Поняття, загальна характеристика і види злочинів проти миру безпеки людства та міжнародного правопорядку

Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного право порядку вперше в історії вітчизняного кримінального права згруповані в окремому розділі – розділі XX Особливої частини КК України 2001 p. У цьому розділі КК передбачені ті злочини, які світове співтовариство визнає особливо небезпечними для всього людства, тому що вони підривають основи міжнародних відносин і здатні знищити саме людство (агресивна війна, застосування зброї масового знищення, геноцид тощо).

Особливістю цих злочинів також є їх зв'язок з міжнародним кримінальним правом, за яким ці діяння також визнаються злочина­ми. Поява у КК цієї групи злочинів безпосередньо пов'язана з бага­торічними зусиллями світового співтовариства щодо виділення у міжнародному кримінальному праві групи злочинів, найбільш небез­печних для всього людства, і встановлення особливих умов відпові­дальності за їх вчинення (незалежно від того, чи є дії порушенням внутрішнього права країни, в якій вчинений злочин, а також від міс­ця вчинення злочину, поширення на них юрисдикції Міжнародного кримінального суду або судів інших держав тощо). Основними дже­релами норм про такі злочини у міжнародному праві є: статути Нюрнбергського (1945 p.) і Токійського (1946 p.) військових трибуналів, статути міжнародних кримінальних трибуналів по Югославії (1993 p.) і по Руанді (1994 p.). Римський Статут Міжнародного кримінального суду (1998 p.), численні конвенції і резолюції ООН. З 1947 р. Комісія міжнародного права ООН готує Кодекс про злочи­ни проти миру та безпеки людства. При кваліфікації злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку у багатьох випадках слід звертатися до міжнародно-правових джерел для з'ясу­вання змісту норм або окремих понять.

Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку – це група особливо небезпечних для усього людства злочинів, передбачених як такі міжнародним кримінальним правом і Кримінальним кодексом України, спрямованих проти миру, людяності, безпеки людства та міжнародного правопорядку.

Окремі із цих злочинів уперше були передбачені Статутом Міжнародного військового трибуналу від 8 серпня 1945 р. Йдеться про злочини проти миру (планування, підготовка, розв’язування чи ведення агресивної війни), воєнні злочини (порушення законів та звичаїв війни), злочини проти людяності (жорстоке поводження з цивільним населенням, геноцид тощо).

Родовий об'єкт розглядуваних злочинів складається із трьох спеціальних об'єктів, якими є: 1) мир, 2) безпека людства і 3) міжнародний правопорядок.

Злочини, передбачені статтями 443, 444 і 446 КК, мають обов'язкові додаткові об'єкти: перший з них – життя людини, другий (альтернативно) – нормальна діяльність певних установ, власність, життя, здоров 'я, воля і гідність особи, третій (також альтернатив­но) – власність, життя, здоров 'я, воля і гідність особи.

3 об'єктивноїсторони ці злочини, як правило, вважаються закінченими з моменту вчинення відповідного суспільно небезпечного діяння, тобто є формальними за конструкцією складу. Деякі з них (наприклад, кваліфіковані склади злочинів, передбачених статтями 438, 439 і 446) є злочинами з матеріальними складами.

Із суб'єктивноїсторониусі злочини проти миру, безпеки люд­ства та міжнародного правопорядку характеризуються прямим умислом. Це підкреслюється, зокрема, і тим, що для злочинів, передбачених статгями 436, 442, 443, 444, 446, 447 КК, обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони є спеціальнамета.

Суб'єктамизлочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку можуть бути осудні особи, які досягли 16-річного віку, а злочину, передбаченого ст. 443, –14-річного віку.

Слід також мати на увазі, що відповідно до ч. 5 ст. 49 і ч. 6 ст. 80 КК давність не застосовується у разі вчинення злочинів проти миру та безпеки людства, передбачених ст. 437–439 і ч. 1 ст. 442 КК.

Усі злочини, передбачені розділом ХХ Особливої частини КК, виходячи із їхніх об’єктів, можна поділити на такі групи:

1) злочини проти миру (ст. ст. 436, 437, 447);

2) злочини проти безпеки людства (ст. ст. 439–442);

3) злочини проти міжнародного правопорядку (ст. ст. 438, 443–446).

Однак слід мати на увазі, що ця класифікація носить дещо умовний характер. Адже міжнародний правопорядок є найбільш широким поняттям, яке охоплює собою і порядок, встановлений з метою забезпечення миру на нашій планеті, і порядок, встановлений для забезпечення безпеки людства.