Входження Закарпаття до складу УРСР. Діяльність Народної Ради

У жовтні 1944 р. радянська армія перейшла Карпати і наприкінці жовтня звільнила Закарпаття від від угорських і німецьких окупантів. Відтак, почався рух за вихід Закарпаття з Чехословацької республіки і входження її до складу УРСР; проводились вибори у тимчасові органи державної влади - народні комітети. 26 листопада 1944 р. у Мукачевому відбувся І З`їзд народних комітетів Закарпатської України, на порядку денному якого було: 1. визволення Закарпатської України від німецько-угорських окупантів; 2. воз`єднання Закарпатської України з УРСР; 3. наділення селян, робітників і службовців землею і лісом; 4. вибори Народної Ради Закарпатської України. З`їзд одностайно прийняв Маніфест про воз`єднання Закарпатської України з УРСР і вихід зі складу Чехословаччини. Обрана на з`їзді Народна Рада 27 листопада 1944 р. сформувала уряд у складі Президії Народної Ради і її уповноважених з окремих галузей управління. Місцевими органами державної влади відповідно до адміністративно-територіального поділу були окружні (обирались делегатами сільських народних комітетів даного округу), міські і сільські народні комітети (обирались безпосередньо мешканцями села чи міста на загальних зборах); норма представництва у них залежала від кількості населення села, міста чи округу. Місцеві народні комітети були органами державної влади і водночас органами місцевого управління. Їх компетенції підлягали усі питання господарського, політичного і культурного будівництва та загального добробуту населення - розробляли місцевий бюджет і забезпечували його виконання, здійснювали керівництво і контроль за діяльністю підприємств і підпорядкованих їм органів управління, забезпечували реалізацію актів Народної Ради, охорону державного ладу і прав громадян. Виконавчими органами народних комітетів були їх президії у складі голови, 2 заступників і кількох членів, які очолювали відділи, створювані при народних комітетах. Оскільки ще у травні 1944 р. чехословацький емігрантський уряд підписав угоду про відносини між радянським головнкомандувачем і чехословацькою адміністрацією після вступу радянських військ на територію Чехословаччини, Народна Рада 5 грудня 1944 р. видала декрет про припинення будь-яких зв`язків місцевих народних комітетів з уповноваженим чехословацького емігрантського уряду і його апаратом, відтак він на початку січня 1945 р. виїхав до Словаччини. Для забезпечення громадського порядку і охорони народного добра і прав громадян народні комітети створили народну міліцію і народні дружини, що стали своєрідними збройними силами Закарпатської України, не будучи частинами регулярної армії. Декретом від 18 грудня 1944 р. при Народній Раді був заснований Спеціальний суд для боротьби з ворожими елементами, він мав право застосовувати тюремне ув`язнення до 20 р. або розстріл після затвердження його Народною Радою. За декретом від 12 січня 1945 р. у всіх округах і містах Закарпаття створювались народні суди, які обирались відповідними народними комітетами і затверджувались Народною Радою строком на 3 р.; цивільні і кримінальні справи у них розглядались колегіально за участю народних засідатедів. Вищу судову інстанцію – Вищий народний суд – обирала Народна Рада. В усіх округах та Ужгороді і Мукачевому для нагляду за дотриманням законності створювались органи прокуратури на чолі з головним прокурором Закарпатської України; усіх прокурорів призначала Народна Рада. Внаслідок визволення території Чехословаччини до влади прийшов прокомуністичний уряд Національного фронту чехів і словаків, який у своїй програмі у квітні 1944 р. заявив про підтримку прагнення Закарпаття до воз`єднання з УРСР. Відтак, у червні 1945 р. до Москви прибула чехословацька урядова делегація для переговорів з радянським урядом про Закарпатську Україну і 29 червня був укладений Договір між СРСР і Чехословаччиною про Закарпатську Україну, ратифікований у листопад 1945 р. Тимчасовими Національними зборами Чехословаччини і Президією ВР СРСР, на підставі якого було завершено процес об`єднання українських земель. За указом Президії ВР СРСР від 22 січня 1946 р. у складі УРСР була утворена Закарпатська область з поділом на 13 округів, які у 1954 р. були перетворені на райони; а 24 січня 1946 р. на її територію поширилась чинність законодавства УРСР. Відтак, у грудні 1947 р. відбулись вибори до місцевих Рад, до яких перейшла уся державна влада, тож Народна Рада припинила свою діяльність, передавши повноваження Закарпатській обласній Раді і її виконавчому комітету.

НАРОДНА РАДА --- 1) Українська політична організація у Галичині. Заснована 24.10.1885 у Львові галицькими народовцями під керівництвом Ю. Романчука. В серед, 1890-х рр. лідери народовців, зокрема, О. Барвінський, В. Навроцький, Ю. Романчук прийшли до висновку про необхідність заснування власної політичної організації. Новостворена організація повинна була продовжувати традиції Головної Руської Ради та ідейно протистояти москвофільській --- руській Раді («Русская Рада»). Незабаром після створення Н.Р. видала програмну відозву до «Русинів Галицької землі». Н.Р. стояла на позиціях єдності галицьких та наддніпрянських українців та окремішності українського народу від поляків і росіян. Ставлячи собі за мету захист конституційних прав українського населення краю, діячі Н.Р. вимагали поділу Галичини на дві частини - східну (українську) і західну (польську). Друкованими органами Н.Р. були газети «Батьківщина» і «Діло». В 1899 Н. Р. виступила одним із засновників Української Національно-Демократичої Партії. 2) Парламентська опозиція у Верховній Раді України в 1990-94. Сформувалась з членів Демократичного блоку в українському парламенті у кін. травня 1990. До складу Н.Р. увійшло 125 депутатів. Найбільше представників було від Києва --- 17, Львівської обл. --- 24, Івано-Франківської обл. --- 11, Харківської обл. --- 10. Головою Н. Р. обрано І. Юхновського, заступниками --- Л. Лук'яненка, Д. Павличка, О. Ємця, В. Філенка, секретарем --- Л. Танюка. У прийняті політичних рішень протистояла консервативній компартійній парламентській більшості т.з. групі 239 («За суверенну Радянську Україну»). Виступаючи за здобуття Україною економічної і політичної самостійності, Н.Р., значною мірою, сприяла прийняттю Декларації про державний суверенітет України (16.7.1990) та Акту проголошення державної незалежності України. Н.Р. послідовно відстоючи національні інтереси, прагнула домогтись затвердження українським парламентом рішень, які б започаткували етап реального становлення України як великої європейської держави.