Корінний перелом на Тихоокеанському театрі бойових дій

До весни-літа 1942 р. стратегічна ініціатива на всіх фронтах цілком і повністю належала Німеччині та її союзникам. Союзники по антигітлерівській коаліції вели важкі оборонні бої. Проте на середину 1942 р. ситуація починає змінюватися.

Перші успіхи, що дозволили змінити загальне стратегічне становище, були досягнуті на Тихому океані. 7-8 травня 1942 р. у морській битві в Кораловому морі, біля берегів Нової Гвінеї, японська ударна ескадра, що направлялася для захоплення порту Морсбі, потерпіла першу значну поразку. Особливістю цієї морської битви було те, що надводні кораблі обох сторін не зробили жодного пострілу один по одному. Долю бою вирішила авіація, що базувалась на авіаносцях. Японці, втративши 1 авіаносця, 1 есмінця і 80 літаків, змушені були відійти. Від планів вторгнення до Австралії довелось відмовитися.

4-6 червні 1942 р. біля атолу Мідуей японський флот (адмірал І.Ямамото) потерпів таку поразку від американського флоту (адмірал Ч.Німіц), що вже не зумів відновити свою могутність до кінця війни. У бою японці втратили 4 авіаносці, 1 крейсер і 253 літаки, американці – 1 авіаносець, 1 есмінець і 150 літаків.

В результаті цих двох поразок Японія втратила половину своїх авіаносців і вимушена була перейти до стратегічної оборони.Американці в свою чергу перейшли до активних бойових дій. У серпні 1942 р. вони почали боротьбу за острів Гуадалканал (група Соломонових островів). Жорстокі бої розгорнулися на морі, в повітрі і на суші. Вони продовжувались до лютого 1943 р. і завершились повною поразкою Японії в цьому регіоні. Перемога американців означала загалом у боротьбі на Тихому океані перехід ініціативи до США.

Підсумки

1941-1942 рр. були насичені подіями, які були визначальними для подальшого ходу війни. У війну вступили і були втягнуті СРСР, Японія, США. Війна стала справді світовою. 1941 р. став крахом для Німеччини, а 1942 р. – для Японії, стратегії "бліцкригу". Хоча країни Троїстого пакту утримували стратегічну ініціативу, але вже стало зрозумілим, що їх поразка неминуча.

Запитання і завдання:

1. Які були причини нападу Німеччини та її союзників на СРСР?

2. Визначте основні положення плану «Барбаросса». Чи вдалося його реалізувати?

3. Порівняйте сталінську і гітлерівську воєнні доктрини.

4. Маршал Василевський після війни стверджував, що сталінська «вина в тому, що він не вловив тієї межі, далі якої його політика «ставала не тільки непотрібною, але і небезпечною. Таку межу потрібно було сміливо перейти». Про яку «межу» йдеться мова?

5. Як розгорталися події на радянсько-німецькому фронті у 1941 р.? Що зумовило поразку Червоної армії на початковому етапі війни?

6. Проаналізуйте таблицю. Чим були зумовлені таке співвідношення втрат між СРСР і Німеччиною?

Втрати СРСР і Німеччини на 10 липня 1941 р.

	Особовий склад	Танки	Гармати	Літаки
Радянські війська	815700 чол.
Німецькі війська	79058 чол.

7. Втрати Червоної Армії в 1941 р. складали 67% стрілецької зброї, 91% танків, 90% гармат і мінометів, 90% літаків, майже весь кадровий склад армії. Як Ви вважаєте, завдяки чому Радянському Союзу вдалося вистояти і перемогти ворога?

8. Яка роль битви за Москву у перебігу Другої світової війни?

9. Що зумовило поразки Червоної армії навесні 1942 р.?

10. Які причини нападу Японії на США? Охарактеризуйте події 7 грудня 1941 р. у Перл-Харбор.

11. Як розгорталися події війни у басейні Середземного моря і Північній Африці у другій половині 1941 – на початку 1942 р.?

12. Складіть сенхроністичну таблицю подій на фронтах Другої світової війни у 1941-1942 рр.

Радянсько-німецький фронт	Африканський, Середземноморський театри бойових дій	Тихоокеанський театр бойових дій

Воєнні дії у другій половині 1942 – 1943 рр.

Сталінградська битва

Сталінградська битва — одна з найбiльших i найважливіших операцій другої світової війни. Умовно її можна подiлити на двi частини. Перша — це наступ німецьких вiйськ влiтку 1942 р. i вихiд їх до Волги й на Пiвнiчний Кавказ. Друга — контрнаступ радянських вiйськ i розгром нiмецько-iталiйсько-румунсько-угорського угруповання на Волзi.

Наступ нiмецьких вiйськ на Сталiнград розпочався на далеких до нього підступах, коли п’ять добре озброєних нiмецьких армiй i три армiї Iталiї, Румунiї й Угорщини перейшли в наступ з харкiвського напрямку‚ форсували Сiверський Донець i Дон.

6-а нiмецька армiя 25 серпня 1942 р. досягла захiдних околиць мiста на Волзi. Окрiм неї, на Сталінград наступала ще й 4-а танкова армiя. Їм протистояли ослаблені 38 радянських дивiзiй. Вісімнадцять з них були укомплектовані, решта ж, знекровлені в попередніх боях, могли лише номінально вважатися такими.