Умови та причини виникнення перших конституцій

Етимологія слова „конституція”.

У спеціальній довідковій літературі походження слова “конституція” пов’язують з латинським “constitutio”, що в перекладі на українську мову означає “устрій, встановлення”.

Слово “конституція” належить до групи найдавніших юридичних термінів, відомих сьогодні правознавству.

Одним із перших, у сучасному розумінні, термін “конституція” почав вживати відомий французький філософ Шарль Луї де Секонд Монтеск’є, зокрема, використовуючи його для характеристики державного ладу тогочасної Великої Британії

Окрім вживання в нормативно-правовій практиці середньовічної держави терміна “конституція”, у ті часи починають використовувати ще й інший термін, який і сьогодні поширений у конституційному праві. Мова йде про словосполучення “основний закон” – “lex fundamentalis”. Значно пізніше цей термін почнуть вживати, власне, як синонім конституції.

“Lex fundamentalis” як поняття (термін) уперше зустрічаємо у Франції в ХVІ ст. у працях групи відомих тогочасних публіцистів – так званих “тираноборців” або “монархомахів” (від поєднання слів “монарх” та грецького “mache” – боротьба). Появу самого терміна “монархомах” як означення будь-якого автора, що виправдовує право на опір монарху (тирану), ймовірно запровадив Вільям Барклей у свої праці “De regno et regali potestate” (1600 р.). Тираноборці (монархомахи) послідовно виступали проти тиранії та проти абсолютизму. Спочатку вони говорили про те, що в державі має бути основний закон, який би не тільки визначав устрій держави, статус її головних інститутів, у тому числі й монарха. За означенням, даний правовий акт мав би бути головним, центральним серед інших нормативних документів, іншими словами – основним актом, основним документом, основним законом. Пізніше було висловлено думку про те, що цей документ (основний закон) має також обмежувати владу монарха, при цьому він (закон) мав би мати вищу силу в порівнянні з іншими законами і не міг би бути зміненим монархом на свій власний розсуд. Найбільш яскравими представниками “тираноборців” у різні часи були Ф. Дюплессі-Монре, Ф. Отман, Дж. Б’юкенен.

Однак у часи “тираноборців”, як зазначає В. М. Шаповал, поняття основного закону в політико-правовій теорії конкретно так і не було визначено. Згодом, уже в ХVІІ ст. Томас Гоббс (Hobbes, 1588-1679) висловив думку про те, що “основний закон” є “/.../ тотожний договору, який служить основою держави, а також найважливішим наслідкам, які випливають із цього договору. Тим самим уява про основний закон поєдналася із старою ідеєю про договір, за яким нібито функціонувала держава” .

Умови та причини виникнення перших конституцій.

Початком епохи конституції держави як такої стала поява положення, закріпленого в пункті шістнадцятому французької Декларації прав людини і громадянина 1789 року. Саме від епохи буржуазних революцій, від реальних спроб проголошення та забезпечення прав людини в державі, бере свій початок історія конституційної держави.

Все починається з того, що суспільство на певному етапі свого розвитку підходить до межі необхідності заміни віджитого феодального ладу.

Необхідність зміни суспільного ладу зумовлена причинами економічного, соціального, культурного та політико-правового характеру – як наслідку розвитку Європи останніх століть перед епохою буржуазних революцій. В економічному плані – підрив основ феодальної системи Європи в цілому зробили як притік золота і срібла із Середньої та Південної Америки, так і впровадження більш прогресивних методів землекористування, використання механічної техніки та нових джерел енергії в промисловості. В соціальному плані – поступово руйнується усталена століттями структура феодального суспільства: поруч із дворянством і духовенством утворилася нова сильна суспільна група, що об’єднувала в собі інтелектуальну еліту, які яскраво виявили всю несправедливість системи феодальних привілеїв. У культурному плані – особливе значення мав розвиток філософії і природничих наук. Все це разом якнайкраще підготувало ґрунт для появи політико-правових доктрин, скерованих на ліквідацію феодального ладу і пошук нових прогресивних та демократичних суспільних систем.

Суспільство, за умови комплексної дії всіх вищеперерахованих чинників, на конкретному етапі свого розвитку підійшло до потреби і реальної можливості заміни відживаючого феодального ладу на більш прогресивну демократичну систему.

Схематично, “шлях виникнення”, перших конституцій можна подати в такому порядку:

1) в існуючій феодальній системі назрівають умови ліквідації останньої і заміни її на більш демократичну та якісно нову соціальну систему.

2) ліквідація феодального ладу переходить у стадію революції, визвольні війни; народні повстання…

3) в результаті досягнуті права і свободи, соціальні та інші цінності

4) для сталого збереження завоювань революцій, визвольних війн, народних повстань та для закладення основ подальшого демократичного розвитку суспільства і держави приймають конституції – правові акти найвищої юридичної сили, які фіксують досягнуті соціально-політичні зміни.

Виходячи із вищевикладеного, основною причиною виникнення конституцій була і залишається потреба правової фіксації на найвищому рівні зміни владних відносин при переході суспільства і держави від тоталітаризму до демократії та створення правових основ дальшого їхнього демократичного розвитку.