США в 90-х роках XX ст. €

Офіційно в КНР будується «соціалістична ринкова економіка». Будь-які спроби реформування політичної сфери життя суспіль­ства спричинили жорстку реакцію влади.

Завдання і запитання

1. Розкрийте значення реформ Ден Сяопіна для економічного роз­витку Китаю.

2. Чи вбачаєте ви суперечності в терміні «соціалістична ринкова економіка»?

Тема 6. Розвиток провідних країн Азії, Африки та Латинської Америки 169

Робота з джерелами інформації

Тези «КНР на міжнародній арені»

Побудова зовнішньої політики КНР у перше десятиліття з ози­ранням на Москву.

14 лютого 1950 р. — підписання радянсько-китайського Дого­вору про дружбу, союз та взаємну допомогу.

Середина 60-х pp. — кардинальна зміна зовнішньої страте­гії концепції КНР: підштовхнути до ядерного конфлікту СРСР та США, а Китаю залишити роль спостерігача двобою. Із появою в Ки­таї ядерної зброї (1964) така концепція загрожувала світові ката­строфою.

Схвальне сприйняття правлячими колами США антирадян-ського курсу Пекіна.

1972 р. — візит американського президента Р. Ніксона до Ки­таю — нормалізація американо-китайських відносин.

1978 р. — нормалізація японо-китайських відносин.

1979 р. — відмова КНР від продовження Договору 1950 р. про дружбу з СРСР. Засудження китайським керівництвом агресії СРСР проти Афганістану. Початок війни між двома соціалістични­ми країнами — КНР та Соціалістичною Республікою В'єтнам.

1997 р. — перехід Ґонконґу під юрисдикцію Китаю.

1999 р. — згідно з домовленістю, до складу Китаю перейшла португальська колонія Аомінь (Макао).

Питання Тайваню до сьогодні залишається невиріпіеним, і КНР вимагає від усіх країн, з якими має дипломатичні відносини, неви­знання цієї держави.

Китайська Народна Республіка — позаблокова держава.

Відхід від територіальних суперечок у відносинах з Росією.

2002 р. — підписання декларації між АСЕАН і КНР про кодекс поведінки в територіальних питаннях.

Запитання

1. Які основні напрями і цілі зовніпіньої політики Китаю у другій половині XX — на початку XXI ст.?

2. Яких змін зазнала зовнішня політика Китаю за останні п'ят­десят років?

Учитель. Економіка Китаю посідає сьоме місце у світі й ви­магає постійного збільпіення обсягів зовнішньої торгівлі. Найвищі показники зовнішньоторгового обігу КНР у 2004 р. були досягну­ті з Японією, США, Ґонконґом, Республікою Кореєю, Тайванем,

Усі уроки до курсу «Всесвітня історія». 11 клас

Німеччиною та Сінгапуром. Динамічно розвиваються й українсько-китайські відносини: за обсягом торгівлі Китай посідає друге місце після Росії.

V. Узагальнення та систематизація знань
Робота з історичним джерелом

Китайський дипломат про специфіку реформ

у Китайській Народній Республіці

«Якщо характеризувати сучасну ситуацію в Китаї, то можна виділити такі моменти: в політичному плані це система багатопар-тійного співробітництва під керівництвом КПК; в економічній сфе­рі — ринковий механізм, який у цілому вже відіграє чільну роль, з елементами багатоукладності... яка є стрижневою; з суспільною власністю; в ідеології та культурі — система різноманітних ідей з марксизмом як головною доктриною.

В усьому цьому визначається китайська специфіка, яку важко сприймають навіть деякі китаїсти: один із них насмілився назвати унікальну соціально-економічну систему в Китаї «соціалістичною формою з капіталістичним змістом».

Запитання

Чому, на вашу думку, економічні реформи китайських кому­ністів дали позитивні наслідки, а радянських — економічний зане­пад і розпад СРСР?

VI. Домашнє завдання

1. Опрацювати відповідний параграф підручника.

2. Скласти політичний портрет Д. Неру та І. Ганді.

УРОК 26

Індія в другій половині XX — на початку XXI ст.

Мета: охарактеризувати внутрішню і зовнішню політику Ін­дії від часів незалежності до сучасності, проаналізувати внутріш­ньо- та зовнішньополітичний курс Дж. Неру та І. Ганді, визначити особливості розвитку Індії наприкінці XX — на початку XXI ст.; розвивати вміння встановлювати причиново-наслідкові зв'язки, аналізувати, порівнювати, критично мислити, висловлювати влас­ні судження; виховувати зацікавленість історією.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Тема 6. Розвиток провідних країн Азії, Африки та Латинської Америки 171

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент уроку

II. Актуалізація опорних знань

Бесіда

1. Яка партія очолювала національно-визвольний рух в Індії і міжвоєнний період?

2. Які форми антиколоніальної боротьби мали місце в Індії?

III. Мотивація навчальної діяльності

Учитель. Індія, як колонія Британії, брала участь у Другій світовій війні: 3 млн індійців воювали на фронті. Під час бойових дій у країні розвинулося машинобудування. Тому Індія сплатила усі борги Британії і вийшла з війни економічно зміцнілою. Од­нак країна не мала адміністративної єдності через багатоетнічний склад населення Індії, протистояння двох основних релігійних гро­мад — індуїстів, інтереси яких представляв Індійський національ­ний конгрес (ІНК), та мусульман, очолюваних Мусульманською лігою. Усе це заважало згуртуванню населення і послаблювало національно-визвольний рух.

IV. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу

►► Перемога народів Індії в боротьбі за незалежність.

Курс Дж. Неру та І. Ганді у внутрішній і зовнішній політиці

Учитель. Одразу після закінчення Другої світової війни рух про­ти колоніального панування охопив широкі верстви населення Індії.

Робота зі схемою

Учні заповнюють схему під керівництвом вчителя, опрацьову­ючи текст підручника (див. с. 172).

Учитель. Основи державного ладу, внутрішньої та зовніш­ньої політики Індії були закладені за прем'єр-міністра Дж. Неру (1947-1964), для якого ідеалом розвитку країни був демократич­ний соціалізм.

Запитання та завдання

1. Чому на території колишньої британської колонії виникло дві держави — Індія і Пакистан?

2. Назвіть дату здобуття Індією незалежності.

Усі уроки до курсу «Всесвітня історія». 11 клас

ПОДІЛ ІНДІЇ

Індійський національ­ний конгрес (ІНК)

Лідер — Джавахарнал

Неру. ІНК відстоював збере­ження цілісності багато­національної Індії

І

Індія (реально статус незалеж­ної держави здобуде за Конституцією 1950 р.)

Керували національно-визвольним рухом, який посилився в Індії після Другої світо­вої війни

Наслідок боротьби

1947 р.—

поділ Індії на дві держави

Мусульманська Ліга

Лідер — Мухаммед.

Мусульманська Ліга відстоювала створення незалежної мусульман­ської держави Пакистан

І

Пакистан

Робота з таблицею в парах

Один з учнів за текстом підручника заповнює колонку «Внут­рішня політика», інший — «Зовнішня політика», після чого вони обмінюються інформацією.

ПОЛІТИКА ІНДІЇ ПІСЛЯ ЗДОБУТТЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ

нобудуванні, електроенергетиці, і СЕНТО в 1955 p.).

Внутрішня політика

Прискорений розвиток держ­сектору в промисловості (за рахунок будівництва державою підприємств в металургії, мапіи-

вугільній і нафтовій промисло­вості).

Активна підтримка приватного бізнесу, контроль за діяльністю монополій.

Створення сприятливих умов для розвитку національної еко­номіки (за рахунок обмеження доступу іноземного капіталу в країну).

Проведення аграрної реформи (обмеження розмірів феодаль­ного землеволодіння, передача землі за викуп орендарям з ниж­чих каст, заохочення створення кооперативів)

Зовнішня політика

Дотримання принципу «позитивно­го нейтралітету», неприєднання до військово-політичних блоків (уряд Ін­дії засудив створення СЕАТО в 1954 р.

У відносинах з іншими країнами за­стосовували п'ять принципів мирного співіснування «панча шіла» (уперше щодо Китаю):

взаємна повага територіальної

цілісності і суверенітету;

взаємний ненапад;

невтручання у внутрішні справи

одне одного;

рівність і взаємна вигода;

мирне співіснування.

Дж. Неру був одним з ініціаторів Бан­дунзької конференції 1955 р. і ство­рення Руху неприєднання

Тема 6. Розвиток провідних країн Азії, Африки та Латинської Америки 173

Внутрішня політика

Зовнішня політика

Проведення адміністративно- На початку 60-х pp. через перебу-
територіальної реформи вання на території Індії Далай-лами

у 1956 р. (розмежування за на- Тибету погіршилися індійсько-ціональною та мовною ознаками) китайські відносини. Китайські вій­ська окупували частину індійської території

Учитель. Після смерті Дж. Неру прем'єр-міністром Індії стає Л. Б. Шастрі, який дотримувався курсу Неру. Але у 1965р. виникає новий військовий конфлікт з Пакистаном через Каш­мір. Саме тоді, як Індії і Пакистану за допомогою міжнародних політичних сил вдалося владнати ситуацію (в січні 1966p.), Л. Б. Шастрі несподівано помирає. Новим прем'єр-міністром стає донька Дж. Неру — Індіра Ганді (мала гарну освіту, полі­тичний досвід, в уряді Шастрі була міністром інформації та ра­діомовлення).

Продовження роботи з таблицею

Внутрішня політика

Проведення радикальних соціально-економічних реформ:

націоналізація банків і системи загального страхування;

передача до рук держави експортної та ім­портної торгівлі;

організація кооперативної торгівлі товара­ми широкого вжитку у містах і сільській місцевості;

обмеження діяльності монополій; продовження аграрної реформи; зменшення податку на невеликі ділянки землі, земельного максимуму; скасування пенсій та привілеїв для князів.

Але паралельно із цим:

запровадження надзвичайного стану (1975), заборона страйків;

порушення громадянських прав і свобод; антигуманні методи розв'язання демогра­фічної проблеми (через примусову стерилі­зацію)

Зовнішня політика

Активізується спів­робітництво із СРСР, особливо у військовій сфері.

У грудні 1971 р. Індія розпочинає чергову війну проти Пакистану і доводить її до успіш­ного кінця. Після цього авторитет Індії на міжнародній арені зростає. Але за умов енерге­тичної кризи 1973 р. ця війна гальмує здій­снення економічних і соціальних програм. Економічна ситуація в країні погіршується, формується опозиція уряду І. Ганді

Усі уроки до курсу «Всесвітня історія». 11 клас

Завдання та запитання

1. Визначте спільні ознаки внутрішньої політики Дж. Неру та І. Ганді. У чому полягали особливості внутрішньополітичного курсу І. Ганді?

2. Визначте основні напрями зовнішньої політики Індії у повоєн­ний період.

Робота з історичними документами

Із виступу Індіри Ганді по Всеіндійському радіо 20 січня 1966 р.

«Із хвилюванням душі берусь я за розв'язання величезних проблем, що стоять перед нами. Сили та впевненості додають ме­ні вчення, що їх заповіли Ганді та мій батько, а також власна моя безмежна віра в індійський народ. В останні роки, як і в минулому, він продемонстрував прагнення і спроможність впоратися з нови­ми труднощами. На цій традиційній для Індії основі ми здатні про­тистояти будь-яким випробуванням... Сьогодні я знову повторюю клятву вірності ідеям творців нашого суспільства — ідеям демо­кратії та секуляризму, планової економіки і соціального прогресу, миру та дружби між народами».

Запитання

1. Які ідеї були покладені в основу політики І. Ганді?

2. На яких відомих діячів Індії вона посилається і чому?

Учитель. На виборах 1977 р. Індіра Ганді програла. В ІНК відбувається розкол. І. Ганді створює власну партію — ІНК(І). В економіці країни назріває критична ситуація, і в 1980 р. І. Ганді знову стає прем'єр-міністром. Але в цей період активізуються сепа­ратистські тенденції в країні. 31 жовтня 1984 р. І. Ганді була вбита сикхськими екстремістами.

Робота з історичними документами

«Всесвітня історія. Індія»

«Прагнучи створити державу Халістан на території Пенджабу (північно-західної частини Індії), сикхські сепаратисти закликали до розчленування Індії, тероризували населення, вбивали небажа­них їм політичних і громадських діячів, провокували зіткнення між різними релігійними громадами. Сикхи організували низку дивер­сій на залізницях, індійських авіалайнерах. Навесні 1984 р. вони захопили Золотий храм в Амрітсарі, перетворивши його на штаб-квартиру. Операція урядових військ «Блакитна зірка» з очищення храму від терористів не тільки не поставила крапку в розв'язанні пенджабської кризи, а й стала відправним пунктом для її подаль-

Тема 6. Розвиток провідних країн Азії, Африки та Латинської Америки 175

шого трагічного розвитку — убивства сикхськими екстремістами прем'єр-міністра І. Ганді 31 жовтня 1984 p.».

Запитання

У чому суть проблеми сепаратизму в Індії?

Підсумок. Діяльність І. Ганді мала загалом позитивне значення для соціально-економічного розвитку Індії. Проте складність проб­лем усередині індійського суспільства унеможливила успішне за­вершення реформ І. Ганді.

►► Розвиток Індії наприкінці XX — на початку XXI ст.

Учитель. У грудні 1984 р. прем'єр-міністром Індії стає син І. Ганді — Раджив Ганді, який спрямував свої зусилля на: подальше зміцнення єдності країни; боротьбу проти сепаратистів;

боротьбу проти «старих ворогів» індійського суспільства: бід­ності, безробіття, неписьменності, хвороб.

До середини 1990-х років в політиці Індії домінував ІНК, яку очолювали представники сім'ї Неру-Ганді. Лише після конфлікту, який посилився після руйнування мечеті Бабрі в Айодге, в країні почали спалахувати серйозні міжетнічні та міжконфесійні кон­флікти. За таких умов відбувається радикалізація індійського сус­пільства, як наслідок у країні набули популярності крайні націо­налістичні партії та рухи. Саме тоді Бхаратія джаната парті (БДП) почала виконувати перші ролі, а її керівникам вдалося об'єднати частину крайньо-правих партій, які під гаслами індуїзації країни намагалися перехопити владу у розгублених консерваторів, яких ще й гризли внутрішні корупційні конфлікти. 1998-2004 pp. БДП очолила уряд та створила більшість в палатах парламенту Індії, а керівником уряду був обраний більш поміркований їх представ­ник — Атал Біхарі Ваджпаї.

Але після нападу на потяг з паломниками в 2002 р. почалася різанина в місті Гуджарат, на яку доволі м'яко відреагували дер­жавні структури (подекуди своїми діями ще більше провокуючи конфлікт). Суспільство поступово відходити від крайньо правих ідей. Тому в 2004 р. на парламентських виборах опозиційна тоді партія Національного Конгресу досягла відчутної перемоги під керівництвом Соні Ганді. Але створивши коаліцію та маючи біль­шість в парламенті, Соня Ганді відмовилася від поста прем'єр-міністра (через сумну долю своїх родичів на цій посаді). Тому 22 травня 2004 р. Манмохан Сінґх став головою уряду Індії. А в

Усі уроки до курсу «Всесвітня історія». 11 клас

2009 р. на чергових парламентських виборах Коаліція Об'єднаного прогресивного альянсу на чолі з керівництвом ІНК забезпечила со­бі підтримку в парламенті, а Манмохана Сінґха було переобрано прем' єр- міністром.

На сьогодні значна частина населення Індії проживає в злид­нях, близько половини населення залишається неписьменною, збе­рігається високий рівень безробіття. Серед соціально-економічних, національних та релігійних залишається актуальною демографіч­на проблема. Населення Індії щороку зростає на 14 млн чоловік і сьогодні перевищує 1 млрд чол.

Активною залишається зовнішньополітична діяльність країни. Зокрема, налагоджуються українсько-індійські зв'язки. Протягом тривалого часу українські підприємства традиційно співпрацюють з індійськими кампаніями: на багатьох індійських підприємствах запроваджені й використовуються українські технології, машини та обладнання. Взаємовигідна торгівля між Україною та Індією є важливим фактором зміцнення співробітництва між обома краї­нами.

V. Узагальнення та систематизація знань

Бесіда

1. Які труднощі мали місце у політичному житті й економічному розвитку Індії у 80-90-ті роки?

2. Які політичні, економічні, національні і зовнішньополітичні проблеми розв'язує Індія на початку XXI ст.?

3. Чому, незважаючи на великі поклади корисних копалин в Ін­дії, вона залишається слаборозвиненою країною?

VI. Домашнє завдання

Опрацювати відповідний параграф підручника.

УРОК 27

Країни Африки та Близького Сходу

від здобуття незалежності до початку XXI ст.

Мета:охарактеризувати процес здобуття незалежності народа­ми Азії та Африки, причини краху апартеїду на Півдні Африки, пояснити причини виникнення близькосхідної проблеми та шляхи її врегулювання, аналізувати процес утворення держави Ізраїль, становище українців в країнах регіону; розвивати вміння встанов-

Тема 6. Розвиток провідних країн Азії, Африки та Латинської Америки 177

лювати причиново-наслідкові зв'язки, аналізувати, порівнювати, критично мислити, висловлювати власну точку зору; виховувати в учнів зацікавленість історією.

Тип уроку:урок засвоєння нових знань.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент уроку

II. Актуалізація опорних знань

Бесіда

1. Які європейські країни володіли найбільшими колоніями в Аф­риці у міжвоєнний період?

2. Які держави в Африці формально були незалежними у 1918-1945 рр.?

3. Які наслідки для народів Африки мала Друга світова війна?

4. Які зміни відбулися на Близькому і Середньому Сході внаслі­док Першої світової війни?

5. Яким був політично-правовий статус народів і держав країн Близького і Середнього Сходу?

6. Як вплинули події Другої світової війни на становище окремих держав і народів?

III. Мотивація навчальної діяльності

Учитель. До Другої світової війни в Африці існували тільки чотири незалежні держави: Єгипет, Ефіопія, Ліберія і Швденно-Африканський Союз. Найбільші колонії в регіоні належали Вели­кій Британії, Франції, Бельгії та Португалії. Пік боротьби за неза­лежність у Африці припав на період із 1957по 1962p., коли майже весь континент звільнився від колоніалізму.

Одним із важливих наслідків Другої світової війни стало утво­рення держави Ізраїль. Це зумовило тривалу близькосхідну кризу, що стала центральною міжнародною проблемою.

IV. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу

►► Розвиток африканських країн. Крах апартеїду на Півдні Африки

Учитель. Деколонізація Африки розпочинається у другій по­ловині XX ст. і складається з трьох етапів:

1-й етап— 50-ті pp. XX ст. — незалежність здобули арабські країни Північної Африки (окрім Алжиру).

178 Усі уроки до курсу «Всесвітня історія». 11 клас

2-й етап — 60-ті pp. XX ст. — незалежними стають країни Тро­пічної Африки, а також Алжир (1960 рік, протягом якого неза­лежність здобули 17 країн Африки, було проголошено «роком Африки»).

3-й етап — 70-80-ті pp. XX ст. — крах колоніалізму і ліквіда­ція системи апартеїду на Півдні Африки.

Робота з картою

Покажіть на карті названі регіони Африки.

— 14 грудня 1960 р. виходить Декларація Генеральної Асамблеї ООН про надання незалежності колоніальним країнам і народам.

Робота зі схемою

ХАРАКТЕРНІ ОЗНАКИ АФРИКАНСЬКИХ КРАЇН, ЩО ЗДОБУЛИ НЕЗАЛЕЖНІСТЬ

Перевага віддається розвит- Орієнтація на планову економіку: Конго,
кові ринкової економіки Ангола, Танзанія, Ефіопія, Бенін, Мада-

(Нігерія, Камерун таін.) гаскар, Зімбабве, Гвінея-Бісау, Мозамбік

ТГ

Економічна залежність від _, . . „

. „ Тривалі громадянські війни

колишніх краін-метрополіи

Учитель. Країни Тропічної Африки мали певні труднощі у другій половині XX ст., бо це найбільш відсталий в економічному плані регіон світу. Тут зберігається ряд серйозних проблем:

виробництво продовольства хронічно відстає від росту населен­ня (частий голод — звичайне явище);

через те що кордони африканських держав були встановлені ко­лонізаторами штучно, більшість із них не має необхідних внут­рішніх факторів для розвитку (13 держав не мають виходу до моря і, відповідно, надійних транспортних зв'язків зі світом); міжетнічні конфлікти;

панування трайбалізму (соціально-економічні відносини буду­ються на принципах захисту інтересів певної родоплемінної ет­нічної групи).

Найбільш розвиненою в Африці країною з ринковою економі­кою є Південно-Африканська Республіка (ПАР), створена 1961 р. після виходу з Британської Співдружності. Протягом тривалого часу там існувала система апартеїду, боротьбу проти якого очо­лив Африканський національний конгрес (АНК), створений ще 1912 року. Система апартеїду була сформована на початку 60-х ро-

Тема 6. Розвиток провідних країн Азії, Африки та Латинської Америки 179

ків (мета — створення повністю розділеного в расовому відношенні суспільства).

Робота над поняттями

Апартеїд — крайня форма расової дискримінації, полі­тика позбавлення тих чи інших груп населення, залежно від їхньої раси, політичних, соціально-економічних і грома­дянських прав аж до примусового переселення і т. ін.

Сеґреґація — політика примусового відокремлення будь-якої групи населення за расовою або етнічною озна­кою, одна з форм расової дискримінації.

Учитель. Сеґреґація охоплює всі сторони життя, включаючи спорт, культуру, релігію. Проводиться політика роздільного прожи­вання — створення спеціальних зон для чорних («бантустанів»). Із 1989 p., коли президентом стає Ф. де Клерк, відбувається поступове згортання політики апартеїду. У 1994 p., коли в результаті прези­дентських виборів до влади приходить лідер АНК Н. Мандела, по­літика згортання апартеїду продовжилася, хоча реформи зумовили спротив як білої частини населення, так і радикалівіз АНК.

ПАР є найбільш економічно розвиненою країною в Африці: сві­товий лідер у видобутку золота, платини, хроматів, один з лідерів з видобутку марганцю, алмазів. Має розвинену обробну промисло­вість, машинобудування, суднобудування, воєнну промисловість. ВНП на душу населення складає ЗОЮ доларів.

Загалом для країн Африки характерними є проблеми непись­менності, хвороб, безробіття, нестачі ліків і продуктів харчування. Нові технології, які є визначальними для сучасного світу, немож­ливо використати там, де більшість населення становлять непись­менні, а мільйони людей перебувають на первісній стадії розвитку. Як результат — посилення хаосу на континенті. Втручання вій­ськових контингентів ООН у конфлікти, як правило, неефективні: вояки ООН несуть втрати, а замирити ворогуючі сторони не вдаєть­ся. Серед миротворчих контингентів під прапором ООН у Сьєрра-Леоне несуть службу солдати та офіцери України.

Бесіда

1. Як відбувався процес деколонізації Тропічної Африки?

2. Розкрийте хід і результати боротьби з апартеїдом на півдні Аф­рики.

3. Які проблеми існують у сфері соціально-економічного розвитку країн Африки на початку XXI ст.?

Усі уроки до курсу «Всесвітня історія». 11 клас

►► Країни Близького і Середнього Сходу. Утворення держави Ізраїль

Учитель. Під час Другої світової війни єврейський народ за­знав жахливої катастрофи: 6 млн євреїв із 14 млн було знищено в нацистських концтаборах. Тому доречною була ідея про створен­ня незалежної єврейської держави. Цю ідею ще наприкінці XIX ст. висунув австрійський журналіст Т. Герцл, а в 1897 р. сіоністським конгресом у Базелі (Швейцарія) було ухвалено рішення про утво­рення держави євреїв на території Палестини.

У країнах Близького Сходу після Другої світової війни розпочина­ється процес деколонізації й утворення нових держав, який відбувався мирним шляхом — у формі відмови Великої Британії і Франції від сво­їх мандатів на певні території. У 1946 р. було проголошено незалеж­ність Йорданії і Сирії, 1955 р. — Оману, 1961 р. — Кувейту, 1967 р. — Ємену, 1971 р. — Катару і Об'єднаних Арабських Еміратів.

Переломною подією в історії близькосхідного регіону стало утво­рення держави Ізраїль: 29 листопада 1947 р. Генеральна Асамблея ООН приймає резолюцію (№ 181), яка передбачала утворення в Па­лестині двох держав — єврейської та арабської. На підставі цієї ре­золюції 14 травня 1948 р. було проголошено створення єврейської держави Ізраїль.

Араби-палестинці своєї держави не створювали, демонструючи невизнання резолюції № 181. Уже 15 травня 1948 р. розпочинаєть­ся перша арабо-ізраїльська війна, внаслідок якої Ізраїлю відійшла значна територія, що мала належати палестинцям.

На розвиток країн Близького Сходу суттєво вплинула по­зиція великих держав в умовах «холодної війни»: хто надавав економічно-фінансову, військову і політичну допомогу, той і ви­значав політичний курс держав.

СРСР спочатку підтримував Ізраїль проти проанглійськи нала­штованих арабів, але потім (з кінця 40-х — початку 50-х pp.) пере­йшов на бік арабів (Єгипту, Сирії) в наступних арабо-ізраїльських війнах (1956 p., 1967 p., 1973 p.). СІЛА надавали підтримку Ізраї­лю з середини 50-х pp.

Вплив СІЛА відчутно посилився після переорієнтації Єгипту в сер. 70-х pp. на західну модель розвитку та організації мирного процесу в регіоні (шляхом примирення арабських країн з Ізраїлем, починаючи з Кемп-Девідської угоди 1978 p.).

Поступово Арафат переходить до ідеї створення палестинської держави не замість Ізраїлю, а поряд з ним. У грудні 1987 р. на ліво­му березі р. Йордан і в секторі Газа розпочалося народне повстан-

Тема 6. Розвиток провідних країн Азії, Африки та Латинської Америки 181

ня без застосування зброї («інтифада»). У листопаді 1988 р. На­ціональна рада Палестини в еміграції проголосила незалежність Палестини. У 1994 р. лівий уряд Ізраїлю уклав угоду з Арафатом про надання Палестині автономії. Але після перемоги на виборах в Ізраїлі правих партій ситуація загострилася. Крах СРСР сприяв зростанню впливу СІЛА на Близькому Сході.

Робота з таблицею

СПРОБИ РОЗВ'ЯЗАННЯ ПАЛЕСТИНСЬКОЇ ПРОБЛЕМИ

Дата

Кінець 50-х pp.

1964 р. 1979 р.

1987 р.

1988 р.

1993 р.

1994 р.

1995 р. 2000 р. 2003 р.

Подія

Виникнення Руху за національне визволення з Я. Арафатом у Кувейті

Створення Організації визволення Палестини (ОВП), голова з 1969 р. — Ясір Арафат

Ізраїльсько-єгипетська Кемп-Девідська угода: виводила Єги­пет з війни, Ізраїль повертався на Синайський півострів. ОВП переміщується до Лівану. 1982 р. це спричинить окупацію Ізраїлем Південного Лівану

Початок народного повстання палестинців без застосування зброї («інтифада») на лівому березі р. Йордан і в секторі Газа

Проголошення незалежності Палестини Національною радою Палестини в еміграції

Ізраїльсько-палестинська домовленість про надання обмеже­ної автономії сектору Газа та району Єрихону у складі Ізраїлю

Мирний договір між Ізраїлем та Йорданією, автономія палес­тинців поширювалася на райони Західного берега р. Йордан