Тема: Громадсько-політичне життя 1920-30рр

1. Утвердження тоталітарного режиму.

2. Масові репресії.

1.Головним змістом суспільно-політичного життя в Україні в 1930-ті рр. було утвердження сталінського тоталітарного режиму. Цей процес супроводжувався створенням культу вождя, „мудрого й улюбленого батька народів”. Будувалися численні монументи, писалися картини, де фігурував вождь в оточені „щасливих” робітників і колгоспників. У лютому 1933р. в Москві відбувся І Всесоюзний з’їзд колгоспників – ударників під сталінським гаслом „Зробити всіх колгоспників заможними”. Саме в цей час в України лютував небачений за масштабами голод, а селяни одержували мізерну натуральну плату. Вершиною сталінського цинізму стали слова: „Жити стало краще, жити стало веселіше”, проголошені в умовах масових репресій.

Надзвичайний VІІІ з’їзд Рад 5 грудня 1936р. ухвалив нову Конституцію СРСР. У ній проголошувалося, що в СРСР побудовано соціалістичне суспільство, а Комуністична партія є керівним ядром усіх суспільних і державних організацій.

30 січня 1937р. була прийнята Конституція УРСР. Проголошуючи демократичні свободи, нову виборчу систему, Основні закони України та СРСР ніяк не забезпечували їхнє втілення в життя.

2. У 1930-х рр. в Україні розгортаються масові політичні репресії, які торкнулися мільйони людей і досягли апогею у 1937-38 рр. Їх напрями:

1) Наприкінці 20-х – першій половині 30-х років репресії були спрямовані проти «буржуазних спеціалістів»,“шкідників” на виробництві. Найбільш гучними процесами цього періоду були “шахтинська справа” (1928 р.), процес “Трудової селянської партії” (1929 р.), “Промпартії” (1930 р,).

2) Боротьба з «українським буржуазним націоналізмом».Першим ударом по українській інтелігенції став процес Союзу Визволення України у 1930р., на якому були засуджені кілька провідних діячів Української Академії Наук. Протягом 1930-х рр. УАН фактично була розгромлена.

1929р. почали переслідувати академіка М. Грушевського. У березні 1931р. його вислали з Києва до Москви, а потім заарештували як керівника міфічного „Українського національного центру”, проте невдовзі звільнили. Грушевський помер 25 листопада 1934р. у м. Кисловодську під час операції.

Кульмінаційними в розгромі українського культурного життя були 1933-1934р. У 1933 р. влада заарештувала поета, прозаїка і драматурга М. Ялового. Покінчив життя самогубством М. Хвильовий. За обвинуваченням у причетності до „Української військової організації” було заарештовано О. Вишню та ще147 чол. Протягом 1934-1938рр. за грати потрапило більше половини членів Спілки письменників України.

4) Припинив існування експериментальний театр „Березіль”, а його творець Л. Курбас загинув у таборі. З прокату були вилучені фільми О. Довженка. Понад 300 кобзарів, скликаних на з’їзд у Харків, були арештовані і розстріляні.

5) Планомірно знищувалася українська культура, ліквідовувалися українські школи і навчальні заклади національних меншин. У 1933р. згорнута українізація.

6) Репресовано керівництво Компартії та комсомолу України, командування Київського (І.Якір) та Харківського (І. Дубовий) військового округів, багато військових кадрів. Це стало однією з причин поразок на початку війни.

7) Друга п’ятирічка оголошена п’ятирічкою ліквідації релігії. Жертвами репресій стали сотні діячів церкви. Закриваються церкви. У 1930 р. ліквідовано УАПЦ.