Які наслідки це має для уряду і які наступні дії Президента України та Верховної Ради України (викласти поетапно, обґрунтувати)

Відповідно до п. 7 Регламенту Верховної Ради України від 19 вересня 2008 року у разі якщо діяльність Кабінету Міністрів України визнана
незадовільною, Верховна Рада за умови додержання вимог статті 87
Конституції України може прийняти резолюцію недовіри Кабінету Міністрів України без додаткового включення цього питання до порядку денного пленарного засідання Верховної Ради.

Стаття 87 Конституцйії України передбачає, що Верховна Рада України за пропозицією Президента України або не менш як однієї третини народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України може розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів України та прийняти резолюцію недовіри Кабінету Міністрів України більшістю від конституційного складу Верховної Ради України.

Відповідно до ст. 231 Регламенту питання про відповідальність Кабінету Міністрів України може бути внесене на розгляд Верховної Ради Президентом України або за пропозицією не менш як однієї третини народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради, підтриманою їх підписами. Це питання включається до порядку денного сесії Верховної Ради без голосування.

Після внесення на розгляд Верховної Ради питання про відповідальність Кабінету Міністрів України комітети відповідно до предметів їх відання не пізніш як у чотириденний строк формулюють і направляють через Апарат Верховної Ради питання до Кабінету Міністрів України, на які вони хотіли б отримати відповіді до розгляду питання про відповідальність Кабінету Міністрів України.

Кабінет Міністрів України у триденний строк після отримання зазначених у частині другій цієї статті запитань від комітетів направляє комітетам відповіді на них. Узагальнений варіант інформації Кабінету Міністрів України разом з відповідями на запитання, що надійшли від комітетів, направляється до Апарату Верховної Ради, після чого у терміновому порядку надається народним депутатам. Один примірник інформації Кабінету Міністрів України офіційно направляється до Рахункової палати для підготовки висновків.

Після отримання відповідей на поставлені запитання комітети розглядають питання про відповідальність Кабінету Міністрів України на своїх засіданнях.

Питання про відповідальність Кабінету Міністрів України розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради не пізніше ніж через 10 днів після внесення пропозицій.

Розгляд питання про відповідальність Кабінету Міністрів України починається з доповіді Президента України або народного депутата, уповноваженого з числа народних депутатів, які ініціювали питання про відповідальність Кабінету Міністрів України. Для доповіді надається до 45 хвилин. Після закінчення доповіді доповідач протягом 45 хвилин відповідає на усні запитання представників депутатських фракцій та інших народних депутатів. Після закінчення відповідей на запитання слово для виступу до
45 хвилин надається Прем'єр-міністру України, а в разі його відсутності з поважних причин - Першому віце-прем'єр-міністру України.

На пропозицію депутатської фракції, комітету Верховна Рада
може прийняти рішення про заслуховування інформації членів Кабінету Міністрів України. Для інформації члену Кабінету Міністрів України надається до 15 хвилин. Після інформації член Кабінету Міністрів України протягом 15 хвилин відповідає на запитання представників депутатських фракцій.

Після доповіді та відповідей на запитання надається слово для виступу представникам комітетів та депутатських фракцій тривалістю до трьох хвилин.

Після закінчення обговорення, передбаченого частиною третьою цієї статті, проводиться голосування щодо прийняття резолюції недовіри Кабінету Міністрів України.

Резолюція недовіри Кабінету Міністрів України вважається
прийнятою, якщо за неї проголосувала більшість народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради.

Відповідно до ст. 87 Конституції України питання про відповідальність Кабінету Міністрів України не може розглядатися Верховною Радою більше одного разу протягом однієї чергової сесії Верховної Ради, а також протягом року після схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України або протягом останньої сесії Верховної Ради.

11. Конституційний Суд України відмовив у розгляді клопотання малого підприємства «А» про неконституційність постанови Кабінету Міністрів України. Чи правильні дії суду (обґрунтуйте)? Які нормативні акти регулюють дане питання? Яка компетенція Конституційного Суду України?

Відповідь.

При вирішенні цієї задачі щодо правильності чи неправильності дій Конституційного Суду України слід керуватись Конституцією України та Законом України Про Конституційний Суд України. Керуючись цими Законами можна зробити висновок, що дії суду в даному випадку правильні. Так у відповідності з статтею 150 Конституції України та статті 13 Закону України Про Конституційний Суд України суд має повноваження щодо встановлення конституційності правових актів Кабінету Міністрів України. Однак при цьому Закон передбачає, що прийняття рішень та формулювання висновків щодо конституційності таких актів, Конституційний суд робить на підставі конституційного подання, суб’єктами якого у відповідності з статтею 40 вище згаданого Закону можуть бути лише Президент України, не менш як сорок п'ять народних депутатів України , Верховний Суд України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Верховна Рада Автономної Республіки Крим. Мале підприємство «А» згідно цього Закону може подати до Конституційного Суду України лише конституційне звернення, в якому може висловити клопотання перед судом щодо необхідності офіційного тлумачення Конституції України та законів України з метою забезпечення реалізації чи захисту конституційних прав (ст.42). Тому Конституційний Суд на підставі статті 45 Закону мав підстави для відмови у відкритті провадження у справі у зв’язку з відсутністю встановленого Конституцією України та Законом Про Конституційний Суд України права в даного суб’єкта на конституційне подання. Для подання такого клопотання підприємство може звернутись до одного з суб’єктів, які мають право здійснити таке подання, а правом подавати таке подання безпосередньо до Конституційного Суду такий суб’єкт не наділений.

До компетенції Конституційного суду України належить вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність):

- законів та інших правових актів Верховної Ради України;

- актів Президента України;

- правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Крім того Конституційний Суд здійснює офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

З цих питань Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

16. Районна державна адміністрація визнала таким, що не має юридичної сили рішення місцевого референдуму села «А» про дострокове припинення повноважень членів та голови відповідної ради. Чи правомірні дії адміністрації (обґрунтуйте)? Які питання можуть виноситися на місцевий референдум ?

Відповідь.

При вирішенні даного питання слід керуватися Конституцією України (28.06.1996), Європейською хартією місцевого самоврядування (15 жовтня 1985 року), та законами України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» від 03.07.1991 № 1286-XII, «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР, «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» від 06.04.2004 № 1667-IV.

Так, у відповідності з Європейською хартією місцевого самоврядування, право громадян на участь в управлінні державними справами є одним з демократичних принципів і здійснюється радами , члени яких вільно обираються таємним голосуванням на основі прямого, рівного, загального виборчого права .І це положення ніяким чином не заважає використанню зборів громадян, референдумів або будь-якої іншої форми прямої участі громадян, якщо це дозволяється законом.

В підтвердження цих європейських принципів, в Конституції України записано, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановлено-му законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування. Таким чином, основний закон нашої держави надає право громадянам, жителям певної терито-ріальної громади, безпосередньо шляхом референдумів та зборів вирішувати питання місцевого значення. Однак Конституція застерігає, що це може відбуватися лише в межах Конституції і законів України.
Більш детально про таку форму прийняття територіальною громадою рішень, як місцевий референдум виписано в законах України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про всеукраїнський та місцеві референдуми».

На підставі цих законів можна зробити висновок, що місцевий референдум є важливою формою безпосереднього волевиявлення територіальної громади, як первинного суб’єкта місцевого самоврядування, шляхом прямого голосування з питань, що належать до відання місцевого самоврядування. Предметом місцевого референдуму може бути будь-яке питання, віднесене до відання місцевого самоврядування, а також питання дострокового припинення повноважень депутатів відповідної ради та сільського голови. Рішення, які приймаються місцевими референдумами, є обов’язковими до виконання і мають вищу юридичну силу, ніж рішення рад, їх виконавчих органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Таким чином, проведення місцевого референдуму про дострокове припинення повноважень членів відповідної ради та сільського голови допускається Законом і не може бути визнане таким, що не має юридичної сили, адже результати місцевого референдуму можуть визнаватись такими, що не мають юридичної сили, у відповідності з ст.. 6-1 Закону «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» , лише в разі коли вони відбуваються з питань, що не відносяться до органів місцевого самоврядування. Крім того згідно законодавства України визнання референдуму таким, що не має юридичної сили можливе лише в судовому порядку. Рішення ж референдумів, які проведені з питань, які можуть виноситися на такий референдум (як і в даному випадку) у відповідності з ст.. 45 Закону можуть змінюватись, або скасовуватись лише іншим референдумом. Зміну, або скасування таких рішень , що прийняті на місцевому референдумі, може також зробити відповідна місцева рада не менш як двома третинами від загальної кількості народних депутатів з обов'язковим затвердженням на референдумі, який повинен бути проведений протягом шести місяців після внесення зміни або скасування. Але це не може стосуватись рішення місцевого референдуму щодо дострокового припинення повноважень відповідної місцевої ради. В такому випадку , Верховною Радою України повинні бути призначені позачергові вибори депутатів відповідної місцевої ради та сільського голови, порядок і строки проведення яких регулюються Законом України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів».

Щодо інших питань, які можуть виноситися на місцевий референдум, то Закон «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» наприклад передбачає, що питання про найменування або перейменування сільрад, селищ, міст, районів, областей; питання про об'єднання в одну однойменних адміністративно-територіальних одиниць, які мають спільний адміністративний центр; питання про зміну базового рівня місцевого

самоврядування у сільських районах; питання про реорганізацію або ліквідацію комунальних дошкільних навчальних закладів, а також дошкільних навчальних закладів, створених колишніми сільськогосподарськими колективними та державними господарствами вирішуються виключно місцевими референдумами у відповідних

адміністративно-територіальних одиницях. На місцеві референдуми не виносяться питання про скасування законних рішень вищестоящих органів державної влади і

самоврядування; питання, віднесені до відання органів суду і прокуратури; питання, пов'язані з обранням, призначенням і звільненням посадових осіб, що належать до компетенції відповідної місцевої Ради народних депутатів та її виконавчих і розпорядчих органів.

Саме питання 16 поставлено не коректно. Згідно законодавства в Україні на сьогодні не має голів сільських рад (референдуму села «А» про дострокове припинення повноважень членів та голови відповідної ради ). Зараз ця посада називається сільський голова.