Юридичний процес, його ознаки та стадії
Процедурний механізм властивий практично кожному соціально-нормативному регулятору. Але найповніше процедурний характер, як і нормативність, виражений у праві.
Юридичний процес — це врегульований процесуальними нормами порядок діяльності компетентних державних органів і посадовців, що полягає в підготовці, ухваленні і документальному закріпленні юридичних рішень загального або індивідуального характеру.
Ознаки юридичного процесу:
1) владний характер. Юридичний процес є владною ді
яльністю компетентних органів держави, її посадових осіб,
а також, в обумовлених законом випадках, діяльність не
державних суб'єктів, уповноважених на те державою (ад
міністрація підприємства, орган місцевого самоврядування,
керівник ВНЗ тощо);
2) нормативний характер. Юридичний процес врегу
льований процесуальними нормами і здійснюється за на
перед встановленим шаблоном;
3) документально виражений (актний) характер. Це
діяльність, спрямована на ухвалення юридичних рішень
загального (нормативно-правові акти) або індивідуального
(правозастосовчі акти) характеру;
4) службовий характер. Юридичний процес є вторинним
щодо матеріального права, похідним від нього, є формою
його життя;
5) стадіальний характер. Юридичний процес склада
ється із відносно самостійних стадій.
Поняття «юридична процедура» і «юридичний процес» нерідко використовують як синоніми. Але правильніше розглядати юридичну процедуру як порядок здійснення конкретної юридичної дії, а юридичний процес — як сукупність юридичних процедур.
Юридичний процес — це складна, триваюча в часі діяльність, що складається з процесуальних стадій, які мають строго певну послідовність. За змістом він є ланцюгом взаємозв'язаних процесуальних дій [рішень, що фіксуються у відповідних документах. Наприклад, у ході розслідування кримінальної справи слідчий виконує такі процесуальні дії, як огляд місця події, обшук, допит свідка, вилучення речових доказів тощо, і виносить різні процесуальні рішення — постанови про порушення кримінальної справи, про провадження обшуку в квартирі підозрюваного, про притягнення особи як обвинуваченого тощо.
Кожен вид юридичного процесу має свої стадії, проте в кожній зі стадій будь-якого юридичного процесу обов'язковими є такі компоненти:
1) відносно самостійне завдання, на розв'язання якого
спрямовані дії, що об'єднуються в тій або іншій стадії;
2) специфічний склад дій, що включає встановлення або
аналіз фактичних обставин, реалізацію відповідної юридич
ної норми для розв'язання питання, справи;
3) створення юридичних документів, у яких відобра
жаються і закріплюються підсумки здійснених на даній
стадії юридичних дій.
Юридична процедура і юридичний процес мають перш за все службове значення в процесі реалізації права. Реалізація права потребує застосування процедурних форм у таких випадках:
1) для регламентації процесу правового примусу, здійснюваного в рамках охоронних правовідносин. Відсутність процедурного забезпечення цих відносин таїть у собі небезпеку, з одного боку, порушення законності, істотного утиску прав громадян, а з іншого — небезпеку бездіяльності санкцій;
2) для процедурного опосередковування тих регулятив
них норм, які взагалі не можуть бути реалізовані без допо
моги належної процедури (наприклад, укладення шлюбу,
реєстрація юридичної особи);
3) для оптимізації процесу реалізації регулятивних
норм. Останні в цьому випадку можуть у принципі обійти
ся без процедури, проте процедурні норми покликані вста
новити найбільш ефективний для досягнення правового
результату варіант поведінки учасників регулятивного від
ношення. Наприклад, процедура оформлення банківського
кредиту покликана полегшити його надання і повернення.
Хоча слід визнати, що нерідко через бюрократизм держав
но-правової системи процедура «працює» проти призна
чення права, не полегшуючи, а навпаки, ускладнюючи
процес його реалізації.
Юридичний процес відіграє важливу роль у механізмі правового регулювання, оскільки він практично й є механізмом реалізації закону, про відсутність якого так часто говорять юристи і політики.