Закон україни

ПРОСЛУЖБУ В ОРГАНАХ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001 р., Ж' 33, ст. 175)

(Із змінами, внесеними згідно із Законами

М> 976-ІУвід 19.06.2003р., ВВР, 2003р., №46, ст. 367

№ 1215-ІУвід 02.10.2003р.)

{Офіційне тлумачення до Закону див. в Рішенні

Конституцій його Суду № 21-рп/2003 від 25.12.2003р.)

Цей Закон регулює правові, організаційні, матеріальні та соціальні умоли реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування.

РОЗДІЛ І ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Служба в органах місцевого самоврядування

Служба в органах місцевого самоврядування – це професійна, на постійні основі діяльність громадян україни, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади,наданих законом.

Відродження в Україні Інституту місцевого самоврядування, рати­фікація Верховною Радою Європейської Хартії про місцеве самоврядування вимагають цілеспрямованих дій щодо організаційно-правового та економіч­ної о забезпечення децентралізації у сфері управління, впровадження опти­мальної моделі розподілу функціональних повноважень між органами виконавчої влади та місцевого самоврядування, вдосконалення організаційної

іункцюнування органів місцевого

діяльності, правової та економічної бази

самоврядування.

Конституція України (1996) передбачила запровадження окремого інституту публічної служби - служби в органах місцевого самоврядування.

Це випливає з тих положень Конституції України, де місцеве самоврядуван­ня закріплюється як особлива форма публічної влади. Зокрема, положення ст. 5 Конституції України визначає, що органи місцевого самоврядування не належать до системи органів державної влади, а з положень ст. 38 Консти­туції - що посадова особа органу місцевого самоврядування не перебуває на державній службі. Ці положення статей Основного Закону вказують на роз­межування державної служби та служби в органах місцевого самоврядуван­ня в Україні як відносно самостійних форм публічної служби.

До прийняття Закону України «Про службу в органах місцевого са­моврядування», який встановлює статус посадової особи органу місцевого самоврядування та визначає порядок проходження служби в органах місце­вого самоврядування, відповідно до п. 5 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (Ві­домості Верховної Ради України. - 1997. - № 24. - Ст. 170) на посадових осіб місцевого самоврядування поширювалася дія Закону України «Про державну службу». Дія Закону України «Про державну службу» поширю­ється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»,, цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого са­моврядування.

Служба в органах місцевого самоврядування мас багато спільних рис із державною службою. В основі обох видів публічної служби с певна кількість спільних принципів. Водночас служба в органах місцевого само­врядування характеризується специфічними рисами та принципами. Зокре­ма, їй властиві такі ознаки:

• професійна діяльність;

• діяльність в органах місцевого самоврядування та їх виконав­
чих органах;

• заробітна плата за рахунок коштів з місцевого бюджету.
Грунтуючись на тому, що місцеве самоврядування - це забезпечена

у правовому і матеріальному розумінні функція та право територіальних громад безпосередньо і через органи місцевого самоврядування здійснювати регулювання й управління суттєвою часткою громадських справ під свою відповідальність та в інтересах місцевого населення, основною метою служ­би в органах місцевого самоврядування є практична реалізація функцій міс­цевого самоврядування, вирішення його завдань, забезпечення добробуту територіальних громад на підставі принципів та положень, закріплених у Конституції України та чинному законодавстві. Перед службою в органах місцевого самоврядування постають такі завдання:

• формування умов для розвитку громадянського суспільства,
ідентифікації територіальних громад, захист прав, свобод та інтересів членів
цих громад;

• забезпечення ефективної роботи органів місцевого самовряду­вання відповідно до їх повноважень;

• вдосконалення умов служби в органах місцевого самоврядуван­ня та професійної діяльності посадових осіб органів місцевого самовряду­вання;

• формування системи підготовки і підвищення кваліфікації по­
садових осіб органів місцевого самоврядування.

Це підтверджує те, що належне функціонування органів місцевого самоврядування неможливе без встановлення відповідних конституційно-правових засад та формування служби в органах місцевого самоврядування як одного з новостворених Інститутів конституційного права.

Зважаючи на те, що впродовж шести років статус посадових осіб органів місцевого самоврядування визначався законодавством про державну службу, у Законі України «Про службу в органах місцевого самоврядуван­ня» збережено норми щодо відповідності категорій посад та рангів 'посадо­вих осіб місцевого самоврядування категоріям посад та рангам державних службовців. Передбачено єдиний підхід до вирішення питань, пов'язаних ч обмеженнями при прийнятті на посади та проходженні служби, в оплаті праці, соціальному забезпеченні, а також з інших питань проходження слу­жби.

Норми цього Закону сформульовано так, щоб не виникало колізій у відносинах між посадовими особами органів місцевого самоврядування та державними службовцями, щоб були створені рівні умови для безперешкод­ного переходу посадових осіб місцевого самоврядування на державну служ­бу і навпаки. Водночас збережено основні особливості місцевого самовря­дування, насамперед ті, що передбачені Законом України «Про місцеве са­моврядування в Україні».