Тема Міжнародні фінанси Тестові завдання

1. Вільно конвертовані валюти, затверджені на сьогодні Міжнародним валютним фондом:

1) долар США;

2) ліра Італії;

3) євро;

4) єна Японії;

5) фунт стерлінгів Великої Британії;

6) крона Швеції.

2. Суб'єктами валютних відносин в Україні не є:

1) юридичні та фізичні особи;

2) Кабінет Міністрів України;

3) Верховна Рада України;

4) Національний банк України;

5) уповноважені банки;

6) біржі.

3. Як називається міжнародна валютно-кредитна устано­ва, що має статус спеціалізованого відділення ООН і створена на міжнародній валютно-фінансовій конференції в Бреттон-Вудсі 1944 р.:

1) Світовий банк;

2) Європейський банк реконструкції та розвитку;

3) Міжнародний валютний фонд;

4) Банк міжнародних розрахунків.

4. Міжнародна фінансова організація, для якої пріоритет­ними є такі структурні зміни, як лібералізація торгівлі, прива­тизація, реформи утворення, називається:

1) Міжнародним банком реконструкції та розвитку; мабудь??????

2) Європейським банком реконструкції та розвитку;

3) Міжнародним валютним фондом;

4) Банком міжнародних розрахунків.

5. Класифікація валютних системи базується на:

1) тому, який саме актив визнається резервним;

2) золотому вмісті;

3) виникненні паралельного обігу валют на ринку країни.

6. Валютне котирування буває:

1) пряме, непряме, внутрішнє, зовнішнє;

2) зовнішнє, внутрішнє;

3) пряме, непряме;

4) поточне, форвардне.

7. До валютних елементів міжнародної валютно-фінансової системи (МВФС) належать:

1) валютний курс, національні та міжнародні механізми ре­гулювання обмінного курсу, національні валюти, валютний паритет, міжнародні фінансові ринки;

2) національний паритет, національні валюти, валютний курс;

3) міжнародні фінансові ринки, механізм торгівлі кредита­ми, цінними паперами, міжнародні розрахунки;

4) національні валюти, валютний курс та паритет, умови взаємної конвертації та обігу національних валют, національні та міжнародні механізми регулювання міжнародного курсу.

8. Форми паралельного обігу:

1) доларизація, євроризація, валютне заміщення;

2) доларизація, євроризація;

3) валютне переміщення, валютне заміщення;

4) доларизація, євроризація, валютне заміщення; валютне переміщення.

9. Валюта, яка характеризується стабільним валютним курсом:

1) тверда;

2) вільно конвертована;

3) фіксована;

4) резервна.

10. Золотий паритет діяв за такої системи валютних відносин:

1) Ямайська валютна система;

2) Паризька валютна система;

3) Бреттон-Вудська валютна система;

4) Генуезька валютна система;

5) Лондонська валютна система;

6) не діяв узагалі.

11. Ямайська валютна конференція:

1) розв'язала проблеми обміну валют на золото;

2) ухвалила рішення про випуск євро;

3) затвердила долар як єдиний резервний засіб;

4) розв'язала проблеми вільного вибору режиму валютного курсу;

5) скасувала обмін долара США на золото.

12. Резервна валюта — це:

1) валюта, в якій країни зберігають свої ліквідні міжнарод­ні резервні активи, що використовуються для покриття від'ємного сальдо платіжного балансу;

2) платіжний засіб інших країн, який законним або незаконним шляхом використовується на території певної країни;

3) валюта, яка має здатність вільно обмінюватись для резидентів і нерезидентів на національну валюту і використовува­тись в угодах з реальними і фінансовими активами;

4) законний платіжний засіб на території країни, що її ви­пускає;

5) валюта, яка широко використовується для здійснення платежів за міжнародними угодами й активно продається та купується на головних валютних ринках;

6) валюта, що характеризується стабільним валютним курсом, зміни якого відбуваються переважно внаслідок фундаментальних макроекономічних закономірностей.

13. Перевага системи золотого стандарту полягала в тому, що:

1) вона давала змогу автоматично вирівнювати платіжні ба­ланси;

2) ринкові валютні курси вільно коливалися;

3) країни могли проводити незалежну кредитно-грошову політику;

4) усі відповіді правильні;

5) немає правильної відповіді.

14. Міжнародна ліквідність — це:

1) сукупність усіх платіжних інструментів;

2) склад валютного курсу та валютних паритетів;

3) складний економічний механізм, який забезпечує купів­лю та продаж окремих валют;

4) готівкова частина грошової маси, яка передається з рук у руки.

15. Що відбувалося після прив'язки валютного курсу до зо­лота:

1) збільшувались можливості кредитно-грошового регулю­вання економіки;

2) обмежувались можливості кредитно-грошового регулю­вання економіки;

3) валютні курси встановлювались без урахування фунда­ментальних економічних закономірностей;

4) темпи економічного розвитку починали випереджати фі­зичні обсяги золотодобування.

Індивідуальні завдання

Завдання 1. Визначте, правильні (п) чи неправильні (н) твердження.

−1. Світова валютна система ґрунтується на функції світових грошей.

+2. Світова валютна система функціонує на основі національ­них валютних систем.

−3. Стан валюти держави не залежить від стану її еконо­міки.

−4. Якщо ціна гривні в доларах знижується, кажуть, що до­лар знецінився стосовно гривні.

+5. У процесі зменшення курсу національної валюти щодо валют інших країн у виграші виявляються імпортери.

−6. Політика дисконтної ставки центрального банку є мето­дом прямого регулювання валютного курсу.

−7. Валютні інтервенції на зовнішніх валютних ринках —це метод непрямого регулювання валютного курсу.

- 8. Продаж Центральним банком національної валюти на зовнішніх валютних ринках сприяє збільшенню обмінного курсу.

−9. Система гнучких валютних курсів може впливати на внутрішню економіку, зумовлювати скорочення зовнішньої торгівлі й обсягу інвестицій за кордоном.

+10. 3 1971р. у світовій економіці діє система фіксованих валютних курсів.

+11. Ревальвація здійснюється як законодавче збільшення валютного курсу.

+12. Девальвація - за своїми економічними наслідками не­вигідна, оскільки призводить до зменшення виторгу в націо­нальній валюті.

Завдання 2.Заповніть порожні місця структурно-логічної схеми, позна­чені знаками запитання, необхідними термінами (поняттями) відповідно до змісту.

Схема 17.1. Грошові потоки у сфері міжнародних фінансів

Схема 17.2. Ціноутворення на валютному ринку

Схема 17.3. Фактори, що впливають на валютний курс

Завдання 3.Банк у Києві встановив такий курс долара США: купів­ля — 7,90 грн, продаж — 8,00 грн. Визначте:

1) скільки гривень можна одержати за 450 дол. США; =450*7,9=3555

2) скільки доларів США можна купити на 300 тис. грн.=300 тис грн./8=37500

Завдання 4.Пряме й обернене котирування курсу. Розрахунок крос-курсів. Нехай склалися такі значення обмінних курсів долара США:

Таблиця 17.1

Іноземна валюта	Пряме котирування	Обернене котирування
Британський фунт, GBR	1,8	0,56
Південнокорейський чон, KRW	0,0014	700,0
Німецька марка,DEM	0,67	1,5
Канадський долар, САD	0,86	1,62
Швейцарський франк, CHF	0,53	1,9
Французький франк, FRF	0,15	6,67
Ріал Саудівської Аравії, SAR	0,29	3,5
Італійська ліра,ITL	0,0007	1428,57
Японська єна, JPY	0,0052	192,308
Мексиканське песо, MXN	0,042	23,81
Норвезька крона, NОК	0,17	5,85
Бразильське крузейро, ВRL	0,0092	108,696
Шведська крона, SЕК	0,15	6,5
Венесуельський болівар, VЕВ	0,22	4,5

Заповніть пусті стовпчики таблиці. Розрахуйте методом крос-курсу такі валютні курси: GBR / FRF=12

FRF / JPY=28.85

JPY / GBR=0.0029

KRW / SЕК=0.0093

SЕК / DEM=0.22

DEM / CHF=1.26

DЕМ/SЕК=4.47

Завдання 5.Визначте на основі статистичних даних (табл. 17.2) темпи зростання прямих іноземних інвестицій в Україну та з України за 1995-2011 роки. Результати оформити в таблицю.

Таблиця 17. 2

Прямі іноземні інвестиції (на початок року, млн.дол. США)

Рік	Прямі іноземні інвестиції в Україну	Прямі іноземні інвестиції з України	Темпи зростанн ПІІ в Україну	Темпи зростанн ПІІ з України
	483,5	20,3	-	-
	896,9	84,1	+86 %	4,14???
	1438,2	97,4	+60	+16
	2063,6	127,5	+43	+31
	2810,7	97,5	+36	-24
	3281,8	98,5	+17	+01
	3875,0	170,3	+18	+73
	4555,3	155,7	+18	-9
	5471,8	144,3	+20	-7
	6794,4	166,0	+24	+15
	9047,0	198,6	+33	+20
	16890,0	219,5	+87	+11
	21607,3	243,3	+28	+11
	29489,4	6196,1	+36	25,47???
	44708,0	6226,3	+52	1,00
	40053,0	6226,3	-10	1,00
	44708,0	6871,1	+12	+10

Я невпевнена щодо розв’язку задачі 6, в кого є кращі варіанти СКАЖІТЬ!!!!Завдання 6.Визначіть прибуток (збиток) валютного дилера від продажу 75 тис. доларів США згідно таких даних:

Таблиця 17. 3

Показники	Одиниця виміру	Значення показника
1. Курс купівлі валюти	грн. за 1 дол. США	7,7
2. Зміна курсу купівлі-продажу долара США до гривні	Збільшення (+), зменшення (-), %	+5,5

Валютні операції проведені протягом 5 днів по 25 тис. доларів США. Курс купівлі доларів перші два дні був стабільним, наступні два – збільшувався, а в останній день – знизився.

1)7,7*5,5/100= 0,4235

2)7,7+ 0,4235=8,1235

3)75000*7,7=577500 – скільки було

4)75000*8,1=607500 – стало

5) 607500-577500=30000 прибуток

Завдання 7.Проаналізуйте, в діяльності яких міжнародних організацій Україна бере участь. На вирішенні яких проблем зосереджена її діяльність? Вкажіть, членом яких фінансових інститутів є Україна; яку роль відіграє Україна на міжнародному фінансовому ринку; які наміри України щодо розширення зв’язків і співпраці з міжнародними організаціями і фінансовими інституціями у фінансовій сфері.

На сьогодні Україна - повноцінний член світової спільноти, чого не можна сказати про не таке вже й далеке минуле. Здобуття Україною державної незалежності поряд з багатьма іншими питаннями висунуло цілу низку проблем у сфері міжнародних відносин. Це і вироблення власної позиції, стилю та навичок у відносинах із зовнішнім світом, це і новий, самостійний тип взаємин з державами колишнього СРСР, так званим “близьким зарубіжжям”, це, з рештою включення України в інтеграційні процеси, які розгорнулися серед розвинутих країн Європи.
Україна виступає рівноправним учасником міжнародного спілкування, активно сприяє зміцненню загального миру і міжнародної безпеки, бере участь у загальноєвропейському процесі та в європейських структурах”.
Нині Україна є членом більш ніж 40 як міжурядових, так і неурядових міжнародних організацій.
Відтоді, як досягнута незалежність, зростає авторитет України як члена багатьох універсальних мівжнарордних організацій, у фундації яких вона брала участь (ООН та ін.). Нашу державу прийнято до складу престижних міжнародних організацій, зокрема до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку. Українська держава стала повноправною учасницею Організації з безпеки і співаробітництва в Європі (ОБСЄ), підписала документи про співробітництво та партнерство з Європейським Союзом (ЄС), НАТО, Західноєвропейським Союзом (ЗЄС). Багато зусиль було докладено, щоб стати повноправним членом такої впливової міжнародної регіональної інституції як Рада Європи (РЄ).

Особливе і визначне місце в зовнішній політиці України належить співробітництву з Організацієй Об'єднаних Націй. Український народ може пишатися тим, що його країна була однією з держав-засновниць цієї глобальної міжнародної організації. Свого часу, в перші 45 років існування ООН, Україна виявила чимало ініціатив у розробці міжнародних питань, перебуваючі в рамках ООН. Проголошення незалежності Ураїни співпало з ренессансом ООН, що дало їй змогу в новій якості самостійно виступати на міжнародній арені, влитися в міжнародне співтовариство. Для України, яка прагне твердо закріпитися у світових міжнародних організаціях та проводити власний зовнішньополітичний курс, членство в ООН є однією з умов міжнародних гарантів її національної безпеки. Якщо до розпаду СРСР безпека України гарантувалася військовою могутністю Радянського Союзу, ОВД, то з проголошенням незалежності саме ООН залишається чи не єдиною структурою, спроможною у разі необхідності надати Україні конкретну допомогу в справі забезпечення її територіальної цілісності.

Переконливим підтвердженням цього є, приміром, одночасне обрання України до таких важливих органів ООН, як Надзвичайний фонд допомоги дітям при ООН, Комісія з прав людини. На користь української дипломатії промовляють такі факти, як членство України в Економічній та Соціальній Раді ООН, Комітеті ООН по внесках, Раді керівників ООН, Виконавчій Раді Дитячого фонду ООН, включення України до Програми розвитку Організації Об'єднаних Націй. Вагому позицію України в ООН можна визначити тим, що вона (третя за ядерним потенціалом держава) першою в історії людства добровільно відмовилися від ядерної зброї, приєдналася до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ), ратифікувала угоду про скорочення стратегічних наступательних озброєнь

З 12 травня 1954 р. Україна член ЮНЕСКО. За повоєнні роки вона обиралася до ряду керівних органів ЮНЕСКО та до Виконавчої Ради (1980-1985). Україна - член Міжнародного урядового Комітету, Міжурядової програми з інформатики, Міжнародної Координаційної Ради програми “Людина і біосфера” (МАБ), Європейської економічної комісії ООН. В цілому Україна бере участь у діяльності більш як 60 організацій ООН (МАГАТЕ, ЮНІДО, МОП, ВПС тощо).

Україна бере активну участь у миротворчій діяльності ООН, проводить справді незалежну від окремих держав чи груп держав зовнішню політику.
Україна і надалі намагається забезпечити політичний, ідеологічний та організаціїний вплив на діяльність ООН шляхом розробки й висунення ініціатив та пропозицій, які б, з одного боку, відповідали національним інтересам нашої держави, а з другого боку, відбивали тенденції діяльності ООН на сучасному етапі. Прикладом таких пропозицій стала підготовка і прийняття за ініціативою України Конвенції із захисту Миротворчого персоналу ООН. Україна підтримує колективні зусилля по збережнню міжнародного миру та безпеки, бере активну участь в операціях сил ООН з початку кризи у колишній Югославії, де перебуває понад 1200 українських військовослужбовців.

Україна є учасницею, членом “нового Радянського Союзу”, тобто Співдружності незалежних держав, яка була спворена в грудні 1991 року. Уряд нашої держави розглядає СНД як ьіжнародниц механізм, що доповнює і координує процкс створення якісно нових двосторонніх відносин з незалежними державами, які утворилися на території колишнього СРСР, і має на меті сприяння більш успышному вирішенню проблем, що виникли внаслідок розпаду Союзу СРС. україна стоїть напозиції насамперед економічної доцільності існування СНД, розвитку торговельно-економічних відносин між державами-учасницями Співдружності. Співробітництво в рамках СНД в усіх сферах співробітництва Україна розглядає крізь призму власних національних інтересів, при цьому усвідомлюючи своє право як незалежної держави самостійного формування позиції щодо активної та гнучкої політики в межах Співдружності, реалізації національних інтересів.

Визначною подією в політичному житті України стало приііняття до Ради Європи. Наша держава стала 37-м членом цієї авторитетної організації і п'ятою серед колишніх республік СРСР (після Латвії, Литви, Естонії та Молдови).
Метою Ради Європи, згідно з договором про її утворення, є досягнення більшого ступеня узгодженості й згуртованості держав-учасниць на базі спільних принципів та ідеалів, на яких грунтується західна цивілізація і демократія, а також сприяння їх економічному і соціальному прогресу. Задля цього держави-учасниці мають за допомогою РЄ вступати в угоди і вживати спільні дії в економічній, соціальній, культурній, науковій, юридичній та адміністративній галузях і розвивати права людини та основні свободи. Головними органами Ради Європи є: Комітет міністрів у складі всіх міністрів закордонних справ і Парламентська Асамблея.
Членство у Раді Європи має принести й відчутні економічні вигоди - від сприяння економічним реформам до захисту комп'ютерного зв'язку та надання псиних пільг у торгово-економічшй сфері.
Важливим напрямком інтеграції в Європейські структури, безумовно, є співробітництво України з Європейським Союзом, що утворилося на основі Маастрихтських угод шляхом об'єднання Європейського економічного союзу (ЄЕС) та Європейської асоціації вільної торгівлі (ЄАВТ) в 1993 р
Це могутнє політичне та валютно-фінансове об'єднання передбачає не тільки спільну зовнішню політику в галузі оборони, а й спільні зусилля щодо захисту навколишнього середовища, боротьби із злочинністю, інтеграції торговельних зв'язків 3 1 січня 1993 р. в рамках "єдиного європейського простору", де проживає 380 млн. чоловік, почали вільно переміщуватися люди і без будь-яких податків та обмежень -товари і капітали На цей гігантський "суперринок" припадає 42% світової торгівлі.

У широкій геополітичній орієнтації України в останні роки найбільшим прогресом відзначаються відносини з Організацією Північноатлантичного договору. або, як її скорочено називають, НАТО. Початок її діяльності як противага радянському блоку було покладено підписанням 4 квітня 1949 р. НАТО є міжурядовою організацією, основне завдання якої згідно з договором полягає в об’єднанні зусиль для здійснення колективної оборони та підтримання миру і безпеки. Якщо раніше умови “холодної війни” вели до переважання в діяльності НАТО в перші роки її існування питань військово-оборонного характеру, але поступово зростала й вага військово-політичних та політичних аспектів функціювання цієї організації..
Свідченням особливого ставлення Організації Північного договору до України стало підписання 10 червня 1996 р. Індивідуальної програми щодо її партнерства з НАТО. Успішний розвиток співробітництва дав змогу підняти його на більш високий рівень - 9 липня 1997 р. в Мадриді Президентом Л.Кучмою та лідерами 16 держав НАТО було укладено “Хартію про особливе партнерство між Україною та Організацією півнвчноатлантичного договору”.
Посиленна увага до нашої країни пов’язана з тим, що “незалежна, демократична та стабільна Україна є одним з ключових факторів забезпечення стабільності в центрально-Східній Європі та на континенті в цілому”. Пріоритетними регіональними напрямами зовнішньої політики України є діяльність у рамках Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), Раді Північноатлантичного співробітництва (РПАС) та Північноатлантичної асамблеї (ПА).
Україна виступає за подальше зміцнення інститутів ОБСЄ, удосконалення діяльності та підвищення ефективності її механізмів, особливо у сфері превентивної дипломатії.
Кілька років шляхом співробіцнитва з ВООЗ здійснювалась змістовна програма допомоги у подоланні наслідків аварії на ЧАЕС, у рамках якої було проведено спеціальні медичні обстеження різних груп населення, отримано чималу кількість обладнання, медпрепаратів, кілька мільйонів доларів.

Постійний валютний прибуток дає участь у Всесвітній організації інтелектуальної власності (ВОІВ), сприяючи налагодженню патентної справи, захисту товарних знаків тощо.
Отож, дістаємося висновку, що Україна бере активну участь у формуванні політичних умов на міжнародній арені тим, що є членом багатьох впливових міжнародних організацій, в межах яких вона провадить активну роботу, яка, до того ж, відзеркалює не лише загальні, а й національні інтереси нашої держави.

З момента досягнення незалежності Україна отримала членство у вливових міжнародних організаціях однією з перших з числа колишніх республік СРСР, що говорить на користь нашої держави, є показником зростаючого авторитету України в світі.

Серед зовнішніх фінансових джерел найбільший потенціал мають міжнародні фінансові інституції - Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий банк (СБ), Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР). Порівняно низька вартість запозичень, які вони надають, значущість їхніх оцінок та дій для інших потенційних кредиторів та інвесторів спонукають на даному етапі до тісної співпраці України з цими установами на загальноприйнятих принципах міжнародного права.

Взаємовідносини України з МВФ є вкрай важливими не тільки для поточного стану розвитку держави, але й можливостей побудови довгострокової моделі стійкого економічного розвитку. Україна також має визначити подальші форми співпраці з МВФ. Тут є три шляхи: пошук нових можливостей залучення коштів МВФ за одним з механізмів, або відмова від кредитів з боку МВФ і запровадження програм консультаційної підтримки експертами МВФ і супроводження ними програм уряду України, або використання права в будь-який час припинити своє членство у Фонді [1, с. 6].

У співробітництві України з МВФ в межах кредитних програм можна виділити кілька етапів.

Перший етап (1994-1995 роки). У цей період Україні було надано фінансову допомогу у вигляді системної трансформаційної позики (STF-Systemic Transformation Facility) на суму 498,7 млн. СПЗ або 763,1 млн. дол. США для підтримки платіжного балансу України. Проте, через невиконання Україною ряду умов програму було завершено завчасно.

Другий етап (1995-1998 роки). Україна отримала від МВФ кредити на загальну суму 1318,2 млн. СПЗ. (1935 млн. дол. США.) за трьома річними програмами „Стенд-бай” (Stand-By). Головною метою цих кредитів була підтримка курсу національної валюти і фінансування дефіциту платіжного балансу України.

Третій етап (1998-2002 роки). Програма розширеного фінансування (EFF-Extended Fund Facility), передбачала надання Україні кредиту на загальну суму 2,6 млрд. дол. США. У грудні 2000 року термін дії Програми EFF було продовжено до вересня 2002 року, але в решті-решт Фонд так і не надав Україні залишкової суми кредитів (визнавши негативними висновки останнього перегляду ходу виконання програми). Таким чином, Україна отримала у рамках Програми EFF 1193,0 млн. СПЗ (1591,0 млн. дол. США.), які були спрямовані на поповнення валютних резервів Національного банку України.

Четвертий етап (2004-2005 роки). Після завершення співробітництва за Програмою EFF Уряд України серед прийнятних форм подальшого співробітництва України з Міжнародним валютним фондом на безкредитній основі обрав попереджувальну програму “Стенд-бай”.[3]

Провівши статистичне спостереження, щодо потреб України у фінансуванні з боку Фонду виявлено, що вони є ду­же значними. а це, у свою чергу, вимагаю застосування політики надзвичайного доступу, що практично й було здійснено. Згідно з цими умовами наша держава ді­стала право на понад сто відсотків своєї квоти у МВФ. На сьогоднішній день Україні виділено кредитну лінію в розмірі 11 млрд СПЗ (близь­ко 16.5 млрд дол. США), шо є еквівалентним 800 % її квоти в Міжнародному ва­лютному фонді. Перший транш кредиту на суму 4,5 млрд дол. США вже надійшов до Національного банку України в листопаді 2008 року. Наступні транші будуть на­дані протягом 2009-2010 років (з 15.02.2009 до 15.10.2010) у сумі від 375 млн до 2,5 млрд СПЗ (560 млн і 3,75млрд дол. США відповідно). При цьому слід зазначи­ти, що кредити такого обсягу МВФ надає досить рідко, тільки у виняткових випад­ках. Отож завдання органів державного регулювання й управління полягає в тому, аби втілені кошти були використані максимально ефективно.[2]

Фахівцями Міжнародного валютного фонду було визначено низку заходів, що, на їх думку, необхідно вжити уряду на найближчу перспективу. Серед них: проведення заходів орієнтованих на забезпечення стабільності податково-бюджетної та грошово-кредитної політики, а також поступ на шляху запровадження структурних реформ. Проведення більш жорсткої і збалансованої макроекономічної політики, з метою забезпечити бездефіцитність бюджету на 2010 рік.

Удосконалення взаємовідносин України зі світовим банком базується на новій стратегії в питаннях допомоги Україні, в основу якої покладено такий фінансовий інструмент, як Програмна системна позика, що вимагає від уряду України запровадження сучасної системи проектного та фінансового менеджменту. Необхідно також чітко розподілити повноваження та відповідальність між Міністерством фінансів, Національним банком і банківськими установами і підприємствами, які виступають відповідно до проектів кінцевими позичальниками. Протягом 1994-1999 рр. на покриття дефіциту бюджету було залучено кошти системних позик Міжнародного банку реконструкції і розвитку (МБРР), що є головною установою в групі Світового банку, в сумі 1,8 млрд. дол. Це забезпечило певні позитивні результати у розвитку ринкової інфраструктури, зокрема банківської системи.

Співробітництво України з СБ пройшло у своєму розвитку три етапи.

На перший з них (1992 - грудень 1994 рр.) припадають переважно ознайомчі та дослідні місії СБ, результатами яких стали звіти про економічну та соціальну ситуацію в Україні і запровадження першого інвестиційного проекту обсягом близько 17 млн. дол.

Другий етап (кінець 1994 - 1997 рр.) охоплює підготовку та реалізацію СБ системних проектів, спрямованих на реформування окремих секторів економіки та соціальної сфери. Ці кошти використано для удосконалення пенсійної системи, здійснення адміністративної реформи, управління державними ресурсами. Одночасно поповнювався інвестиційний портфель СБ, зокрема проектами модернізації шляхової інфраструктури, систем тепло- і водопостачання тощо.

Третій етап (1998 - 2000 рр.) характеризується як збільшенням обсягів кредитування з боку СБ, так і початком погашення заборгованості, що виникла.

Інвестиційна програма на цьому етапі здійснювалася більш стримано. З інвестиційного портфеля було вилучено ряд проектів, що стосувалися високих технологій (наприклад, продовження проекту "Морський старт"), фінансових послуг, модернізації систем водо- і теплопостачання в окремих реґіонах.

Такий підхід став наслідком не лише неефективного використання можливостей співпраці українською стороною, а й змін у політиці підтримки Світовим банком енергетики, комунального господарства, транспорту. Дані сфери цікавлять його лише у контексті боротьби з бідністю та охорони навколишнього середовища. Загалом за весь час співпраці з СБ Україна отримала понад 2,1 млрд. дол.

Аналіз співпраці України з міжнародними фінансовими інституціями свідчить про об'єктивну необхідність, доцільність і виправданість залучення зовнішніх коштів з метою поглиблення ринкових перетворень, створення реальних передумов для подолання кризових явищ, прискорення трансформаційних процесів, виведення економіки України на траєкторію сталого економічного зростання. Це співробітництво сприяло досягненню макрофінансової стабілізації, формуванню основ конкурентного ринкового середовища, стабільності грошової одиниці, активізації інвестиційного процесу, розвитку приватного підприємництва. Воно має бути продовжено на основі урахування обопільних інтересів сторін. Для подальшого залучення зовнішніх джерел необхідно постійно і ґрунтовно вивчати можливості інших міжнародних організацій світового і регіонального масштабів на предмет використання їхніх можливостей доля фінансового і технічного сприяння розвитку української економіки.

завдання 8.Знайдіть правильне значення терміну.

Таблиця 17. 3

№ з/п	Визначення		Сутність поняття
	Акредитив резервний (Акредитив «СТЕНД-БАЙ») 2		міждержавна орга­нізація – координатор діяльності органів нагляду і регулювання діяль­ності фінансово-кредитних установ. Створений наприкінці 1974 р. керуючими центральними банками восьми європейських країн (Бель­гії, Великобританії, Італії, Люксембургу, Нідерландів, Німеччини, Швейцарії і Швеції), а також США, Канади та Японії
	Базельський комітет банківського нагляду 1		зобов’язання банку-емітента перед отримувачем-бенефіціаром (організацією-експортером) здійснювати оплату в межах зазначеної в акредитиві суми у разі невиконання наказодавцем (імпортером) своїх зобов’язань за основним контрактом. Оскільки зобов’язанням імпортера за контрактом є його оплата, акредитив резервний є надійною гарантією повної і своєчасної сплати заборгованості за контрактом
	Валютний ринок 4		це операція купівлі або продажу іноземної валюти Центральним банком країни з метою підтримання ринкового курсу національної валюти відповідно політики, яку провадить уряд.
	Бреттон-Вудські угоди 6		система валютних та організаційних відносин, пов’язаних з конверсійними операціями, міжнародними розрахун­ками, наданням у позичку іноземної валюти на певних умовах
	Єврооблігації10		співвідношення грошових вимог і зобов’язань, надходжень і платежів однієї країни щодо інших країн. Основними видами є платіжний баланс держави, розрахунковий баланс, баланс міжнародної заборгованості. Відбивають грошові зобов’язання та вимоги однієї країни щодо іншої
	Валютна інтервенція 3		міжнародні валютні угоди, що їх у липні 1944 р. підписали на Бреттон-Вудській конференції (США) з валютно-фінансових питань 44 країн – члени Об’єднаних Націй. Угоди, які включали статути Міжнародного валютного фонду і Міжнародного банку реконструкції та розвитку, почали діяти з грудня 1945 р.
	Баланс міжнародних розрахунків 5		це облігації, випущені іноземними позичаль­никами на внутрішньому ринку облігацій певної країни і деноміновані у валюті цієї країни
	Іноземні облігації 7		перелік чужоземних валют, які є законним платіжним засобом на території України і можуть використовуватися для здійснення торговельних та неторговельних операцій. Усі чужоземні валюти в Класифікаторі поділено на три групи
	Класифікатор іноземних валют 8		сукупність відносин зі створення і вико­ристання грошових коштів (фондів), необхідних для здійснення зовнішньоеко­номічної діяльності міжнародних фірм і держав
	Крос-курс 11		це облігації, які будучи деномінованими в певній валюті, можуть випускатися одночасно на фондових ринках кількох країн
	Міжнародні фінанси 9		це співвідношення між двома валютами, яке встанов­люється з їх курсу щодо курсу третьої валюти
	Офшорні зони 13		це ринок довгострокових цінних паперів (фондовий ринок) та короткострокові боргові зобов’язання грошового ринку (векселі, сертифікати)
	Міжнародний ринок цінних паперів 12		позанаціональні фінансові центри, які здійснюють значні обсяги кредитування й фінансування в валютах інших країн
	Світовий фінансовий ринок 14		об’єднує міжнародні валютні ринки, міжнародні ринки боргових зобов’язань та міжнародні ринки цінних паперів
	Дериватив 15		стандартний документ, що засвідчує право та(або) зобов’язання придбати або продати цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах у майбутньому. Стандартна (типова) форма деривативів і порядок їх випуску та обігу встановлюються законодавством.