| Яка справжня ідеологія нашої раси? Яка наша правда? Такий довгий шлях до відповіді на ці питанння, але досить їх тільки поставити, щоб осягнути значення проблеми, щоб піднятись над переплутаною павутиною "общечеловеческих" ідеологій. Це основне питання, над яким замислювалися древні мудреці, шукаючи шляхи для своїх народів у Неозорому. Щоб проникнути в сутність цієї доленосної проблеми життя, нам треба звернути погляд на першооснову людського буття – біологію. Багато мислителів, що живуть у зручностях цивілізації, перебувають у вигаданому світі самоцільного гуманізму, забуваючи, що вони всі таки діти Природи; що в людській породі також є основний принцип Природи – доцільність. Візьмемо, наприклад, будь-яку живу істоту з цього такого різноманітного тваринного світу рідної планети Землі. У кожного виду є природжена біологічна програма, сприяюча його повноцінному біологічному існуванню. Відомо, що ця програма складається з реакцій поведінки, названих інстинктами. Вони визначають поведінку тварини в пошуку їжі, в захисті від ворогів, в приваблюванні шлюбного партнера і вигодовуванні малят. Кожне відхилення від нормальної поведінки зменшує здатності індивіда до життя і його потенціалу до розмноження. Відповідний приклад – шлюбна поведінка птахів. Навіть одна незначна зміна шлюбного танцю може перешкодити самцеві знайти самицю, щоб продовжити свій вид. Становище людини набагато складніше, але і в людській поведінці на повну силу діє принцип біологічної доцільності. Кожна раса має свою біологічну програму, свій етичний закон – санскритською мовою дхарма, що знаходить свій вияв в ідеології раси. Відомо чимало культурних народів, творців високорозвинених цивілізацій, які всупереч своїм високим пізнанням відхилились від природних законів, переживаючи руйнування і занепад. Зі свого боку, їх підкоряли інші народи, які не були такими розвиненими, але мали знання про найголовніше в житті, необхідне в боротьбі за існування – свою вітчизну, своїх Богів, пращурів і героїв, свій рід, мову і закон. Вони були сильними і витривалими, тому що жили просто, без зайвих розкошів, у суворих лісах і горах, постійно загартовуючись у природних стихіях. Одним словом – ВАРВАРи. Правильна ідеологія не залежить від об'єму знань, вона достатня, якщо сприяє повноцінному біологічному існуванню Раси. Якщо нині ідеологій так багато, але Арійський світ на бездоріжжі, то це тому, що переважна більшість сучасних ідеологій є чужими біологічній програмі нашої раси. Причина в тому, що у сучасних філософів і громадських діячів біологічна культура відсутня; вони спорудили свої неспроможні вчення на основах якихось другорозрядних критеріїв – як моральність, суспільні відносини, технічний прогрес, обминувши їх першопричину, біологічну першооснову людини – расу. Ідеологи лібералізму безперервно запевняють, що час ідеологій уже скінчився, що прийшов час технократів, тобто безідеологічних правителів. Нічого подібного! Питання про ідеологію завжди було і буде актуальним, як безумовна історична необхідність. Технологічний розвиток будь-якої країни завжди залежить від волі її правителів до свободи і незалежності. Показовим прикладом цього є становище в Східній Європі за часів так званого "посткомунізму". Зі своєю безвідповідальною поведінкою ліберально-більшовицькі правителі-зрадники втратили накопичені науково-технічні і виробничі ресурси в стратегічних галузях національного господарства. Якщо немає волі до національної еліти, якщо ми не мислимо стратегічними категоріями, стратегія буде розроблятися поза нашою Батьківщиною, а ми будемо тільки лаяти мерзенних політиків, не усвідомлюючи, що вони – тільки другорозрядні виконавці волі глобалістичної гендлярської еліти. Таке принизливе місце визначили нам, східноєвропейцям, інтернаціональні гангстери в їхньому Новому світовому порядку. Треба, щоб ми зберегли свою культурну самоідентичність і традиції наших древніх народів, не капітулюючи перед правлячими ублюдками. Але нам треба ще боротися за своє історичне існування! Інакше і самі наші Боги не будуть нам допомагати, тому що Вони не люблять слабих і боязких. Час вже повернутися до початкових принципів нашого еліти та ідеології. Поняття про справжню волхвівсько-жрецьку еліту зовсім не збігається із типовим уявленням про християнське духовенство. Повноваження священика поширюються на галузь релігійно-етичних питань, де волхв передусім – мудрець, охоронець знань. Посада жерця не зводиться лише до заклання здобичі і здійснення священних обрядів, як видно з поняття жрець. Спільно з богослужінням, жрецькі ордени в старовину розвивали основні знання, необхідні для повноцінного існування їхніх народів – календарі, інженерна справа, природні науки, філософія, законодавство. Цим шляхом пізнання закони і духовність зв'язуються в одній цілісній системі ідеології – ідеології Народної спільноти, органічній ідеології. Те, що древні жерці були освічені у всіх галузях знання, цілком заперечує самовпевнені твердження марксистських авторитетів про нібито "низький" рівень людських знань у далекому минулому. Волхви прагнули досягнути пізнання про Ціле, адже розривання знань окремих наук і наукових дисциплін веде до неуцтва і безсилля – про що особливо показово свідчить стан модерної науки. Разом духовність і пізнання складають єдність натхненного пізнання, зрозумілу як мудрість. Звідси видно, відродження жрецької еліти – не прояв якогось абстрагованого романтизму, а справжня історична необхідність. Функції волхвівства і жрецтва за рівнем їх значущості можна представити в такому вигляді: 1. Збереження знань і спадщини Предків. 2. Обрядовість. 3. Ідеологія. Як вже ми з'ясували, основне покликання еліти – розвиток ідеології Роду, згідно з її біологічною програмою; розробка майбутньої стратегії Роду. Ідеологія – складова частина народного суверенітету; жерці повинні її відстоювати, як воїни – територіальну цілісність держави на полі бою. Жрецька еліта повинна зберігати і вивчати культурно-історичну спадщину Нації; з'ясовувати її расову і духовну самобутність. Знаходячи обгрунтування в її глибокому історичному корінні, вони спроможні накреслювати шлях Нації в майбутньому. Гегель висловив велике прозріння, що у народів немає звички вчитися на своїй власній історії. | |
| Але його думка насправді стосується тих народів, у яких немає високоосвічених еліт з ясною своєчасною стратегією. Будучи зайнятими своїми щоденними турботами, звичайні люди дуже рідко замислюються про цілісний хід історичного процесу. Так, подібно сліпим, вони залишаються залученими у світові події, не розуміючи їхньої внутрішньої логіки, і не прагнучи їх змінити. Тому турбота жрецтва – винести повчання з історії, щоб не повторювати помилок своїх попередників в управлінні. Взагалі жрецтво є довготривалим явищем; йому потрібна воля і постійність, незалежно від тимчасових політичних потрясінь. Жрецькі еліти розвивалися в ході тисячоліть, зберігаючи спадкоємність у знаннях і законах. Як же далеко від ідеалів жрецтва стоять деякі сучасні "націоналістичні" організації, що блискавично розпадаються після перших же невдач, після згасання первинного ентузіазму! Жрецтво передусім антиентропійне явище. Воно бореться проти хаосу в усіх напрямках: 1. У біологічному напрямку – проти занепаду раси (хаосу крові). 2. У духовному напрямку – проти занепаду цінностей і расових ідеалів. 3. В інформаційному напрямку – проти втрати знань. Скільки глибоких знань може придбати людина, але вона ніколи не зможе пізнати цілу правду. Тому що одинична людина тільки частина від Цілого. А Ціле – Народна спільність, народ зі своєю ієрархічною структурою, у вертикальному і горизонтальному планах, а також і в часовому вимірі. Цілісне вчення витікає від цілої Народної спільноти, як спадщина всіх духовнопіднесених людей у всіх поколіннях. Воно містить найцінніші життєві знання, накопичені протягом історичного розвитку спільноти. Вчення цілого народу, згідно з визначенням Гюстона Чемберлена або Дао, згідно з вченням Лао Дзи (філософ гунсько-арійського походження). Дао – шлях, накреслений від Пращурів, яким ми неодмінно повинні слідувати, оскільки кожне відхилення від нього веде до загибелі. З цієї причини, марно слідувати тільки одному приватному вченню, штучно заснованому якимось "пророком". Передусім, нашим ідеологічним критерієм є Арійський світогляд, як вияв біологічної програми нашої Арійської раси, в його трьох найголовніших принципах: 1. Ствердження ідеї троїстості Світобудови, пантеону і суспільства. 2. Ствердження цінності Раси та ієрархії суспільних станів. 3. Ствердження військової доброчесності і боротьби за панування Роду в реальному житті. Усі інші вчення, які проповідують рівність раси, пацифізм і нігілізм, шкідливі для Арійської спільноти. Сьогодні цей тип Волхвів здається нам зовсім невідомим. Причиною цього є тисячолітнє панування християнства, коли церква знищила язичницький жрецький стан. Підміна язичництва християнством – це не тільки зміна якихось релігійних вчень. Це передусім – зміна світоглядах і суспільних структур. Внаслідок знищення арійського жрецтва, єдиною елітою жрецького типу в християнському світі залишилися єврейські рабины (фарисеї). Їх неправильно називати священиками, тому що вони є тільки законоучителями. Ще в старовині рабини на релігійних посадах замінили юдейских священиків – левитів, зберігаючи найголовніше з функцій жрецтва – ідеологію. Релігія єврея – це закон Мойсея (Тора або П'ятикнижжя). Рабини розвивали його в Талмуді – збірнику законів, що складається з 63 книг в 18 томах. У Талмуді розроблена доктрина єврейства про завоювання світу гендлярсько-спекулятивним шляхом; він виховує євреїв у дусі зверхності та ненависті до всіх інших народів: себе євреї вважають "богообраними", а всіх інших народів – "гоями" (отарою скотів). Це приниження обурює нас, особливо коли сіоністи великою мірою вже встигли здійснити те, що було накреслено їм Мойсеєм. Наступ світового єврейства і масонства породив необхідність відродження арійських жрецьких еліт. Після тривалого занепаду Богів у часи Середньовіччя, у ХVIII віці в Західній Європі знову прокинувся інтерес до язичницьких вірувань і традицій. В Англії почали відновлення Ордену друїдів, а в Німеччині заснували Германен орден, що відроджує релігії давніх германців. Однак самого тільки інтересу до язичництва – не достатньо для розуміння значення жрецької еліти. Незважаючи на спадщину волхвівського стану, залишену правонаступникам, язичницькі рухи в цих країнах по-різному продовжили свій розвиток. Рух німецьких язичників виявив патріотичну та історичну силу, з середовища якої вийшли багато німецьких просвітників і суспільних діячів. Навпаки, рух друїдів в Англії і Уельсі досі залишився аполітичним, з вузькою гностичною спрямованістю і без прагнення до оволодіння історичним процесом. Болгарський культуролог Володимир Свінтіла точно пояснив відмінності в суспільно-політичному житті Англії і Німеччини різним розвитком ідейно-філософських течій у цих країнах: "Правда, що в XIX віці виникли всі модерні ідеології, включаючи і чудову філософію історії, народжену у Франції і дивовижно продовжену в Німеччині (яка в Англії залишилася цілком чужою)." У багатьох сучасних язичників і Нової Правиці на Заході не вистачає часу, бо вони дуже багато займаються інтелектуальною діяльністю, а військова свідомість і дух у них відсутній, немає волі до рішучої боротьби проти системи глобального лібералізму, що загрожує існуванню нашої Білої раси. Проживаючи в цілком забезпеченому суспільстві, вони ніяк не замислюються про значення жрецтва як історичної необхідності. Не знаючи більшовизму та інших страждань, які пережили і ще переживають народи Центральної і Східної Європи, їм ніколи не зрозуміти, що духовність і пізнання представляють тільки один бік органічної ідеології. Інший бік – це військова ідеологія, воля до утверждження Роду. Ці дві стророни ідеології так доповнюють одна одну, як раджас і саттва – відповідно духовна і життєва енергія, згідно з індійською філософією Самкхя. Їхня єдність є в особі Царя-Жерця, як символу Цілісної людини. Тільки в своїй єдності духовна і військова доброчесність спроможні породити історичне звершення. Звідси наше гасло: Знання об'єднує – Стратегія постановляє – Воля перемагає! Сьогодні в Росії і Україні сильний патріотичний рух на язичницькій і расовій основі. Він добре структурований, згідно принципів трифункціональної ієрархії арійського суспільства – це добре відособлений військовий стан і коло правих інтелектуалів з потенційно жрецької еліти – рідновіри, расологи, концептуали. Не зважаючи на деякі відмінності з питань ідеології, у сучасних росіян і українських патріотів ясні історичні цілі. З цієї сили скоро виросте історичне звершення, доленосне для цілого Світу. У ньому надія Білого людства. З найкращими враженнями я залишився від українських язичників під час моєї участі в Родовому Слов'янському Вічі під Києвом 2003 р. Громада Українських Язичників є справжньою школою для жерців. Я був вражений високим інтелектуальним рівнем Волхвині Зореслави, науковця, етнолога, авторки багатьох книжок і голови Об'єднання Рідновірів України. Високопрофесійно з точки зору свого фаху – етнологія і релігієзнавство, Зореслава на науковому грунті заснувала відродження Рідної Віри. У своїх основних працях "Етнологія України", "Українське язичництво", "Волховник", "Іменослов" та ін., в повному обсязі і в змістовному вигляді, вона розвиває систему понять не тільки специфічних проблем язичництва, але передусім – цілісного світогляду. Без перебільшення я вважаю, що у своєму викладанні Зореслава подає відправні точки свідомості цілого Всесвіту Арійського світосприйняття. Таким чином, вона виховує провідників язичництва, тобто справжніх жерців – потенційну національну еліту. Зореслава не тільки теоретик, але також чудовий організатор і високодуховна прониклива жінка, яка самовіддано виконує присвячені Богам молитви і обряди. Їй вдалося виховати прекрасних молодих послідовників, рано дозрілих для історичного покликання свого Роду. Ось це велике майбутнє Об'єднання Рідновірів України і найкращий приклад для відродження арійського жрецтва. Для контакту: [email protected] Шегор Расате – жрець Болгарської Рідної Віри | |
