаями, культовими обрядами. В епоху розпаду родового устрою і формування класового суспільства племена поєднуються в союзи і виникає новий історичний тип етносу – народність.

Народність – етнічна спільність, котра займає на сходинках суспільного розвитку – місце між племенами і нацією. Народності виникають в епоху рабства і являють собою мовну, територіальну, економічну й культурну спільність. Народність по чисельності більша за плем'я, кровно родинні зв'язки не охоплюють всю народність.

Вирішальну роль в перетворенні союзу племен в народність відіграє держава. Вона об'єднує обширні території, встановлюючи більш тісні зв'язки між людьми і етнічними групами.

На базі народностей в епоху капіталізму формуються нації – вищий історичний тип етносу.

Нація – це найбільш розвинута етнічна спільність. Вона складається протягом тривалого історичного періоду в результаті з'єднання, "змішування" представників різних племен та народностей. У людей однієї нації, як правило, спільні економічні зв'язки, територія, мова, культура. Це не біологічні ознаки. Вони виникають і формуються протягом усього суспільного розвитку.

Процес етнічного розвитку це не ідеально прямий шлях просування від однієї форми спільності до іншої. Народи перебувають у вічному русі: етноси виникають, розвиваються, зникають. З історії ми знаємо, що багато колись відомих народів пішли у безвість (фінікійці, скіфи, половці і т.д.), а деякі із сучасних народів виникли ще в Стародавньому світі (вірмени, грузини). Англійська нація склалася в ХVI ст., українська і російська у XVII –XVIII ст., німецька – у XIX ст. десятки націй сформувались у ХХ ст. І нині людство репрезентоване всім багатоцвіттям етносу – родом, племенем, народністю, нацією, що пов'язано з різноманітністю економічних, культурних, соціальних умов його життєдіяльності.

Етнос завжди перебуває у розвитку. А тому не слід догматизувати ті чи інші риси, вважаючи їх раз і назавжди даними. Існують етноси, що розпорошені по різних країнах, тобто не мають єдиної території та економіки, але їх представники вважають себе однією нацією. Українці, наприклад, які живуть в інших каїнах, називають себе українцями. Буває навіть і так, що представники однієї нації говорять різними мовами.

Усе більшає на землі людей, що народилися від змішаних шлюбів (тобто від батьків різних національностей), і вони мають право обирати собі національність будь-кого з батьків. У більшості країн світу національність визначається не державними органами, а самою людиною – добровільно. За сучасними цивілізованими канонами вибір національності з власного бажання є невід'ємним правом людини, однією з умов її свободи. Отже, національна самосвідомість людини, тобто те, ким вона себе визнає, який етнос вибирає, – це ще одна ознака нації.

Слід зазначити, що в зарубіжній літературі склались дві абсолютно різні традиції в розумінні нації:

- етатистська, притаманна англо-романським державам;

- етнічна властива Німеччині і Росії.

В англо-романській трактовці поняттям "нація" визначаються всі громадяни держави незалежно від етнічної приналежності. Так, французом вважається любий громадянин Франції незалежно від етнічної приналежності. Те ж саме можна сказати і про американця чи канадця.

Завдяки тому, що англійська мова функціонує в сучасному світі як основна мова міжнародного спілкування, ототожнення нації і держави прийняло статус міжнародного еталону. Коли кажуть про Організацію Об'єднаних Націй, то під націями фактично мають на увазі держави.

Етнічну трактовку нації прийнято називати німецькою. Вона одержала практичне використання: для того, щоб приїхати до Німеччини на постійне місце проживання і одержати німецьке громадянство, претенденту необхідно доказати, що він німець по походженню, що у нього хоча б хтось із батьків – німець, незалежно від того, громадянами якої країни вони є чи були.

Упродовж усієї історії людства розвитку етносу притаманні дві тенденції:

1.Етнічна диференціація, тобто відособлення людей певної етнічної групи, її прагнення до саморозвитку, до національної самостійності, до власної економіки, політики, культури.

2. Інтеграція, об'єднання націй, що сприяє розширенню зв'язків між різними етносами, руйнуванню кордонів, сприйняттю всього найкращого, що створено іншими народами, до поглиблення економічних відносин, розвитку спілкування у сфері культури і т.д. Обидві тенденції взаємопов'язані. Вони пояснюються об'єктивними економічними та соціально-культурними потребами.

Дія обох цих тенденцій у розвитку етносу наочно простежуються протягом усієї історії людства. Обидві вони сприяють прогресу цивілізації, бо одна веде до внутрішнього самовдосконалення, розквіту етносу, а друга сприяє взаємозбагаченню народів, обміну національними цінностями, зміцненню взаєморозуміння, довіри, дружби й миру.

За різними оцінками на Землі зараз можна налічити від двох до трьох тисяч етнонаціональних утворень, а незалежних держав у світі близько 200. Отже, більшість народів проживає в багатонаціональних державах. В науковій літературі є різні класифікації держав за кількістю націй. Так, український вчений Ю. І. Римаренко виділяє:

- Етнічно вільні держави, населення яких складається практично з одного етносу. Їх 12 – Ісландія, Люксембург, Норвегія, Португалія, Японія та ін.

- Моноетнічні, де кількість представників інших етнічних груп не перевищує так звану "критичну масу", якою вважається 5, інколи 10% від загальної кількості населення. Таких 33 країни – Бангладеш, Єгипет, Ірландія, Куба та ін.

- Поліетнічні або мультиетнічні, де кількість представників інших етнічних груп перевищує вже згадану "критичну масу" на 5- 10% від загальної кількості населення, але жодна з них не домагається державності. Таких держав більшість