Про утворення місцевих та апеляційних адміністративних судів, затвердження їх мережі та кількісного складу суддів

{Із змінами, внесеними згідно з Указами Президента N417/2007 (417/2007) від 16.05.2007 N922/2008 (922/2008) від 13.10.2008 N940/2008 (940/2008) від 16.10.2008 N941/2008 (941/2008) від 16.10.2008 N33/2010 (33/2010) від 16.01.2010 N812/2010 (812/2010) від 12.08.2010}

/витяги/

Відповідно до пункту 23 статті 106, статті 125 Конституції України (254к/96-ВР), частин першої - четвертої статті 20, частини другої статті 21, частини третьої статті 25 Закону України "Про судоустрій України" (3018-14) п о с т а н о в л я ю:

1. Утворити з 1 січня 2005 року в системі адміністративних судів України такі місцеві адміністративні суди:

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим;

Вінницький окружний адміністративний суд;

Волинський окружний адміністративний суд;

Дніпропетровський окружний адміністративний суд;

Донецький окружний адміністративний суд;

Житомирський окружний адміністративний суд;

Закарпатський окружний адміністративний суд;

Запорізький окружний адміністративний суд;

Івано-Франківський окружний адміністративний суд;

Київський окружний адміністративний суд;

Кіровоградський окружний адміністративний суд;

Луганський окружний адміністративний суд;

Львівський окружний адміністративний суд;

Миколаївський окружний адміністративний суд;

Одеський окружний адміністративний суд;

Полтавський окружний адміністративний суд;

Рівненський окружний адміністративний суд;

Сумський окружний адміністративний суд;

Тернопільський окружний адміністративний суд;

Харківський окружний адміністративний суд;

Херсонський окружний адміністративний суд;

Хмельницький окружний адміністративний суд;

Черкаський окружний адміністративний суд;

Чернівецький окружний адміністративний суд;

Чернігівський окружний адміністративний суд;

Окружний адміністративний суд міста Києва; {Абзац двадцять сьомий статті 1 втратив чинність на підставі Указу Президента N922/2008 (922/2008) від 13.10.2008; дію абзацу двадцять сьомого статті 1 відновлено згідно з Указом Президента N940/2008 (940/2008) від 16.10.2008; абзац двадцять сьомий статті 1 втратив чинність на підставі Указу Президента N941/2008 (941/2008) від 16.10.2008; дію абзацу двадцять сьомого статті 1 відновлено згідно з Указом Президента N33/2010 (33/2010) від 16.01.2010 }

Окружний адміністративний суд міста Севастополя.

{Частину статті 1, що доповнена згідно з Указом Президента N941/2008 (941/2008) від 16.10.2008, виключено на підставі Указу Президента N33/2010 (33/2010) від 16.01.2010}

Утворити з 1 січня 2005 року в системі адміністративних судів України такі апеляційні адміністративні суди:

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд;

Донецький апеляційний адміністративний суд;

Київський апеляційний адміністративний суд;

Львівський апеляційний адміністративний суд;

Одеський апеляційний адміністративний суд;

Севастопольський апеляційний адміністративний суд;

Харківський апеляційний адміністративний суд.

У системі адміністративних судів України утворюються з 1 березня 2009 року такі апеляційні адміністративні суди:

Вінницький апеляційний адміністративний суд;

Житомирський апеляційний адміністративний суд.

{Статтю 2 доповнено частиною згідно з Указом Президента N941/2008 (941/2008) від 16.10.2008}

3. Визначити території, на які поширюються повноваження місцевих адміністративних судів України (додаток №1).

4. Визначити території, на які поширюються повноваження апеляційних адміністративних судів України (додаток №2).

5. Затвердити мережу та кількісний склад суддів адміністративних судів України (додаток №3).

ДОДАТОК №1

до Указу Президента України від 16 листопада 2004 року № 1417/2004

Території, на які поширюються повноваження місцевих адміністративних судів України

------------------------------------------------------------------

Найменування місцевого |Територія, на яку поширюються

адміністративного суду |повноваження місцевого

|адміністративного суду

------------------------------------------------------------------

Окружний адміністративний суд Автономна Республіка Крим Автономної Республіки Крим

Вінницький окружний адміністративний Вінницька область суд

Волинський окружний адміністративний Волинська область суд

Дніпропетровський окружний Дніпропетровська область адміністративний суд

Донецький окружний адміністративний Донецька область

суд

Житомирський окружний Житомирська область адміністративний суд

Закарпатський окружний Закарпатська область адміністративний суд

Запорізький окружний Запорізька область

адміністративний суд

Івано-Франківський окружний Івано-Франківська область адміністративний суд

Київський окружний Київська область

адміністративний суд

Кіровоградський окружний Кіровоградська область адміністративний суд

Луганський окружний адміністративний Луганська область

суд

Львівський окружний адміністративний Львівська область

суд

Миколаївський окружний Миколаївська область адміністративний суд

Одеський окружний адміністративний Одеська область

суд

Полтавський окружний Полтавська область адміністративний суд

Рівненський окружний Рівненська область адміністративний суд

Сумський окружний адміністративний Сумська область

суд

Тернопільський окружний Тернопільська область адміністративний суд

Харківський окружний Харківська область адміністративний суд

Херсонський окружний Херсонська область адміністративний суд

Хмельницький окружний Хмельницька область адміністративний суд

Черкаський окружний адміністративний Черкаська область

суд

Чернівецький окружний Чернівецька область адміністративний суд

Чернігівський окружний Чернігівська область адміністративний суд

Окружний адміністративний суд міста місто Київ Києва

Окружний адміністративний суд міста місто Севастополь Севастополя

{Додаток 1 із змінами, внесеними згідно з Указами Президента N922/2008 (922/2008) від 13.10.2008, N 940/2008 (940/2008) від 16.10.2008, N941/2008 (941/2008) від 16.10.2008, N33/2010 (33/2010) від 16.01.2010}

ДОДАТОК N2

до Указу Президента України від 16 листопада 2004 року N 1417/2004

Території,на які поширюються повноваження апеляційних адміністративних судів України

------------------------------------------------------------------

Найменування апеляційного Територія, на яку поширюються

адміністративного суду |повноваження апеляційного

------------------------------------------------------------------

Вінницький апеляційний Вінницька, Хмельницька, адміністративний суд Чернівецька області

Дніпропетровський апеляційний Дніпропетровська,

адміністративнийсуд ЗапорізькаКіровоградська області області

Донецький апеляційний Донецька, Луганська області адміністративний суд

Житомирський апеляційний Житомирська,

адміністративний суд Рівненська області

Київський апеляційний Київська, Черкаська, адміністративний суд Чернігівська області, місто Київ

Львівський апеляційний Волинська,Закарпатська, адміністративний суд Львівська, Івано-Франківська,

Тернопільська області

Одеський апеляційний Миколаївська, Одеська, адміністративний суд Херсонська області

Севастопольський апеляційний Автономна Республіка Крим, адміністративний суд місто Севастополь

Харківський апеляційний Полтавська, Сумська, адміністративний суд Харківська області

{Додаток 2 із змінами, внесеними згідно з Указами Президента N941/2008 (941/2008) від 16.10.2008, N812/2010 (812/2010) від 12.08.2010}

ДОДАТОК N 3

до Указу Президента України від 16 листопада 2004 року N 1417/2004

Мережа та кількісний склад адміністративних судів України

------------------------------------------------------------------

Найменування адміністративного суду |Кількість суддів |Місцезнаходження суду

------------------------------------------------------------------

Місцеві адміністративні суди

Окружний адміністративний суд 31 м. Сімферополь Автономної Республіки Крим

Вінницький окружний 25 м. Вінниця

адміністративний суд

Волинський окружний 16 м. Луцьк

адміністративний суд

Дніпропетровський окружний 46 м.Дніпропетровськ адміністративний суд

Донецький окружний 61 м. Донецьк

адміністративний суд

Житомирський окружний 20 м. Житомир

адміністративний суд

Закарпатський окружний 14 м. Ужгород

адміністративний суд

Запорізький окружний 28 м. Запоріжжя

адміністративний суд

Івано-Франківський окружний 22 м. Івано-Франківськ адміністративний суд

Київський окружний 22 м. Київ

адміністративний суд

Кіровоградський окружний 16 м. Кіровоград

адміністративний суд

Луганський окружний 37 м. Луганськ

адміністративний суд

Львівський окружний 31 м. Львів

адміністративний суд

Миколаївський окружний 16 м. Миколаїв

адміністративний суд

Одеський окружний 31 м. Одеса

адміністративний суд

Полтавський окружний 22 м. Полтава

адміністративний суд

Рівненський окружний 16 м. Рівне

адміністративний суд

Сумський окружний 16 м. Суми

адміністративний суд

Тернопільський окружний 16 м. Тернопіль

адміністративний суд

Харківський окружний 40 м. Харків

адміністративний суд

Херсонський окружний 16 м. Херсон

адміністративний суд

Хмельницький окружний 19 м. Хмельницький

адміністративний суд

Черкаський окружний 19 м. Черкаси

адміністративний суд

Чернівецький окружний 13 м. Чернівці

адміністративний суд

Чернігівський окружний 16 м. Чернігів

адміністративний суд

Окружний адміністративний суд 49 м. Київ міста Києва

Окружний адміністративний суд 14 м. Севастополь

міста Севастополя

Апеляційні адміністративні суди

Вінницький апеляційний 42 м. Вінниця

адміністративний суд

Дніпропетровський апеляційний 53 м. Дніпропетровськ адміністративний суд

Донецький апеляційний 48 м. Донецьк

адміністративний суд

Житомирський апеляційний 38 м. Житомир

адміністративний суд

Київський апеляційний 58 м. Київ

адміністративний суд

Львівський апеляційн 61 м. Львів

адміністративний суд

Одеський апеляційний 37 м. Одеса

адміністративний суд

Севастопольський апеляційний 22 м. Севастополь

адміністративний суд

Харківський апеляційний 43 м . Харків

адміністративний суд

Разом: 1074

{ Додаток 3 із змінами, внесеними згідно з Указами Президента N 417/2007 (417/2007) від 16.05.2007, N 922/2008 (922/2008) від 13.10.2008, N 940/2008 (940/2008) від 16.10.2008, N 941/2008 (941/2008) від 16.10.2008, N33/2010 (33/2010) від 16.01.2010 }

Додатковий матеріал

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про третейські суди

11 травня 2004 року N 1701-IV

Із змінами та доповненнями

/витяги/

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Сфера застосування цього Закону

Цей Закон регулює порядок утворення та діяльності третейських судів в Україні та встановлює вимоги щодо третейського розгляду з метою захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб.

До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Якщо чинним міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлений інший порядок організації, діяльності та вирішення спорів третейським судом, ніж той, що встановлено цим Законом, то застосовуються норми міжнародного договору.

Дія цього Закону не поширюється на міжнародний комерційний арбітраж.

Стаття 2. Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

третейський суд - недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин;

третейський суддя - фізична особа, призначена чи обрана сторонами у погодженому сторонами порядку або призначена чи обрана відповідно до цього Закону для вирішення спорів у третейському суді;

третейський розгляд - процес вирішення спору і прийняття рішення третейським судом;

третейська угода - угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом;

регламент постійно діючого третейського суду (далі - регламент третейського суду) - документ, яким визначаються порядок та правила вирішення спорів у третейському суді, правила звернення до третейського суду, порядок формування складу третейського суду, інші питання, пов'язані з вирішенням спорів третейським судом;

сторони третейського розгляду (далі - сторони) - позивач та відповідач. Позивачами є фізичні та юридичні особи, що пред'явили позов про захист своїх порушених чи оспорюваних прав або охоронюваних законом інтересів. Відповідачами є фізичні та юридичні особи, яким пред'явлено позовні вимоги;

компетентний орган - орган управління юридичної особи, який відповідно до її статуту чи положення має право приймати рішення про утворення постійно діючого третейського суду, затверджувати Положення про постійно діючий третейський суд, регламент третейського суду та списки третейських суддів;

компетентний суд - місцевий загальний суд чи місцевий господарський суд за місцем розгляду справи третейським судом;

склад третейського суду - персональний склад третейського суду, що розглядає конкретну справу;

Третейська палата України - постійно діючий орган самоврядування третейських суддів.

Стаття 3. Завдання третейського суду

Завданням третейського суду є захист майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних чи юридичних осіб шляхом всебічного розгляду та вирішення спорів відповідно до закону.

Стаття 4. Принципи організації і діяльності третейського суду

Третейський суд утворюється та діє на принципах:

1) законності;

2) незалежності третейських суддів та підкорення їх тільки законові;

3) рівності всіх учасників третейського розгляду перед законом і третейським судом;

4) змагальності сторін, свободи в наданні ними третейському суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;

5) обов'язковості для сторін рішень третейського суду;

6) добровільності утворення третейського суду;

7) добровільної згоди третейських суддів на їхнє призначення чи обрання у конкретній справі;

8) арбітрування;

9) самоврядування третейських суддів;

10) всебічності, повноти та об'єктивності вирішення спорів;

11) сприяння сторонам у досягненні ними мирової угоди на будь-якій стадії третейського розгляду.

Стаття 5. Право передачі спору на розгляд третейського суду

Юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.

Стаття 6. Підвідомчість справ третейським судам

Третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком:

1) справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів;

2) справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб;

3) справ, пов'язаних з державною таємницею;

4) справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів);

5) справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом;

6) справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство;

7) справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки;

8) справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення;

9) справ у спорах, що виникають з трудових відносин;

10) справ, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником,акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цих товариств;

11) інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України;

12) справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України;

13) справ, за результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб'єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень;

14) справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Стаття 7. Види третейських судів

В Україні можуть утворюватися та діяти постійно діючі третейські суди та третейські суди для вирішення конкретного спору (суди ad hoc).

Постійно діючі третейські суди та третейські суди для вирішення конкретного спору утворюються без статусу юридичної особи.

Постійно діючий третейський суд очолює голова третейського суду, порядок обрання якого визначається Положенням про постійно діючий третейський суд.

Стаття 8. Порядок утворення третейських судів

Постійно діючі третейські суди можуть утворюватися та діяти при зареєстрованих згідно з чинним законодавством України:

всеукраїнських громадських організаціях;

всеукраїнських організаціях роботодавців;

фондових і товарних біржах, саморегулівних організаціях професійних учасників ринку цінних паперів;

торгово-промислових палатах;

всеукраїнських асоціаціях кредитних спілок, Центральній спілці споживчих товариств України;

об'єднаннях, асоціаціях суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб, у тому числі банків.

Постійно діючі третейські суди не можуть утворюватися та діяти при органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Утворення постійно діючого третейського суду компетентним органом суб'єктів, визначених у частині першій цієї статті, вимагає:

1) прийняття рішення про утворення постійно діючого третейського суду;

2) затвердження Положення про постійно діючий третейський суд;

3) затвердження регламенту третейського суду;

4) затвердження списку третейських суддів.

Списки третейських суддів постійно діючих третейських судів повинні містити такі відомості про третейських суддів: дата народження, освіта, отримана спеціальність, останнє місце роботи, загальний трудовий стаж, стаж роботи за спеціальністю.

Місцезнаходженням постійно діючого третейського суду є місцезнаходження його засновника, що не обмежує засновника третейського суду в праві визначати розташування третейських суддів за адміністративно-територіальним принципом.

Порядок утворення третейського суду для вирішення конкретного спору визначається третейською угодою, умови якої не можуть суперечити положенням цього Закону.

Стаття 9. Державна реєстрація постійно діючого третейського суду

Постійно діючий третейський суд підлягає державній реєстрації.

Державна реєстрація постійно діючого третейського суду здійснюється Міністерством юстиції України, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласними, Київським, Севастопольським міськими управліннями юстиції протягом п'ятнадцяти днів з дня подання його засновником заяви. До заяви додаються рішення про утворення постійно діючого третейського суду, затверджені Положення і регламент цього суду та список третейських суддів, копія статуту та виписка або витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців заявника.

Державна реєстрація постійно діючого третейського суду, засновником якого є всеукраїнське об'єднання громадян, здійснюється Міністерством юстиції України.

Про державну реєстрацію постійно діючого третейського суду видається свідоцтво встановленого зразка.

Постійно діючий третейський суд визнається утвореним з моменту його державної реєстрації.

Підставою для відмови в державній реєстрації є неподання документів, передбачених частиною другою цієї статті, невідповідність Положення про постійно діючий третейський суд і його регламенту вимогам цього Закону. В разі відмови в реєстрації Міністерство юстиції України (його орган) надсилає заявникові письмове вмотивоване рішення.

Відмову в державній реєстрації постійно діючого третейського суду може бути оскаржено до суду.

Стаття 10. Положення про постійно діючий третейський суд та регламент третейського суду

Положення про постійно діючий третейський суд та регламент третейського суду затверджуються його засновником і публікуються.

Положення про постійно діючий третейський суд повинно містити відомості про його найменування, місцезнаходження, відомості про засновника третейського суду, склад, компетенцію та порядок створення органів самоврядування третейських суддів, порядок обрання голови третейського суду, підстави та порядок припинення діяльності третейського суду.

Положення про постійно діючий третейський суд може містити інші положення, визнані засновником за необхідні для забезпечення належної діяльності третейського суду відповідно до цього Закону.

Порядок та правила розгляду справ у постійно діючих третейських судах встановлюються цим Законом та регламентом третейського суду.

Регламент третейського суду повинен визначати порядок та правила звернення до третейського суду, порядок формування складу третейського суду, правила вирішення спорів третейським судом, інші питання, віднесені до компетенції третейського суду цим

Стаття 11. Законодавство, яке застосовується третейськими судами при вирішенні спорів

Третейські суди вирішують спори на підставі Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів та міжнародних договорів України.

Третейський суд у випадках, передбачених законом або міжнародним договором України, застосовує норми права інших держав.

У разі відсутності законодавства, що регулює певні спірні відносини, третейські суди застосовують законодавство, яке регулює подібні відносини, а за відсутності такого третейські суди застосовують аналогію права чи керуються торговими та іншими звичаями, якщо останні за своїм характером та змістом властиві таким спірним відносинам.

Розділ III

ФОРМУВАННЯ ТРЕТЕЙСЬКОГО СУДУ

Стаття 16. Склад третейського суду

Склад третейського суду формується шляхом призначення чи обрання третейських суддів (третейського судді).

Третейський суд може розглядати справи в складі одного третейського судді або в будь-якій непарній кількості третейських суддів.

У постійно діючому третейському суді кількісний таперсональний склад третейського суду визначається за правилами, встановленими регламентом третейського суду.

У третейському суді для вирішення конкретного спору сторони на свій розсуд можуть домовитися про кількісний і персональний склад третейського суду.

За всіх умов третейський суд може розглядати справи в будь-якій непарній кількості третейських суддів.

Якщо сторони не погодили кількісний склад третейського суду в третейському суді для вирішення конкретного спору, то третейський розгляд здійснюється у складі трьох суддів.

Стаття 17. Формування складу третейського суду

Формування складу третейського суду в постійно діючому третейському суді здійснюється в порядку, встановленому регламентом третейського суду.

Формування складу третейського суду в третейському суді для вирішення конкретного спору здійснюється в порядку, погодженому сторонами.

Якщо сторони не погодили іншого, то формування складу третейського суду в третейському суді для вирішення конкретного спору здійснюється в такому порядку:

1) при формуванні третейського суду в складі трьох і більше третейських суддів кожна із сторін призначає чи обирає рівну кількість третейських суддів, а обрані у такий спосіб третейські судді обирають ще одного третейського суддю для забезпечення непарної кількості третейських суддів.

Якщо одна із сторін не призначить чи не обере належної кількості третейських суддів протягом 10 днів після одержання прохання про це від іншої сторони або якщо призначені чи обрані сторонами третейські судді протягом 10 днів після їх призначення чи обрання не оберуть ще одного третейського суддю, то розгляд спору в третейському суді припиняється і цей спір може бути переданий на вирішення компетентного суду;

2) якщо спір підлягає вирішенню третейським суддею одноособово і після звернення однієї сторони до іншої з пропозицією про призначення чи обрання третейського судді сторони не призначать чи не оберуть третейського суддю, то розгляд спору в третейському суді припиняється і цей спір може бути переданий на вирішення компетентного суду.

Головуючий складу третейського суду у справі та третейський суддя у випадку, передбаченому абзацом першим пункту 1 частини третьої цієї статті, обираються не менш як двома третинами від призначеного чи обраного складу суду шляхом відкритого голосування.

Стаття 18. Вимоги до третейських суддів

Третейські судді не є представниками сторін. Третейським суддею може бути призначена чи обрана особа, яка прямо чи опосередковано не заінтересована в результаті вирішення спору, а також має визнані сторонами знання, досвід, ділові та моральні якості, необхідні для вирішення спору.

Третейськими суддями не можуть бути:

особи, які не досягли повноліття, та особи, які перебувають під опікою чи піклуванням;

особи, які не мають кваліфікації, погодженої сторонами безпосередньо чи визначеної у регламенті третейського суду;

особи, які мають судимість;

особи, визнані в судовому порядку недієздатними;

судді судів загальної юрисдикції або Конституційного Суду України.

У разі одноособового вирішення спору третейський суддя постійно діючого третейського суду повинен мати вищу юридичну освіту. У разі колегіального вирішення спору вимоги щодо наявності вищої юридичної освіти поширюються лише на головуючого складу третейського суду.

При вирішенні спору третейським судом для вирішення конкретного спору угодою сторін можуть бути встановлені додаткові вимоги до третейських суддів.

Стаття 19. Підстави відводу чи самовідводу третейського судді

Третейський суддя не може брати участі у розгляді справи, а після його призначення чи обрання підлягає відводу чи самовідводу:

якщо він особисто чи опосередковано заінтересований у результаті розгляду справи;

якщо він є родичем однієї із сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, або перебуває з цими особами чи сторонами в особливих стосунках;

на його прохання або за спільним рішенням сторін;

у разі встановлення стороною обставин, які дають їй підстави вважати упередженим або необ'єктивним ставлення третейського судді до справи, про яке сторона дізналася після його обрання чи призначення;

у разі тривалого, більш як один місяць від дня призначення чи обрання, невиконання ним обов'язків третейського судді у конкретній справі;

у разі виявлення невідповідності третейського судді вимогам, встановленим статтею 18 цього Закону;

якщо третейський суддя бере участь у вирішенні спору, який прямо чи опосередковано пов'язаний з виконанням ним службових повноважень, наданих державою.

Жодна особа не може бути третейським суддею у справі, в якій вона раніше брала участь як третейський суддя, але була відведена чи заявила самовідвід, як сторона, представник сторони або в будь-якій іншій якості.

У третейському суді для вирішення конкретного спору угодою сторін можуть бути встановлені додаткові підстави для відводу чи самовідводу третейського судді.

Стаття 20. Порядок відводу чи самовідводу третейського судді

У разі звернення до особи за отриманням згоди на обрання чи призначення її третейським суддею у конкретній справі ця особаповинна повідомити про наявність обставин, які є підставами для відводу чи самовідводу відповідно до статті 19 цього Закону.

Третейський суддя повинен без зволікання повідомити сторони про підстави його відводу чи самовідводу, зазначені у статті 19 цього Закону, що виникли після початку третейського розгляду, та заявити самовідвід.

За наявності підстав, зазначених у статті 19 цього Закону, сторона може заявити про відвід обраного нею третейського судді лише у разі, якщо обставини, які є підставою для відводу призначеного чи обраного нею третейського судді, стали відомі цій стороні після його призначення чи обрання. Сторони можуть погоджувати процедуру відводу третейського судді у третейському суді для вирішення конкретного спору.

Процедура відводу третейського судді у постійно діючому третейському суді визначається регламентом третейського суду з додержанням вимог цього Закону.

Якщо в третейській угоді або у регламенті третейського суду не визначена процедура відводу третейського судді, то письмова мотивована заява про відвід третейського судді має бути подана стороною протягом трьох днів після того, як цій стороні стали відомі обставини, які є підставою для відводу третейського судді відповідно до цього Закону.

У разі пропуску встановленого строку питання про прийняття заяви про відвід третейського судді вирішується головою третейського суду залежно від причин пропуску строку, якщо інше не передбачено регламентом третейського суду.

Заява сторони про відвід подається третейському судді третейського суду для вирішення конкретного спору, кандидатура якого відводиться, або голові постійно діючого третейського суду. За відсутності заперечень іншої сторони щодо заявленого відводу третейський суддя є відведеним з дня подання стороною заяви про його відвід.

Якщо інша сторона не погоджується з відводом третейського судді, вона має право протягом трьох днів подати голові третейського суду свої мотивовані заперечення. В цьому випадку питання про відвід вирішується головою третейського суду спільно з іншими третейськими суддями, призначеними чи обраними у справі, протягом п'яти днів з моменту отримання заяви сторони, рішення яких є обов'язковим для сторін.

Незалежно від заперечень сторони третейський суддя третейського суду для вирішення конкретного спору, якому заявлений відвід, не може брати участі у справі. Якщо протягом 10 днів після відводу такого третейського судді сторони не погодять іншої кандидатури, спір може бути переданий на вирішення компетентного суду.

Стаття 21. Припинення повноважень третейського судді, складу третейського суду

Повноваження третейського судді припиняються:

за погодженням сторін;

у разі відводу чи самовідводу відповідно до цього Закону;

у разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього;

у разі набрання законної сили судовим рішенням про визнання його обмежено дієздатним чи недієздатним;

у разі його смерті, визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим рішенням суду, що набрало законної сили.

Повноваження складу третейського суду, яким вирішувався спір, припиняються після прийняття ним рішення по конкретній справі.

Стаття 22. Невиконання третейськими суддями своїх обов'язків

У разі невиконання або неналежного виконання третейським суддею своїх обов'язків без поважних причин він несе відповідальність, передбачену регламентом третейського суду або Положенням про постійно діючий третейський суд чи контрактом, укладеним згідно із статтею 24 цього Закону, крім випадків, коли дії третейських суддів містять ознаки складу правопорушень, за вчинення яких законом передбачено адміністративну чи кримінальну відповідальність.

Стаття 23. Заміна третейського судді

У разі, якщо повноваження третейського судді припинені відповідно до цього Закону, інший третейський суддя призначається чи обирається згідно з правилами, які застосовувалися при призначенні чи обранні третейського судді, який замінюється.

Стаття 24. Контракти третейських суддів

У третейському суді для вирішення конкретного спору сторони та третейські судді такого третейського суду можуть укладати між собою контракти, в яких обумовлюються взаємні права і обов'язки та інші питання.

У третейському суді для вирішення конкретного спорутретейський суддя отримує гонорар за свої послуги, розмір якого обумовлюється в контракті між ним та стороною.

У третейському суді для вирішення конкретного спору третейський суддя має право укласти контракт та одержувати гонорар тільки від однієї із сторін спору.

Офіційне опублікування:

Офіційний вісник України.-2004. - №23 (25.06.2004). - Ст. 1540.

Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 35 (27.08.2004). - Ст. 412.

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Наши рекомендации